Функції і канали висловлювання громадської думки

Засоби, форми впливу громадської думки на суспіль­не життя різноманітні (від вербального схвалення чи не­схвалення фактів, подій, процесів, що відбуваються у суспільстві, до прямого наказу щодо них) і реалізуються в її функціях, які виявляються у двох взаємопов'язаних вимірах — горизонтальному та вертикальному.

Горизонтальний вимір громадської думки. Він ви­являється в урегулюванні різноманітних стосунків між індивідами в соціальних спільнотах. Його функції, які історично передували розвитку громадської думки, за­безпечили еволюцію людської цивілізації. До них нале­жать такі:

а) оцінна функція. Пов'язана вона з оцінним наван­таженням суджень про суспільні явища, події, процеси. Важливість її полягає в тому, що діяльність людини у будь-якій сфері супроводжується певними оцінками су­спільних проблем, свого місця в суспільстві, які відпо­відно впливають на її мотивацію та поведінку;

б) критична функція. Вона полягає у відображенні громадською думкою найактуальніших проблем суспі­льства, ставлення до них різних верств населення;

в) діагностична функція. Виявляється ця функція у розпізнаванні громадською думкою суспільних подій, явищ, процесів, ефективності роботи соціальних інсти­туцій і владних структур;

г) нормативна функція. Полягає вона у здатності громадської думки разом з іншими соціальними інсти­туціями брати участь у нормотворчих процесах: вироб­ляти, обновляти, змінювати, концентрувати в собі соці­альні, політичні, культурні, поведінкові норми, демон­струючи їх кожному новому поколінню;

ґ) виховна функція. Сутність її виявляється у вихов­ному впливі на людину, в актуалізації процесу соціалі­зації особистості, важливим компонентом якого є вона, в інтеграції в соціальне життя, формуванні особистісних якостей індивідів.

Вертикальний вимір громадської думки. Він перед­бачає розгляд функцій громадської думки як соціальної інституції, найпомітнішими серед яких є:

а) експресивна функція. Полягає вона в тому, що громадська думка завжди виражає певну позицію щодо суспільних подій, явищ, процесів, дій владних струк­тур, оцінює і контролює дії влади в усіх сферах суспіль­но-політичного буття;

б) консультативна функція. Ця функція реалізує се­бе у рекомендаціях органам влади щодо вирішення різ­номанітних суспільних проблем. При цьому передбача­ється, що влада справді потребує таких порад, зацікав­лена в їх аналізі та реалізації;

в) функція тиску на владу. Вона посідає проміжне місце між директивною і консультативною функціями. Суть її в тому, що громадськість засобами мітингів, де­монстрацій, страйків чинить тиск на органи управління і спонукає їх до прийняття певних рішень;

г) директивна функція. Вона виявляє себе у вироб­ленні громадськістю рішення щодо конкретних проб­лем суспільства, які мають імперативний, обов'язковий характер. Прикладом реалізації директивної функції є референдуми, вибори органів влади тощо.

Реалізуються вертикальні функції явно і латентно (приховано), стосуючись загалом залучення громадсь­кості до взаємодії з владними структурами та її участі у виробленні, прийнятті, виконанні управлінських рі­шень щодо соціальних проблем суспільства. Ефектив­ність цих функцій, максимальне використання їх потен­ціалу залежать від демократичності суспільства, меха­нізмів взаємодії суб'єктів влади і суб'єктів громадської думки, особливостей електоральної поведінки, автори­тету громадської думки тощо.

Особливості механізмів взаємодії громадської думки з органами влади, соціальними інституціями, політич­ними структурами тощо залежать від каналів її вислов­лювання, які поділяють на:

а) опосередковані канали висловлювання громад­ської думки. Специфіка їх полягає в тому, що громадсь­ка думка висловлюється не прямо, а після певної «обробки» з використанням проміжної фігури (ре­транслятора), якою найчастіше є засоби масової ін­формації (преса, радіо, телебачення, Інтернет), а та­кож сфера освіти тощо. їм властиве навмисне чи нена­вмисне втручання у зміст громадської думки, певне коригування її. Ненавмисне коригування відбуваєть­ся внаслідок впливу на оприлюднення громадської ду­мки, специфіки функціонування певних засобів масової комунікації, фігури ретранслятора. А оприлюдне­на громадська думка може бути як об'єктивною, так і необ'єктивною, як репрезентативною, так і нерепрезентативною;

б) прямі канали висловлювання громадської дум­ки. Вона забезпечують можливість висловлювання громадської думки прямо, безпосередньо, без проміж­них ланок. Йдеться про висловлювання її за допомо­гою прямих контактів населення з управлінськими структурами (листи, звернення до соціальних інсти­тутів, органів влади, різноманітні збори, мітинги, де­монстрації, страйки тощо). Громадська думка, реалі­зована за допомогою цих каналів, є об'єктивнішою, але недостатньо репрезентативною. Як засвідчують до­слідження, найактивніше йдуть на контакт з праців­никами органів управління, звертаються у різноманіт­ні соціальні інституції, пишуть листи до владних стру­ктур особи середнього і похилого віку, а оприлюднені на мітингах, зборах думки далеко не завжди поділяє все населення. Та оскільки ця громадська думка не де­формована, не зазнала стороннього впливу, її успішно можна використовувати в діагностичних і прогнос­тичних цілях щодо суспільних подій, тенденцій роз­витку певних політичних та соціально-економічних процесів;

в) спеціалізовані канали висловлювання громад­ської думки. Це дослідження громадської думки із за­стосуванням соціологічних методів. За правильного методичного та організаційного їх забезпечення вони є надійними джерелами громадської думки, оскільки забезпечують об'єктивність, репрезентативність отри­маної інформації. Застосування їх дає змогу дослідити громадську думку в динаміці завдяки повторним опиту­ванням населення з тих самих проблем; зробити порів­няльний аналіз громадської думки різних прошарків населення (за статевими, віковими, регіональними оз­наками тощо) з певних проблем; виявити певні тенден­ції її функціонування. Тому опитування громадської думки широко використовують у політичній сфері, со­ціальному управлінні, екологічних, маркетингових дослідженнях тощо. Найціннішими є відомості щодо громадської думки, здобуті за допомогою моніторингових досліджень.