Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування

Порівняно з писемним мовленням усне є мовною творчістю, імпровізацією; воно значно емоційніше й експресивніше, ніж писемне.

У межах усного мовлення розрізняють два типи:

1. Розмовно-літературне мовлення, тобто усне літературне мовлення.

2. Розмовно-фамільярне мовлення – мовлення, яке містить позанормативні елементи (жаргонізми, діалектизми тощо).

Усне професійне мовлення належить до першого типу. Це розмовно-літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків.

Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

- точність у формулюванні думки, недвозначність;

- логічність, послідовність;

- стислість;

- відповідність між змістом і мовними засобами;

- відповідність між мовними засобами і стилем викладу;

- різноманітність мовних засобів;

- нешаблонність у побудові висловлювання;

- доречність;

- виразність дикції;

- відповідність інтонації мовленнєвої ситуації.

Усне професійне мовлення можна поділити на такі види:

- залежно від способу сприймання інформації: контактне (безпосереднє);

дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);

- залежно від кількості учасників: діалогічне (бесіда з одним співрозмовником); монологічне (доповідь, промова, лекція); полілогічне (дискусія);

- залежно від форми та ситуації спілкування: міжперсональне (нарада, колоквіум тощо); публічне (виступ на зборах, конференції тощо).

Міжперсональне професійне мовлення – це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків.

Міжперсональне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:

- ділова нарада (інформаційна, директивна (інструктивна), оперативна (селекторна, телефонна, комп’ютерна), дискусійна, виробнича);

- ділова телефонна розмова;

- спілкування між співробітниками в колективі;

- спілкування керівника з підлеглим;

- приймання відвідувачів;

- ділова бесіда, переговори;

- анонімне спілкування (спілкування типу водій - пасажир, продавець - покупець, лікар - хворий тощо);

- прес-конференція; інтерв’ю; допит; іспит.

Безпосереднє спілкування справляє на людей вагомий, значимий вплив.

Російський філософ О.Ф Лосев так висловився про слово: «Слово - могутній діяч думки й життя, слово піднімає уми і серця... Слово рухає народними масами..., слово пробуджує свідомість, волю, глибину почуттів, робить слабку людину героєм, злиденне існування - титанічним устремлінням... Іменем і словами створений і стоїть світ».

Зазвичай як основні способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування виділяють навіювання, захоплення, наслідування й переконування.

Навіювання - це спосіб психологічного впливу переважно емоційно-вольового характеру, що ґрунтується на некритичному сприйманні індивідом цілеспрямованого потоку інформації, котра не має потреби в доказах і логіці, що містить готові висновки.

Захоплення - це спосіб психологічного впливу, що ґрунтується на несвідомій, мимовільній схильності індивіда до певних емоційних станів, що передаються ззовні.

Наслідування - це спосіб психологічного впливу, що ґрунтується не тільки на прийнятті зовнішніх рис поводження іншої людини або масових психічних станів, ай на відтворенні індивідуальних рис і зразків.

Переконування - це переважно інтелектуальний психологічний вилив, що ґрунтується на передачі логічно вибудованої інформації, метою якої є добровільне її прийняття як спонукальний мотив діяльності. Інакше кажучи, при переконанні досягається не просто прийняття інформації а внутрішня згода з нею, причому остаточний висновок має бути зроблений слухачем самостійно.