Зміст і принципи організації безготівкових розрахунків підприємства

 

Безготівкові розрахунки відбивають безготівковий грошовий обіг, що є формою грошового обігу, при якій зберігання й рух грошових коштів відбувається без участі готівки, тобто за допомогою зарахування грошей на банківський рахунок і перерахування з рахунку платника на рахунок одержувача. Усі безготівкові розрахунки здійснюються через банки, тому гроші в безготівковому обігу важко приховати від контролю й обкладання податками. У розвинених країнах частка безготівкового обігу в грошовому обігу набагато перевищує половину. Суб’єкти господарювання України мають здійснювати переважну більшість платежів із банківських рахунків у безготівковій формі.

Усі безготівкові розрахунки підприємств поділяють на дві групи:

1) за зобов’язаннями підприємства перед бюджетом, позабюджетними фондами (наприклад, пенсійний, зайнятості);

2) за товарними зобов’язаннями і господарськими договорами.

Принципи організації безготівкових розрахунків:

I. Підприємства та установи обов’язково зберігають грошові кошти на рахунках в установах банку (за винятком перехідних за­лишків у касі).

II. Підприємства мають право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів за згодою банку.

III. Підприємства самостійно (без участі банку) обирають фор­ми розрахунків (установи банків можуть лише пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховую­чи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скласти­ся в процесі розрахунків).

IV. Кошти з рахунка підприємства списуються за розпоряджен­ням його власника. Списання коштів з рахунка здійснюється особами, яким надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів. Право першого підпису належить першому керівнику підприємства, на ім’я якого відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру або особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, чи іншим уповноваженим на це особам.

Враховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб’єкт підприємницької діяльності визначає один із рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

V. Поточні рахунки підприємствам відкривають установи банків тільки за умови по­відомлення про це податкового органу.

VI. Принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Мо­мент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

На практиці використовують дострокові, відстрочені й прострочені платежі.

Достроковий платіж – це виконання грошового зобов’язання до завершення застережного строку.

Відстрочений платіж характеризує неможливість погасити грошове зобов’язання в намічений строк і припускає встановлення нового строку за даним платежем, тобто продовження первісно встановленого строку платежу, вироблене за узгодженням з одержувачем коштів.

Прострочені платежі виникають за відсутності коштів у платника й неможливості одержання банківського або комерційного кредиту при настанні наміченого строку платежу.

VII. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахун­ках платника або в межах наданого банківського кредиту.

VIII. Розрахунки між підприємствами можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник – отримувач коштів – суму отриманої готівки повинен провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк (використання готівки, пов’язане з виплатою заробітної плати премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов’язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці).

ІХ. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку, якщо інше не передбачено законом.

При організації безготівкових розрахунків застосовуються такі види платіжних інструментів:

· меморіальний ордер (дод. І);

· платіжні дорученнями (дод. К);

· платіжні вимоги-доручення (дод. Л);

· чеки (дод. М1 та М2);

· акредитиви (дод. Н);

· векселя (додатки О1 та О2);

· платіжні вимоги (дод. П);

· інкасові доручення – розпорядження (дод. Р).

При цьому платежі в бюджет і позабюджетні фонди провадяться, як правило, платіжними дорученнями, що достатньо просто. Підприємства найчастіше проводячи фінансово-господарську діяльність, оформлює безготівкові розрахунки з товарних операцій і за господарськими договорами.

Класифікація форм безготівкових розрахунків за товарними операціями і господарськими договорами здійснюється:

а) за фактом укладення угоди, наприклад, відвантаження продукції:

· з авансовою оплатою;

· згідно з фактом укладання угоди;

б) з погляду умов оплати за формою:

· акцептною;

· безакцептною;

· акредитивною (попереднім резервуванням коштів для оплати);

· планових платежів;

· заліку заборгованості (взаєморозрахунками);

в)за платіжними використовуваними засобами;

г) без використання платіжних засобів:

· платіжними вимогами;

· платіжними дорученнями;

· чеками;

· векселями;

д) за джерелами коштів за рахунок:

· власних коштів підприємства;

· кредитів та інших позикових коштів;

· коштів клієнта (за посередницької діяльності).