Ґрунтоутворюючий процес в зоні господарства проходить в тісній взаємодії з умовами зовнішнього середовища, залежить від кліматичних умов (волога, температура, світло), характеру материнської породи, рельєфу місцевості, глибини залягання ґрунтових вод, тощо.
Для зони нестійкого зволоження в якій знаходиться господарства характерне значне коливання в середньорічній сумі опадів. Так, за останні 5 років сума опадів збільшилася до 562 м, тоді як за 1946-1975 рр. вона становила 498 мм із коливаннями від 360 мм в 1951 р. до 754 мм в 1970, підвищилась середня температура вегетаційного періоду з 14,3 до 15,1°С. Ці явища впливають на мінералізацію органічної речовини ґрунту, на агрегатний склад.
Рівень ґрунтових вод коливається в межах 5-10 м, а на понижених улоговинах - 1,5-3 м, відсутність тут стоку води сприяє розвитку лучних ґрунтів. Так, на відділку їм.. Гагаріна такі лучно-чорноземні ґрунти займають площу 64,5 га. Під час танення снігу, інтенсивних значних опадів тут накопичується багато води, погіршується повітряний режим ґрунту, змінюється напрямок мікробіологічних процесів.
Грунтотвірні породи на переважаючій території - леси і лесовидні суглинки, які містять вуглекислий кальцій. Останній є важливим джерелом закріплення органічної речовини грунту, створення сприятливої структури - чинників, які зумовлюють родючість ґрунту. Підвищення вмісту піску в грунтотвірній породі зверху вниз обумовлює високу водопроникність лесу і вимивання нітратів в нижні шари ґрунту, чим забезпечується задовільний дренаж цих ґрунтів в перезволожені роки і в умовах посухи тут обмежене капілярне підняття води.
Якщо на лівому березі р. Рось грунтотвірна порода має переважно тонко-пилуватий механічний склад, то на правому березі крупнопилуватий.
Виходячи з опису ґрунтового покриття території станції (переважають чорноземи типові глибокі), слід вважати, що в розвитку ґрунтів переважала лучно-степова рослинність і лише на незначній площі лісова рослинність, яка сприяла утворенню опідзолених ґрунтів (відділок ім. Гагаріна, поля 9, 10).
В ґрунтовому розрізі чорнозему можна відзначити три чітких горизонти (відділок Селекційний, Н-4-2).
Горизонт А - 0-50 см, забарвлення чорне, рівномірне, ледь світле донизу, структура комкувато-зерниста, дуже міцна, в поверхневому шарі розсипається на невеликі грудочки і зерна, пронизана коренями тощо.
Горизонт В - 50-100 см, забарвлення чорно-буре, світліше верхнього, немає чіткого розмежування, буре забарвлення вниз по профілю посилюється, а внизу переходить у пісочно-сірий колір, пронизаний корінням, багато включень карбонату кальцію.
Слід відзначити, що у верхньому горизонті спостерігалось відкладення вапна у вигляді грибниці, скипання (від соляної кислоти) досить сильне було з глибини 35 см.
Перехід горизонту В у горизонт С - поступовий. Горизонт С - нижче 100 см, лес пісочного забарвлення, суглинковий шар, досить пористий, м'який, пронизаний вертикальними тріщинами, видно відкладення частини солей, вимитих із верхніх шарів, у вигляді розмитих темніших вертикальних промоїн та відкладення вапна.
Чорноземи типові глибокі малогумусні крупно-пилувато-середньосуглинкові, 2234 га.
Ґрунти аморфного типу. За потужністю гумусового горизонту класифікуються як глибокі. Загумусованість профілю чорноземів господарства простежується до глибини 70-120 см. Цьому сприяло глибоке промочування пористих лесових порід та глибоке проникнення кореневої системи багаторічних трав, які в минулому вкривали територію, значна переритість кротовинами тощо.
За вмістом гумусу у верхньому горизонті ґрунти віднесені до малогумусних - вміст гумусу від 3,0 до 4,5 %.
Найбільш характерними особливостями чорноземів типових є значна гумусованість їх профілю, значне насичення ввібраними кальцієм і магнієм, близькою до нейтральної та нейтральною реакцією ґрунтового розчину, відсутність шкідливих для рослин солей, високою карбонатністю породи, сприятливі водно-фізичні властивості.
Лінія скипання від 10 % розчину соляної кислоти простежується з глибини 30-60 см.
Внаслідок слабкого промивання в них не спостерігається помітного перерозподілу мулуватих часток, тому механічний склад по їх профілю майже однаковий.
В механічному складі верхнього горизонту цих ґрунтів переважає фракція крупного пилу - 56,4-63,7 %, мулу - 18,8-24,5 %, фізичної глини - 31,3-32,8 %, тобто ґрунти віднесені до крупно-пилувато-середньосуглинкових відмін. Такий механічний склад зумовлює високу водостійкість структурних агрегатів, задовільні водно-фізичні властивості, сприятливий тепловий режим ґрунту, тощо.
Позитивними ознаками чорнозему типового є збагаченність їх на гумус, біогенна акумуляція в гумусовому горизонті елементів живлення, відносна однорідність мінеральної частини тощо.
В розподілі гумусу по профілю спостерігається поступове зменшення його з глибиною: від 3,97-3,80% в орному шарі (0-30 см) до 1,5 % у другому перехідному горизонті (на глибині 100-1 10 см).
Реакція ґрунтового розчину в орному шарі слабокисла та близька до нейтральної,
Позитивною ознакою цих ґрунтів є середній та високий ступінь насичення їх основами, що за співвідношенням гідролітичної кислотності (1,7-3,3 мекв/100 г ґрунту) до суми ввібраних основ (24,8-25,7 мекв/100 г ґрунту) становить 82-97 %. З глибиною гідролітична кислотність зменшується (до 38,3-49,5 мекв/100 г грунту.
Чорноземи типові мають валовий вміст загального азоту 0,256-0,268 %, фосфору -0,142 %, калію - 1,19 %. Вміст рухомих форм (доступних с.-г. культурам): легкогідролізованого азоту 12-16 мг/100 г ґрунту, фосфору (за Чиріковим) 12-16, калію - 5,4-9,6 мг/100 г (у орному 0-30 см шарі ґрунту).
З глибиною вміст рухомого фосфору швидко зменшується через наявність значного вмісту кальцію, який з фосфором утворює малорухомі і важкодоступні рослинам сполуки фосфору.
Переважаючими в господарстві ґрунти: чорноземи типові, також присутні темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені.
Для того, щоб ефективно використовувати земельні ресурси, необхідно чітко дотримуватися:
- схеми чергування культур
- технологій вирощування культур
- використовувати прогресивні технології
- надавати перевагу біологічним методам боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами
- використовувати нову с/г техніку, яка менше ущільнює ґрунт тощо
Таблиця 1. Характеристика ґрунтів господарства
| № п/п | Ґрунтові відміни | Площа, га | Перегнійний горизонт, см | Вміст гумусу, % | рН сольової витяж- ки | Об'ємна маса грунту, г/см3 | Загальна пористість, % | Оцінка в балах за родю- чістю |
| Темно-сірі опідзолені піщано-легкосуглинкові ґрунти | 30-35 | 2, | 5,2 | 1,09 | 50-60 | |||
| Чорноземи опідзолені піщано-легкосуглинкові | 54-58 | 3,20 | 5,4 | 1,14 | ||||
| Чорноземи опідзолені слабо-змиті пісщано- легкосуглинисті | 184,5 | 30-40 | 3,68 | 6,3 | 1,11 | |||
| Чорноземи типові глибокі мало гумусні крупнопилувато- середньо суглинкові | 92,4 | 3,64-3,96 | 6,4 | 1,19-1,22 | 53-63 | |||
| Чорноземи типові вилугувані глибокі слабогумусовані піщанисто-легкосуглинові | 50-70 | 2,8 | 5,8 | 1,15 | ||||
| Чорноземи типові малогумусні в поєднанні з лучними-чорноземами | 2298,5 | 65-70 | 3,50 | 5,2 | 1,25 |
Взагалі ґрунтовий покрив господарства дає можливість отримувати високі врожаї, так як ці ґрунти є достатньо родючими, мають глибокий перегнійний горизонт і значний вміст гумусу.
