Українська держава за гетьмана П. Скоропадського. Зовнішня і внутрішня політика Гетьманату та причини його поразки

29 квітня 1918 р. відбувся хліборобський конгрес, на якому було прийнято рішення про передачу влади П. Скоропадському.

П. Скоропадський видав маніфест — "Грамоту до всього українського народу", в якому повідомлялося про розпуск Центральної Ради і земельних комітетів. Проголошувалось право приватної власності. Також було видано закон "Про тимчасовий державний устрій України". За цим законом назва УНР була замінена на назву "Українська держава". Тимчасово, до скликання парламенту, повнота влади зосереджувалась у руках Гетьмана П. Скоропадського.

П. Скоропадський доручив сформувати уряд Федору Лизогубу. Особливістю уряду Гетьмана було те, що він формувався не за партійною, а за професійною ознакою, а в своїх діях керувався не програмно-політичними або ідеологічними міркуваннями, а реальними потребами часу. Головним завданням було створення дієздатної державної адміністрації, ліквідація анархії, налагодження державного життя. У проведенні цих заходів П. Скоропадський намагався спиратися на заможні верстви суспільства: поміщиків, промисловців, заможних селян. Почалось відновлення поміщицького господарства, яке могло дати товарний хліб.

У липні 1918 р. було прийнято закон "Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства". Він передбачав примусове використання в поміщицьких маєтках реманенту селян. Проголошувалось, що в майбутньому максимум землеволодіння буде встановлено в 25 га. Поміщикам буде надано право продавати свою землю державному банку.

У промисловості ліквідовувався робітничий контроль, заборонялися страйки, встановлювався 12-годинний робочий день. Для нормального функціонування економіки створювалась стабільна фінансова система (запроваджувалась гривня), налагоджувалась система транспорту і зв'язку. Завдяки жорстоким заходам вдалося зменшити темпи падіння виробництва, майже на рік відтягнути повний розвал економіки.

Така соціально-економічна політика викликала опір у значної частини населення. Розгортався повстанський рух.

Будучи людиною військовою, Гетьман багато уваги приділяв розбудові армії. Але широким планам П. Скоропадського не судилося здіснитися. Формуванню української армії та флоту перешкоджала Німеччина, яка боялася формувати сильну українську армію.

Успішнішою була національно-культурна політика П. Скоропадського.

Восени 1918 p. зовнішньополітична орієнтація Гетьмана круто змінилась. У результаті поразки Четверного союзу Гетьман починає шукати підтримки у країн Антанти. 14 листопада 1918 р. П. Скоропадський відважився на відчайдушний крок: він оголосив грамоту про федеративні зв'язки з не-більшовицькою Росією. Але це не врятувало режим Гетьмана, і 13 грудня 1918 р. він змушений був зректися влади.

Питання №56

Проголошення ЗУНР

16 жовтня 1918 - Маніфест австрійського імператора про перебудову держави на федеративних засадах.

18 жовтня 1918 - Утворення у Львові Української Національної Ради – політичного керівництва українського національно-визвольного руху.

13 листопада 1918 - Проголошення самостійної Західноукраїнської Народної Республіки, президентом якої стає Є. Петрушевич.

Внутрішня політика ЗУНР

1. Утворення дієвих органів законодавчої й виконавчої влади в центрі та на місцях шляхом проведення демократичних виборів.

2. Закон про основи освіти: дозвіл на заснування приватних шкіл, надання прав національним меншинам на школи рідною мовою викладання.

3. Закон про громадянство, проголошення української мови державною.

4. Установлення державної монополії на продаж найважливіших продуктів.

5. Уведення національно валюти – гривни та карбованець.

6. Закон про запровадження 8-годиного робочого дня

7. Закон про національні меншини (не менш 30% місць у майбутньому парламенті).

8. утворення національних збройних сил Української Галицької Армії (УГА).

Зовнішня політика ЗУНР

1. Акт злуки ЗУНР і УНР, проголошений 22 січня 1919 р. у Києві (у життя втілений не був, але мав велике значення для збереження ідеї соборності України).

2. Укріплення міжнародних позицій (відкрито посольства і представництв в ряді країн).

3. Ведення переговорів із країнами Антанти щодо припинення воєнних дій із Польщею.

Причини падіння ЗУНР

1. Непослідовність та поміркованість внутрішньої політики ЗУНР.

2. Війна з Польщею.

3. Байдужість до долі української республіки з боку великих європейських держав.

Питання № 57

Директорія УНР

Серпень 1918 - Перетворення УНДС на Український Національний союз (УНС) – голова В. Винниченко. Мета: міцна самостійна українська держава; обрання законної влади шляхом демократичних виборів; захист прав українства на міжнародній арені.

13 листопада 1918 - Утворення Директорії УНР для керівництва повстанням у складі В. Винниченко, С. Петлюри, Ф Швеця, А. Макаренко, О. Андріївського.

11 листопада 1918 - Капітуляція німецьких військ, початок їх виведення з території України.

14 листопада 1918 - Оголошення грамоти П. Скоропадського: відмова від самостійної Української держави, курс на утворення Всеросійської федерації народів, «кінцевою метою якої буде відновлення Великої Росії».

15 листопада 1918 - Виступ січових стрільців у Білій Церкви.

18 листопада 1918 -Вирішальний бій під Мотовіловкою: поразка гетьманських військ, перехід значної їх частини на бік повстанців.

14 грудня 1918 - Вступ до Києва військ Директорії; гетьман П. Скоропадський зрікся влади й виїхав до Німеччини.

18 грудня 1918 - Прибуття Директорії до Києва.

26 грудня 1918 - Проголошення Декларації з програмою Директорії.