Найбільш поширеними дефектами килимів є: білизни корінної, настилочної, ворсової основ; стовщена ворсова нитка; виражений різнотон; нерозрізані петлі; провисання ниток; дефект кромки; перекручування малюнка або порушення колірної гами; нерівномірна обробка виворітньої сторони; грубе штопання; плями; дірки та ін. Специфічними дефектами килимів ручного виготовлення є: кривизна килима або килимового виробу; увігнутість або опуклість сторін; перекіс ворсових рядів, нерівномірна щільність, незастилаємість основи утоковими нитками; дефект хімічної мийки та ін.
Причинами появи дефектів можуть бути порушення технологічного процесу, несправність або неправильне налагодження верстатів або недбале виконання операцій зі зберігання та транспортування готових килимів.
Окрім розміру дефекту, експерт повинен вказати його місце знаходження, тобто відстань від сторін, і врахувати це при визначенні якості виробу.
Детально дефекти килимів та килимових виробів з указанням їх характеристики та причин виникнення наведені в Методиці експертизи імпортних килимів.
3.10.4. Вимоги до упакування, маркування та зберігання килимів і килимових виробів
Тара, упакування й маркування визначаються вимогами діючих нормативних документів або технічними умовами контракту.
Килими й килимові вироби упаковують, як правило, у стоси, що обшиті шпагатом або шнуром, кінці яких повинні бути запломбовані або мати сургучеву печатку постачальника.
На паковочну тканину кожного стосу незмивною фарбою наносять маркування, що містить:
– номери партії, стосу, контракту;
– найменування фірми-виготовлювача (постачальника) й товароодержувача;
– найменування товару, артикул, розмір і кількість виробів (у штуках, у квадратних або погонних метрах), маса брутто й нетто;
– попереджувальні знаки й написи («Парасолька»; «Гаками не торкати» та ін.).
Усередину кожного стосу вкладають (або зашивають у кишеню зовні упакування) пакувальний аркуш та інструкцію з догляду за виробом.
Приміщення для зберігання килимів і килимових виробів повинно бути сухим, чистим, добре вентилюватися й забезпечувати збережуваність якості килимових виробів.
Як зайва вологість повітря в приміщенні, так і недостатня шкідливо відбивається на якості килимів і килимових виробів.
При наявності зайвої кількості вологи тканина килимів починає загнивати, тьмяніє яскравість фарб.
В умовах зниженої вологості повітря килимові тканини стають сухими, твердими, деформуються.
Вологість повітря визначається психрометром.
Килими й килимові вироби варто розташовувати від опалювальної системи на відстані не менш 1 метра.
Килими повинні зберігатися на складі в розгорнутому вигляді або згорнутими в рулон на стелажах при відносній вологості повітря 65 ±5 % і при температурі 20±5 °С.
Для запобігання від псування міллю килими й килимові вироби повинні пересипатися нафталіном або іншими препаратами.
Питання для самоперевірки
1. Класифікація килимів та килимових виробів.
2. Основні засоби та обладнання для експертизи килимів.
3. Визначення лінійних розмірів штучних виробів.
4. Визначення лінійних розмірів виробів у рулонах.
5. Основні показники якості килимів та килимових виробів і методи їх визначення.
6. Особливості експертизи килимів, ушкоджених при перевезеннях.
7. Характеристика основних дефектів килимів.
8. Особливості визначення якості килимів машинного способу виготовлення (тканих, нетканих).
9. Вимоги до пакування, маркування та зберігання килимів і килимових виробів.
