Взаємодія учасників політичного процесу нерідко пов'язана з виникненням між ним суперечностей різного ступеня напруженості, які нерідко переростають в стадію політичних конфліктів.
Конфлікт - невід'ємний атрибут політичного життя, політичного процесу. Найважливіші конфлікти між людьми і соціальними групами концентруються у сфері політики. Політика є не що інше, як сфера діяльності по дозволу і відтворюванню конфліктів.
Поняття політичного конфлікту позначає боротьбу одних суб'єктів з іншими за вплив в системі політичних відносин, доступ до ухвалення загальнозначущих рішень, розпорядження ресурсами - словом, за все те, що складає владу і політичне панування.
Політичний конфлікт - це зіткнення, протиборство політичних суб'єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, цінностей і поглядів.
Всі політичні конфлікти в суспільстві можна розділити на два основні вигляд: горизонтальні і вертикальні.
Політичний конфлікт - це протиборство політичних суб'єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, цінностей і поглядів, протиріччям між суспільством як цілісною системою і політичним нерівністю (ієрархією) включених в неї індивідуумів і груп.
Поняття політичного конфлікту означає боротьбу одних суб'єктів з іншими за вплив у системі політичних відносин, політичний статус соціальних груп, доступ до прийняття загальнозначущих рішень, пристрій владних інститутів, розпорядження ресурсами, монополію своїх інтересів і визнання їх суспільно необхідними - словом, за все те, що складає влада і політичне панування.
Розрізняють три основних типи політичних конфліктів.
ü Конфлікти інтересів. Переважають в економічно розвинених країнах, стійких державах, політичною нормою тут є «торг» навколо поділу економічного «пирога» (боротьба навколо розмірів податків, обсягу соціального забезпечення і т. д.); цей тип конфлікту найбільш легко піддається врегулюванню, так як тут завжди можна знайти компромісне рішення («як це, так і те»).
ü Конфлікти цінностей. Характерні для держав, що розвиваються з нестійким державним ладом; вимагають більше зусиль для врегулювання через труднощі зі знаходженням компромісів («або - або»).
ü Конфлікти ідентифікації. Характерні для товариств, в яких відбувається ототожнення суб'єктом себе з певною групою (етнічної, релігійної, мовної), а не з суспільством (державою) в цілому; цей тип конфлікту виникає в умовах протилежності рас, етнічної або мовної протилежності.
Залежно від рівня учасників політичний конфлікт може бути: міждержавним (суб'єкти - держави та їх коаліції), державним (суб'єкти - гілки влади, політичні партії і т. д.), регіональним (суб'єкти - регіональні політичні сили), місцевим.
Внутрішньополітичні конфлікти поділяють на позиційні (горизонтальні) і опозиційні (вертикальні).
Суб'єктами позиційних конфліктів виступають політичні інститути, організації, що здійснюють владу і керівництво в рамках даної системи (у різних гілках державної влади, інститутах федеральної влади і суб'єктів федерації), але займають різні позиції. Предмет таких конфліктів - окремі елементи політичної системи і політики правлячих кіл, не відповідають повною мірою інтересам і цілям системи, окремим угрупованням правлячих сил. Їх вирішення веде до часткових змін у політиці влади; це часткові конфлікти.
Особливість політичного конфлікту полягає у боротьбі за політичний вплив у суспільстві.
