Для полегшення праці фахівців ветеринарної медицини, економії часу та сил багатьох людей, при проведенні щеплень медична та ветеринарна промисловість випускає шприци різних систем, прилади для вакцинацій, включаючи аерозольні, безголкові та пневматичні голкові ін’єктори, створює нові види голок. Зупинимось на деяких із них.
1. Шприци ветеринарні з бігунком ШТ, місткістю 1;2;5;10 і 20 мл.
2. Шприци ветеринарні типу ШВВТ і ШМ взаємозамінні, місткістю 2;5;10 і 20 мл.
3. Шприци, ветеринарні розбірні ШВРМ-10 і ШВРМ-20, місткістю відповідно 10 і 20 мл.
4. Шприц ветеринарний (взаємозамінний) ШУ-10 з уніфікованим наконечником.
5. Шприц медичний комбінований із взаємозамінним поршнем, місткістю 2;5;10 і 20 мл.
При введенні в організм тварини малих доз біологічних препаратів користуються 1-2 мл шприцами, при введенні 2-5 мл – користуються 5 мл, а більше 5 мл – 10 і 20 мл шприцами залежно від дози препаратів.
При проведенні внутрішньовенних ін’єкцій великих доз гіперімунних сироваток, чи будь-яких розчинів використовують: апарат для внутрішньовенних та підшкірних вливань (автор Бобров), місткістю на 500 та 600 мл, шприци для промивання порожнин (типу Жане) Ш-100; Ш-150; Ш-200; ШГ-200, відповідної місткості (із металевими окрім останнього, гумовим, поршнями), лійки скляні циліндричні градуйовані, місткістю 150; 250; 500 мл.
Останнім часом промисловість випускає одноразові шприци з пластмаси різних об’ємів.
Для проведення підшкірних, внутрішньом'язових, внутрішньоперитонеальних і внутрішньовенних ін’єкцій використовують ін’єкційні голки як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Ін’єкційні голки складаються з трубки та оливи. Номер голки характеризує діаметр та довжину її трубки. Перші дві цифри визначають діаметр трубки в десятих долях міліметра, наступні – її довжину в мм. Так № 1230 означає, що діаметр трубки дорівнює 1,2 мм, а довжина 30 мм. Довжина оливи у всіх голок у межах 12-13 мм. За формою оливи бувають округлі, з гранями та фігурні. До кожної голки додається мандрен. Кінець ін’єкційних голок заточений під кутом 12-17о. Випускаються голки таких типорозмірів: 0416; 0813; 1060; 1290; 1590; 0612; 1012; 1090 12120; 15150; 0624; 1022; 1230; 1530; 2030.
При проведенні масових щеплень тварин чи птиці для полегшення роботи та підвищення продуктивності праці фахівців ветеринарної медицини використовують:
Прилад ПШ-2М для масових щеплень (Шилов А.А.) із шприцами на 5 та 10 мл.
Шприци-дозатори, комбіновані ШДК-1, ШДК-2 місткістю 5 і 10 мл.
Шприц ветеринарний, безперервної дії ШВБД із пристроєм для дозування на 0,5; 1,0; 2,0 та 5 мл.
Шприц-напівавтомат, металевий ШНМ-2 (Мороз П.І., Семенових М.Ю.) максимальна місткість циліндра 10 мл, межі дозування 0,1 – 1,0 мл.
Вакцинатор автоматичний, максимальна доза 1 мл.
 |
Ін'єктор безголковий БІ-12 "Струя-1". Привід – пневматичний, продуктивність 250 ін’єкцій за годину струменевим методом, дозування від 0,5 до 5,0 мл.
Рис. 12. Найбільш уживані установки та генератори для масових обробок тварин і птахів.
Ін'єктор напівавтоматичний ІН-1, для масової вакцинації добових курчат проти хвороби Марека.
Установки струменеві УС-3 та УС-5. Продуктивність не менше 1200 ін’єкцій на годину, доза разової ін’єкції 0.5 – 3 мл і 1 – 5 мл.
Установки голкові УГ-1,5 та УГ-10. Доза разової ін’єкції 0,3-1,5 та 3-10 мл. Для проведення аерозольних вакцинацій тварин та птиці використовують:
Генератор аерозольний дисковий ДАГ-2. Продуктивність 15 мл/хв.
Генератор аерозольний багатодисковий БАГ-3. Продуктивність 50 мл/хв.
Генератор аерозольний струменевий САГ-1 та САГ-10. Продуктивність до 50 мл та до 500 мл/хв.
Генератор аерозольний струменевий ручний спрямованої дії САГ-1РС.
Розпилювач сфокусованих струменів рідини РССР-2.
Розпилювач аерозольний роторний АРР. Генератор аерозольний відцентровий ВАГ.
Перед проведенням щеплень необхідно перевірити справність шприців, ін’єкційних голок, приладів та апаратів із тим, щоб під час роботи вакцина ні в якому разі не просочувалась на поверхню. Крім того, всі шприци, голки та робочі поверхні приладів та апаратів, що контактують із біопрепаратами стерилізують кип'ятінням у воді протягом 30 хвилин, як до, так і після вакцинації.
При проведенні щеплень на кожну тварину беруть стерильну ін’єкційну голку. Однією голкою, без попереднього знезаражування, двом або кільком тваринам робити щеплення не дозволяється.
Пробку флакона з вакциною дезінфікують фламбуванням на полум’ї спиртівки, потім проколюють ін’єкційною голкою і за допомогою шприца (при перевернутому догори дном флаконі) набирають вакцину.
Переливати біологічні препарати (вакцини, сироватки, алергени) у мензурки, флакони (за виключенням ємкостей приладів), чи інший посуд для набирання їх у шприц не можна, бо це неминуче призведе до їх забруднення.
Гіперімунні сироватки перед уведенням в організм тварини підігрівають на водяній бані до температури тіла тварини. При підшкірному й внутрішньом'язовому введенні великих доз гіперімунних сироваток, чи інших препаратів, щоб уникнути травматизації тканин, а також для кращого їх розсмоктування вводять у кількох місцях.
При проведенні щеплень тваринам та птиці керуються настановами Державного департаменту ветеринарної медицини при Міністерстві аграрної політики України про застосування того чи іншого біологічного препарату. Активні щеплення проводять лікарі або фельдшери й техніки ветеринарної медицини з дозволу перших.
Огляд тварин перед щепленням. Перед початком щеплень проводять огляд усіх тварин, що підлягають щепленню, а при необхідності й термометрію. Не можна проводити термометрію у тварин зразу ж після роботи, перегонів і транспортування. Тваринам із підвищеною температурою тіла щеплення вакцинами не роблять. При проведенні запобіжних щеплень проти сибірки, бешихи та інших інфекційних хвороб – слабких, виснажених і хворих, а також тварин на останньому періоді вагітності та у перші дні після родів, і тих, що не досягли певного віку, не вакцинують.
Визначення ділянки тіла для введення вакцини. Найзручнішою ділянкою для введення вакцин коням і великій рогатій худобі є середня третина шиї, а вівцям, козам і свиням – внутрішня поверхня стегна. Баранам і козлам вакцину вводять у ділянці внутрішньої поверхні передпліччя. Дорослим свиням при підшкірних ін’єкціях дуже часто вакцини вводять ззаду основи вуха.
На місці введення вакцини вистригають шерсть і знезаражують шкіру 3%-м розчином фенолу або 70о-м винним спиртом. Після введення вакцини місце проколу обробляють 5%-ю настойкою йоду.
Визначення придатності біологічних препаратів. Перед початком щеплень вакцини, що призначені для введення тваринам, ретельно оглядають, щоб флакони й ампули не мали тріщин. Флакони повинні бути герметично закриті, мати етикетки, де зазначені назви біологічного препарату, біологічної фабрики чи установи, що виготовила їх дата виготовлення, номер серії і державного контролю, термін придатності та кількість біологічного препарату у флаконі (ампулі).
Флакони й ампули з порушеною цілісністю, без етикеток, із сторонніми домішками, пліснявою, зміненим кольором, консистенцією, запахом, а також, ті у яких проминув термін придатності – вибраковують.
Перед застосуванням вакцини флакони ретельно струшують, а під час проведення щеплень захищають від дії прямого сонячного проміння. Залишки біопрепарату, що не використані в день відкриття флакону чи ампули – знищують: не спорові – способом кип’ятіння, а спорові – автоклавуванням.
