Суб'єкти і об'єкти громадської думки

Громадська думка є складним, чітко структурованим феноменом. її суб'єктом (носієм) є певні групи насе­лення. Проблема встановлення суб'єкта громадської ду­мки досить складна. Так, для полстерів (особи, які регулярно проводять опитування громадської думки) суб'є­ктами громадської думки є респонденти, які становлять більшість у межах вибірки або певної соціальної катего­рії громадян, які потрапили до неї. Таке суто арифмети­чне визначення суб'єктів громадської думки було гост­ро розкритиковане соціологами, які вважають, що цю проблему слід вирішувати, послуговуючись передусім якісними критеріями.

При з'ясуванні суб'єкта громадської думки необхід­но розрізняти поняття «суб'єкт» і «виразник» громад­ської думки. Виразниками громадської думки можуть бути як окремі індивіди (політичні діячі, журналісти, письменники), так і групи людей. Носієм, суб'єктом громадської думки може бути органічно цілісна група людей, що дає змогу розглядати досліджуване як ціліс­не, відносно самостійне утворення. Тобто, ідентифікую­чи суб'єкти громадської думки, необхідно насамперед звертати увагу на особливості зв'язку між індивідами. Він може бути стабільним, невидадковим, створюючи на основі спільних, глибоко усвідомлених інтересів, цінностей, соціального статусу, об'єктивних умов жит­тя, спільної праці певну органічну цілісність (великі соціальні спільноти, класи, суспільство, міжнародна громадськість тощо), або спонтанним, випадковим, плинним і створювати механічну цілісність (черга, на­товп, публіка, соціальні кола, аудиторія засобів масо­вої комунікації).

Встановлення суб'єктів громадської думки має чі­ткий історичний контекст, що пов'язано з різними етапами розвитку суспільства. Так, у доіндустріальних суспільствах суб'єктом громадської думки була публіка, громада, суспільство. У сучасному суспільс­тві внаслідок бурхливого розвитку засобів масової ко­мунікації, індустріалізації й урбанізації поряд із пуб­лікою виникає такий якісно новий її різновид, як аудиторія — стійка сукупність людей, у якій індиві­ди пов'язані не безпосередніми контактами, а певни­ми цінностями, інтересами і потребами, спільними формами, способами, що задовольняють ці потреби, спільною зацікавленістю в пошуку відповідної інфор­мації тощо. Тому нині, встановлюючи суб'єкти громадської думки, слід брати до уваги інтегруючу роль засобів масової комунікації, які транслюють певні цінності, взірці соціальної поведінки, формують і встановлюють нові зв'язки між людьми. На цих заса­дах консолідуються суспільні утворення — суб'єкти громадської думки. їх основою можуть стати: етнічні уклади; добровільні об'єднання, у діяльності яких особливу роль відіграють спеціалізовані канали кому­нікації; світи спільних інтересів, уподобань і життє­вих стилів. Найголовнішим критерієм ідентифікації нових суб'єктів громадської думки є спільність інте­ресу у розв'язанні певної проблеми. Іншими словами, суб'єктами громадської думки можуть бути як соці­альні утворення, що постали на ґрунті специфічних об'єктивних умов життя, розподілу праці, так і спіль­ноти, утворені масовою комунікацією, ідеологічними чинниками тощо.

Об'єктом громадської думки є конкретні явища, проблеми, теми, щодо яких може бути висловлена дум­ка громадськості. Різноманітність явищ, фактів, ситуа­цій, процесів соціального життя породжує різноманіт­ність людських суджень. Процес матеріального вироб­ництва, духовне життя суспільства теж можуть бути об'єктом громадської думки. У простір її інтересів по­трапляють як явища, що відбуваються у соціально-економічній, політичній сферах, так і проблеми осві­ти, виховання, охорони здоров'я тощо. Проблема об'єкта громадської думки найчастіше постає у при­кладних дослідженнях, коли виявляють «ножиці» між питаннями, які цікавлять населення, та питання­ми, які висвітлює преса, вирішують органи управлін­ня. Подібні «ножиці» виникають між громадською думкою, яка засвідчує розуміння населенням певних актуальних проблем суспільства, і думкою експертів щодо них.

При встановленні об'єктів громадської думки беруть до уваги:

— загальну здатність суджень громадської думки віддзеркалювати соціальну реальність, відображати по­дії цієї реальності;

— формальні критерії, за якими певне явище, по­дія, проблема стають об'єктом громадської думки: сус­пільний інтерес, доцільність, дискусійність, компетент­ність.