Зміст завершального етапу залежить від форми організації дослідження і виду
звіту. Якщо дослідження проводилося з ініціативи і на засоби самих дослідників, то
звіт виконується у вигляді: а) дисертації на здобуття ученого ступеня, б) публікації
наукової монографії чи статей, в) доповіді на яких-небудь зборах соціологів (конференц
ії, симпозіуму, конгресу тощо).
Планові держбюджетні дослідження завершуються написанням повного звіту про
пророблену роботу, що включає в себе:
• дослідницьку програму;
• опис всіх операцій і процедур і кожного етапу дослідження;
• усі висновки і рекомендації;
• великі додатки (зразки всіх інструментів, підсумкові таблиці, схеми, графіки
тощо).
При цьому звіт оформляється відповідно до вимог держстандарту із оформлення
наукових праць.
Вид звітів за замовлене дослідження визначається договором на його проведення.
Замовник і соціологи взмозі домовитися про звіт:
• за повною формою (що буває вкрай рідко),
• у вигляді аналітичної записки, що містить висновки і рекомендації (що буває
найчастіше),
• у будь-якій іншій формі.
Зрозуміло, що в різних випадках підготовка звіту вимагає різних витрат часу, засоб
ів, інтелектуально-творчої і техніко-оформлювальної праці.
Назвемо проблеми, що найчастіше виникають у зв’язку з прийомом-здачею звітів
про соціологічні дослідження.
Перша пов’язана з дотриманням конфіденційного характеру інформації, що
міститься в звітах. Замовник, як правило, зацікавлений у тому, аби ця інформація
не потрапила в чужі руки, особливо конкурентам. Виконавці зобов’язані поважати цей
інтерес, ні в якому разі не надавати отриману інформацію нікому, крім замовника (навіть
якщо хтось заплатить за неї більше, ніж замовник). Острах розголосу – одна з вагомих
причин небажання керівників проводити соціологічні дослідження в підвідомчих їм
структурах.
Суть другої проблеми полягає у визначенні власника інформації, отриманої в
процесі дослідження. Кому вона належить – замовнику, що оплатив витрати на її
виробництво, чи соціологам, що безпосередньо її отримали? Якщо в договорі
немає ніяких спеціальних умов на цей рахунок, то замовник і виконавці виступають
рівноправними власниками інформації, що міститься в звіті. Це означає, що
ні та, ні інша сторона не має права розпоряджатися нею без згоди іншої сторони.
У ситуації, коли, скажімо, соціологи вирішили опублікувати цю інформацію (чи
її частину), вони зобов’язані отримати дозвіл замовника. У іншому випадку виника
є їх відповідальність перед судом, природно, якщо в суд надійде відповідний
позов.
Можливо й інше вирішення даної проблеми. У договорі може бути спеціально
обумовлене те, що виконавці відмовляються від своєї інтелектуальної власності, продають
її замовнику за якусь суму. У такій ситуації замовник стає єдиним власником
інформації і може розпоряджатися нею так, як йому забажається (аж до її знищення).
Юрій М.Ф. Соціологія
Соціологи при цьому цілком позбавляються можливості використовувати отримані
ними дані в будь-яких цілях.
Проблема власності на соціологічну інформацію має ще один аспект, що повинен
бути відбитий у звіті.
Емпіричне соціологічне дослідження – колективна справа. У його проведенні
бере участь багато людей, що виконують різноманітні функції: організаторів, збирачів
інформації, кодувальників, операторів ЕОМ аналітиків тощо. Кожен з них вносить
свою частку у виробництво нового знання. Тому внесок кожного визначається науковим
керівником дослідження, затверджується на загальних зборах дослідницького
колективу і фіксується в звіті.
Підіб’ємо підсумок. У розділі охарактеризовані тільки основні питання органі-
зації, підготовки і проведення соціологічних досліджень. Але і цього досить, щоб зробити
явною неспроможність поширеної думки про працю соціологів, відповідно до
якої вони займаються лише тим, що пристають до людей із проханням заповнити
анкету. Насправді, їх робота набагато складніша, змістовніша і потрібніша. Видима
діяльність соціологів – надводна частина айсберга, основна маса якого, як відомо,
знаходиться під водою.
Розробка дослідницької програми, пілотаж інструментарію, польові роботи, обробка
первинної інформації, аналіз вторинних даних, формулювання висновків і рекомендац
ій, оформлення звітів про зроблене – головні віхи будь-якого соціологічного
дослідження, реалізація яких вимагає виконання багатьох спеціальних процедур.
Велика частина дослідницьких операцій соціологів в даному розділі не тільки не
розкрита, але навіть не названа. Розмова про них зайняла б багато місця, а розуміння
їх вимагає специфічних знань і соціологічних навичок, яких у вас, шановний читачу,
швидше за все немає. Первинні соціологічні навички можна отримати, беручи участь
в емпіричних дослідженнях на допоміжних ролях – як анкетери, інтерв’юери і інших
технічні виконавці.
