Основним безпосереднім об’єктом злочину є передбачений законодавством порядок приватизації державного і комунального майна, а додатковим безпосереднім об’єктом – відносини власності.
Предметом цього злочину є державне і комунальне майно, а також підроблені приватизаційні документи.
Під державним майном треба розуміти майно, що перебуває у державній власності, а також майно, яке належить Автономній Республіці Крим. Об’єкти державної власності, що підлягають приватизації, визначаються спеціальними законами. Комунальнимвизнається майно, яке перебуває у комунальній власності – праві власності громади села, селища або міста. Предметом цього злочину не визнаються об’єкти державного земельного і житлового фондів.
Приватизаційні документи – різноманітні документи, які подаються, складаються чи у інший спосіб використовуються у процесі приватизації державного або комунального майна (документи, за допомогою яких оформляється перехід права власності на приватизоване майно; документи, які складаються при оцінці вартості майна, що підлягає приватизації, – акти інвентаризації майна, висновок експерта про вартість майна, передавальний баланс підприємства тощо).
З об’єктивної сторони злочин може набувати однієї з чотирьох форм, вказаних у ч. 1 ст. 233 КК альтернативно: 1 ) приватизація державного чи комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) використання підроблених приватизаційних документів; 3) приватизація майна, яке згідно із законом не підлягає приватизації; 4) приватизація неправомочною особою.
Під приватизацією розуміється один із способів зміни форми власності, а саме: відчуження державного або комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства про приватизацію можуть бути покупцями.
Під заниженням вартості майна через визначення її у спосіб, не передбачений законом, треба розуміти: 1) застосування такого способу, який відповідно до чинного законодавства взагалі не повинен бути використаний під час приватизації; 2) застосування такого способу оцінки майна, який хоч і використовується під час приватизації, однак згідно із законодавством не може застосовуватися для оцінки саме даного об’єкта приватизації.
Під використанням підроблених приватизаційних документів потрібно розуміти їх подання органам приватизації, вчинення з ними інших дій, які так чи інакше можуть вплинути на винесення рішення про приватизацію конкретних об’єктів та її умови. В спосіб підробки документів об’єкти приватизації можуть також позбавлятися ознак предмета цього злочину.
Наприклад, колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим. Зазначеним вироком О.виправдана за ч. 2 ст. 233 КК у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину. Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим вирок залишений без зміни.
Органами досудового слідства О. обвинувачувалась у тому, що у травні 2002 року незаконно приватизувала одноквартирний будинок приміщення “Кордон-Перевал”. Для цього О. використала завідомо підроблений документ - “Свідоцтво про право власності на житло” від 8 травня 2002 р., який містив неправдиві відомості про те, що приміщення “Кордон-Перевал” належить їй на праві спільної дольової власності з членами її сім'ї, у рівних долях. На підставі підробленого документу О. набула права на майно, що не підлягає приватизації, чим заподіяла державі шкоду на 47 133 грн.
Виправдовуючи О. за ч. 2 ст. 233 КК, суд вказав, що “Кордон - Перевал” не входить в майновий комплекс Сімферопольського лісомисливського господарства і на який не поширюється дія Закону України “Про перелік об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації”, а є житловим будинком, який О. приватизувала, реалізовуючи своє право на приватизацію житла(1).
Приватизація майна, яке не підлягає приватизації, означає укладання договорів купівлі-продажу щодо таких об’єктів державної або комунальної власності, відчуження яких на користь фізичних та юридичних осіб чинним законодавством або рішенням місцевих рад відповідного рівня заборонено. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. (2) приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не є постійним і незмінюваним. Поіменний перелік зазначених об’єктів, які розподіляються за органами управління та областями, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у формі прийняття відповідного Закону. Законом України від 23 вересня 2008 р. затверджено Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
Об’єкти державної власності, які підлягають приватизації, поділяються на дві категорії: 1) такі, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України (наприклад, майнові комплекси підприємств-монополістів на ринку відповідних товарів України); 2) такі, для приватизації яких не вимагається погодження з Кабінетом Міністрів України. Порушення встановленого порядку приватизації відповідного державного майна (здійснення її без погодження з Кабінетом Міністрів України або іншим уповноваженим органом, наприклад, з Антимонопольним комітетом України) немає підстав визнавати кримінально караною приватизацією майна, що не підлягає приватизації. Такий саме висновок слід робити і у випадку приватизації пам’ятки культурної спадщини (за винятком тих пам’яток, які фігурують у вказаному вище Переліку) без укладення з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення у майбутньому охоронного договору на пам’ятку із викладенням його істотних умов.
Приватизація неправомочною особою передусім означає, що як покупець державного чи комунального майна виступає особа, якій чинним законодавством не дозволено брати участь у приватизації і укладати відповідні договори купівлі-продажу. Так, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р., покупцями об’єктів приватизації не можуть бути: 1) юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 %; 2) органи державної влади та місцевого самоврядування; 3) працівники державних органів приватизації; 4) юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення незаконної приватизації державного або комунального майна.При цьому слід мати на увазі, що право власності на приватизований об’єкт переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об’єкта, а право власності на об’єкт незавершеного будівництва – з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу.
Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку і бере безпосередню участь у приватизації державного чи комунального майна (зокрема, працівники державних органів приватизації та органів місцевого самоврядування, голови та члени комісій з приватизації об’єктів, тендерних комісій, службові особи підприємств, які підлягають приватизації, фізичні особи та службові особи, засновники та власники юридичних осіб – покупців державного чи комунального майна).
Дії експерта, який за попередньою домовленістю із суб’єктами приватизації сприяв заниженню вартості об’єкта приватизації, слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ст. 233 КК як пособництво незаконній приватизації державного або комунального майна, а за наявності до цього підстав – також за ст. 358 чи 366 КК. Таким же чином треба кваліфікувати відповідні зловживання голів та членів інвентаризаційних комісій, комісій, створюваних для визначення частки держави в статутному фонді підприємств у порядку їх передприватизаційної підготовки.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 233 КК) є незаконна приватизація майна державної чи комунальної власності у великих розмірах або вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб. Відповідно до примітки до ст. 233 КК незаконна приватизація вважається вчиненою у великих розмірах, якщо вартість приватизованого майна у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Із цього випливає, що у разі незаконної приватизації державного або комунального майна шляхом заниження його вартості для визначення великого розміру береться до уваги не занижена вартість незаконно приватизованого майна, а повна його вартість (об’єм).
