Основні виклики сучасного глобалізованого світу

З початку 1980-х рр. процеси розвитку і модернізації в сучасному світі зазнали зростаючого впливу глобалізації – не лише економічної, але й політичної та культурної. Парадоксом процесу глобалізації стало те, що він, розвиваючись чималою мірою під впливом чинників пошуку більш ефективних відповідей на зростаючі глобальні виклики, сам став величезним викликом для людства. Це відбулося внаслідок ендогенних вад неоліберальної форми сучасної глобалізації, входження її в суперечність зі змістом кардинальних структурних змін у світовій системі – економічних, соціальних, політичних, ідеологічних.

Системна криза сучасного неоліберального глобалізму пов’язана із синергетичною взаємодією цілої низки структурних криз практично у всіх «локальних» сферах, які складають світову систему забезпечення людської життєдіяльності, – природно-екологічній, демографічній, технологічній, ринково-економічній, соціальній, політичній, культурній.

У найбільш агрегованій формі до ключових глобальних викликів сучасності слід віднести:

1. Швидке наростання екологічної кризи. Зростаюче забруднення довкілля, яке не лише дедалі більше обмежуватиме можливості швидкого економічного розвитку і нарощування споживання матеріальних благ, але й стимулюватиме посилення суміжної глобальної проблеми – охорони здоров’я в умовах зростаючих екологічних навантажень. Новим виміром цієї проблеми стала поява виразних ефектів глобальних кліматичних змін, що ставить під загрозу насамперед стабільність світового продовольчого забезпечення.

2. Дефіцит традиційних природних ресурсів. Прискорене вичерпання природних, сировинних та традиційних енергетичних ресурсів зумовлює тенденцію до завищення цін на них, а також необхідність вкладення колосальних ресурсів на пошук нових джерел енергії та сировини. Найбільш небезпечним із цих дефіцитів може бути наростаючий дефіцит прісної води, який може стати важливим чинником глобальної нестабільності вже у близькій перспективі.

3. Посилення демографічного дисбалансу, пов’язаного з прискореним старінням населення. Це створює зростаюче навантаження на системи соціального забезпечення за віком і стало самостійним фактором посилення нестабільності державних фінансів у зростаючій кількості розвинених країн світу, насамперед в Європі. За оцінками, на порозі поширення цього негативного явища можуть опинитися невдовзі й країни, що розвиваються, зокрема Китай.

4. Наростання проблем з продовольчим забезпеченням в умовах, коли істотно збільшується попит на продовольство в менш розвинених країнах у міру їх економічного зростання, а з іншого боку – для забезпечення найменш розвинених країн, які мають надзвичайно слабкий потенціал розвитку.

5. Поширення ризиків для здоров’я, пов’язані із зростаючим забрудненням довкілля, мутацією небезпечних вірусів та збудників небезпечних захворювань із потенційно глобальним поширенням, поширенням психічних і психологічних розладів в умовах зростаючого темпу життя та недостатньо досліджених негативних впливів новітніх інформаційно- комунікаційних технологій, і насамперед синдрому інтернет-залежності.

6. Істотне зростання соціальної нерівності у світі, яке досягло неприпустимо високих рівнів. Це створює значні структурні бар’єри для стабільного розвитку світової економіки та забезпечення глобальної політичної стабільності, зумовлює соціальну дезінтеграцію світу, провокує поширення радикальних ідеологій та релігійних течій. Крім того, це є фактором наростання стихійних міжнародних міграційних процесів, у т.ч. нелегальної міграції, яка тісно пов’язана з організованою злочинністю.

7. Поширення транскордонної злочинності є одним з найбільш негативних наслідків неоліберальної глобалізації: після досягнення піку глобалізації на початку 2000-х рр. незаконні обороти досягли фантастичних розмірів (Вони досягли до 20 % обсягу світової торгівлі, відмивання брудних грошей – понад 1 трлн дол. США на рік, незаконна торгівля наркотиками – 800 млрд, зброєю – 10 млрд, підробка грошей – 400 млрд, нелегальне транскордонне пере- везення людей – 10 млрд, незаконна торгівля предметами мистецтва – 3 млрд дол).

8. Деформації структур ринків та криза ефективності капіталовкладень. Вичерпання ресурсу ефективності вкладень в традиційні технології зумовлює тенденцію до падіння стимулів до продуктивного інвестування. З іншого боку, зростаюча віртуалізація грошово- кредитних, валютних ринків внаслідок «революції похідних цінних паперів» призвела до небувалого зростання фіктивного капіталу, що став основним джерелом поширення глобальної фінансової нестабільності.

9. Криза глобального економічного управління: глобальна криза 2008–2009 рр. виявила глибинну неадекватність сучасних методів регулювання світової економіки, їх нездатність забезпечувати довготривалий стабільний розвиток. Вона одночасно стала кризою теоретичних засад мейнстріму сучасної економічної науки, що покоїться на фундаменті неолібералізму.

10.Криза світового геополітичного устрою однополярного світу зумовлена очевидним переважанням у системі прийняття ключових рішень у світі країн «золотого мільярда» при тому, що абсолютна більшість населення світу проживає у «третьому світі», країни-лідери якого, разом з низкою нових ринкових економік, розвиваються значно більш високим темпом.

11. Глобальна культурна криза, пов’язана з поширенням примітивних стандартів суспільства масового споживання, що справляє руйнівний вплив на національні культурні ландшафти, деформуючи світоглядну систему та ціннісні орієнтації населення.

Звичайно, зазначені виклики і ризики є досить різнорідними за своїм походженням і по-різному усвідомлюються населенням світу та його політичними керівниками.