Громадський порядок – це морально-правовий стан суспільства, який характеризується ознаками міцності та стабільності

Складний, комплексний характер сфери громадського порядку і сфери громадської безпеки обумовлює необхідність існування різних способів їхньої охорони. В залежності від специфіки правового регулювання суспільних відносин в розглянутих сферах і характеру заходів, за допомогою яких охороняється громадський порядок і забезпечується громадська безпека, розрізняють наступні способи охорони: адміністративно-правовий, оперативно-розшуковий, кримінально-правовий і цивільно-правовий.

Адміністративно-правова охорона громадського порядку представляє собою виконавчо-розпорядницьку діяльність органів державного управління, що складаються з встановлених обов’язкових правил поведінки, створення необхідних умов для їх виконання, а також здійснення адміністративного нагляду і вжиття заходів впливу.

Адміністративно-правова охорона – це діяльність, що здійснюється в трьох основних напрямах: нормотворчому – коли створюються закони й інші нормативні акти з адміністративно-правових питань охорони правопорядку; правозастосовному-проведення в життя встановлених державою правил у сфері громадського порядку; правоохоронному – заходи забезпечення встановленого порядку і застосування заходів впливу до правопорушників.

Зміст громадського порядку тісно переплітається зі змістом громадської безпеки, яка являє собою відносини, пов’язані з відверненням або ліквідацією шкідливих для життя і здоров’я людини наслідків, які викликані небезпечною для оточуючих поведінкою людей або дією стихійних сил природи. Відомо, що невиконання своїх взаємних обов’язків учасниками відносин може мати місце за обставин і з причин, які знаходяться за межами їх волі. Порушити нормальний порядок суспільного життя, суспільних відносин, що склалися, створити загрозу безпеці громадян та збереженню їх майна, порушити нормальну діяльність підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян можуть і такі обставини, як стихійні лиха: пожежі, повені, землетруси, епідемії тощо. До шкідливих наслідків можуть призвести непродумані організація вуличного руху, проведення масових заходів і т.ін. Взаємозв’язок цих груп суспільних відносин в тому, що безумовне здійснення суспільних відносин сфери безпеки є обов’язковою умовою реального прояву відносин у сфері громадського порядку. А тому необхідно визнати, що складовою частиною змісту громадського порядку є громадська безпека, яка також грунтується на суворому виконанні встановлених вимог учасниками відносин з метою попередження та ліквідації шкідливих наслідків стихійних сил природи чи інших небезпечних для суспільства явищ.

Таким чином, громадський порядок, особиста безпека та громадська безпека являють собою органічно взаємопов’язані між собою соціальні явища, які обумовлюють єдність комплексу здійснюваних заходів щодо їх забезпечення та охорони.

Поняття громадської безпеки і громадського порядку, наведені вище, можна пояснити тим, що вони мають певну схожість, і характеризуються наступними ознаками:

а) ці категорії мають складну соціальну природу, маючи в своїй основі певну сукупність суспільних відносин, які охороняються державою;

б) це найбільш суттєві і багаточисельні зв’язки у сфері суспільного життя, які мають загальні ознаки, що дозволяють співвідносити їх один з одним, наприклад такі, як захист прав, свобод і законних інтересів об’єкта зазіхання;

в) однорідність суспільних відносин, які утворюють кожне з понять, що розглядається і регулювання їх визначеними сукупностями норм, дозволяють розглядати ці відносини як схожі явища.

Поєднує громадський порядок та громадську безпеку і механізм правового регулювання, однак з тією відмінністю, що громадська безпека регулюється техніко-юридичними нормами (технічні норми і правила), а при регулюванні у сфері охорони громадського порядку вони відсутні.

Безпосередніми об'єктами окремих адміністративних правопорушень названої вище групи виступають конкретні суспільні відносини або їх сукупність, що стосуються перелічених складових громадського порядку, а саме: громадського спокою, громадської моралі та людської гідності, безпечне використання джерел підвищеної небезпеки (транспорт, зброя), забезпечення безпеки при проведенні масових заходів, ліквідації наслідків техногенних катастроф, стихійного лиха тощо.

З об'єктивної сторони дана група адміністративних правопорушень характеризується вольовими, активними діями, якими всупереч діючим нормам права і моралі порушуються відповідні правила поведінки, що охороняються адміністративними санкціями. Як правило, ці дії мають разовий, епізодичний характер.

Нерідко на кваліфікацію протиправних проявів суттєвий вплив справляють і такі ознаки, як час, місце, обставини та характер таких проявів. Серед них важливим є розуміння поняття «громадського місця». У чинному законодавстві немає єдиного чітко визначеного поняття такого місця.

Деякими особливостями характеризується об'єктивна сторона адміністративних проступків, таких, як порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки, невиконання батьками або особами що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей. Вони можуть вчинятись як шляхом протиправних дій, так і шляхом бездіяльності, тобто шляхом невиконання тих чи інших обов'язкових правил чи приписів. Причому такі дії чи бездіяльність можуть бути як одноразовими, так і триваючими. Це важливо враховувати при визначенні строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП).

Для цього правопорушення інколи суттєве значення мають і такі ознаки об'єктивної сторони, як характер та розмір заподіяної шкоди. Якщо він значний, то таке правопорушення може кваліфікуватись як злочин. Інколи це стосується і місця скоєння протиправної дії: наприклад, паління у вибухонебезпечному цеху чи в іншому схожому виробничому місці може тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Більшість адміністративних правопорушень цієї групи з урахуванням особливостей об'єктивної сторони є формальними.

Суб'єктами адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок, є фізичні осудні особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16-річного віку. Такими особами можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства (за винятком осіб, що згідно з чинним законодавством користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, питання про відповідальність яких вирішується дипломатичним шляхом).

 

39. Об’єкт як елемент складу адміністративного порушення. Види об’єктів.

Об'єктом адміністративного проступку є суспільні відносини, тобто відносини, які складаються в різних галузях діяльності людей. Розрізняють такі об'єкти: загальний; родовий; безпосередній.

Якщо загальний об'єкт адміністративного проступку як сукупність суспільних відносин, які охороняються нормами адміністративного законодавства, на кваліфікацію проступку не впливає, то родовий та безпосередній об'єкти є тими елементами, від чіткого й повного визначення яких залежить точне встановлення ознак конкретного правопорушення, обумовлення його місця в Особливій частині КУпАП. Встановлення родового та безпосереднього об'єкта має також важливе значення для з'ясування характеру і ступеня шкідливості посягання, його правильної кваліфікації, відмежування від інших протиправних дій. Представники загальної теорії права та адміністративно-правової науки прийшли до висновку, що загальним суб'єктом адміністративних проступків служать відносини в сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави.

- родовий об'єкт - однорідні групи суспільних відносин, які в сукупності складають загальний об'єкт. Розподіл цього цілого (загального об'єкта) на частини (родові об'єкти) може проводитися за різними критеріями.

По-перше, усю сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративними санкціями, можна поділити на частини залежно від того, якою галуззю права вони регулюються. Отже, можна говорити про адміністративні, земельні, трудові, цивільні та інші правовідносини як родові об'єкти проступків.

По-друге, як критерій класифікації можна використовувати структуру соціально-господарського комплексу. За цією ознакою можна виділити такі родові об'єкти, як відносини в сільському господарстві, промисловості, на транспорті тощо.

По-третє, як критерій класифікації можна використовувати зміст суспільних відносин, що охороняються. З урахуванням цього критерію розрізняють такі родові об'єкти, як власність, громадський порядок, громадська безпека, здоров'я населення, порядок управління;

 

- видовий об'єкт - самостійний складовий різновид родового об'єкта, відокремлена група суспільних відносин, загальних для ряду проступків. Вони виступають відокремленою і досить самостійною частиною родового об'єкта.

Наприклад, якщо взяти такий родовий об'єкт, як власність, то її види-це власність приватна, комунальна та державна.

Видовий об'єкт широко використовується законодавцем, який спеціальними актами встановив адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху, військового обліку, прав споживачів тощо;

Безпосередній об'єкт - це конкретні суспільні відносини, поставлені під охорону закону, яким спричиняється шкода певним правопорушенням. Але посягання на суспільні відносини може здійснюватися шляхом протиправного впливу на предмети, які мають суттєве значення для визначення характеру проступку, для правильної його кваліфікації і вказуються в законі як обов'язкова сторона складу правопорушення (наприклад, наявність холодної або вогнепальної зброї в організаторів чи учасників мітингу, демонстрації тощо). Ці суспільні відносини мають свої особливості і обумовлені тим, що в адміністративному законодавстві їх не визначено. Для з' ясування більшості з них необхідний ретельний юридичний аналіз конкретних норм, а положення деяких з них відсилають до інших норм права - правил торгівлі (ст.155 КУпАП), правил адміністративного нагляду (ст.187 КУпАП), правил дорожнього руху (ст.125 КУпАП). Останні в свою чергу становлять розгалужену систему правових приписів, кожен з яких, при його порушенні, має свій юридичний склад і безпосередній об'єкт.

Деякі з адміністративних проступків можуть заподіювати шкоду не одному, а кільком об'єктам. У цьому випадку один з об' єктів визначається головним, інші - додатковими. Наприклад, якщо головним безпосереднім об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ст.160² КУпАП (незаконна торговельна діяльність), є відносини щодо здійснення угод купівлі та продажу товарів, то додатковим безпосереднім об' єктом виступають суспільні відносини в галузі фінансів та оподаткування суб' єктів підприємницької діяльності. У даному випадку додатковий безпосередній об' єкт, на відміну від головного, не належить до структури цих відносин, хоча нерозривно з ними пов'язаний. При цьому головним безпосереднім об' єктом виступають ті суспільні відносини, які законодавець поставив під адміністративно-правову охорону в першу чергу і які більше, ніж інші об' єкти, визначають характер шкідливості проступку.

В теорії права під предметом адміністративного проступку прийнято вважати речі, предмети матеріального світу, гроші, цінні папери, з приводу яких виникають суспільні відносини. Тобто предмет проступку необхідно розглядати як складову частину його об'єкта.

Предмет проступку, якщо його названо в конкретних нормах КУпАП, виступає обов'язковою ознакою їх об'єкта, відсутність якої свідчить про відсутність юридичного складу проступку.

 

40. Характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління.

Незважаючи на багаторазове використання в чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення терміну «встановлений порядок управління», законодавчого визначення цього поняття немає. Інколи це поняття змішують з поняттям державного управління в цілому, хоча, очевидно, що це неправильно. Державне управління як різновид державної діяльності значно ширше від поняття «встановлений порядок управління». Останнє – тільки одна із складових частин державного управління. Встановлений порядок управління охоплює систему суспільних відносин, що забезпечують нормальну діяльність державного апарату, інших державних і недержавних організацій у сфері управління, а також чітке дотримання у цій сфері спеціальних правил (у т.ч. техніко-юридичних, режимного характеру та ін.).

Широке коло суспільних відносин, що стосуються встановленого порядку управління у найрізноманітніших сферах державного управління, і виступає родовим об'єктом цієї групи адміністративних правопорушень.

Безпосередніми ж об’єктами правопорушень цієї групи є конкретні відносини або їх більш звужене коло в даній сфері (скажімо, суспільні відносини, пов’язані з функціонуванням паспортної системи, дозвільної системи).

З об’єктивної сторони ця група правопорушень характеризується тим, що протиправні діяння можуть вчинятися у найрізноманітніших формах – як шляхом протиправних дій (наприклад, злісна непокора, самоуправство, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції), так і шляхом бездіяльності (наприклад, окремі порушення паспортних правил, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду або подання судді, прокурора, слідчого, органу дізнання).

Більшість правопорушень цієї групи утворюють формальні склади – наявності шкідливих наслідків при цьому не потрібно. Нерідко на кваліфікацію скоєного впливають і такі ознаки об’єктивної сторони, як місце (скажімо, прикордонна зона), час (наприклад, порушення правил адміністративного нагляду, порушення строків реєстрації), характер та спосіб вчинення правопорушення (наприклад, контрабанда). Частина проступків цієї групи можуть бути триваючими (наприклад, проживання без реєстрації, ухилення від реєстрації).

Суб’єктами адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, окрім загальних суб’єктів, виступають особи, які мають також додаткові специфічні ознаки, пов’язані з віком, професійною чи службовою належністю, правовим статусом – спеціальні суб’єкти. Наприклад, до спеціальних суб’єктів належать:

1. керівники, начальники, посадові особи, головні спеціалісти, інші посадові особи, повноваження яких мають юридично значущий характер (185², 185⁵, 185⁶);

2. свідки, потерпілі, експерти, перекладачі які ухиляються від явки до органів досудового слідства або дізнання (185⁴);

3. особи що порушують порядок подання або використання даних державних статистичних спостережень (ст. 186³);

4. особи, які порушують правила адміністративного нагляду (ст. 187);

5. посадові особи банків та інших фінансово-кредитних установ (ст. 188³);

6. громадяни, які мають дозвіл на зберігання вогнепальної, холодної, пневматичної зброї (ст. 191-194);

7. особа, яка зобов’язана мати паспорт, проживає без паспорта (ст. 197);

8. іноземні громадяни, особи без громадянства які порушили правила перебування в Україні (ст. 203);

9. капітан іноземного судна (ст. 207);

10. військовозобов’язані, призовники (ст. ст. 210, 211)

11. громадяни які не з’явились на виклик у військовий комісаріат без поважних причин для приписки до призовної комісії (ст. 211¹)

Із суб’єктивної сторони ці правопорушення характерні тим, що значна частина з них вчиняється умисно, рідше – через необережність. В окремих випадках законодавець безпосередньо вказує на умисність протиправної дії (наприклад, умисне псування паспорта).

Слід зазначити, що диспозиції багатьох статей цієї глави мають відсильний (бланкетний) характер, тобто з метою конкретизації окремих обставин правопорушення виникає необхідність звертатись до різних спеціальних правил, установлених у тій чи іншій галузі даної сфери правового регулювання.

Найбільш характерними складами адміністративних правопорушень, які посягають на встановлений порядок управління, є:

1. «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону,військовослужбовця» (ст. 185 КУпАП);

2. «Порушення правил адміністративного нагляду» (ст. 187);

3. «Незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань» (ст. 188);

4. «Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї» (ст. 190);