Ø наявність великої кількості термінів із різних галузей знання (напр., наукові мистецькі тексти не обходяться без відповідних термінів: поліфонічна форма, оперно-симфонічне диригування, музикознавство, театрально-концертна практика, капельмейстер, музично-критична думка, просторово-часова організація звуко-інтонаційної матерії тощо);
Ø переважання абстрактної лексики і запозичених слів;
Ø багатозначні слова використовуються зазвичай у одному із значень (напр.: за тлумачним словником іншомовних слів слово графіка означає:
ГРА́ФІКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині і т. ін. олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відтиснутий на папері зі спеціально підготовленої форми; а також твори цього мистецтва. Книжкова графіка. Виставка графіки. Зібрання графіки. 2. лінгв. Письмові чи друковані знаки, що відбивають звуки мови, інтонацію і т. ін., зображення живої мови письмовими знаками. Графіка шевченківських віршів. Слов’янська графіка. Фонемний принцип графіки. 3. Знаки, які використовуються для запису музики. Нотна графіка. 4. Розділ вчення про різні системи письмових або друкованих знаків, літер.
Ø відсутність емоційно-експресивної лексики;
Граматичний рівень
Ø велика кількість іменників та інших субстантивованих частин мови;
Ø переважання абстрактних іменників середнього роду з суфіксами -ство, ‑цтво, -ння, -ття (напр., класифікування, формулювання, сприйняття тощо);
Ø мінімальне вживання особових займенників;
Ø переважання дієслів теперішнього часу із значенням позачасовості, постійної дії, дієслів третьої особи множини, інфінітивів, безособових форм, оскільки вся увага зосереджена на дії, а суб’єкт її лишається поза увагою мовця (напр .,. Музика виникла як наслідування голосів природи, невід’ємних елементів трудової діяльності людини, культових обрядів, розваг, військових походів і була пов’язана з ритмікою праці, танцю, поезії. Поступово відбувалося виділення музики як окремого виду мистецтва, і у Стародавній Греції музична культура досягла значного рівня, вдосконалювалися музичні інструменти, розвивалось професійне виконавство на них, розвивались музично-естетичні смаки...);
Ø нахил до розгорнутих складних речень із різними видами підрядності, відокремленими зворотами, вставними конструкціями: Як важливий засіб духовного виховання людини, музика формує естетичні смаки та ідеали, розвиває емоційну чутливість, відчуття прекрасного, впливає на сферу почуттів, інтелект людини, скеровує її поведінку);
Ø наявність цитат, покликань;
Ø чітка композиційна структура тексту, поділ його на розділи, параграфи, пункти, підпункти.
Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки й освіти поділяють на такі підстилі: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний, науково-публіцистичний, виробничо-технічний. Виокремлюється також науково–фантастичний стиль.
Власне науковий підстиль обслуговує фахівців певної галузі науки. Це наукові дослідження в галузі мовознавства, медицини, біології, фізики тощо, викладені у докторських, кандидатських дисертаціях, монографіях окремих статтях.
...Фонетична близькість паронімічних найменувань може спричиняти їх сплутування в мовленні людей, які недостатньо добре знають українську мову чи сферу музики. Для усунення неправильного вживання термінів-паронімів слід враховувати семантику національних та іншомовних словотвірних елементів. Точному розкриттю значень термінів-паронімів сприяє виявлення парадигматичних відношень синонімії, антонімії, омонімії. Уникнути помилкового вживання музичних термінів-паронімів допоможе лінгвістичний аналіз складних випадків, їх фіксація в словниках та довідковій літературі.
Отже, паронімія в музичній терміносистемі є явищем закономірним, вона зумовлена такими чинниками: утворенням похідних від різних термінів зі спільними коренями, але різними афіксами (музичний (від музика) – музикальний (від музикальність), мелодичний (від мелодика) – мелодійний (від мелодія)), утворенням похідних способом основоскладання, зі спільним і різними коренями (звукозапис – звукопис), специфікою способу найменування музичних понять (кода – кодета; дует – деутино; крещендо – декрещендо), випадковою подібністю звучання (хід – хіт). Специфіка термінної паронімії зумовлена своєрідністю терміна як мовного знака, а також особливостями музичної галузі.
Науково-навчальний підстиль використовується при написанні підручників, посібників та іншої літератури, призначеної для навчальних закладів. Наприклад:
Cучасна українська музична термінологія містить велику кількість окремих слів і словосполучень, які називають різноманітні предмети і явища, пов’язані з цим видом мистецтва. За нашими підрахунками, вона налічує понад п’ять тисяч одиниць, з яких лише незначна частина подана й пояснена у словниках. Визначити межі музичної термінології та назвати точну кількість термінів важко, оскільки фахові слова створювалися різними народами світу і формувалися протягом багатьох віків. Тому в українській музичній терміносистемі маємо назви з різних історичних епох і значну кількість запозичень.
Музична термінологія української мови – це терміносистема, ядро якої складають музичні терміни – слова або словосполучення, які співвідносяться з музичними поняттями, мають наукові визначення і вступають у системні відношення з іншими подібними одиницями мови, утворюючи разом з ними особливу систему – термінологію.
Науково-публіцистичний підстиль властивий працям, надрукованим у спеціальних газетах і журналах, призначених для фахівців певної галузі науки і техніки.
Якщо сучасна школа прагне розвинути особистість дитини, привчити її до самостійної поведінки, розвинути її індивідуальні креативні здібності, то стародавній світ у цілому не дуже переймався особистістю учня та розвитком його здібностей і мовних ініціатив. Вважалося, що учень має найперш засвоїти колективний досвід старших поколінь. Методи навчання базувалися на зубрячці та відвертому насильстві над дитиною. Навіть у цивілізованих суспільствах давнини “слухати старших” було звичайною нормою. Характерна давньоєгипетська шкільна приказка: “Вухо хлопчика – на його спині, він слухає, коли його б’ють”.
Тим не менше, стародавні цивілізації створювали інколи й системи розгалужених і тонких прийомів мовленнєвої комунікації в галузі навчання. Так, відзначалася незвичайно високим щаблем розвитку мовленнєва активність та культура мовлення в школах Стародавньої Індії. Адже тут сформувалася одна з найбільш історично значних у світовому масштабі науково-філологічних шкіл.
Науково-популярний підстиль має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло людей незалежно від їх професійної підготовки. Це окремі брошури, статті, замітки на медичні, космічні, біологічні тощо теми у засобах масової інформації.
Формування української музичної термінології є складовою частиною розвитку всієї лексичної системи мови. Розглядаючи становлення системи музичних термінів української мови, виділено шість періодів, які яскраво ілюструють зв’язок розвитку лексичної системи мови з історією матеріальної і духовної культури українського народу.
І. У донауковому періоді розвитку музичної лексики української мови (від найдавніших часів до ХVІ ст.) закладено основу, на якій починає базуватися, виформовуватися і вдосконалюватися українська музична терміносистема. На українському мовному ґрунті виникли і закріпились назви жанрів та окремих музичних творів, народних музичних інструментів (гаївка, знаменний розспів, клепало, сопілка); на основі грецької мови сформувались церковно-музичні назви (гексахорд, ірмос, кондак, номоканон).
ІІ. Зародження системи музичної лексики відбулося у ХVІ-ХVІІІ ст., коли на розвиток музичної культури в Україні мала значний вплив європейська музика. Відзначено вагомий внесок у розбудову української музичної терміносистеми Миколи Дилецького, теоретичний трактат якого “Граматика музикальна” сприяв утвердженню музичної термінології. Розмаїття музичних назв засвідчено у лексикографічних працях П.Беринди, Є.Славинецького, А.Корецького-Сатановського, І.Срезневського, Л.Зизанія, І.Максимовича. В основу формування музичної термінології закладено плідну ідею поєднання національних мовних ресурсів із запозиченнями з різних мов світу. У ХVІ-ХVІІІ ст. в українську музичну термінологію увійшла значна кількість латинських (композитор, нота) та італійських запозичень (бас, концерт)...
Виробничо-технічний підстиль – це мова літератури, що обслуговує різні сфери господарства й виробництва (інструкції, описи технологічних процесів тощо). Наприклад:
