1-ший учень: Історики наводять більше десятка гіпотез походження назви міста. На жаль, жодна з них не має достатньої кількості документів для підтвердження чи спростування. Таким чином, місто Харків було засновано на височині, де зливаються річки Лопань і Харків. Переселенці із Задніпров’я побудували тут свої житла й обнесли їх частоколом – острогом. Відповідно до одного з перших документів про місто «Именному списку жителей г. Харькова 1655 года» поселення мало 587 дорослих мешканців – чоловіків, які в майбутньому склали основу Харківського козацького полку. Точно не встановлені дата і походження назви міста, а легенди про його походження додають йому ореолу загадковості. (Одна з історій заснування міста свідчить, що заможний українець Харитон (у просторіччі – Харко) заснував хутір, що згодом перетворився на слободу, а потім на місто.)
У 1656 р. за наказом московського царя Олексія Михайловича Харків відокремився від Чугуївського воєводства у самостійне воєводство. Того ж року під керівництвом воєводи Воїна Селіфонтова почалося будівництво фортеці, яка входила в систему укріплень, передбачених для захисту південних московських земель від кримських татар. Харківська фортеця, будівництво якої завершилося в 1659 р., була розташована в межах сучасних майданів Конституції, Соборності, Палацу праці, вулиці Клочківської й мала довжину стін понад 1 км.
2-гий учень: Уже в другій половині ХVІІ ст. у Харкові з'явилися перші вулиці. Більшість їх, по суті, були дорогами, що вели в різні міста Московської держави. Такі дороги, немов сонячні промені, розходилися від фортеці в різні боки, а між ними був незабудований простір, так звані, левади. Серед перших вулиць міста: Сумська; Московська, Полтавський шлях, Зміївська.
На території окремих слобод у XVII ст. виникали вулиці, на яких селилися ремісники одного фаху. Звідси з’явилися назви таких вулиць, як: Кузнечна, Чоботарська, Римарська, Гончарівська, Коцарська та інші. На Коцарській вулиці жили ремісники, які виготовляли килими з довгою ворсою – коци, звідси пішла назва вулиці. Римарська вулиця була облюбована ремісниками, які займалися вичинкою шкіри й виготовленням шкіряних виробів. Їх називали в народі лимарями або римарями. Саме цим і пояснюється назва вулиці.
3-тій учень: Одним з перших у Харкові в другій половині XVII ст. з’явився майдан, який сьогодні називається майданом Соборності. У 1660-1662 рр. тут було побудовано острог, що примикав до фортеці. Острожна стіна “розпочиналася біля ”наугольної” Протопопівської башти, де тепер ”Палац праці“, проходила вниз до сучасної Кооперативної вулиці, а звідти, повернувши на захід, доходила до річки Лопань. Центр острогу за деякий час перетворився на великий майдан, який називали народним або торговим, тут був розташований головний міський ринок. У другій половині XVII ст. виник Миколаївський майдан (сучасний майдан Конституції). Своєю назвою він завдячує Миколаївській церкві, яка знаходилась на його території.
4-тий учень: Харків, заснований у 50-х роках XVII ст. українськими переселенцями, в своєму розвитку пройшов шлях від невеликого поселення до центру Харківського полку, в XIX ст. – центру губернії, у XX ст. – навіть на деякий час став столицею України. З 1919 до 1934 року Харків був столицею УРСР. Харків стає центром культурного розвитку та українського національного відродження. Саме у Харкові отримав розвиток архітектурний стиль – конструктивізм. Будинок Держпрому і є пам’ятником цього стилю. Планувалась масштабна реконструкція усієї центральної частини Харкова. Пам’ятником цієї епохи лишається площа Свободи – найбільша у Європі.. У Харкові встановлено кращий у світі пам’ятник Т. Г. Шевченко.
