Методи соціокультурного прогнозування

Використання гуманітарної експертизи при прийнятті державно-управлінських рішень.

Слід зазначити, що в управлінській діяльності в Україні гуманітарну сферу розглядають як складову соціальної сфери, тому її розвиток є лише одним із

напрямів реалізації соціальної політики Української держави. Тож завдання, що

стосуються соціальної експертизи, стосуються також і гуманітарної експертизи.

Однак гуманітарна експертиза має універсальний характер і має бути застосована до будь-яких, але перш за все до багатодисциплінарних проектів, рішень і подій, оскільки її цікавлять не характеристики об’єктів чи діяльність людини і суспільства самі по собі, а їх значення для суспільного життя і людини, небезпечні ризики, які з ними пов’язані. Гуманітарна експертиза є, перш за все, формою участі людей у кращому облаштуванні світу.

За статусом експертизи можуть бути державними, громадськими та

незалежними.

Великим кроком уперед до демократизації суспільства можна назвати

ухвалену в 2008 р. постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження

Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів

виконавчої влади”, яка визначає процедуру сприяння проведенню інститутами

громадянського суспільства громадської експертизи діяльності виконавчої влади.

Відтак, у результаті прийняття вищезгаданої постанови урядом інститути

громадянського суспільства отримали реальну процедуру, за якою можуть

провести оцінку ефективності діяльності будь-якого органу виконавчої влади

України, а також процедуру врахування останніми результатів громадської

експертизи. Разом із правами на проведення громадської експертизи громадянські інститути отримали й обов’язки відповідального, фахового і неупередженого виконання процедур експертизи. Саме це має забезпечить визнання і довіру громадянських інститутів з боку органів влади та суспільства.

Саме тому і необхідна гуманітарна експертиза, за допомогою якої накожному етапі реформування можна корегувати реформу або управлінські

рішення задля досягнення ефективного функціонування й розвитку будь-якої системи.

Зміст та технології форсайт- досліджень.

Форсáйт (від англ.Foresight — «погляд у майбутнє») — це систематична спроба зазирнути в довгострокове майбутнє науки, технології, економіки та суспільства з метою ідентифікації зон стратегічного дослідження та появи нових високих технологій, що подають надії приносити найбільші економічні та соціальні вигоди.

Сутність форсайту:Моделювання майбутнього на основі експертних методів наукового дослідження; Системний роздум про майбутнє з метою впливу на розвиток подій; Сценарне прогнозування соціально-економічного розвитку на 10-20 років;Метод виявлення інноваційних проривів та їх впливу на суспільство.

Базові принципи форсайту:Майбутнє можна створити, воно залежить від застосованих зусиль; Майбутнє варіативне і залежить від рішень, які будуть прийняті; Майбутнє не прогнозується, воно проектується.

Завдання форсайту:Створення єдиного інформаційного поля та загальних координат майбутнього; Створення “картини світу майбутнього ” (тенденції, тренди,технології); Налаштування на виклики майбутнього та вихід за межі традиційного мислення; Осмислення способів та спрямованості взаємодії; Формування мотивації змін та впевненості через розуміння напряму руху змін.

Елементи форсайту, які взаємодіють між собою: креативність, взаємодія, доведеність, експертиза.

Класичнимитехнологіямифорсайту у практиційогозастосуваннявизначаютьсясценування, метод дельфі, створеннядорожніх карт.

Сценуванняприпускаєрозробкудекількохрозгорнутих картин майбутнього, кожна з якихможе бути реалізована за виконанняпевних умов. Відкласичногопрогнозування, щобазується на виявленніусіхнаслідківданоїситуації, сценуваннявідрізняєтьсятим, щопропонуєпевні «прожекти» майбутнього, засновані на фактах сучасностіщодойогоуявлення. Наприклад, варіантирозвиткуситуаціїуявляються на основіальтернативнихтекстівщодовизначеноїпроблеми, надрукованих у науковій, аналітичнійлітературі. Таким чином, у сценарному підході те, щомаєстатись, і передбачається, і проектуєтьсяодночасно.

Суть методу дельфівиявляється у структуруванніпроцесугруповоїкомунікаціїщодовизначеноїпроблеми. При цьомузалученими до такого процесустаютьучасникиінтерактивнихнезалежнихопитувань та експерти. Опитуваннядозволяютьвизначитивірогідність, значення та наслідкифакторів, тенденцій та подій, пов’язанихізобговорюваноюподією. Післяпроведенняопитуваньучасникиекспертноїгрупиотримуютьвідповіді, без вказівки на їх авторство, щодозволяєуникнутипевноїзаангажованості. На основіаналізуцихвідповідейпрогнозуєтьсямайбутнє у йоговаріантах. Цінність методу дельфівиявляється у можливостіотриматирозгорнуті та об’єктивнірезультати, оскількианонімність та інтерактивність не даєможливостівпливатиавторитетнимучасникам на інших, а також «знімає» проблему зосередженнявсіхекспертів в одному місці.

Метод створеннядорожніх карт (TechnologyRoadmapping) дозволяєвізуалізуватиуявлення плану-сценаріюрозвиткуподій, якийфіксуєможливісюжети та точки критичнихрішень. Форсайт завждимає на увазі участь багатьохекспертівізвсіх сфер діяльності, якіпов’язані з тематикою конкретного форсайт-проекту, а такожпевнихгрупнаселення, що є прямо зацікавленими у вирішенніобговорюваниху межах проекту проблем. У цьому ми вбачаємоспільністьфорсайтізсинергетикою, щотакожвизначаєтьсяприпущеннямщодорозвиткуподій з точки зорувпливу на об’єктдослідженнярізних систем.