Загальна характеристика військових злочинів

Військовими злочинами, відповідно до ч. 1 ст. 401 КК, визнаються передбачені кримінальним законом України злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Усі злочини проти військової служби через їх специфіку об'єднано в розділі XIX "Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)" Особливої частини КК.

Ця специфіка дістає свій прояв у спеціальних ознаках військових злочинів: 1) об'єкт посягання - військовий правопорядок (встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби); 2) суб'єкт - військовослужбовець або військовозобов'язаний під час проходження навчальних (перевірних) або спеціальних зборів, інші особи, якщо про це прямо вказано в законі; 3) військова протиправність - визнання діяння військовим злочином тільки в тому випадку, якщо воно прямо передбачено розділом XIX Особливої частини КК. Отже, відсутність хоча б однієї із вказаних спеціальних ознак означає відсутність військового складу злочину.

Будучи різновидом загального поняття злочину, військовий злочин має усі його ознаки: суспільну небезпеку, кримінальну протиправність, винність та караність. Однак, ці ознаки мають відповідну особливість, обумовлену характером військової служби.

Суспільна небезпека військового злочину має свій вираз у спричиненні або створенні небезпеки спричинення шкоди військовому правопорядку, від якого безпосередньо залежить військова безпека держави, тобто стан захищеності країни від озброєної агресії (правовідносини найвищого порядку).

Військова (спеціальна) протиправність дістала свого юридичного значення: а) у розташуванні норми, як вказувалося, саме в спеціальному розділі XIX Особливої частини КК; б) у місці розташування норми в межах розділу XIX Особливої частини КК, залежно від безпосереднього об'єкта (дивись групи військових злочинів, наведених далі); в) у визначенні сфери суспільного життя, в якій вчинюються військові злочини, та спеціальної категорії осіб, котрі входять у цю сферу.

Винність є однією з основних ознак злочину. Специфіку військового злочину створює лише зміст вини: він відображає військову природу злочину, що вчиняється. Винна особа відповідним чином (залежно від форми вини) ставиться не просто до суспільно небезпечного діяння та його наслідків, а до діяння, що порушує саме військовий правопорядок, та до наслідків, що мають свій вираз у завданні шкоди боєготовності або боєздатності військового підрозділу, військовій безпеці держави.

Караність військових злочинів характеризується особливостями положень розділу X ("Покарання та його види") Загальної частини КК.

Здебільшого види покарань, визначені ст. 51 КК, застосовують до військовослужбовців на загальних підставах. Але в цьому випадку слід пам'ятати, що відповідно до ст. 56 КК громадські роботи призначаються військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) лише в разі вчинення ними інших, невійськових злочинів, а також за сукупністю злочинів. Довічне позбавлення волі за вчинення військових злочинів, також безпосередньо не призначається, але на підставі частин 1 та 4 ст. 64, ч. 2 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КК воно може бути застосовано за сукупністю злочинів і лише за тими статтями Особливої частини КК, санкції яких прямо його передбачають. Службові обмеження для військовослужбовців та обмеження волі не застосовуються до військовослужбовців строкової служби. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців застосовуються виключно щодо військовослужбовців строкової служби. Єдиний із видів покарань, відповідно до ч. 2 ст. 57 КК, що не може бути застосований до військовослужбовців,- виправні роботи. При цьому деякі види покарань можливо застосовувати лише до військовослужбовців (наприклад, тримання в дисциплінарному батальйоні, службові обмеження для військовослужбовців).

Основними покараннями для військовослужбовців є: громадські роботи; службові обмеження для військовослужбовців; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є: позбавлення військового звання та конфіскація майна. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

Родовим об'єктом військових злочинів, як вказувалося, є встановлений законодавством військовий правопорядок (порядок несення або проходження військової служби). Під цим поняттям розуміють суспільні відносини, що є результатом виконання приписів, закріплених у законах, військових статутах, положеннях про проходження служби різними категоріями військовослужбовців та інших актах законодавства щодо несення або проходження військової служби.

Безпосереднім об'єктом конкретного військового злочину є відносини військової служби, котрі є складовими родового об'єкта, тобто військового правопорядку (порядку несення або проходження військової служби), проти яких спрямоване злочинне діяння.

Залежно від індивідуальних особливостей безпосередніх об'єктів (складових вказаного правопорядку) в юридичній літературі переважно виділяють такі групи військових злочинів: 1) злочини, що посягають на порядок підлеглості та військової честі (статті 402-406 КК); 2) злочини, що посягають на порядок проходження військової служби (статті 407-409 КК); 3) злочини, що посягають на порядок управління військовим майном (статті 410-413 КК); 4) злочини, що посягають на порядок експлуатації озброєння і військової техніки (статті 414-417 КК); 5) злочини, що посягають на порядок несення спеціальних служб (статті 418-421 КК); в) злочини, що посягають на порядок зберігання військової таємниці (ст. 422 КК); 7) злочини, що посягають на порядок здійснення своїх повноважень військовими службовими особами Збройних Сил України та інших військових формувань (статті 423-426 КК); 8) злочини, що посягають на порядок виконання військового обов'язку в бою та інших особливих умовах (статті 427-430 КК); 9) злочини, що посягають на порядок дотримання звичаїв та правил ведення війни (статті 431-435 КК).

Отже, кожен військовий злочин безпосередньо посягає не на весь військовий правопорядок, а на окремі елементи (сторони), що складають його зміст.

Для деяких військових злочинів (наприклад, передбачених частинами 2 та 3 ст. 408, статтями 410-413, 414, 422-424,434 КК) необхідною ознакою їх складу є предмет злочину. Предметом військового складу злочину, наприклад, може бути майно (статті 410-413, 414, 423 КК), відомості військового характеру, що становлять державну таємницю (ст. 422 КК).

Юридичною ознакою майна як предмета військових злочинів є те, що таке майно має бути військовим майном.

Військове майно відповідно до статей 1 та 2 Закону " Про правовий режим майна у Збройних Сил України" - це державне майно, закріплене за військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління1193. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Вказаний перелік не є вичерпним. Таким майном може бути будь-яке майно, що має вартість1194.

З об'єктивної сторони військові злочини представлені в законі як злочини з формальним (зокрема, статті 402,408 КК тощо), матеріальним (статті 403,415 КК та ін.) та усіченим складом (наприклад, ч. 3 ст. 410 КК).

Такі діяння вчинюються як шляхом дії (наприклад, статті 404, 405, 424 КК), так і бездіяльності (зокрема, статті 403,426,429 КК тощо), а також дії та бездіяльності (статті 416,417, 422 КК та ін.).

Ряд військових злочинів характеризується такими обов'язковими, кваліфікуючими або особливо кваліфікуючими ознаками, як: "поле бою", "район військових дій" (наприклад, статті407-408,429,432та 433 КК), "воєнний стан", "бойова обстановка" (ч. 2 ст. 403, ч. 3 ст. 405, статтями 427,430 КК та ін.), "тяжкі наслідки" (зокрема, ч. 2 ст. 402, ч. 1 ст. 403, ч. 2 ст. 404, ст. 419 КК тощо).

Поле бою - це земельна, у тому числі в межах населеного пункту, ділянка, морський чи повітряний простір, де ведеться або тільки що відбувся бій (бойові оперативні (тактичні) дії).

Район воєнних дій - це ширший простір, ніж поле бою, на якому Збройні Сили виконують стратегічні завдання по розгрому противника. Він включає в себе територію, яка зайнята під час воєнних дій об'єднаннями військ у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підрозділів фронту.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Бойова обстановка - це стан військ (сил) під час здійснення ними тактичних дій по виконанню бойових завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Тяжкі наслідки - оцінна категорія, що означає, як правило, зрив виконання бойового завдання (в мирний час це може бути, наприклад, несення караульної або прикордонної служби, бойове чергування) або операції; зрив заходів забезпечення бойової готовності військових підрозділів (кораблів), частин, з'єднань; загибель особового складу (смерть хоча б однієї людини); втрата управління військами; заподіяння значної матеріальної шкоди тощо.

Особа, яка вчинила злочин, передбачений статтями цього розділу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 44 КК із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Суб'єктами військових злочинів можуть бути військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту та інші особи, визначені законом, а також військовозобов'язані під час проходження ними відповідних зборів.

Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовцями е особи (як чоловіки, так і жінки), які проходять військову службу, а військовозобов'язаними - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливій період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідальність за військові злочини настає, як правило, з 18 років, тобто з віку призову на строкову військову службу. Але згідно зі ст. 20 зазначеного закону на військову службу за контрактом приймаються і особи віком від 17 до 21 року, а також особи, яким 17 років виповнюється в рік початку військової служби у разі зарахування їх курсантами до військових навчальних закладів або вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи. Вони також є суб'єктами військових злочинів, а недосягнення ними 18 років може визнаватися обставиною, що пом'якшує покарання.

Не є суб'єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні військових ліцеїв, особи, які незаконно призвані на військову службу або на ній перебувають тощо.

Визначення моменту початку або кінця перебування на військовій службі має значення для встановлення ознак суб'єкта військового злочину. Відповідно до ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Закінченням проходження служби є виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Для військовозобов'язаних, призваних на навчальні (чи перевірні) або спеціальні збори, початком і закінченням їх проходження є, відповідно, перший день фактичного перебування на цих зборах і останній день цих зборів.

Суб'єктами ряду військових злочинів можуть бути військовополонені ворожої армії, а також військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога.

Із суб'єктом військових злочинів тісно пов'язані питання співучасті. Відповідно до ч. 8 ст. 401 КК співучасть у військових злочинах осіб, не визначених у цій статті, тягне відповідальність за відповідними статтями розділу XIX Особливої частини КК. Це означає, що дії суб'єкта військових злочинів кваліфікуються за статтею, що передбачена розділом XIX Особливої частини КК, а дії інших осіб кваліфікуються за цією ж статтею і відповідною частиною ст. 27 КК залежно від того, до якого виду співучасників (організаторів, підбурювачів або пособників) вони відносяться.

Особи, які не є військовослужбовцями, не можуть бути виконавцями або співвиконавцями військових злочинів, але можуть бути організаторами, підбурювачами і пособниками. Якщо цивільна особа разом з військовослужбовцем чи військовозобов'язаним, який проходить збори, безпосередньо бере участь у вчиненні військового злочину, то така особа може бути тільки пособником.

Щодо суб'єктивної сторони, то більшість військових злочинів характеризується умисною виною (наприклад, статті 402, 404, 406, 410 КК), проте деякі з них вчиняються необережно (статті 403, 412, 417, 421 КК та ін.), а окремі - як умисно, так і необережно (зокрема, статті 418,419, 420 КК тощо).

Для деяких складів військових злочинів обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони виступають мета та мотив (ч. 4 ст. 404, ст. 408, ч. 3 ст. 410, статтях 423, 426, 431 КК та ін.).