Рефлекторна діяльність нервової системи

 

Діяльність нервової системи здійснюється за принципом рефлексів. Реф­лекс - це закономірна реакція організму на зміни зовнішнього або внутріїшнього середовища, що здійснюється за участю центральної нервової системи у відповідь на подразнення рецепторів. Рефлекси проявляються у виникненні або припи­ненні якої-небудь діяльності організму: скороченні або розслабленні м'язів, зву­женні або розширенні кровоносних судин, появі або припиненні секреції тощо. Завдяки рефлексам організм може швидко реагувати на різні зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану і пристосовуватися до них.

Принцип рефлекторної діяльності нервової системи обгрунтував у 1644 р. французький філософ і математик Рене Декарт. Термін рефлекс запропонував у 1794 р. чеський фізіолог І.Прохаска. Слово "рефлекс" означає "відображення". Отже, будь-яка дія на організм - це відображення якого-небудь впливу на нього. І.М.Сєчеиов (1863) розвинув ідею про рефлекторну природу процесів, які проті­кають у головному мозку. І.П.Павлов відкрив і створив вчення про умовні реф­лекси.

 

Класифікація рефлексів

 

Існують різні підходи до класифікації рефлексів. Так, за біологічним зна­ченням їх ділять на харчові, оборонні, статеві, орієнтувальні, позно-тонічні, ло­комоторні.

Залежно від місця розміщення рецепторів, рефлекси ділять на екстерорецептивні (рецептори на зовнішній поверхні тіла), вісцеро- та інтерорецептивні (рецептори у внутрішніх органах і судинах), пропріорецептивиі (рецептори у скелетних м'язах, суглобах, сухожиллях).

За розміщенням центральних ланок рефлексів їх ділять на спинальні (цент­ри в спинному мозку), бульварні (центри у довгастому мозку), мезенцефальні (центри у середньому мозку), діенцефальні (центри у проміжному мозку), кор­тикальні (центри у корі великих півкуль).

За характером рефлекторної відповіді рефлекси ділять на моторні, або ру­хові (ефектори - скелетні м'язи), секреторні (ефектори - залози), судинорухові (розширення або звуження кровоносних судин).

Усі рефлекси цілісного організму ділять на безумовні і умовні, відмінності між якими розглядатимуться пізніше.

Подаємо приклади деяких найпростіших рефлексів. Занурення у кислоту задньої лапки жаби супроводжується її висмикуванням з кислоти: проявляється рефлекс згинання, або флексорний рефлекс. Прикладання до шкіри бокової поверхні тіла жаби змоченого у кислоті паперу супроводжується тим, що жаба лапкою намагається скинути папір. Таку відповідь на подразнення називають ре­флексом потирання. Дотик пальцем до шкіри грудей самця жаби супроводжує­ться обнімання пальця передніми кінцівками (обнімальний рефлекс). Розтягне­ний м'яз унаслідок короткочасного удару по сухожиллю скорочується, тобто про­являється міотатичний рефлекс, оскільки рефлекторна дуга починається і закін­чується в одному і тому ж м'язі. До цього виду рефлексів належать колінний і ахіллів рефлекси.

Подразнення задньої стінки глотки викликає рефлекс блювання. Дотик до рогівки ока супроводжується змиканням повік (корнеальний рефлекс). Освіт­лення ока яскравим світлом є причиною звуження зіниці (зіничний рефлекс).

Деякі з зазначених рефлексів є спинальні (згинання, потирання, обнімання, міотатичний). Корнеальний рефлекс є бульбарний, а зіничний - мезенцефальний.

Дослідження рефлексів - важлива частина неврологічного обстеження хво­рих. Наявність якого-небудь рефлексу свідчить про цілісність нервових структур, які здійснюють його. Зникнення певного рефлексу зумовлено випаданням функції відповідної ділянки нервової системи.

 

Рефлекторна дуга

 

Морфологічною основою для здійснення рефлексів є рефлекторні дуги. Рефлекторною дугою називають шлях, яким поширюється збудження від рецепто­рів до ефекторів під час рефлексів. До складу рефлекторної дуги входять: 1) рецептори, що сприймають подразнення; 2) аферентні нейрони, що проводять збудження у центральну нервову систему; 3) вставні нейрони, що проводять збу дження до ефекторних нейронів; 4) еферентні нейрони, що проводять збудження з центральної нервової системи до робочих органів; 5) ефектори, або робочі органи, діяльність яких змінюється у результаті рефлексу, Для здійснення рефлексу необ­хідна цілісність усіх компонентів рефлекторної дуги.

Загальноприйнятим є твердження, що замикальна ланка рефлексів знаходи­ться у центральній нервовій системі. Проте останнім часом описано місцеві реф­лекси, що замикаються у периферичних вегетативних гангліях. Саме вони у бага­тьох відношеннях відновлюють і забезпечують функції децентрованих і переса­джених внутрішніх органів.

Найпростіша рефлекторна дуга складається з двох нейронів: рецепторного і ефекторного, між якими наявний один синапс. Таку рефлекторну дугу називають двонейрониою, або моносинаптичною. Прикладом такої дуги є дуга міотатично-го рефлексу. Рецептори цієї дуги розміщені у м'язах (м'язові веретена), тіла реце­пторних нейронів - у спинальних гангліях, тіла ефекторних нейронів - у передніх рогах сірої речовини спинного мозку.

До рефлекторних дуг більшості рефлексів входить не два, а більша кількість нейронів (окрім рецепторного і ефекторного ще один або кілька вставних нейро­нів). Такі рефлекторні дуги називають багатонейронними, або полісинаптич-ними.

Рефлекси виникають унаслідок подразнення не одного, а багатьох рецепто­рів, які розміщуються на певній ділянці тіла. Та ділянка тіла, подразнення якої спричиняє певний рефлекс, називається рефлексогенною зоною, або рецептив­ним полем рефлексу. Тому схеми рефлекторних дуг складаються з ряду аферен­тних, вставних і ефекторних нейронів. Рефлекторні дуги включають ряд парале­льно розміщених синапсів, які сполучають групу аферентних з групою еферент­них нейронів.

Розглядаючи структуру рефлекторної дуги, необхідно наголосити, що сьо­годні уявляють її замкнутою, у вигляді рефлекторного кільця. Рефлекторне кільце утворюється за рахунок зворотного зв'язку, який інформує центральну нервову систему про виконання рефлекторної реакції. Рефлекторні кільця лежать в основі саморегуляції. За принципом зворотних зв'язків здійснюються складні поведінкові реакції і підтримання гомеостазу. Завдяки зворотним зв'язкам центральна нер­вова система отримує інформацію про результати свого впливу, оцінює будь-який рефлекторний акт і здійснює нові впливи.