Периферична нервова система, спинномозкові нерви та автономна нервова система

Периферична нервова система — частина нервової системи представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії. Перифери́чна нерво́ва систе́ма (ПНС) складається зі всіх інших нервів і нейронів, які не лежать в межах центральної нервової системи (ЦНС).

Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему.

Периферична нервова система має два відділи: це зовнішня, або соматична, нервова система і внутрішня, або вегетативна нервова система.

Соматична система відіграє подвійну роль. По-перше, вона збирає інформацію від органів відчуттів і направляє її в ЦНС. По-друге, вона передає сигнали від ЦНС скелетним м’язам у відповідь на одержану інформацію, чим обумовлює рух.

Соматична нервова система складається з двох основних комплектів -сенсорні та моторні системи. Інформація про зовнішній світ приймається органами відчуттів, наприклад, очима, які мають особливі рецепторні клітини.

Інші клітини приймають сигнали болю, дотику і температури шкіри. Сигнали від цих рецепторів передаються до ЦНС по чуттєвих нервових волокнах.

Сукупність таких сигналів, інтенсивність яких досягає мільйонів імпульсів на секунду, дає нам необхідну інформацію про зовнішній світ.

По чуттєвих нервових волокнах інформація поступає до ЦНС, а звідти команди передаються тим або іншим м’язам по рухових нервових волокнах.

Вегетативна нервова система відповідає за регулювання функцій внутрішніх органів і залоз, включаючи серце, шлунок, нирки і підшлункову залозу.

Структурними елементами нервової системи є мільйони взаємозалежних клітин - нейронів, що виконують ту ж функцію, що і проводи в складній електричній машині. Нейрони - дуже тендітні клітки, які легко можуть бути пошкоджені або знищені в результаті травми, інфекції, тиску, хімічного впливу або недоліку кисню. Більше того, так як зруйновані нейрони не відновлюються, такі порушення можуть спричинити серйозні наслідки.

Нейрон – це нервова клітина, що складається з тіла і відростків (дендритів і аксона). Дендрити – це короткі відростки, що сприймають і передають інформацію до тіла клітини. Аксон – це довгий відросток, який передає нервові імпульси від нервової клітини до інших клітин або робочого органу.

За функціями та будовою нейрони поділяють на три основні типи:

• Аферентні (чутливі) — сприймають та передають збудження від рецепторів до інших нейронів.

• Еферентні (рухові і секреторні) — передають збудження до виконавчих органів. Рухливі нервові волокна, що йдуть до скелетних м'язів, називають мотонейронами.

• Проміжні (вставні) — зв'язують одні нейрони з іншими. За характером виникаючого ефекту їх поділяють на збудливі і гальмівні.

Інформація, отримана нейроном через дендрити, інтегрується та передається далі за допомогою аксона — клітинного відростка, пристосованного для проведення нервових електричних сигналів на великі відстані, до наступного місця міжнейронної взаємодії; довжина аксона може досягати від кількох сотен мікрометрів до кількох, а іноді навіть і кількох десятків, сантиметрів: наприклад, аксони нервових клітин, що йдуть від спинного мозку до ніг людини, мають довжину біля метра. Аксони мають свій власний особливий цитоскелет, елементи якого є критично важливими для процесів сигнальної передачі.

Нервовий сигнал, що передається нейронами, називається потенціалом дії (ПД). За своєю природою він є самопідтримуваною хвилею електричної деполярізації клітинної мембрани нейрона, що розповсюджується від точки її ініціації на клітині до наступного синапсу, де сигнал передається на іншу клітину — це може бути інший нейрон в головному або спинному мозку, в автономному нервовому каналі або клітина м'язів або залоз в будь-якій частині тіла.