Фінансовий механізм підприємства

 

Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати виробництва.

Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виторг, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

Фінансовий механізм підприємства – це сукупність конкретних фінансових форм, методів і важелів, за допомогою яких забезпечується процес відтворення ресурсів підприємства, тобто здійснюються розподільні та перерозподільні відносини, утворюються доходи суб’єктів господарювання і фонди грошових коштів.

Фінансовий механізм містить наступні складові:

·фінансові форми;

·фінансові методи;

·фінансові важелі;

·інформаційне забезпечення;

·нормативне забезпечення;

·законодавче забезпечення.

Останні три складові фінансового механізму здійснюють вплив передусім на фінансові методи та фінансові важелі. Поза зоною їх уваги залишаються форми фінансового механізму. Це пояснюється свободою підприємництва, прописаною в основних документах країни.

Формифінансового механізму як перший елемент з заявлених у вищенаведеному визначенні проявляються через форми організації фінансових відносин, до них зараховують:

·торгівлю;

·валютно-кредитні відносини;

·фінансову систему;

·рух капіталів та інвестицій;

·міграцію робочої сили;

·регіональну та світову кооперацію виробництва;

·регіональний і міжнародний обмін у галузі науки й техніки;

·участь у роботі міжнародних економічних організацій.

Форми фінансового механізму як форми прояву фінансових ресурсів наявні у виді грошей, цінних паперів та інвестицій.

Для органів державної та регіональної влади фінансові форми не становлять фінансового інтересу, оскільки саме підприємництво обирає найоптимальніший їх склад, за результатами функціонування якого і визначається кількість фінансових ресурсів підприємства, яке вже є об’єктом державного інтересу.

Фінансові методи – способи впливу певними фінансовими важелями на фінансові відносини й процес господарської діяльності (фінансовий облік, фінансовий аналіз, фінансове планування, фінансове регулювання, фінансовий контроль, система оподаткування, кредитування, інвестування, страхування, дивідендна політика, фінансова оренда, факторинг, франчайзинг, ф’ючерси тощо). Матеріальним результатом дії фінансових методів є фінансові інструменти.

Фінансовий інструмент – це прийом дії фінансового методу.

Дві видові характеристики, що дають змогу класифікувати ту або іншу операцію як фінансовий інструмент:

а) в основі операції мають лежати фінансові активи й зобов’язання;

б) операція повинна мати форму договору.

Фінансові інструменти розуміють як будь-який такий договір між двома контрагентами, у результаті якого в одного з них виникає фінансовий актив, а в іншого фінансове зобов’язання боргового або часткового характеру. Фінансові інструменти поділяють на первинні й вторинні або похідні. В основі цих методів лежать похідні фінансові інструменти.

До первинних належать дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, кредити, позики, акції, облігації тощо.

Похідні фінансові інструменти – це опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, відсоткові й валютні свопи. Поява похідних фінансових інструментів пояснюється багатьма причинами: хеджуванням, спекулятивністю, захистом інтересів власників. Розрізняють дві ознаки похідності:

1. В основі похідного фінансового інструменту завжди лежить базисний актив – товар, акція, облігація, вексель, валюта тощо.

2. Ціна похідного фінансового інструменту найчастіше визначається на основі ціни майбутнього активу.

Вторинні або похідні фінансові інструменти мають у своєму складі опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, свопи й т. ін.

Фінансові важелі – набір фінансових показників, через які управлінська система може впливати на господарську діяльність підприємства. До них належать: прибуток, дохід, фінансові санкції, ціна, дивіденди, відсотки, заробітна плата, податки тощо.

Способи впливу певними фінансовими важелями та розміри останніх визначаються у нормативно-правових актах країни.

Правове забезпечення функціонування фінансового механізму становлять законодавчі акти, постанови, накази й інші правові документи органів державного управління економікою.

Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму утворюють інструкції, норми, нормативи, тарифні ставки, методичні вказівки, роз’яснення тощо. Вони бувають внутрішніми та зовнішніми. До внутрішніх належать розроблені норми, нормативи, інструкції, що діють специфічно в межах конкретного підприємства. Зовнішнє нормативне забезпечення пов’язане з розробкою загальнодержавних (або галузевих у рамках національної економіки) положень та інструкцій, норм та нормативів.

Інформаційне забезпечення – 1) забезпечення фактичними даними управлінських структур, 2) використання інформаційних даних для автоматизованих систем управління; 3) використання інформації для забезпечення діяльності різних споживачів (організацій).

Забезпечення інформацією управлінських структур (держави, корпорацій, організацій) проводиться насамперед за рахунок організацій, що спеціально займаються збором даних (державні органі статистики, наукові центри різного типу). Провідну роль в інформаційному забезпеченні управлінських структур відіграють засоби масової інформації, які не тільки утворюють великий масив інформації, але й формують на її основі громадську думку, що впливає на управлінські рішення.

Другим важливим напрямком інформаційного забезпечення є формування інформаційних даних для автоматичної системи управління (АСУ). Інформація, що вводиться в систему АСУ є необхідним елементом усієї системи, без якої неможливе математичне, технічне, організаційно-правове її функціонування.

Третій напрямок інформаційного забезпечення пов’язаний з задоволенням інформаційних запитів споживачів найрізноманітнішого типу: як організацій, установ, так і окремих осіб. У цьому випадку як інформаційне забезпечення виступають не тільки статистичні дані, дані соціологічних опитувань, дані архівів та інших офіційних установ, але й такі типи інформації, як книжкові й журнальні публікації, наукові звіти, дисертації та ін. Найпоширенішою формою цього типу інформаційного забезпечення є бібліотеки, а в сучасних умовах усе більшого значення набувають служби й центри аналізу інформації

Фінансовий механізм підприємства сприяє якомога повній реалізації тактичних та стратегічних планів дії підприємства. Він проявляється у свої функціях. Функції фінансового механізму: фінансове забезпечення, фінансове регулювання, фінансовий контроль (рис. 1.1).

 

 

Функції фінансового механізму підприємства
фінансове забезпечення		Фінансово-господарська діяльність підприємства
фінансове регулювання
		Фінансові ресурси підприємства	Фінансові відносини
		Формифінансового механізму
		нормативне та інформаційне забезпечення
		Нормативне, правове та інформаційне забезпечення
		державно затверджені
фінансове регулювання
				Фінансові методи	Фінансові важелі
фінансовий контроль

 

Рис. 1.1. Фінансовий механізм підприємства

Ресурси підприємства

За умов ринкової економіки, коли підприємства мають самостійно розв’язувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, важливою є роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних і грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.

Підприємство з моменту реєстрації і до закриття володіє низкою ресурсів. Усі ресурси можна поділити на дві групи:

1) базові ресурси;

2) фінансові.

До базових ресурсів відносять матеріальні, нематеріальні, інтелектуальні, природні та трудові ресурси. Саме за рахунок різного комплектування складових базових ресурсів здійснюється приріст фінансових на підприємстві.

Трактування фінансових ресурсів в їх взаємозв’язку з капіталом останнім часом набуває повсюдного поширення. У сучасній науковій літературі є велика кількість визначень поняття капіталу підприємства, але відсутнє однозначне тлумачення понять «фінансові ресурси» і «капітал». Наприклад, капітал розуміють як сукупність товарів, майна, активів, використовуваних для одержання прибутку, багатства. У вузькому значенні це джерело доходу у виді засобів виробництва (фізичний капітал). Грошовий капітал розуміють як гроші, за допомогою яких одержують фізичний капітал. Направлення матеріальних засобів в економіку і виробництво називають капіталовкладенням або інвестицією. Направлені на споживання ресурси не є капіталом. Капітал підприємства за загальною сумою та джерелам його утворення відбивається в пасиві балансу (ф. № 1 фінансової звітності).

Пасивна частина балансу містить інформацію про те, яку частку капіталу надано в розпорядження підприємства його власниками (власний капітал) і яку – кредиторами (позиковий та запозичений капітал).

Позиковий та залучений капітал характеризує частину активів підприємства, профінансовану його кредиторами всіх видів. У балансі позиковий капітал відбивається за такими розділами пасиву:

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

ІV. Поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Власний капітал – це сальдо між загальною сумою активів і позиковим капіталом. Він характеризує частину майна, профінансовану власниками корпоративних прав підприємства (за допомогою безпосередніх внесків грошових коштів (майнових об’єктів) чи в результаті реінвестування прибутку). Власний капітал відбивається в першому розділі пасиву балансу підприємства.

У практичній діяльності суб’єктів господарювання (в контексті фінансового та управлінського обліку) капітал підприємства розуміють як пасиви.

Отже, капітал підприємства – це засвідчені в пасивній частині балансу вимоги на майно, відбите в активах; він показує джерела фінансування придбання активів підприємства.

Величина активів підприємства та його капітал є двома показниками, які характеризують той самий об’єкт: сукупність усіх вартостей, використовуваних у виробничому процесі для досягнення поставлених перед підприємством цілей. Майно підприємства (активи) є віддзеркаленням інвестованого в нього капіталу. Активи показують напрямки конкретного використання залучених фінансових ресурсів, а капітал (пасиви) – зобов’язання підприємства перед кредиторами та власниками. Саме тому загальна величина активів має дорівнювати сумі пасивів підприємства. Порівняння активів і пасивів здійснюється в процесі складання балансу (звіт про фінансовий стан підприємства, який відбиває на певну дату його активи та капітал). Безпосередній зв’язок між окремими позиціями капіталу та активами у балансі не відбивається. Напрямки використання фінансових ресурсів доцільно узгоджувати із джерелами їх залучення на стадії довгострокового фінансового планування та бюд­жетування.

Фінансові ресурси підприємства – це кошти, наявні в розпорядженні підприємства й призначені для здійснення поточних витрат і витрат за розширеним відтворенням, для виконання фінансових зобов’язань та економічного стимулювання працюючих. А фінансові ресурси підприємства – це не тільки кошти, а й цінні папери та інвестиції.

Крім того, для західноєвропейської економічної літератури використання поняття «фінансові ресурси» на мікрорівні не є характерним. Дане поняття часто ототожнюється з категорією капіталу або замінюється поняттям «зовнішніх і внутрішніх джерел фондів».

В умовах ринку практики, як правило, оперують поняттям «капітал», як реальним об’єктом управління. Частина з них вважає, що фінансові ресурси – поняття ширше, ніж капітал. Інша – навпаки (капітал є ресурсами, використовуваними підприємством, а фінансовими ресурсами – лише засоби в грошовій формі). Наявні розбіжності зв’язані, обумовлені особливостями введення у використання терміна «фінансові ресурси», адже в радянські часи поняття капіталу підприємства було замінене поняттям фінансового ресурсу. Отже, більшість західноєвропейських і певна частина вітчизняних сучасних учених визначають сутність капіталу, беручи за першооснову його речовий вміст, інша – пояснює його сутність через суспільну форму. Проте прийняття однієї з цих протилежних позицій означає свідоме зближення теоретичної сутності капіталу підприємства, а в практичній діяльності це веде до помилкових управлінських рішень.

Сучасні вітчизняні економісти за допомогою капіталу обчислюють вартісну оцінку майна і засобів, які в майбутньому можуть принести дохід, але залежно від місця, мети і способу утворення він може виступати в різних формах. Отже, автори фактично розглядають фінансові ресурси як джерело формування капіталу.

Таким чином, фінансові ресурси – це сукупність усіх видів коштів, фінансових активів, що перебувають у розпорядженні економічного суб’єкта. Фінансові ресурси є результатом взаємодії надходжень й витрат, розподілу коштів, їх нагромадження й використання.

Розмір фінансових ресурсів підприємства залежить від обсягів виробничо-господарської діяльності, його ефективності й визначає можливості їх використання за наступними напрямками:

·здійснення необхідних капітальних вкладень;

·збільшення обігових коштів;

·виконання фінансових зобов’язань;

·інвестування в цінні папери;

·забезпечення потреб соціального характеру, благочинність і спонсорство.

 

Фінансові ресурси підприємства

На момент заснування: внески до статутного фонду

За фактом функціонування

Власні та прирівняні кошти

Мобілізовані на фінансовому ринку

Надходження за рахунок перерозподілу

Доходи: прибуток від основної діяльності; прибуток від НДР та інші цільові доходи; прибуток від фінансових операцій; прибуток від будівельно-монтажних робіт; інші види доходів. Надходження: амортизаційні відрахування; виторг від реалізації майна; стійкі пасиви; цільові надходження; мобілізація внутрішніх ресурсів; пайові та інші внески членів колективу; інші види надходжень

Продаж власних акцій, облігацій та інших цінних паперів.   Кредитні інвестиції

Страхові відшкодування   Фінансові ресурси, які отримані від концернів, асоціацій.   Фінансові ресурси, які формуються на пайових основах.   Дивіденди та відсотки за цінними паперами.   Бюджетні субсидії.   Інші ресурси

 

Рис.1.2. Джерела формування та напрямки використання фінансових ресурсів підприємства

Більшу частину фінансових ресурсів підприємства керівництво направляє на відтворювальний процес. Менша – йде на формування фінансових резервів.

Фінансові резерви підприємства – це грошові кошти, які завідомо вилучають з господарського обігу підприємства з метою їх використання у випадку настання форс-мажорних обставин.

На підприємстві використовується госпрозрахунковий метод формування фінансових резервів.Цей метод передбачає забезпечення не менше 25% від статутного фонду ресурсів як резервів на момент заснування підприємства.