Основні поняття та категорії

В. М. ОРЖЕХОВСЬКА, О. І. ПИЛИПЕНКО

 

ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

КАФЕДРА ПРЕВЕНТИВНОЇ ОСВІТИ І СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЮНЕСКО

 

В.М. Оржеховська, О.І Пилипенко

 

 

ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА

 

 

Науково-методичний посібник

 

Ізмаїл

ББК 74.6

О 63

УДК 371:343.85

Рекомендовано до друку комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (протокол № 16 від 29 червня 2005 року)

Редактор: Пугач В.Г.

Рецензенти: Артемова Л.В, доктор педагогічних наук, професор;

Максимова Л.Ю, доктор психологічних наук, професор

Оржеховська В.М., Пилипенко О.І.

О63 Превентивна педагогіка: Науково-методичний посібник /АПНУ. Ин-т проблем виховання. - Ізмаїл: СМИЛ, 2006. - 283 с

ISBN 966-8127-51-Х

У посібнику аналізуються сучасні орієнтири превентивної педагогіки, висвітлюються теоретико-методологічні засади превентивної педагогіки як інноваційної дисципліни, її методологія, педагогічні технології, засади первинної, вторинної та третинної профілактики. Окремі розділи присвячені педагогіці здорового способу життя, соціально-правового захисту неповнолітніх, проблемі морально-духовного розвитку неповнолітніх у контексті превентивної педагогіки.

Рекомендовано науковцям, педагогічним, соціальним працівникам, службам у справах неповнолітніх, студентам педагогічних вузів усіх типів і рівнів акредитації.

ББК 74.6

© В.М. Оржеховська,

ISBN 966-8127-51-Х О.І. Пилипенко, 2006

ВІД АВТОРІВ

Термін "превентивний" з'явився в освітньому просторі України в 1994 році внаслідок започаткованої творчої співпраці з Департаментом превентивної освіти ЮНЕСКО. Тоді за підтримки ЮНЕСКО в Україні, Болгарії та Угорщині були проведені семінари-тренінги з проблем профілактики вживання куріння, алкоголю, інших наркотиків, ВІЛ/СНІДу.

Відтоді в Україні означені проблеми досліджуються більш інтенсивно. У 1999 р. при АПН України була створена міжнародна кафедра превентивної освіти і соціальної політики ЮНЕСКО.

Проблема превентивності дуже актуальна в усьому світі. В рамках ЮНЕСКО це одна з найпріоритетніших проблем світової науки в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень.

Це зумовлено тим, що сучасні діти соціалізуються під загрозами поширення таких явищ, як злочинність, алкоголізм, наркоманія, ВТЛ/СНІД, інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСІІІ) тощо. Особливої гостроти проблема превентивності набуває в Україні, оскільки наявна тенденція зростання різних деструктивних явищ у молодіжному середовищі, загострення усіх трьох груп факторів (соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних), що викликають негативні прояви у поведінці неповнолітніх. Превентивний підхід неминуче розвивається в єдиній моделі з передовими надбаннями європейського досвіду - як єдиній моделі захисту прав дитини на здоров'я, соціальний розвиток відповідно до Декларації прав дитини.

Тому проблема превентивності у навчально-виховному процесі виступає на перший план. При цьому слід враховувати, що зі змінами суспільного розвитку та їх впливом на особистість збільшуватиметься питома вага превентивного виховання в структурі загальної виховної діяльності суспільства.

Стратегічну політику превентивного виховання в освітньо-виховному процесі, розробку педагогічних технологій, вдосконалення форм і методів здійснює лабораторія превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України на основі концепції превентивного виховання дітей і молоді в Україні, прийнятої у 1998 р. (додаток 1).

Превентивне виховання охоплює комплекс важливих проблем сучасної педагогіки - профілактику правопорушень серед неповнолітніх, куріння, вживання алкогольних напоїв та інших наркотичних речовин, утвердження здорового способу життя, соціально-правовий захист дітей і молоді.

Вперше на міжнародному рівні про превентивну педагогіку як науку йшла мова на міжнародній науково-практичній конференції, що відбулася в Болгарії у вересні 2003 р. (Превентивна педагогика как научное познание /сб. научных статей. - ИК. Комплекс. - ЛМ, София, 2003).

На цьому представницькому науковому зібранні країн Центральної і Східної Європи превентивну педагогіку було вирішено розглядати як галузь педагогічних знань в системі педагогічної науки, яка розкриває вплив на особистість різноманітних соціальних інституцій і забезпечує її фізичний, психологічний, духовний і соціальний розвиток, вироблення відповідальної поведінки, вміння протистояти негативним впливам оточуючого середовища в процесі соціалізації дітей і молоді, формування їхніх ціннісних орієнтацій.

Передбачувані результати функціонування превентивної педагогіки полягають у створенні оптимальної структурної системи превентивного виховання, яка сприятиме:

активізації діяльності вчених, фахівців, консультантів, практичних працівників}' дослідженні і вирішенні проблеми превентивного виховання;

залученню освітніх, медичних, соціальних і правоохоронних установ до вирішення проблем з попередження правопорушень і злочинності серед неповнолітніх, координації умов діяльності суб'єктів превентивної діяльності;

посиленню тенденції до зниження ВІЛ-інфікованих, вживання учнями психоактивних речовин, формування у молодого покоління навичок здорового способу життя;

зміні установок і моделей поведінки неповнолітніх, які мають життєві проблеми;

підвищенню рівня підготовленості фахівців навчальних закладів усіх типів і рівнів акредитації, а також системи післядипломної підготовки до превентивної діяльності серед дітей і молоді.

Необхідність написання даного посібника пояснюється зростаючим попитом на подібну літературу як з боку вищих, так і середніх навчальних закладів, бажанням ввести спецкурси в практику роботи шкіл і вузів, у систему післядипломної педагогічної освіти.

Автори будуть вдячні за надіслані пропозиції щодо вдосконалення цього навчального посібника за адресою: 04060, Київ - 60, вул. Берлінського, 9, Інститут проблем виховання АПН України.

Лекція 1

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПРЕВЕНТИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Основні поняття та категорії

Обґрунтування педагогічних умов попередження негативних явищ у парадигмі гуманістичного, не директивного підходу, передбачає уточнення деяких понять.

Термін "превентивна педагогіка" (превентивна освіта) був запропонований ЮНЕСКО у 1985 р. Превенція пов'язана з багатьма родовими поняттями. Наприклад, термін "превентивна дипломатія" -поняття відоме і широко вживане в соціальній практиці. Воно означає дії, спрямовані на запобігання міжнародних конфліктів, воєн. З поняттям превенції нині пов'язують й інші змістовні категорії різних наук. Наприклад, вживають термін "превентивна медицина". Поняття "профілактична медицина" - термін медичний, що визначає спрямованість медичних дій на запобігання епідемій та окремих захворювань. Категоріальний апарат поєднує в собі поняття з медичних та юридичних понять та категорій. Серед них: "превенція епідемій", "превенція захворювань", "превенція правопорушень", що найповніше розроблені у медичній та юридичній літературі. Найпоширеніші терміни - "запобігання правопорушень", "попередження правопорушень", "ліквідація правопорушень", "превенція правопорушень", "превентивні заходи". Деякі дослідники і практики не вбачають змістовної різниці між ними. Тлумачний словник трактує термін "превенція" як "охороняти", "оберігати", "попередити" і розглядає їх як синоніми. Наприклад, юридичний термін "превенція" в широкому розумінні - це соціально обумовлена система керованої діяльності, що закономірно склалася на конкретному історичному етапі суспільного життя й яка забезпечує науково-теоретичну і практичну реалізацію заходів, спрямованих на попередження злочинів і злочинності.

На загально соціальному рівні соціально-профілактична діяльність у ширшому значенні має на меті виявлення, усунення і нейтралізацію причин і умов, що викликають різні негативні явища. Школа, враховуючи сучасну соціальну ситуацію в суспільстві, тенденції суспільного розвитку, а також можливості і результати власної роботи з конкретизації соціального завдання превенції негативних явищ, має посилювати виховний аспект захисту й охорони прав дитини. Педагогічна превенція, як компонент системи виховної роботи школи, актуалізує мету виховання - забезпечення набуття учнями особистого досвіду поведінки при зіткненні з негативними ситуаціями. Водночас, педагогічна превенція - це не лише частина попереджувальної роботи, спрямованої на виявлення і усунення причин та умов деформованої позитивної соціалізації, а й система розвитку особистості.

Завданням превентивної педагогіки є створення теоретичних засад щодо переваг здорового способу життя. Умовами досягнення очікуваних результатів є забезпечення доступності превентивних знань, вияв і закріплення здорових нахилів у різних видах діяльності: навчальній, виробничій, дозвіллєвій, побутовій, творчій, у спілкуванні з дорослими та однолітками.

Важливе місце посідає сім'я та її побут. Він є основним видом родинного способу життя. Тому емоційні стосунки, стилі поведінки, організація сімейного добробуту, реакції батьків на проблеми, способи їх вирішення впливають на ставлення до реальних соціальних явищ. Таким чином, превентивна педагогіка має орієнтуватися на ті актуальні види діяльності, стилі спілкування і спосіб життя, які мають забезпечити розуміння дитиною логіки соціального розвитку, на показ позитивних і негативних явищ.

Превентивна педагогіка

Концептуальні засади розвитку превентивної педагогіки як нової стратегії освіти і виховання полягають у визначенні мети, завдань, структури та основних понять. Разом з тим, вони є ініціатором створення цілісної системи гуманістичної превентивної роботи з дітьми.

У національному просторі запроваджено поняття превентивна, як така складова педагогіки, яка поєднує процес превентивної освіти, розвитку та виховання з точки зору загальних закономірностей більш безпечного підростання дитини, як невід'ємних складових процесу її соціалізації.

Стратегічну політику в галузі превентивної педагогіки розроблено лабораторією превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України на основі Концепції превентивного виховання дітей і молоді в Україні, прийнятої у 1998 р. Дана концепція є новою філософією освіти і виховання, спрямованих на позитивну соціалізацію особистості в складних умовах сучасного розвитку.

Превентивна педагогіка (освіта і виховання) спрямована на формування і розвиток особистості, здатної керувати своєю поведінкою в системі небезпечних явищ. Ця система охоплює комплекс важливих соціальних проблем необхідних для поступу сучасної педагогіки. А її місія- утвердження здорового, безпечного способу життя, соціально-психологічний та соціально-правовий захист дітей і молоді, попередження правопорушень, куріння, вживання алкогольних напоїв та інших наркотичних речовин, ВІЛ/СНІДу та інших відхилень, попередження негативної соціалізації.

Превентивна педагогіка, як інноваційна галузь знань, сприяє розробці теоретико-методологічних засад в концепції особистісно орієнтованого, гуманістичного підходу до особистості, в цілісності її соціальних статусів і ролей.

Мета превентивної педагогіки полягає у створенні умов до формування та виявлення в соціальному просторі сталої, безпечної, відповідальної поведінки дітей, на основі сформованості превентивного світогляду, імунітету, здатності супротиву до негативних впливів соціального середовища групи та окремих осіб.

Об'єктом превентивної педагогіки є педагогічна діяльність, процес та його складові, що спрямовані на попередження і подолання негативних проявів у поведінці дітей і молоді.

Предмет превентивної педагогіки - закономірності, чинники, умови, зміст, форми і методи процесу педагогічної допомоги і підтримки особистості, що забезпечують вироблення імунітету до негативних явищ, уникнення дій, що не відповідають моральним і юридичним нормам суспільства, формування відповідальної поведінки, позитивного ставлення до життя.

Основні завдання превентивної педагогіки: • створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів соціальної, навчальної, розвивальної, трудової, позашкільної та інших видів діяльності на основі сприяння духовному, інтелектуальному, морально-етичному, психічному, естетичному розвитку, формуванню здорового простору, способу та культури життя, виробленню навичок безпечної поведінки, стійкості до негативних явищ;

• технологічно забезпечити превентивну діяльність, соціально-психологічно зорієнтовану на протидію залучення дітей і молоді в негативні ситуації;

• здійснювати освітньо-просвітницькі, консультативно-тренінгові заходи, сприяти вдосконаленню комплексної психолого-соціально-педагогічної допомоги;

• забезпечити вплив на соціальну реабілітацію неповнолітніх;

• стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної інтеграції, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, гармонізації життя і здоров'я;

• розвивати цінності здоров'я, духовності, законослухняної поведінки через технології навчання і виховання, розвивати національну мережу шкіл сприяння здоров'ю;

• сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів до підготовки фахівців (педагогів, психологів, соціологів, лікарів, юристів, соціальних працівників);

• розвивати свідоме ставлення батьків до виховання, захисту дітей.

Функції превентивної педагогіки. Превентивна педагогіка охоплює багатофункціональну діяльність, обумовлену складністю її завдань. Серед них:

Діагностично-прогностична функція - передбачає збір, з'ясування причин та умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їхнього розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.

Освітньо-просвітницька функція передбачає узгоджене з реальними умовами соціалізації дитини, превентивне сприяння складовій рівню знань, емоцій, поведінки, оптимізації освітньо-просвітницьких заходів, занять, поширенню вітчизняного й зарубіжного досвіду.

Консультативно-тренінгова функція передбачає використання сучасних технологій з надання оптимальної консультативної допомоги, реалізації тренінгового підходу.

Корекційно-реабілітаційна функція ставить за мету використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

Правозахисна функція має на меті здійснення правового захисту, стигматизацію, правовий моніторинг превентивного процесу.

Організаційно-розпорядча функція ставить за мету організацію та менеджмент процесом запровадження превентивних підходів, міжгалузевих науково-дослідних досліджень, програм і проектів з проблем попередження негативних явищ.

Науково-методична - передбачає обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення наявної бази превентивних підходів, дослідження чинників розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки, розробку психолого-соціально-педагогічних стратегій та технологій в контексті медико-гігієнічних, соціально-педагогічних, психолого-педагогічних технологій, їх оптимізацію та впровадження на базі дошкільних, позашкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, ПТУ, медичних і правоохоронних служб, установ реабілітації та інших служб соціальної роботи, у недержавних організаціях.

Принципи окреслюють ціннісні правила, а також закономірності процесу й вимоги до організації і результату навчально-виховного процесу. Виходячи з того, що будь-який педагогічний процес є передусім виховний і розвивальний, метою превентивної педагогіки є досягнення сталості у виконанні принципів виховання. Принципи мають наскрізний характер і охоплюють усі рівні превентивної роботи в навчальному закладі.

А.С.Макаренко зазначав, що існує не проблема виховання колишніх правопорушників, а проблема виховання взагалі і принципи виховання колишніх правопорушників та благополучних підлітків повинні бути спільними. Принципи виховання, якщо вони відображають правильну рівновагу законів впливу і соціальних вимог, можуть бути частиною єдиного превентивно-педагогічного процесу.

З посиланням на нашого колегу в галузі профілактики правопорушень серед підлітків М.М.Фіцулу (Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 556 с), та з врахуванням мети превентивного виховання, зупинимось на таких:

Цілеспрямованість та послідовність сприяє досягненню намічених результатів відповідно до структурних рівнів превентивної педагогіки.

Комплексний підхід забезпечує поєднання зусиль державних та недержавних організацій, багатовекторність та оптимізацію форм, методів і прийомів, поєднання зусиль соціальних інституцій, вироблення стандартів освітніх, просвітницьких, виховних та розвивальних впливів, забезпечення єдності розуміння, переконання, виявлення в поведінці цінностей превентивної педагогіки.

Індивідуальний підхід забезпечується особистісно орієнтованим підходом, наданням дітям довіри для здійснення превентивної діяльності, наприклад, у концепції "рівний-рівному".

Врахування ситуації соціального розвитку та орієнтація на позитивне забезпечує відкритість в обговоренні проблем, дотримання демократичних, гуманістичних цінностей, доступності.

У такий спосіб превентивна педагогіка здатна здійснювати більш дієвий вплив на:

- ситуацію розвитку дитини та формування духовності, моралі, культури здоров'я і способу життя;

- стимулювання нових підходів, технологій виховання та навчання;

- практику соціально-правового захисту розвитку дитини.

Відповідно до структурно-функціонального підходу та згідно з класифікацією ВООЗ, превентивна педагогіка охоплює своєю діяльністю три рівні:

• Рання превентивна педагогіка (первинний її рівень) базується на виховній функції освіти, превентивному вихованні. Складовими є освіта, виховання, просвітництво;

• Вторинна превентивна педагогіка (вторинний її рівень) відповідно має цілі, завдання - превентивну педагогічну допомогу і корекцію;

• Третинна превентивна педагогіка (третинний її рівень) відповідно - превентивна педагогічна реадаптація, реабілітація та ресоціалізація. Цей рівень забезпечує допоміжний характер провідній ролі соціальної педагогіки, її спеціалізації: превентивна робота з питань ресоціалізації дітей та молоді.

Для розвитку уявлень про сутність превентивної педагогіки визначимо поняття, які розглядаються передусім у контексті педагогічних категорій:

Превенція - термін, який означає запобігання, попередження, захист.

Це не лише частина заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов правопорушень, а й система заходів виховної роботи з формування рис особистості школярів. Превенція - це складова загального навчально-виховного процесу школи.

Значення превенції, особливо ранньої, посилюється її гуманністю в системі заходів і засобів виховної роботи із запобігання впливу негативних явищ.

Превентивність повинна бути у сфері соціальної політики, а відповідно навчання, виховання, розвиток дітей - складова будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки превентивний процес істотно підсилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії.

Превентивна діяльність - пріоритетний напрям політики держави, усіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах особистості та суспільства. Система превентивної діяльності в школі повинна бути представлена двома основними групами засобів: як загальною ранньою превенцією з усіма учнями, так і спеціальною превенцією з важкими учнями та їхніми батьками.

Превентивна педагогічна робота - цілеспрямована діяльність. з чітко визначеною метою. Вона проводиться з усіма дітьми, починаючи з дошкільного періоду, з метою попередження відхилень У поведінці з тими, хто перебуває в несприятливих умовах виховання чи характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто вже став на шлях асоціальної і протиправної поведінки. Особливе значення має робота з батьками та за місцем проживання.

Педагогічний аспект превентивної педагогіки - це віра у здатність здійснювати виховний, соціально розвивальний вплив на всіх стадіях відхилень, віра у можливості зорієнтувати свідомість, емоційність, волю у систему культурних цінностей, зорієнтувати на позитивну самоактуалізацію, рефлексію, навчити керуватися свідомим вибором шляхів соціалізації та дотримання моделей безпечної поведінки, оцінки ступеня ризику, розвивати культуру захисту своїх прав на здоров'я та соціальний розвиток.

Психологічний аспект превентивної педагогічної роботи передбачає опору на психічні чинники засвоєння знань, умінь, навичок, диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення схильності до відхилень, психологічну оцінку ризиків та тенденцій.

Соціологічний аспект орієнтує на застосування соціологічного інструментарію для визначення тенденцій, закономірностей соціального становлення особистості в системі впливу негативних явищ.

Правовий аспект полягає у здійсненні дієвості дотримання прав дитини, забезпеченні соціально-правового захисту через адвокатські функції.

У широкому розумінні об'єктами превентивної педагогіки виступають:

• діти всіх категорій, форм навчання, виховання та опіки відповідно до першої статті Декларації прав дитини; неповнолітні, що перебувають на обліку (шкільному, кримінальному, наркологічному);

• неповнолітні, які перебувають, або в яких закінчились терміни спеціального виховання в установах соціальної реабілітації та звільнені з установ пенітенціарної системи, умовно засуджені;

• неповнолітні, які не мають умов для сімейного виховання та опіки (сироти, неповнолітні з дисфункціональних сімей, "діти вулиці", діти з родин, де батьки перебувають у місцях позбавлення волі);

• молоді родини, які потребують консультативної допомоги за доглядом за дітьми.

Суб'єктами превентивної педагогіки виступають:

• батьки;

• педагогічні колективи установ усіх рівнів акредитації;

• працівники культури;

• працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції та інших правових установ, медичних закладів;

• самі діти.

Принципом превентивної педагогіки, безперечно, є суб'єкт-суб'єктний підхід, що не тільки забезпечує партнерські стосунки з уповноваженими превентивного виховання, а й визначає здатність самих дітей здійснювати превентивне взаємовиховання.

Саме це й виражає сучасні підходи до превентивної стратегії, пов'язаної з концепцією освіти "рівний-рівному", яка є однією з технологій превентивної педагогіки (Концепція освіти "рівний-рівному" щодо здорового способу життя серед молоді України. / Оржеховська В.М., Пилипенко О.І., Андрущак Л.І. - К.: Міленіум, 2002.-20 с), (додаток 2).