Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування




Існують різні види усного професійного спілкування (УПС): знайомство, бесіда, лекція, семінар, нарада, доповідь, вітання, полеміка, обговорення, суперечка, дискусія, телефонна розмова тощо. Кожен вид УПС має ряд особливостей, норм і усталених правил підготовки до конкретного аспекту спілкування в політичній, юридичній, економічній, виробничій та інших сферах спілкування.

Усними формами вербального спілкування є монолог, діалог, полілог.

Діалог (грец. – розмова, бесіда) форма мовлення (і спілкування), якій притаманна зміна мовленнєвих актів (повідомлень), як правило, двох мовців, які перебувають у безпосередньому зв’язку. Найхарактернішими особливостями діалогу є:

- наявність 2-ох співбесідників;

- швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування і їх смислова взаємозалежність;

- лаконічність, чіткість реплік; вони також можуть бути еліптованими (тобто скороченими, нерозгорнутими);

- ситуативна залежність реплік;

- певна шаблонність реплік, використання «відпрацьованих» у мовленні засобів-штампів;

- зорове й слухове сприйняття учасників діалогу (особлива роль міміки, жестів та інших пара лінгвістичних засобів);

- важливість інтонації, тембру, тональності тощо, які можуть упливати на семантику слів, змінювати її або навіть повністю нейтралізувати.

Монолог (грец. – один і слово, учення) – форма мовлення, витворена внаслідок активної мовленнєвої діяльності адресанта, розрахованої на пасивне й опосередковане її сприйняття адресатом (аудиторією).

Монолог – розгорнутий вид мовленнєвої діяльності. Найважливішими ознаками є:

- певна тривалість у часі;

- розгорнутість, оскільки відсутня можливість активного опертя на безпосередню ситуацію спілкування;

- обмеженість або повна відсутність пара лінгвістичних засобів (писемний монолог);

- підготовленість і керованість мовленнєвими висловлюваннями, їх спланованість (доповідь, лекція тощо);

- однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну репліку співбесідника;

- наявність значних за розміром уривків, які складаються з пов’язаних між собою повідомлень, що мають індивідуальну композиційну будову й відносну смислову завершеність.

Монологічному мовленню, на відміну від діалогічного, необхідно вчитися.

Полілог (грец. – численний і слово, учення) – розмова між кількома (трьома і більше) особами.

Найважливіші ознаки полілогу:

- ситуативна пов’язаність, тобто залежність від ситуації, у межах якої відбувається спілкування;

- порівняно високий рівень спонтанності (непідготовленості) комунікації;

- більш-менш однакова участь у комунікації всіх учасників;

- реактивна роль учасників комунікації градуюється: від позиції адресата до позиції адресанта і може, залишаючись невербалізованою (спостерігач), упливати на розвиток полілогу своєю не мовленнєвою дією;

- велика амплітуда коливань смислового й формального зв’язків реплік;

- суттєве значення соціальних ролей учасників комунікації, а також етикетних правил ведення полілогу (наприклад, у деяких народів у розмову родичів по крові не мають право вступати родичі не по крові).

Для усного вербального спілкування необхідна висока мовна культура.

Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто – неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв’язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки.

За характером спілкування усне мовлення – діалогічне, має ряд лексичних особливостей. Зокрема частіше вживаються не терміни, а професіоналізми; можливе використання емоційно забарвленої лексики, синонімів, фразеологізмів.

В усному мовлення широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

Звичайна сфера застосування усного мовлення – бесіда, розмова, суперечка.

Усні виступи, доповіді, звіти, лекції являють собою проміжну форму між усною та писемною формами літературної мови. Це складніший вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут все-таки обмеженіше використовуються допоміжні засоби (жести, інтонація)





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2905 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Наглость – это ругаться с преподавателем по поводу четверки, хотя перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Неизвестно
==> читать все изречения...

2776 - | 2346 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.007 с.