Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕроблема нац≥њ в прац€х украњнських та заруб≥жних соц≥олог≥в




« ус≥х р≥зновид≥в етн≥чних сп≥льнот у XIX-XX ст. увагу соц≥олог≥в найб≥льше привертають нац≥њ. ÷е зумовлено тим, що етн≥чний розвиток у модерну добу висунув саме нац≥ю €к форму етн≥чного сп≥вжитт€ людей, що в≥дпов≥даЇ новим умовам. ¬ласне ц€ обставина визначила переважну ор≥Їнтован≥сть зах≥дних досл≥дник≥в не так на досл≥дженн€ донац≥ональних етн≥чних сп≥льнот, €к на анал≥з шл€х≥в по€ви, становленн€ ≥ розвитку нац≥й - найпоширен≥шого етн≥чного феномену нов≥тньоњ ≥стор≥њ людства. “ому неважко пом≥тити, що б≥льш≥сть охарактеризованих у попередньому питанн≥ теми концепц≥й сучасних зах≥дних соц≥олог≥в стосуЇтьс€ насамперед процес≥в нац≥огенезу, а етногенез розгл€даЇтьс€ лише декотрими з них у найб≥льш ірунтовних прац€х.

 

Ќа цьому тл≥ виразно про€вл€Їтьс€ протисто€нн€ двох концепц≥й походженн€ ≥ часу ≥снуванн€ нац≥й - пр≥морд≥ал≥змумодерн≥зму.

ѕр≥морд≥ал≥сти (в≥д англ. primordial - перв≥сний) дотримуютьс€ думки про давн≥сть, споконв≥чн≥сть ≥снуванн€ нац≥й. Ќайв≥дом≥шим представ≠ником пр≥морд≥ал≥стськоњ концепц≥њ в украњнськ≥й науц≥ Ї ≥сторик я.ƒашкевич. ¬≥н обстоюЇ позиц≥ю, зг≥дно з €кою сх≥днослов'€нськ≥ племена в результат≥ етногенетичного процесу формували народ або етнос, €кий починаЇ створювати власн≥ збройн≥ сили та будувати свою  ињвську державу. –озширенн€ та зм≥цненн€  ињвськоњ –ус≥ в≥дбувалос€ разом ≥з процесом трансформац≥њ етносу в нац≥ю, €кий був дуже швидким ≥ тривав не б≥льше стол≥тт€. ” цей пер≥од з етносу сформувалас€ украњнська нац≥€, котра мала свою державу ( ињвську –усь), у €к≥й стала гегемоном, а також в≥дбувалос€ перетворенн€ двох п≥вн≥чних субетнос≥в у дв≥ ≥нш≥ окрем≥ нац≥њ: новгородсько-псковську та володимирсько-суздальську (п≥зн≥ше московську). «годом останн€, дуже агресивна нац≥€, л≥кв≥дуЇ та асим≥люЇ новгородсько-псковську.

 

ѕредставники модерн≥стського вар≥анту нац≥отворенн€ (украњнський ≥сторик я.√рицак ≥ переважна б≥льш≥сть зах≥дних досл≥дник≥в) в≥дстоюють позиц≥ю, зг≥дно з €кою нац≥€ не ≥снувала завжди, а Ї продуктом нов≥тн≥х час≥в, тих процес≥в, €к≥ розвивалис€ на зах≥дноЇвропейському простор≥ з доби французькоњ революц≥њ 1789 р. ≥ пов'€зан≥ з модерн≥зац≥йними (економ≥чними, культурними ≥ соц≥альними) зм≥нами сусп≥льства. ‘ранцузька революц≥€ 1789 р. та початок епохи ≥ндустр≥альноњ революц≥њ, на думку цих досл≥дник≥в, зумовили виникненн€ новоњ концепц≥њ пол≥тики ≥ формуванн€ нац≥ональних держав, перех≥д в≥д с≥льського до м≥ського, урбан≥зованого способу житт€, в≥д р≥льництва до промисловост≥, в≥д множинност≥ культур до творенн€ високоњ ун≥версальноњ культури. ¬се це в≥дбувалос€ паралельно з перетворенн€м до нац≥ональних сп≥льнот у модерн≥ нац≥њ.

 

ќднак ц≥ далекос€жн≥ зм≥ни у «ах≥дн≥й ™вроп≥ становили дл€ тогочасноњ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ радше не в≥дкритт€ нових можливостей, а небезпеку. як наголошуЇ американський учений украњнськогопоходженн€ –.Ўпорлюк, у м≥стах, кап≥тал≥зм≥, лихвар€х, буржу€х, ф≥нансистах-паразитах, промисловост≥ вона бачила сили, €к≥ украњнського сел€нина деморал≥зують, денац≥онал≥зують ≥ експлуатують. ¬≥н висунув тезу, що украњнський нац≥ональний рух принципово не прийн€в кап≥тал≥зму й мало ц≥кавивс€ питанн€ми пол≥тичноњ орган≥зац≥њ, творенн€
демократичних ≥нститут≥в тощо. ÷е упов≥льнило формуванн€ модерноњ украњнськоњ нац≥њ та висуненн€ вимог щодо створенн€ власноњ самост≥йноњ держави. ƒо того ж нац≥отворч≥ процеси в ”крањн≥ наштовхувалис€ на оп≥р ≥ протид≥ю ≥ з боку –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, ≥ з боку јвстр≥њ, јвстро-”гор≠щини та ѕольщ≥. ћожна приймати чи не приймати таке твердженн€ в≥домого украњнознавц€, але сл≥д, очевидно, погодитис€ з тим, що процес нац≥отворенн€ в ”крањн≥ мав свою специф≥ку й в≥дм≥нност≥ пор≥вн€но з
творенн€м нац≥й у «ах≥дн≥й ™вроп≥ ≥ нав≥ть у наших сус≥д≥в „ех≥њ, ”горщин≥ або —ловаччин≥.

¬загал≥ ж у середовищ≥ украњнських соц≥олог≥в, особливо у м≥жвоЇнний пер≥од в ем≥грац≥њ, були в≥дом≥ й представлен≥ майже вс≥ концепц≥њ нац≥њ та нац≥огенезу зах≥дноњ науки. ѕоразка унац≥онально - визвольних змаганн€х 1917-1920 рр. зумовила концентрац≥ю наукових ≥нтерес≥в украњнських досл≥дник≥в на першочергових завагою дл€ украњнц≥в питанн€х: що таке нац≥€? що таке украњнська нац≥€, в чому пол€гаЇ специф≥ка њњ утворенн€? „ому украњнц≥ зазнали невдач≥ у боротьб≥ за власну державу? що необх≥дно зробити, аби сконсол≥дувати украњнц≥в ≥ дос€гти основноњ мети - побудови незалежноњ держави?

“рактуванн€ нац≥њ в дус≥ атом≥стичного (механ≥стичного, позитив≥стського) п≥дходу зд≥йснював украњнський досл≥дник —.–удницький у своњй прац≥ Ђƒо основ нашого нац≥онал≥змуї, надрукован≥й у в≥денському тижневику Ђ¬ол€ї. Ќац≥ю в≥н розгл€дав €к певнугрупу людей, що маЇ сукупн≥сть своЇр≥дних, так званих питомих прикмет; антрополог≥чну расов≥сть, самост≥йну мову, питом≥ ≥сторичн≥ традиц≥њ; питому культуру ≥ суц≥льну територ≥ю, на €к≥й була, Ї, або може бути питома нац≥ональна держава.

 

ƒо атом≥стичного напр€му належать концепц≥њ €к одною фактора, так ≥ багатофакторност≥. “ак, наприклад, ћ.Ўаповал у прац≥ Ђ«агальна соц≥олог≥€ї зд≥йснив спробу анал≥зу нац≥њ у межах своЇњ ориг≥нальноњ соц≥олог≥чноњ теор≥њ. ¬она була побудована на ≥дењ розгл€ду сусп≥льства €к складноњ соц≥альноњ системи, елементи €коњ з'Їднуютьс€ на п≥дставах кумул€тивного (в≥д лат. - скупченн€) зв'€зку. јвтор мав на уваз≥, що сусп≥льство становить собою скупченн€ певних об'Їкт≥в у межах певноњ системи. “акими об'Їктами-елементами Ї прост≥ й складн≥ скупченн€, або верстви, агрегати (сума простих ≥ складних скупчень), громади (село, м≥сто, держава). —ам≥ ж скупченн€ мають власну внутр≥шню структуру, своЇю чергою складаючись ≥з певних зв'€зк≥в м≥ж субелементами.

« такоњ позиц≥њ ћ.Ўаповал анал≥зуЇ й етн≥чн≥ процеси, вир≥зн€ючи€к њхн≥ пром≥жн≥ ступен≥ плем'€, народн≥сть ≥ нац≥ю. Ќа його думку, вс≥ ц≥ сп≥льноти складаютьс€ з ≥ндив≥д≥в, об'Їднаних певними кумул€ц≥€ми - подв≥йними, потр≥йними тощо. «давна украњнц≥ були лише л≥нгв≥стично-профес≥йним скупченн€м (мовно-хл≥боробським), тобто подв≥йно-кумул€тивною верствою.

«годом в≥дбуваЇтьс€ перех≥д до плем≥нноњ верстви, що характеризуЇтьс€ д≥€льн≥стю чинник≥в мови, рел≥г≥њ ≥ раси. Ќаступним скупченн€м (пром≥жним м≥ж племенем ≥ нац≥Їю) Ї народн≥сть €к верства мовно-територ≥альна. Ќац≥ональне в≥дродженн€ ≥ змаганн€ за державн≥сть перетворили њњ на потр≥йну кумул€тивну верству-нац≥ю. «г≥дно з ћ.Ўаповалом, нац≥€ - це складне соц≥альне скупченн€ (верства), що характеризуЇтьс€ д≥€льн≥стю чинник≥в мови, територ≥њ та держави. «в≥дси першим чинником в ус≥х цих формах виступаЇ мова, €ка входить у р≥зн≥ сполученн€ з ≥ншими чинниками ≥ в р≥зних комб≥нац≥€х даЇ р≥зн≥ верстви. Ќац≥€ Ї типовою дл€ модерних час≥в (XIX-XX ст.) складною верствою (а отже, ≥ ћ.Ўаповал був прихильником модерн≥стськоњ концепц≥њ нац≥отворенн€). ўо б≥льше Ї л≥н≥й об'Їднанн€, то б≥льш соц≥ально м≥цним Ї скупченн€, б≥льш виробленими ≥ сол≥дарними Ї людськ≥ одиниц≥ (типи), €к≥ до нього вход€ть.

 

“аким чином, концепц≥€ ћ.Ўаповала, перебуваючи в межах розум≥нн€ сусп≥льства €к системи, давала приклад синтезу зах≥дних соц≥олог≥чних учень з украњнським соц≥олог≥чним матер≥алом. ¬одночас не можна не зауважити, що його концепц≥€ недалеко в≥д≥йшла в≥д згаданих атом≥стичних п≥дход≥в, з т≥Їю лише р≥зницею, що в н≥й об'Їктивн≥ ознаки етносу не розгл€даютьс€ €к самост≥йн≥ ≥ незм≥нн≥, я витворюють складн≥ комб≥нац≥њ, €к≥ розвиваютьс€ в ≥сторично просторових формах, коли одна з них зм≥нюЇ ≥ншу.

 

јнал≥зуючи атом≥стичний напр€м, багато вчених вказують на його недостатн≥сть ≥з двох причин.

ѕо-перше, в ≥стор≥њ ≥снували р≥зн≥ групи людей, нац≥њ, €к≥ не охоплюютьс€ такими загальними сп≥льними характеристиками (наприклад, Їврењ розселен≥ по всьому св≥ту, однак вважають себе одн≥Їю нац≥Їю).

ѕо-друге, €к слушно зазначав украњнський досл≥дник ¬.—таросольський, сама однаков≥сть людей ще не означаЇ, що вони становл€ть орган≥чну ц≥л≥сн≥сть, м≥цну сп≥льноту. ¬≥н не визнав науковим п≥дх≥д до визначенн€ нац≥њ через перел≥к тих чи тих зовн≥шн≥х прикмет ц≥Їњ сп≥льноти. Ѕезперечно, вони Ї важливими умовами дл€ народженн€ та ≥снуванн€ нац≥њ, в≥докремленн€ одн≥Їњ нац≥ональноњ сп≥льноти в≥д ≥ншоњ, виробленн€ нац≥ональноњ св≥домост≥ через розр≥зненн€ пон€ть Ђмиї ≥ Ђвониї. јле суть нац≥њ може лежати лише в н≥й сам≥й, не ззовн≥, а всередин≥.

 

—аме тому б≥льш≥сть украњнських соц≥олог≥в, що працювали в умовах ем≥грац≥њ, схил€лис€ до суб'Їктив≥стського п≥дходу в розум≥нн≥ нац≥њ. —еред багатьох прихильник≥в ц≥Їњ концепц≥њ можна назвати ¬.—таросольського ( 1878-1942) та ќ.-≤.Ѕочковського (1884-1939), €к≥ виходили з антипозитив≥стськоњ парадигми в досл≥дженн€х нац≥њ, започаткованоњ у прац€х ≈.–енана ≥ передовс≥м у його в≥дом≥й лекц≥њЂўо таке нац≥€?ї, виголошен≥й у —орбонн≥ 1882 року.

Ќац≥€ - це сп≥льнота, основою €коњ Ї, за висловом ¬.—таросольського, а рац≥ональна, стих≥йна вол€; вона утворюЇтьс€ ≥нстинктом, псих≥чною схильн≥стю та настро€ми член≥в угрупованн€, що утримуЇ њњ €к внутр≥шньо зв'€зану ц≥л≥сн≥сть. Ќа противагу до сп≥льнот, заснованих на ф≥зичних п≥дставах кровного зв'€зку (родина, р≥д, плем'€), нац≥€ базуЇтьс€ на ≥нстинктах Ђдругого ступен€ї, типом €ких Ї ≥де€. ўо ж до об'Їктивних прикмет нац≥њ, то вони, на думку ¬.—таросольського, Ї чинниками, котр≥ в певних ≥сторичних умовах допомогли нац≥ональним сп≥льнотам створитис€ ≥ виступають формами та символами, в €ких нац≥€ сьогодн≥ про€вл€Ї себе, свою суть.

” власному розум≥нн≥ нац≥њ ¬.—таросольський використовуЇ думки в≥домого представника н≥мецькоњ формальноњ соц≥олог≥њ ‘.“ьонн≥са, €кий под≥л€Ї угрупованн€ людей на сп≥льноти ≥ сп≥лки (іемайншафт ≥ іезельшафт). «а ‘.“ьонн≥сом, вони р≥зн€тьс€ тими типами вол≥ за €кими об'Їднуютьс€ ≥ндив≥ди, що њх утворюють. ¬ основ≥ сп≥льноти лежить Ђстих≥йна вол€ї, в основ≥ сп≥лки Ђсв≥дома вол€ї. ќтже, нац≥ю ¬.—таросольськийрозгл€даЇ €к сп≥льноту, згуртовану стих≥йною волею. ¬одночас в≥н, спираючись на думки ‘.“ьонн≥са, дал≥ розвиваЇ њх стосовно нац≥њ, розробл€ючи положенн€ про внутр≥шн≥й зв'€зок Ђстих≥йноњї ≥ Ђсв≥домоњї вол≥ (вол€ Ђстих≥йнаї здатна рац≥онал≥зуватис€, а вол€ Ђсв≥домаї набираЇ емоц≥йних про€в≥в, можлив≥сть витворенн€ нових сполук обох тип≥в воль ≥ заснованих на них об'Їднань людей тощо). ¬.—таросольський у багатьох позиц≥€х не погоджуЇтьс€ з ‘.“ьонн≥сом, полем≥зуЇ з ним, про що скажемо дал≥.

ќ.-≤.Ѕочковський, головн≥ прац≥ €кого про нац≥ю з'€вл€ютьс€ одночасно або п≥зн≥ше в≥д книжки ¬.—таросольського Ђ“еор≥€ нац≥њї (1919), вважаЇ останнього разом ≥з ћ.ƒрагомановим Ђпершими камен€рамиї спец≥альноњ соц≥олог≥чноњ науки - украњнськоњ нац≥олог≥њ. ќсновний мотив концепц≥њ Ѕочковського зб≥гаЇтьс€ з положенн€ми ¬.—таросольського про визначальну роль псих≥чного чинника - нац≥ональноњ св≥домост≥, €кий об'ЇднуЇ ≥ перетворюЇ перв≥сний народ у нов≥тню нац≥ю. « огл€ду на це в≥н розр≥зн€Ї етногенез (тобто процес творенн€ Ївропейських народ≥в з VIII до XVIII ст.) та нац≥огенез (тобто процес творенн€ нац≥й, розпочатий з часу французькоњ революц≥њ 1789 р.). Ќим особливо п≥днос€тьс€ нац≥ональна св≥дом≥сть ≥ вол€ €к вир≥шальн≥ сутн≥сн≥ ознаки нац≥њ.

«авершуЇтьс€ прац€ ќ.-≤.Ѕочковського м≥ркуванн€ми про в≥дносини м≥ж нац≥Їю ≥ державою. ¬≥н стверджуЇ, що розвиток нац≥њ ≥сторично й неминуче призводить до утворенн€ власноњ держави, а €кщо нац≥€ ще не готова витворити њњ, тод≥ держава Ђможе й маЇ виплекати з≥ свого р≥знонац≥онального населенн€ - одну нац≥юї.

 

сучасн≥й зах≥дн≥й соц≥олог≥чн≥й л≥тератур≥ в≥дбуваютьс€ активн≥ пошуки €когось пром≥жного п≥дходу до нац≥њ, в рамках €кого вдалос€ б подолати €к одноб≥чн≥сть ≥ поверхов≥сть атом≥стичних концепц≥й, так ≥ надм≥рний акцент на рол≥ псих≥чних чинник≥в у суб'Їктив≥стських концепц≥€х. “акий трет≥й п≥дх≥д на основ≥ врахуванн€ сучасноњ строкатоњ етносоц≥альноњ реальност≥ передбачаЇ нове, синтетичне пон€тт€ нац≥њ, що маЇ в соб≥ де€к≥ елементи суб'Їктив≥стськоњ характеристики. ѕод≥бну спробу зд≥йснюЇ нин≥ професор  олумб≥йського ун≥верситету (—Ўј) ќ.ћотиль. Ќа його думку, нац≥ю сьогодн≥ можна найкраще зрозум≥ти €к сукупн≥сть людей, що под≥л€ють певну сем≥отичну систему, об'Їднан≥ певною сем≥отичною мережею ≥ €к≥ Ї св≥дом≥ цього (тобто усв≥домлюють таку сем≥отичну пов'€зан≥сть). ÷ю сем≥отичну мережу ќ.ћотиль розгл€даЇ €к систему символ≥в ≥ знак≥в, котр≥ в≥др≥зн€ють одну нац≥ональну сп≥льноту в≥д ≥ншоњ. ƒо них належать сп≥льн≥ способи ≥ знаки комун≥кац≥њ, сп≥льн≥ символи, мова, спос≥б мисленн€ ≥ повед≥нки м≥фолог≥€, сп≥льн≥ символ≥чн≥ вартост≥ тощо. ќчевидно, такий п≥дх≥д намагаЇтьс€ поЇднати певн≥ об'Їктивн≥ характеристики нац≥њ, €к≥ набувають великоњ ваги в сучасному св≥т≥ (насамперед систем; культурних вартостей ≥ символ≥в) ≥з прагненн€м належати до сп≥льноти в основ≥ €коњ под≥бна система культури й закладена, й ≥снуЇ, ≥ розвиваЇтьс€. “акий п≥дх≥д загалом можна вважати одним з найпоширен≥ших у сучасн≥й зах≥дн≥й соц≥олог≥чн≥й думц≥.

 

¬≥дпов≥дно до розгл€нутих п≥дход≥в щодо розум≥нн€ нац≥њ ≥снують основн≥ концептуальн≥ схеми соц≥олог≥њ нац≥њ, т≥сно пов'€зан≥ з соц≥альною практикою.

” межах першого, атом≥стичного напр€му, акцент на важлив≥й та першочергов≥й рол≥ одн≥Їњ з ознак нац≥њ породжуЇ звичай њњ дальшуабсолютизац≥ю з далекос€жними висновками. “ак, наприклад, у рамка; марксизму нац≥€ проголошувалас€ суто соц≥альним утворенн€м на би в≥дпов≥дних економ≥чних в≥дносин ≥ у€вл€лась €к внутр≥шньо (соц≥ально) суперечлива Їдн≥сть, в €к≥й ≥снував примат класового над нац≥ональним. Ќац≥ональне питанн€ могло бути розв'€заним т≥льки внасл≥док вир≥шенн€ соц≥альних проблем шл€хом соц≥ал≥стичноњ революц≥њ. ѕ≥сл€ њњ перемоги в багатонац≥ональн≥й крањн≥ мав початис€ процес Ђрозкв≥ту зближенн€ соц≥ал≥стичних нац≥йї, €кий неминуче призводив до виникненн€ локальних або рег≥ональних сп≥льнот нового, наднац≥онального типу, €к-от рад€нський народ або сп≥вдружн≥сть соц≥ал≥стичних крањн. ” майбутньому, п≥сл€ перемоги комун≥зму в ц≥лому св≥т≥, вс≥ нац≥њ мали б об'Їднатис€ у сп≥льн≥й систем≥ св≥тового комун≥стичного пануванн€, що створювало необх≥дн≥ умови дл€ поступового злитт€ вс≥х њх у Їдине безнац≥ональне ц≥ле. “обто нац≥€ у€вл€лась €к феномен вторинний (залежний в≥д економ≥чних чинник≥в) ≥ тимчасовий (приречений на по€ву в силу д≥њ економ≥чних законом≥рностей та на зникненн€ в результат≥ реал≥зац≥њ таких законом≥рностей, €к економ≥чна ≥нтеграц≥€)

ќтже, у цьому пункт≥ щодо майбутнього нац≥й сход€тьс€ ≥ марксизм≥ позитив≥стськ≥ концепц≥њ сусп≥льного розвитку. ÷е зауважив ще ≈.•≥дденс, вважаючи одним ≥з Ђпережитк≥в минулогої в соц≥олог≥њпануванн€ в н≥й економ≥чного редукц≥он≥зму. Ќа його думку, соц≥олог≥њ в майбутньому потр≥бно в≥дмовитис€ в≥д традиц≥йних пошук≥в в≥дпов≥д≥ на марксизм лише у сфер≥ економ≥чного житт€ ≥ зосередитис€ на культурних вим≥рах сучасност≥ та на теоретичному осмисленн≥ нац≥ональних держав, етн≥чних в≥дм≥нностей, в≥дносин усередин≥ системи нац≥ональних держав, що не лише не втрачаЇ своЇњ актуальност≥, а й висуваЇтьс€ на ч≥льне м≥сце в сучасн≥й соц≥олог≥чн≥й думц≥.

 

ѕом≥ркован≥шу позиц≥ю у погл€дах на нац≥ю та њњ розвиток обстоював ћ.Ўаповал. Ќе заперечуючи ≥нтеграц≥йних процес≥в у сучасному св≥т≥, в≥н вбачав подальшу можлив≥сть утворенн€ Ђгромади нац≥ональних громадї, в €к≥й би орган≥чно поЇднувались ≥нтернац≥ональн≥ та нац≥ональн≥ чинники р≥вною м≥рою, утворюючи несуперечливу комб≥нац≥ю найр≥зноман≥тн≥ших кумул€тивних зв'€зк≥в.

ќднак сл≥д визнати, що погл€ди представник≥в суб'Їктив≥стського напр€му щодо розвитку ≥ майбутнього нац≥й були найпосл≥довн≥шими. якщо нац≥€ - це повноправний суб'Їкт ≥сторичного руху, то њњ життЇд≥€льн≥сть треба розгл€дати €к процес, головною тенденц≥Їю €кого Ї переведенн€ культурного стану або стад≥њ розвитку њњ орган≥зму в державну. “од≥ державний стан Ї розвинутою стад≥Їю культурного стану.

“ак, ¬.—таросольський вважав, що Ђкультурнаї нац≥€ мусить переступити меж≥ лише культурницьких устремл≥нь, щоб стати Ђповноюї нац≥Їю. ќтже, пол≥тичн≥сть, або домаганн€ нац≥Їю держави, Ї сутн≥сним критер≥Їм нац≥њ. “ут ¬.—таросольський посилаЇтьс€ на думку визнаного класика зах≥дноњ соц≥олог≥њ ћ.¬ебера, €кий на з'њзд≥ н≥мецьких соц≥олог≥в стверджував: Ђќск≥льки за цим справд≥ багатозначним словом Ђнац≥€ї криЇтьс€ €кась сп≥льна р≥ч, то вона лежить, очевидно, на пол≥тичному пол≥. ѕон€тт€ нац≥њ можна б х≥ба т≥льки так означити: вона Ї чуттЇвою сп≥льнотою, р≥вноц≥нним вираженн€м €коњ була б власна держава, €ка, отже, маЇ нормальну тенденц≥ю витворити њњ (державу) ≥з себеї.

“аким чином, дл€ ¬.—таросольського природним Ї нац≥ональний розвиток через низку фаз до пункту удержавленн€ нац≥њ. ѕослуговуючись терм≥нолог≥Їю ‘.“ьонн≥са, орган≥чним розв'€занн€м нац≥онального питанн€ на його перш≥й стад≥њ маЇ бути шл€х злитт€ орган≥зму нац≥њ ≥ механ≥зму держави - нац≥ональноњ сп≥льноти ≥ державноњ сп≥лки. “аке злитт€ означаЇ створенн€ сусп≥льно-пол≥тичноњ орган≥зац≥њ, €ка Ђосновувалас€ б р≥вночасно ≥ на рац≥ональн≥й сол≥дарност≥, що побудована на сп≥льност≥ ≥нтерес≥в та ц≥лей, ≥ на чуттЇв≥й основ≥, на стих≥йн≥й вол≥ член≥в ц≥Їњ сусп≥льност≥ належати до себе та творити одну гуртову ц≥л≥стьї.

¬одночас ¬.—таросольський не погоджуЇтьс€ ≥з загальним розум≥нн€м ≥сторичного процесу в концепц≥њ ‘.“ьонн≥са. якщо у ‘.“ьонн≥са друга форма сусп≥льноњ орган≥зац≥њ - сусп≥льство (іезельшафт) ≥сторично вит≥сн€Ї першу - сп≥льноту (іемайншафт), ≥ тенденц≥€ розвитку у€вл€Їтьс€ скерованою на перетворенн€ сп≥лки в одну-Їдину форму усусп≥льненн€, то в концепц≥њ ¬.—таросольського такий л≥н≥йний одноб≥чно спрощений розвиток ставитьс€ п≥д сумн≥в. —усп≥льне жит≥ на думку украњнського вченого, - це не лише рац≥ональна техн≥ка.

ƒва чинники - стих≥йна вол€, з одного боку, ≥ Ђчистий розумї, з другого доповнюють один одного, представл€ючи дв≥ р≥зн≥ сторони житт€ людства. ¬ ≥сторичн≥й практиц≥, наголошуЇ ¬.—таросольський, можна пом≥тити свого роду чергуванн€, волюнтаризац≥ю чи рац≥онал≥зм такого житт€, перех≥д в≥д сп≥льнот до рац≥онал≥зованих сусп≥льств навпаки, злитт€ њх у р≥зних пропорц≥€х у межах Їдиного синтетичного ц≥лого, народженн€ нових, незнаних дос≥ сп≥льнот. “ак≥ чергуванн≥ набиранн€ сили по черз≥ р≥зними формами становл€ть Ђвеличаву ритм≥куї ≥стор≥њ ≥ не дають жодних п≥дстав розгл€дати њњ €к €кий одном≥рний ≥ односпр€мований процес. “ому сусп≥льний розвиток; н≥€к не Ї розвитком по л≥н≥њ, €к це бачимо у ‘.“ьонн≥са, а нац≥ональна. сп≥льнота не Ї приреченою на загибель формою сусп≥льства, котра вичерпала вс≥ своњ внутр≥шн≥ ресурси.

 

” цьому план≥ характерними Ї м≥ркуванн€ одного з видатних соц≥олог≥в сучасност≥ Ќ.—мелзера. –оздумуючи над суттю тих соц≥альн≥ процес≥в, €к≥ визначають зм≥ст сучасноњ доби на меж≥ XX ≥ XXI стол≥ть в≥н вважаЇ њњ прикметою етн≥чний ренесансу. Ќа його думку, прагненн€ нац≥ональноњ незалежност≥ було одним з головних фактор≥в, що спричинив остаточну руйнац≥ю рад€нського комун≥зму. ќднак д≥€ етнонац≥ональних чинник≥в стосуЇтьс€ не лише колишн≥х соц≥ал≥стичних крањ ЂЌин≥ ц≥ одв≥чн≥ сили... сили іемайншафт, - пише в≥н, - очевидно, знову за€вл€ють про себе у рег≥ональн≥й, етн≥чн≥й ≥ л≥нгв≥стичн≥й св≥домост≥, соц≥альних рухах ≥ в пол≥тичн≥й боротьб≥ в ц≥лому св≥т≥ї. ќтже, у науков≥й дискус≥њ м≥ж ‘.“ьонн≥сом ≥ ¬.—таросольським ≥стина була на боц≥ украњнського досл≥дника.

ѕродовжуючи ≥ розвиваючи думки ¬.—таросольського, ќ.-≤.Ѕочковський також акцентував на неправом≥рност≥ под≥лу нац≥й на Ђнац≥ державиї та Ђнац≥њ-культуриї, на ≥сторичн≥ та Ђне≥сторичн≥ї нац≥њ, останн≥ з €ких мисл€тьс€ €к меншоварт≥сн≥ та начебто нездатн≥ витворити власну державу (€к знаЇмо з ≥стор≥њ, не лише рос≥йськ≥ або польськ≥,;≥ нав≥ть декотр≥ украњнськ≥ д≥€ч≥ зараховували ”крањну саме до цих Ђнац≥й культурї, найвищим прагненн€м €ких могла б бути лише культурн≥ нац≥ональна автоном≥€ у склад≥ чужих держав). ќ.-≤.Ѕочковаський зауважував, що Ђне≥сторичних народ≥в в д≥йсност≥ немаЇї, що навпаки т≥ народи, €к≥ здавна мали власну державу, мають слабший внутр≥шн≥й зв'€зок, бо будувалис€ Ђзгори додолуї. “ому з двох тип≥в етногенезу той, що в≥дбуваЇтьс€ в народ≥в Ђне≥сторичнихї, маЇ перевагу, бо творить масово св≥дому ≥ внутр≥шньо суц≥льн≥шу нац≥ю, пол≥тичним ≥деалом €коњ Ї об'Їднана держава. ” майбутньому в≥н передбачав по€ву новоњ пол≥тичноњ системи - нац≥ократ≥њ, в €к≥й в≥льний розвиток нац≥й-держав створить гармон≥йне Їднанн€ вс≥х народ≥в ≥ де не буде жодних нац≥ональних утиск≥в ≥ несправедливост≥.

–озм≥рковуючи про сучасн≥ тенденц≥њ, ќ.-≤.Ѕочковський зазначав, що насправд≥ людство знаЇ соц≥альну ≥нтеграц≥юдиференц≥ац≥ю - два рухи, €к≥ в≥дбуваютьс€ р≥вноб≥жно в людському розвитку. ¬они не заперечують,а доповнюють один одного. «в≥дси будь-€ке нац≥ональне ≥ культурне винищенн€ у майбутньому неможливе: воно передбачаЇ консол≥дац≥ю людства через об'Їднанн€ у в≥льний розвиток нац≥й. “ому все, що Ї суто нац≥ональним у культур≥ того чи того народу, стаЇ надбанн€м св≥товоњ культури, збагачуЇ, оновлюЇ та оживл€Ї њњ. —в≥това культура в ќ.-≤.Ѕочковського Ї творчою сумою нац≥ональних культур.

ўе один п≥дх≥д до розгл€ду нац≥њ, €кий розвиваЇтьс€ у надрах сучасноњ ≥ зах≥дноњ та украњнськоњ соц≥олог≥чноњ думки, умовно можна назвати символ≥чним, чи синтезованим. ¬≥н передбачаЇ розум≥нн€ ≥ повс€кденне зад≥€нн€ членами певноњ нац≥ональноњ сп≥льноти сем≥отичних систем ≥ символ≥в. Ќац≥ональний розвиток супроводжуЇтьс€ використанн€м ≥ традиц≥йних символ≥в та знакових мереж, ≥ виробництвом нових. ” такий спос≥б нац≥€ отримуЇ стимули до сп≥льного житт€ своњх представник≥в, адаптуючись до нових, зм≥нених обставин. ќсобливу роль у сп≥вжитт≥ член≥в нац≥њ нин≥ в≥д≥грають р≥зного роду пол≥тичн≥ под≥њ, €к≥ набувають значенн€ символ≥чноњ вартост≥. ѕод≥Їю дл€ консол≥дац≥њ новоњ украњнськоњ нац≥њ, наприклад, може бути грудневий референдум 1991 р. з питанн€ про незалежн≥сть.

 

Ќа думку вже цитованого ќ.ћотил€, в≥н, а особливојкт незалежност≥ став складовою частиною сем≥отичноњ мереж≥ тихлюдей в ”крањн≥ (незалежно в≥д њхнього походженн€ ≥ нац≥ональност≥), €ку вони вважають своЇю. “ак≥ приклади мають св≥дчити про творенн€ новоњ украњнськоњ нац≥њ у значенн≥ держави ≥ громад€нства. ‘актично тут ≥детьс€ про ≥нтерпретац≥ю пон€тт€ Ђнац≥€ї €к громад€нського, а не етн≥чного утворенн€, що набуваЇ дедал≥ б≥льшоњ п≥дтримки в колах украњнських учених ≥ пол≥тик≥в. Ѕагато з них вважаЇ, що нин≥ дом≥нуЇ ≥де€ украњнськоњ нац≥њ €к соц≥ально-пол≥тичноњ сп≥льноти, пов'€заноњ Їдиною територ≥Їю, сп≥льними економ≥чними ≥ пол≥тичними ≥нтересами, котра усв≥домлюЇ себе €к особливу соц≥альну сп≥льноту - украњнський народ. ÷е положенн€ закр≥плено в нов≥й  онституц≥њ ”крањни.

 

«а лог≥кою представник≥в символ≥чного напр€му, подальший розвиток нац≥ональних процес≥в у св≥товому контекст≥ можна у€вити €к свого роду культурно-сем≥отичну ≥нтеграц≥ю, що спочатку в культурн≥й, а пот≥м ≥нших сферах призведе до зростанн€ сп≥льних дл€ р≥зних нац≥й символ≥чних рис. ” них поЇднуватимутьс€ ≥ традиц≥йн≥, й новоутворен≥ символ≥чн≥ знаки й ц≥нност≥. Ќайоптимальн≥шим вар≥антом тут видаЇтьс€ зростанн€ сп≥льних рис ≥ виробленн€ у майбутньому €коњсь зальнолюдськоњ культурно-сем≥отичноњ кодовоњ системи, €кою добров≥льно послуговуватимутьс€ р≥зн≥ нац≥њ ≥ народност≥ св≥ту.

ѕ≥дсумовуючи, можна сказати, що основн≥ положенн€ соц≥олог≥њ повинн≥ узгоджуватис€ ≥з сучасним у€вленн€м про соц≥олог≥ю взагал≥. —оц≥олог≥€ зд≥йснюЇ анал≥з сусп≥льства €к орган≥чноњ соц≥альноњ системи утвореноњ з≥ сп≥льнот-суб'Їкт≥в, до €ких належить ≥ нац≥€. Ќац≥€, своЇючергою, Ї великою етносоц≥альною сп≥льнотою, члени €коњ св≥дом≥ своњх сп≥льних пол≥тичних, культурних, господарських та ≥нших ≥нтерес≥в.

Ќац≥ональн≥ ≥нтереси - це виб≥ркова скерован≥сть нац≥њ на збереженн€ своЇњ самобутньоњ життЇд≥€льност≥ та њњ розвиток в ус≥х сферах сусп≥льного житт€ в гармон≥њ ≥з загальнолюдськими вартост€ми та ≥деалами. —воЇ концептуальне вираженн€ нац≥ональн≥ ≥нтереси знаход€ть в нац≥ональн≥й ≥дењ, зм≥ст €коњ зумовлений ≥сторичними епохами у нац≥њ та њхн≥ми сутн≥сними соц≥альними характеристиками. ўодо нац≥ональноњ ≥дењ, то в н≥й в≥дображенн€ ≥ осмисленн€ реального ≥ нац≥онального розвитку доведене до обірунтуванн€ мети дос€гненоњ нац≥ональноњ незалежност≥ та здобутт€ держави. “аким чином нац≥ональн≥й ≥дењ об'Їктивне знанн€ п≥дноситьс€ до усв≥домленн€ ≥ та устремл≥нь суб'Їкта. ” цьому раз≥ соц≥альним суб'Їктом Ї нац≥€ усв≥домленн€ нею ц≥лей ≥ шл€х≥в дос€гненн€ нац≥ональноњ незалежност≥ ≥ знаходить про€в в њњ нац≥ональних ≥нтересах ≥ практичн≥й д≥€льност≥ щодо њх реал≥зац≥њ. ќтже, нац≥ональн≥ ≥нтереси Ї збудником вол≥ до практичних д≥й, особливо в часи нац≥онального в≥дродженн€.

”€вленн€ про нац≥ю €к окремий суб'Їкт ≥ геро€ ≥стор≥њ, Ђособист≥стьї ≥з власним житт€м, волездатн≥стю та власною долею - свого Ђмакроантропосї - стаЇ загальноприйн€тим у сучасн≥й соц≥олог≥чн≥й думц≥. ¬≥дпов≥дно до цього положенн€, суть нац≥онального в≥дродженн€ пол€гаЇ в усв≥домленн≥ нац≥Їю себе €к активноњ д≥йовоњ особи ≥стор≥њ сучасного св≥ту.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 451 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1525 - | 1409 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.037 с.