Ціни в умовах монополістичної конкуренції

На відміну від діяльності підприємства в умовах вільної конкуренції підприємство-монополіст не залежить від цін, котрі складаються на ринку, воно само їх встановлює.

Проте, підприємство на одному ринку може бути монополістом, а на іншому мати значну кількість конкурентів.Так, що стверджувати, що те або інша підприємство є монополістом, необхідно визначити, яку частину ринку конкретної продукції вона контролює.

Виникнення монополії можливе як природним чином, коли вона витісняє всі останні підприємства, маючи найнижчі витрати виробництва, так і штучним (наприклад, внаслідок обмежень, що вводяться державою, урядового регулювання ринку, видачі патентів на виробництво, надання субсидій, та ін.).

Максимізація прибутку не є для монополіста життєвою необхідністю, оскільки тиск конкурентів відсутній. Тому у монополіста з'являються цілі, не пов'язані безпосередньо з максимізацією прибутку. Це можуть бути цілі контролю над ринком, розширення сфери впливу, стабілізація ринкової кон'юнктури, досягнення політичної влади, субсидування добродійних організацій і та ін.

При монополізації ринку крива попиту на графіці нахилена до осі ОХ (рис. 2.7), оскільки із збільшенням обсягу виробництва ціни знижуються. Крива Мr (граничний дохід) розташована на графіку нижче кривої AR (середній дохід або попит).

При визначенні цін для монополіста мають значення не лише попит і приріст доходу, але і витрати виробництва.

Оптимальний обсяг виробництва відповідає рівності граничних витрат і граничного доходу МС = MR (рис. 2.8).

Із рисунків - середній дохід AR (попит) (загальний об'єм виробленої продукції, що ділиться на об'єм проданої продукції або послуг);

граничний дохід - MR (зміна загального доходу в результаті продажу додаткової одиниці товару або послуги);

АС - середні витрати;

МС - граничні витрати;

Р - ціни на товари;

Q- кількість товарів.

Монополіст, не може отримувати прибуток лише тому, що він монополіст (наприклад на ринку авіаперевезень).Рівень прибутку залежить від співвідношення між доходом, який визначається попитом, і витратами виробництва. Обсяг виробництва Q, при якому граничні витрати дорівнюють граничному доходу, буде оптимальним у будь-якому випадку. Графічно ціна, що встановлюється монополістом (Рm), може бути визначена шляхом
проведения перпендикуляра до осі Q через точку рівноваги l до пересічення з кривою попиту (D). Тоді площа прямокутника РmАВn може розглядатися як економічний прибуток монополіста. Аналітичним методом величина Рm може бути визначеназа формулою:

де – еластичність попиту за ціною на даному ринку.

Ринки такого типу мають місце в ЛС тоді, коли діють природні (державні) монополії.

Цінові стратегії монополіста небагаточисельні. Одна з них – цінова дискримінація, тобто політика продажів однакових товарів або послуг різним покупцям за різними цінами.Серед можливих варіантів – стратегія множинних цін і стратегія на основі сегментації ринку.
Стратегія множинних цін полягає в тому, що ціни визначаються залежно від індивідуального попиту споживачів, а не під впливом ринкового попиту в цілому. Монополіст максимізував дохід, продаючи свою продукцію за різними, як можна вищим, цінами. Іншими словами, він намагається взяти з кожного покупця за свій товар стільки, скільки той готовий заплатити. У більшості розвинених країн така політика дозволена лише в тому випадку, якщо продаж різним покупцям здійснюється на різних умовах (неоднакові терміни постачання, транспортні, страхові інші витрати). Якщо ж умови продажу ідентичні або досить близькі, то проведення стратегії множинних цін забороняється.

Стратегія сегментації ринку, як і стратегія множинних цін, заснована на неоднорідності купівельного попиту на різних ринках або окремих сегментах одного ринку. Як різновид даної стратегії можна привести політику надання знижок на одному з двох ринків. При цьому основна частина продукції продається на першому ринку за звичайними цінами, що покривають всі витрати і що приносить фірмі деякий прибуток. На другому ринку продукція реалізується за зниженими цінами, які можуть бути навіть нижче за повні витрати, але мають бути вище за змінні витрати. Дана стратегія дозволяє збільшувати прибуток, оскільки, якщо вся продукція була продана на першому ринку, то за рахунок збільшення пропозиції на другому ринку значно знизилися б ціни. На другому ринку також може бути отриманий прибуток, оскільки постійні витрати покриваються виручкою від продажів на першому. В тому випадку, якщо другий ринок знаходиться за межами країни місцезнаходження підприємства, така політика іменується «демпінгом». І уряди більшості країн, а також міждержавні економічні організації (наприклад СОТ) приймають заходи, що обмежують ввезення надмірно дешевих товарів, що витісняють з ринку національні фірми і що підривають національну промисловість.

В умовах монополістичної конкуренції боротися за володіння ринком логістичних послуг можна не лише за допомогою цін. Так, при незмінних цінах може бути здійснена модернізація продукції або послуг або, навпаки, можливо приховане підвищення цін.

Для збільшення виручки шляхом наращування об'єму продажів надає допомогу і реклама. Витрати на неї, як і останні реалізаційні витрати, стають важливим елементом витрат. Проте витрати на рекламу ефективні лише в тому випадку, якщо сукупні граничні витрати виробництва товару і його реклами (МС) дорівнюють граничному доходу від вироблюваних і рекламованих виробів (МR).

Коли підприємство функціонує відразу на декількох ринках. Якщо ці ринки суміжні і бар'єри проникнення на них відсутні, а аналогічна продукція, виробляється на кожному з них, то використовується стратегія єдиної ціни. За відсутності яких-небудь з перерахованих умов застосовується стратегія – встановлення базових цін в районі виробництва продукції і коректування їх в місцях реалізації залежно від транспортних і інших витрат, пов'язаних з проникненням на ринок.

За наявності великої кількості ринків може застосовуватися метод зонального ціноутворення, тобто стратегія встановлення різних цін для різних зон – залежно від транспортних витрат і єдиних цін усередині кожної зони.

Ціни «вище за номінал» можливі в умовах неоднорідного купівельного попиту. Тоді фірма може встановити дуже високі ціни на висококласні моделі і обслуговування і за рахунок цього розширити виробництво і продаж товарів і послуг звичайної якості за пониженими цінами. Проте при здійсненні подібної стратегії можлива поява на ринку компаній, які спробують отримати надприбуток і будуть специалізуватися на виробництві виключно висококласних товарів і послуг, що неминуче усуне можливість продажу дешевих.

В області роздрібної торгівлі схожа стратегія називається «Лідерством по втратах». Вона полягає в зниженні цін на відомі товари для залучення великої кількості покупців в надії, що вони придбають і інші товари, на які ціни не знижувалися.

Однією з можливих стратегій є політика «лідерства в цінах», коли всі фірми при встановленні цін наслідують приклад однієї або декількох компаній.

Отже, для визначення можливостей практичного використання цих закономірностей при вирішенні логістичних завдань необхідно знати конкретні методи розрахунку цін в різних ситуаціях.