Предмет медичної психології

Лекція № 1.

Предмет: «Основи психології та міжособового спілкування»

Спеціальність: «Сестринська справа»

Тема: Предмет, методи, завдання загальної і медичної психології.

Кількість годин: 2

 

www.psihologia-smedu.narod.ru

 

 

Викладач: Зашинський

Сергій Васильович

 

 

ПЛАН: 1. Предмет психології та її завдання.

2. Методи психології:

· Спостереження;

· Експеримент;

· Тест;

· Бесіда;

· Інтерв’ю;

· Анкетування;

· Соціометрія;

· Узагальнення незалежних характеристик;

· Самооцінка;

· Аналіз продуктів діяльності.

Предмет медичної психології.

Методи медичної психології.

Завдання медичної психології.

 

Самостійне опрацювання: Історичні аспекти розвитку загальної і медичної психології.

 

 

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:

-Основна:

1. Основи загальної і медичної психології / За ред. І.С. Вітенка і О.С. Чабана. – Тернопіль:Укрмедкнига, 2003. -344 с.

 

2. Шкуренко Д. А. Общая и медицинская психология: Учебное пособие. Ростов – на – Дону:”Феникс”, 2002. -352 с.

 

 

3. Косенко В.Г., Смоленко Л.Ф., Чебуракова Т.А.

Медицинская психология для медсестер и фельдшеров /Серия „Медицина для всех”.- Ростов н/Д: „Феникс”, 2002.- 416 с.

 

 

-Додаткова:

1. Полянцева О.И. Психология. Серия «Медицина для вас». – Ростов н/Д: «Феникс», 2002. 416 с.

 

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. Посіб.-К.: Вища шк., 2000. – 479 с.: іл.

 

3. Матвеев В. Ф. Основы медицинской психологии, этики и деонтологии. -:Медицина, 1984 – 176 с.

Предмет психології та її завдання.

Психологія - одна з наук про людину. Об'єктом її вивчення є най­складніша сфера життєдіяльності людини - психіка. Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного та суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона є засобом орієнтування організму в навколишньому світі й регулятором поведінки в динамічних умо­вах середовища. Психічна активність людини спрямовується на різні об'єкти. Задовольняючи свої матеріальні (органічні) та духовні потре­би як необхідну умову життя, людина шукає й одержує з навколиш­нього природного та соціального середовища необхідні для цього джерела, здобуває знання, планує свої дії, визначає засоби й шляхи їх здійснення, напружує свої сили, щоб досягти поставленої мети, пе­реживає успіхи та невдачі. Усе це становить психічну діяльність люди­ни, яку вивчає наука психологія.

Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми.

Термін "психологія" походить від грецьк. рsychе - душа і logos - слово, вчення, що означає "наука про душу". Психічне життя людини складне й має багато форм виявлення. Психічні явища - це своєрідні суб'єктивні переживання, суб'єктивні образи відображуваних у свідо­мості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. Психічне життя людини охоплює її пізна­вальну діяльність - відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уяву, емоційно-вольову - різноманітні почуття, переживання, а також прояви волі - вольові якості. Важливим аспектом психічного життя є спо­нуки до активності - потреби, інтереси, переконання, ідеали тощо. Особливу групу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості особистості - здібності, темперамент, характер та її психічні стани - піднесеність, пригніченість, схвильованість, бай­дужість та ін.

 

Методи психології.

Психологія як наука має певні предмет і методи вивчення психічних явищ. Знання методів і вміння за їх допомогою вивчати вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку особистості - шлях до глибшого пізнання психологічних особливостей особистості й ви­користання цих знань у практичній діяльності.

Психологія висуває до методів дослідження психічних явищ певні вимоги:

- психічні явища потрібно вивчати у їх розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності;

- метод психологічного дослідження має бути адекватним пред­метові дослідження, розкривати істотні, а не випадкові, другорядні особливості досліджуваного психологічного процесу, стану чи влас­тивості.

2.1. Основні методи психології. Спостереження як метод дослідження широко застосовується у психології та соціологічних дослідженнях …

Об'єктом спостереження є поведінка особистості в найрізно­манітніших її зовнішніх виявах, коли реалізуються усвідомлювані та неусвідомлювані внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. За особливостями мовлення, виразними рухами - жестами, мімікою, виразами обличчя, пантомімічними актами (позами) тощо - можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння змісту висловлювання, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру. Тому вміле спостереження за поведінкою дитини та дорослого дає можливість з високою вірогідністю робити висновки про їхні внутрішні, духовні особливості.

Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли бачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фотоапарата, відеокамери або диктофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому й глибше аналізувати, порівнювати.

Психологічне наукове спостереження потрібно відрізняти від побу­тового. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішньо виявленого, а проникає в сутність явищ, з'ясовує причини тих чи інших актів поведінки й цим розкриває їх психологічну природу.

Одноразового спостереження за якимось явищем у поведінці та діяльності особистості недостатньо для того, щоб робити висновки про її психічний склад, розум, почуття, волю, риси характеру, темпера­мент, цілеспрямованість, моральні якості. Для того щоб уникнути ви­падкових суджень, потрібні кількаразові спостереження тих чи інших морально-психологічних особливостей у різних умовах і на різно­манітному матеріалі. За одноразовим або випадковим виявленням успіхів не можна судити, скажімо, про здібності особистості, силу її пам'яті чи мислення.

Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно має від­повідати певним вимогам:

- бути цілеспрямованим, а не випадковим;

- здійснюватися планомірно й систематично;

- бути забезпеченим якомога більшою кількістю фактів;

- точно фіксувати результати спостереження.

Наукове спостереження висуває певні вимоги й до особистих якос­тей дослідника. Зокрема, він повинен мати такі якості:

• бути об'єктивним при фіксації, словесному описі та класифікації спостережень;

• володіти собою, тобто його настрій та особисті характерологічні якості не повинні впливати на спостереження та позначатися на ньому та висновках;

• не бути тенденційно упередженим в організації спостереження та очікуванні його наслідків, щоб не зробити безпідставних висновків;

• не піддаватися першим враженням про піддослідного;

• не бути поблажливим щодо піддослідного;

• не приписувати піддослідному власних якостей і не пояснювати його поведінку з власної позиції.

Об'єктивність має характеризувати весь процес дослідження й бу­ти визначальним чинником для висновків.

Для чіткості й точності фіксації даних використовують певні бланки.

Експеримент є одним з основних методів психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. При цьому дослідник дістає можливість чітко визначити чинники, які діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити при­чини, що його зумовили, а також у разі потреби повторити дослід з ме­тою нагромадження додаткових відомостей для обгрунтування одержаних результатів.

Розрізняють експерименти лабораторний та природний. Лабораторний експеримент може здійснюватись як з використанням апаратури, так і без неї, але із застосуванням спеціально розроблених експериментальних матеріалів. У природному експерименті, на відміну від лабораторного, зберігається зміст звичайної діяльності людини, але створюються умови, за яких обов’язково викликається (провокується) досліджуване психічне явище.

Природний експеримент, як і лабо­раторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб досліджуваний не знав, що його досліджують, і розв'язував свої завдання спокійно, у звичному для нього темпі, з притаманними йому характерологічни­ми особливостями і ставленням до навчальних, трудових, спортивних та інших доручень.

Різновидом природного експерименту є перетворювальний (нав­чальний та виховний).

Отже, експериментальний підхід у вивченні особистості можна забезпечити такими методами, як спостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетне дослідження, якщо предмет дослідження вивчатиметься різни­ми способами і в різних умовах, як того потребує експеримент.

2.2. Додаткові методи психології. Тест — це проба, іспит, один із способів психологічної діагности­ки рівня розвитку психічних процесів і властивостей людини. Психо­логічні тести становлять собою певну систему завдань яка оцінюється та стандартизується за допомогою спеціального математичного (кореляційного, факторного та ін.) аналізу.

Розрізняють тести для вивчення інтелектуальних здібностей, рівня розумового розвитку особистості й тести успішності. За їх допомо­гою можна з'ясувати рівень розвитку окремих психічних процесів, рівні засвоєння знань, загального розумового розвитку особистості. Тести дають можливість порівнювати рівні розвитку та успішності піддослідних з вимогами спеціальних про­грам і професіограм різних спеціальностей.

З метою уникнення помилок при використанні тестів як методу психологічного дослідження їх зміст повинен відповідати досліджу­ваному явищу (розумовій діяльності, увазі, пам'яті, уяві тощо) і не потребувати для виконання спеціальних знань. Зміст тесту та інструк­ція до його виконання мають бути максимально чіткими та зрозуміли­ми. Результати тестового дослідження не можна оцінювати як абсолютні показники розумових можливостей особистості. Вони є лише показниками рівня розвитку певних якостей на момент дослідження залежно від конкретних умов життя, навчання та виховання особистості.

У психології широко застосо­вують метод опитування,коли потрібно з'ясувати рівень розуміння піддослідним якихось завдань, життєвих ситуацій, або коли потрібна інформація про інтереси, погляди, по­чуття, мотиви діяльності та поведінки особистості. До найпошире­ніших різновидів опитування як методу психологічного дослідження належать бесіда, інтерв'ю, анкетне та соціометричне дослідження. Бесіда - це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з'ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, на­укових питань, взаємозалежностей, причин та наслідків, переконань, ідеалів, ідейної спрямованості. Поставлені запитання мають бути чіткими й зрозумілими, спрямованими на психологічні явища. У бесіді потрібно домагатися не лише констатуючої відповіді, а й пояснення, мотивації, тобто відповідей на запитання не лише "що це таке?", а й "чому?", "як?".

Одним з варіантів бесіди є інтерв'ю, яке використовують у психо­логічних та соціологічних дослідженнях. В інтерв'ю виявляються дум­ки, погляди, факти з життя респондента, тобто піддослідного, його ставлення до політичних подій, ситуацій, соціальних явищ тощо. Інтерв'ю може бути нестандартизованим і стандартизованим. У нестандартизованому інтерв'ю запитання до респондента формулюються не до кінця і можуть змінюватись у процесі дослідження, а у стандар­тизованому вигляді вони становлять собою певну систему і формулюються чітко.

Анкетне дослідження - один із способів психологічного досліджен­ня. За допомогою анкетування досліджуються літературні, мистецькі, спортивні, професійні інтереси та уподобання, мотиви, ставлення до вибору дій, вчинків, різновидів праці, до тих чи інших переживань, їх оцінювання. На поставлені в анкеті запитання анкетовані дають відповіді в письмовій формі. Причому запитання ставляться так, що відповіді на них будуть описовими або альтернативними: "так", "ні", "не знаю", "важко відповісти", а бо так, що в них наперед дається кілька варіантів відповіді, серед яких піддослідному пропонується підкреслити один, що відповідає його особистим поглядам та інтере­сам. В анкеті ставляться запитання і констатуючого, і мотиваційного характеру, як у бесіді та інтерв'ю. Анкета може бути іменною, коли піддослідний зазначає своє прізвище та ім'я, наводить певні відомості про себе, та анонімною, при використанні якої отримують більш прав­диві відповіді.

За допомогою анкетного дослідження можна зібрати великий обсяг матеріалу, що дає підстави вважати одержані відповіді до­статньо ймовірними. Недоліками цього методу є суб'єктивізм, ви­падковість відповідей, складність перевірки їх правильності та щи­рості.

Соціометричне дослідження, або метод вибору, застосовують для з'ясування взаємин у колективі, оцінних ставлень піддослідних до інших, віддавання переваги одним членам колективу чи групи перед іншими при виборі керівника, приятеля. Підставою для оцінного став­лення та вибору є почуття симпатії або антипатії до інших. У психо­логії соціометричну методику застосовують з метою вивчення групо­вої диференціації, коли членам групи пропонують відповісти на запитання типу: "З ким ти хотів би приятелювати?", "Кого ти обрав би керівником групи?". Вибір може бути взаємно позитивним, взаємно не­гативним або позитивним (чи негативним) з боку члена групи та не­гативним (позитивним) з боку того, кого він обрав би.

Кількість позитивних і негативних виборів фіксується на матриці, після чого розраховують їх відсоток. За допомогою соціометричного дослідження можна виявити реальне місце особистості в колективі за її діловими якостями, популярністю, міжособистісними стосунками.

Метод аналізу продуктів діяльності грунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності, уважність і спостережливість, риси характеру. Отже, продук­ти діяльності дають можливість побачити в них найрізноманітніші психічні якості та властивості особистості, рівень їх розвитку.

Продуктами діяльності є: листи, автобіографії, вироби, ма­люнки, моделі, фотографії та ін. Порівнюючи роботи, які учень вико­нує в різний час, на різних етапах навчання, можна виявити рівень його розвитку, досконалість умінь та навичок, акуратність, май­стерність, кмітливість, наполегливість тощо.

Продукти діяльності можна аналізувати також у процесі їх створення. Спостерігаючи цей процес, можна виявити не тільки його якість, а й динаміку, темп роботи, вправність у дії, ставлення до завдан­ня. Дані спостереження допомагають глибше та всебічно пізнати ро­зумові, емоційні, вольові й характерологічні якості та властивості особистості.

Метод узагальнення незалежних характеристик - це об'єднання та узагальнення даних багатьох спостережень, виконаних незалежно од­не від одного в різний час, за різних умов та у різних видах діяльності. Одержані незалежні характеристики: розумові дані особистості, її моральну вихованість, дисциплінованість, спрямованість інтересів і здібностей, рівень культури, темп розвитку тих чи інших якостей - узагальнюють у певну систему під певним кутом зору.

За допомогою методу самооцінки виявляють рівень здатності осо­бистості оцінювати себе загалом або свої окремі морально-психо­логічні якості - психічні процеси, стани та властивості, наприклад уважність, спостережливість, пам'ятливість, кмітливість, правдивість, чесність, принциповість, дисциплінованість, акуратність, культурність, ввічливість, працьовитість, мужність, успішність у навчанні, роботі та ін.

Предмет медичної психології.

Предметом медичної психології є різноманітні особливості психіки хворого та її вплив на здоров’я і хворобу, а також забезпечення оптимальної системи психологічних цілющих впливів, у тому числі всіх обставин, що сприяють обслуговування хворого, які правомірно об’єднують у систему «медик – пацієнт». Таким чином, медична психологія сприяє не тільки покращенню необхідних контактів з хворими, швидшому і найбільш повному одужанню, але й попередженню хвороб, охороні здоров’я, вихованню гармонійності особистості.

Більш широко медична психологія вивчає весь діапазон цілющих або згубних впливів особистості людини і міжособистих відносин на її здоров’я і хворобу.

Медична психологія - галузь психологічної науки, спрямована на вирішення теоретичних і практичних завдань, пов'язаних із психопрофілактикою захворювань, діагностикою хвороб і патологічних станів, а також на вирішення питань, пов'язаних із психокоррекційними формами впливу на процес одужання, вирішення різних експертних питань, соціальною і трудовою реабілітацією хворих людей.

У медичну психологію, як одну з галузей психології, включаються або пов'язані з нею наступні розділи: психологія хворого, психологія лікувальної взаємодії, норма й патологія психічної діяльності, патопсихологія, психологія індивідуальних розходжень, вікова клінічна психологія, сімейна клінічна психологія, психологічне консультування, психокорекція й психотерапія, неврозологія, психосоматична медицина.

Медична психологія тісно пов'язана з родинними дисциплінами, у першу чергу, із психіатрією й патопсихологією. Сферою загального наукового й практичного інтересу медичної психології й психіатрії являється діагностичний процес. Розпізнавання психопатологічних симптомів і синдромів неможливе без знання їхніх психологічних антонімів - феноменів повсякденного життя, що відбивають індивідуально-психологічні особливості людини й розташовуються в межах нормальних варіацій психічного реагування.

У медичній психології тісно переплітаються питання психології й основні завдання медицини. Подібно психології й основним клінічним дисциплінам, медичну психологію ділять на загальну медичну психологію й приватну.

Загальна медична психологія займається вивченням особистості хворого, лікаря, середнього й молодшого медичного працівника і їхніх взаємин.

Приватна медична психологія вивчає ці ж питання стосовно до кожної конкретної медичної дисципліни: хірургії, терапії, педіатрії, санітарії, невропатології, психіатрії й т.д.

Предметом вивчення медичної психології є: особистість хворої людини, особистість медичного працівника (у тому числі й майбутнього), а також взаємини хворої людини й медичного працівники в різних умовах.

В це коло питань входить також психологія взаємин медичних працівників кожної ланки й всіх ланок між собою в процесі професійної діяльності й у побуті, при спеціалізації й удосконаленні, у суспільному житті й т.д.

Медична психологія вивчає:

1) роль психіки в зміцненні здоров'я й попередженні захворювань;

2) місце й роль психічних процесів у виникненні й плині різних хвороб;

3) стан психіки в процесі лікування захворювання й, зокрема, реакції на різні медикаменти;

4) психічні порушення, що виникають при різних захворюваннях, і методи їх

купування.

Важливими питаннями медичної психології є психопрофілактика, психотерапія й психогігієна.