Основним завданням фахівця ветеринарної медицини при роботі з інфекційнохворими тваринами та інфекційним матеріалом є недопущення поширення інфекційних і паразитарних захворювань та виключення можливості зараження людей зооанторопонозами.
Фахівець ветеринарної медицини зобов’язаний знати особливості роботи в ізоляторі, санбойні, на ветсанзаводі, в лабораторії та інших ветеринарних і санітарних об’єктах і суворо дотримуватися засобів особистої й загальної профілактики.
Усі роботи з інфекційнохворими тваринами, трупами та іншим інфекційним матеріалом виконують лише у захисному санітарному одязі та взутті. У цьому разі використовують їх лише під час роботи, по завершенні якої знімають, піддають санітарній обробці і зберігають в індивідуальних шафах, встановлених у гардеробній кімнаті закладу. Особистий одяг, взуття та інші речі зберігають в іншій шафі окремо від спецодягу. Категорично забороняється зберігати особистий одяг та продукти харчування у шафах, призначених для зберігання спецодягу.
Фахівці, які працюють з інфекційнохворими тваринами, забезпечуються двома комплектами санітарного одягу. Виносити їх та переходити з одного приміщення до іншого категорично заборонено.
До догляду за інфекційнохворими тваринами, їх забою, переробці м’ясних і молочних продуктів, знезараженню шкірсировини не допускають непідготовлених осіб, не навчених правилам особистої профілактики й гігієни, а також підлітків, вагітних та жінок - годувальниць.
Працівників, що мають справу з особливо небезпечними зооанторопонозами (сибірка, бруцельоз, туберкульоз, туляремія та ін.), періодично обстежують у медичних закладах із проведенням спеціальних досліджень та профілактичних щеплень. Людей з ушкодженнями шкіри рук (рани, подряпини) до роботи з інфекційним матеріалом не допускають.
Клінічний огляд тварин, хворих зооанторопонозами, надання лікувальної чи акушерської допомоги, розтин, прибирання трупів, абортованих плодів й послідів, зняття й сортування шкір і овчин, а також дезінфекцію виконують у гумових рукавичках без дефектів. Перед початком роботи з особливо небезпечним заразним матеріалом лікар ветеринарної медицини зобов’язаний проінструктувати працівників про суть майбутньої роботи, перевірити їх готовність до роботи (наявність одягнених засобів індивідуального захисту – санітарного одягу, взуття, гумових рукавичок, інколи й окулярів та ватно-марлевої пов’язки).
Під час роботи із заразним матеріалом не дозволяється палити, торкатись обличчя руками, поправляти волосся, шмаркатися, відволікатися від роботи. Особливо обережним слід бути при відбиранні патологічного матеріалу (носових чи піхвових виділень, гною з абсцесів та виразок, крові, сечі, фекалій) для бактеріологічних, серологічних та інших досліджень. Необхідно слідкувати, щоб заразний матеріал не потрапив на обличчя, шию, халат та інші предмети.
Після збору анамнестичних та епізоотологічних даних проводять загальне й спеціальне (по окремих системах) дослідження тварини. При дослідженні очей, слизових ротової й носової порожнини тварини ветеринарний працівник та помічники повинні стояти збоку від тварини, застосовувати засоби перестороги, що виключають попадання на них виділень при кашлі та фирканні. Потрібно завжди пам’ятати про можливість носової й легеневої форми сапу, активної (відкритої) форми туберкульозу у тварин, про бруцельоз, сказ, лістеріоз, лептоспіроз, туляремію, орнітоз, стригучий лишай та інші, особливо антропозоонозні захворювання.
Трупи тварин, що загинули від заразних захворювань, розтинають лише на спеціально обладнаному місці, дотримуючись заходів перестороги. При деяких особливо небезпечних антропозоонозах (сибірка, сап та ін.) розтинати трупи категорично заборонено, за винятком тих випадків, коли це необхідно для наукових досліджень, або ж коли перед початком розтину у лікаря не виникла підозра на означене інфекційне захворювання. Відбирання та пакування патологічного матеріалу здійснюють, дотримуючись правил особистої безпеки.
По завершенні досліджень хворих тварин місце роботи обов’язково дезінфікують. Використані піпетки, предметні й покривні скельця вміщують у скляні банки з 5%-м розчином карболової кислоти чи іншим дезінфектантом. Інфіковані й забруднені тампони, вату, марлю, одноразові прилади та інструменти спалюють. Металеві предмети (скальпелі, пінцети, шприци, голки та ін.) промивають у дезінфікуючому розчині, а потім кип’ятять у стерилізаторі, або ж автоклавують. Спецодяг знімають і піддають санітарній обробці. Гумові рукавички та взуття обмивають дезінфікуючою рідиною (2%-м розчином карболової кислоти чи хлораміну) і знезаражують. Руки ретельно миють водою з милом і висушують.
