Природо-економічні умови господарства

Зміст

Вступ.

1. Природо-економічні умови господарства

1.1. Загальні відомості про господарство на період складання проекту

1.2. Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів та рекомендації по їх раціональному використанню

1.3. Агрокліматичні умови розташування господарства

1.4. Експлікація і трансформація земельних угідь

2. Проектування і обґрунтування нової сівозміни

2.1. Структура посівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи, врожайність с/г культур за останні три роки та планова врожайність

2.2. Структура посівних площ та існуюча в господарстві система сівозмін

2.3. Проектування нової сівозміни та її агротехнічне обґрунтування

2.4. Економічна оцінка існуючої в господарстві сівозміни запроектованої до освоєння

3. Запровадження та освоєння запроектованої сівозміни

4. Система обробітку ґрунту в полях сівозміни

5. Система агротехнічних, хімічних і біологічних заходів боротьби з бур’янами в полях сівозміни

5.1. Система агротехнічних заходів боротьби з бур’янами в сівозміні

5.2. Система хімічних заходів з бур’янами

5.3. Система біологічних заходів боротьби з бур’янами

Список використаної літератури

Додатки

Рецензія

 

Вступ

Землеробство - це наука про раціональне використання землі та захист її від ерозії, про закономірності відтворення родючості ґрунту і заходи його ефективного використання для отримання високих і сталих урожаїв.

Землеробство вивчає заходи використання водного, повітряного і поживного режимів ґрунту за допомогою механічного обробітку, сівби і садіння культур, раціонального підбору, розміщення і чергування культур в сівозмінах, заходи підвищення родючості грунту, заходи щодо усунення чи ослаблення негативної дії факторів, які призводять до зниження урожаю.

Аграрна реформа в Україні успішно триває. В основному завершено паювання землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств - їхні члени отримали земельні сертифікати та визначилися із своїми майновими частками. Нещодавно Верховною Радою було прийнято Земельний кодекс, що стало визначною подією у становленні ринкових відносин в аграрному секторі.

Але аграрний сектор України ще характеризується дефіцитом якісного продовольства, нічим не виправданими величезними витратами на виробництво сільськогосподарської продукції та демографічним дисбалансом. Розв'язати ці проблеми традиційними методами неможливо. Потрібні принципово нові підходи, що ґрунтуються на всебічному аналізі економічної ефективності сільськогосподарських підприємств.

З переходом до ринкових відносин необхідно вміло орієнтуватись на ринку сільськогосподарської продукції, ефективно управляти та розпоряджатися виробничими, кадровими та фінансовими ресурсами підприємства, кваліфіковано оцінити та вміти запобігти можливим негативним чинникам навколишнього середовища. Саме розуміння ринкового середовища, правильно спланована маркетингова стратегія, ефективне використання всього ресурсного та технологічного потенціалу підприємства можуть принести господарству очікувані прибутки.

Завдяки економічно обґрунтованому розширенню асортименту виробленої сільськогосподарської продукції, впровадженням сучасних технологій, систем сівозмін та нових сортів сільськогосподарських культур, налагодженню нових каналів збуту продукції приватні сільгосптоваровиробники отримають можливість підвищити прибутковість власного виробництва.

Нині виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції можливе лише на основі всезростаючої культури землеробства. Підвищення родючості ґрунтів є необхідною умовою для запровадження передових агро-технологій при раціональному використанні місцевих грунтово-кліматичних ресурсів, засобів інтенсифікації та системи сівозмін.

У сучасному землеробстві з поглибленням процесів спеціалізації та концентрації виробництва роль сівозмін зростає. Ні добрива та зрошення, ні пестициди, що застосовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур, не дають можливості повністю уникнути бур'янів, шкідників та хвороб. Крім того, на дуже удобрених, зрошуваних ділянках створюються сприятливіші умови для розвитку бур'янів і хвороб.

Зниження врожаю низки культур за беззмінного вирощування є наслідком однобічного використання поживних речовин ґрунту, нагромадження в ньому шкідників і збудників хвороб, а також продуктів життєдіяльності рослин і ґрунтових мікроорганізмів.

Недостатня кількість інформації та наукового обґрунтованого тлумачення причин негативних наслідків порушення правил чергування культур, значне збільшення кількості бур'янів, шкідників та хвороб, що призводить не лише до зниження врожаю, а й до погіршення його якості.

 

Природо-економічні умови господарства