Кваліфікація адміністративних корупційних правопорушень

Ефективність протидії адміністративним корупційним правопорушенням значною мірою залежить від правильної їх кваліфікації, яка є важливим етапом застосування відповідних норм антикорупційного законодавства. Практичне значення кваліфікації полягає у забезпеченні принципів законності, об’єктивної істини, відповідності стягнення вчиненому правопорушенню. Кваліфікація адміністративних правопорушень – це встановлення і процесуальне закріплення точної відповідності ознак вчинених особою протиправних дій або бездіяльності до ознак складу проступку, передбаченого адміністративним законодавством. Саме від правильності та повноти встановлення сукупності об’єктивних і суб’єктивних ознак складу адміністративного правопорушення буде залежати законність притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.

Стаття 172² КУпАП «Порушення обмежень щодо використання службового становища» передбачає відповідальність за порушення особою встановлених законодавством обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди.

Перелік самих обмежень, пов’язаних з використанням службового становища передбачено у ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Особам, які є суб’єктом правопорушень у цій статті, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:

- неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

- неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

- неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

- неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Об’єктом правопорушення, передбаченого статтею 172² КУпАП, є суспільні відносини в сфері використання особою, яка є суб’єктом корупційного правопорушення, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

Об’єктивна сторона правопорушення виражається у порушені особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди, або у зв’язку з прийняттям обіцянки пропозиції такої вигоди про себе чи інших осіб.

Звідси вбачається, що правопорушення полягають в незаконному одержані неправомірної вигоди у будь-якому вигляді.

Під неправомірною вигодою розуміють грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Склад правопорушення є формальним. Частина перша цієї статті передбачає відповідальність, якщо розмір отриманої неправомірної вигоди не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; частина друга – якщо розмір отриманої неправомірної вигоди не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за незаконне одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг настає за умови вчинення зазначених дій у зв'язку з виконанням функцій держави.

Неправомірна вигода може бути одержана особою як безпосередньо, так і через членів її сім'ї, третіх осіб, поштою або в інший спосіб. Зазначені особи несуть відповідальність за одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг як для себе особисто, так і для родичів, знайомих тощо. Для відповідальності за цією нормою не має значення, чи вчинила особа певні дії (або бездіяльність) на користь того, хто надав неправомірну вигоду, та чи настали від цих діянь певні наслідки.

Час і місце вчинення не впливають на кваліфікацію діяння. Законодавець не вказує на спосіб вчинення протиправного діяння.

Суб'єктом адміністративного корупційного правопорушення у статі 172² КУпАП є особи, визначені у пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні»(особливий суб’єкт):

- особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права.

Згідно із ст.ст. 4 і 6 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» до переліку цих суб’єктів відносяться:

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем’єр-міністр України, перший віце-прем’єр, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади та їх заступники, голова СБУ, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради АРК, Голова Ради міністрів АРК);

Народні депутати України, депутати Верховної Ради АРК, депутати місцевих рад;

Державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

Військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань;

Судді Конституційного Суду України, інші професійні судді;

Особи рядового і начальницького складу ОВС, державної кримінально – виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції;

Посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;

Члени Центральної виборчої комісії;

Посадові та службові особи інших органів державної влади.

2. Особи, які для цілей зазначеного Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (посадові особи публічного права, аудитори, нотаріуси, оцінювачі, члени трудового арбітражу, третейські судді, посадові особи іноземних держав, посадові особи міжнародніх організацій та ін.);

3. Особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є наявність спеціальної мети – одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Якщо в матеріалах справи буде зазначено, що особа надала неправомірну вигоду посадовій особі, то це означає, що і посадова особа має нести відповідальність відповідно до статті 172² КУпАП за отримання неправомірної вигоди. Якщо в матеріалах йдеться про пропозицію неправомірної вигоди службовій особі, то це може означати, що службова особа або не прийняла такої пропозиції і в такому разі не буде нести відповідальності, або прийняла лише пропозицію отримати неправомірну вигоду, за що вже передбачено адміністративну відповідальність.

Вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру. Вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу від ста пятидесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.

За одержання неправомірної вигоди у розмірі, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачено кримінальну відповідальність відповідно до статті 3683 Кримінального кодексу України «Незаконне збагачення».