При проведенні щеплень користуються різними методами введення в організм тварин вакцин та інших біологічних препаратів: підшкірним, внутрішньошкірним, нашкірним, внутрішньом'язовим, внутрішньовенним, внутрішньоперитонеальним, інтраназальним, аерогенним, нанесенням біологічного препарату на кон’юнктиву, чи втиранням у слизову оболонку клоаки.
Метод уведення в організм тварини тієї чи іншої вакцини визначається відповідною настановою біофабрики, що її виготовила залежно від характеру вакцини та виду й віку тварин, яким роблять щеплення.
При підшкірному методі щеплення вакцину вводять безпосередньо в підшкірну клітковину. Для цього пальцями лівої руки беруть складку шкіри, трохи відтягнувши її, роблять трикутник, в основу якого за допомогою шприца та ін’єкційної голки вводять необхідну дозу вакцини. Це досить простий метод за своїм технічним виконанням.
При внутрішньошкірному методі щеплення вакцину тваринам вводять безпосередньо в товщу шкіри. У цьому разі пальцями лівої руки беруть складку шкіри, в товщу якої вводять біопрепарат за допомогою ін’єкційної голки та шприца. Ознакою правильного введення біологічного препарату є наявність у шкірі обмеженого вузлика розміром із горошину і більше залежно від дози.
Нашкірний метод застосовують при проведенні вакцинації птиці проти віспи. За допомогою коротко остриженої волосяної щіточки або скляної із шорсткою поверхнею палички втирають в оголені пір'яні фолікули зовнішньої поверхні стегна розведену вакцину.
При внутрішньом’язовому методі щеплень вакцину вводять безпосередньо в товщу м'язів у ділянці внутрішньої поверхні стегна, сідничних чи шийних м'язів, а птиці – в ділянці грудних м'язів або стегна.
Внутрішньовенні ін’єкції рогатій худобі та коням роблять у яремну вену на межі верхньої й середньої третини шиї. Після вистригання шерсті та обробки місця ін’єкції тварині злегка піднімають голову, і великим пальцем лівої руки трохи нижче місця ін’єкції затискують яремну вену (зручніше з лівого боку), злегка натягуючи пальцем шкіру в напрямі до основи шиї. У праву руку беруть ін’єкційну голку, і легким поштовхом проколюють шкіру та стінку вени, спрямовуючи голку проти течії крові. Щоб переконатися, що ін’єкційна голка дійсно потрапила у вену, шприц з вмістом, призначеним для внутрішньовенного введення, трохи опускають вниз і дивляться в скляне віконце гумової трубки, яка з’єднує шприц із голкою. Поява в ньому крові свідчить, що голка знаходиться у вені. Після цього звільняють вену, забравши палець із яремного жолоба. Фіксують голку, а шприц повільно піднімають угору, і за рахунок різниці тиску вливають вміст шприца у вену. У цьому разі слідкують за тим, щоб голка постійно знаходилась у вені та, аби пухирці повітря, при закінченні введення – не потрапили у вену, що в деяких випадках може призвести до повітряної емболії. По закінченні введення препарату, голку виймають із вени, а шкіру в місці ін’єкції обробляють настойкою йоду.
При внутрішньовенному введенні розчинів, які при попаданні в підшкірну клітковину викликають подразнення й некроз, після введення препарату необхідно опустити шприц донизу, затиснути вену великим пальцем лівої руки трохи нижче місця ін’єкції, струменем крові промити голку і лише після цього вийняти її. Шкіру в місці уколу потрібно обробити настойкою йоду.
Внутрішньоперитонеальним методом користуються порівняно рідко, переважно при введенні великій рогатій худобі гіперімунної сироватки при захворюванні на сибірку. З цією метою в центрі ділянки "голодної ямки" із лівого боку вистригають шерсть, а шкіру обробляють настойкою йоду. Потім ін’єкційною голкою проколюють черевну стінку й обертанням голки навколо своєї осі перевіряють правильність введення її у черевну порожнину. Після цього через голку за допомогою шприца Жане чи лійки вводять лікувальну дозу гіперімунної сироватки.
Інтраназальним методом користуються при проведенні імунізації птиці, сприйнятливої до Нюкаслської хвороби. Вакцину за допомогою очної піпетки вводять у ніздрі птиці. При закапуванні вакцини в одну ніздрю, іншу закривають пальцем, чим досягається більш глибоке попадання вакцини в носову порожнину.
Аерогенним методом користуються для проведення масової імунізації тварин та птиці проти окремих інфекційних захворювань. Вакцини розпорошують за допомогою аерозольних генераторів у приміщеннях, де утримують тварин та птицю. При вдиханні ними розпорошених вакцин проходить їх імунізація.
Нанесення біологічних препаратів на кон’юнктиву застосовують при проведенні алергічної діагностики тварин та при імунізації птиці проти Нюкаслської хвороби. Біопрепарати наносять на кон’юнктиву за допомогою стерильної очної піпетки.
Методом втирання біологічних препаратів у слизову оболонку клоаки користуються при проведенні вакцинації курей проти інфекційного ларинготрахеїту сухою вірус-вакциною, виготовленою зі штаму ЦНДІПП. Розведену вакцину за допомогою рифленого скляного шпателя наносять і легко втирають 5-6-разовими рухами в слизову оболонку верхньої частини клоаки до появи інтенсивної гіперемії. Якщо під час вакцинації птиця випорожниться, то вакцину наносять і втирають вдруге.
Запобіжні щеплення тварин і птиці є дуже важливим засобом у загальному комплексі профілактичних заходів. Ефективність їх насамперед залежить від правильної імунізації й техніки проведення, а також належного утримання, догляду, годівлі та ветеринарного нагляду за щепленими тваринами.
