Політичний інтерес та його різновиди

Політичний інтерес - це спрямованість дій суб'єкта політики на постановку й досягнення політичної мети залежно від можливості вирішення того чи іншого політичного завдання. Політичний інтерес постає вирішальним мотивом, що мобілізує суб'єкт політики на боротьбу за збереження чи зміну певних умов і форми його політичної діяльності. Тому політичне життя в цілому, його закономірності опосередковуються інтересами. Виникнення політичного інтересу означає, що становище суб'єкта політики породжує певну політичну мету й вимагає від нього певних дій задля досягнення цієї мети.

В радянській літературі політичний інтерес традиційно розглядався як класовий інтерес, виражений політичною партією і внесений у політичну сферу, тобто у сферу боротьби за владу. З багатої системи політичних інтересів виділявся тільки один, що виростав на класовій основі.

Такий підхід значно звужував можливість дослідження політичної діяльності в цілому. Наслідком цього стало розуміння держави як органу класового панування, а непануючі класи і прошарки знаходились у становищі завойованих і підкорених у межах своєї власної країни, приречених або боротися, або співпрацювати з панівним класом. Найбільш яскраво таке розуміння політичного інтересу й держави відбилось у марксистсько-ленінській ідеї "диктатури пролетаріату". Звичайно, що подібна методологічна база зводила проблему політичного рішення до вузькокласового тлумачення політичної мети.

З нашої точки зору, слід запропонувати таку класифікацію політичних інтересів, враховуючи міру впливу на політичну діяльність:

1. Загальнодержавний або загальнонаціональний інтерес, якщо це переважно однонаціональна країна. У такому типі інтересу виражається необхідність держави у зміцненні своїх міжнародних позицій, у розвитку економіки, культури, прав людини тощо. Виразником такого інтересу є система державної влади. Реалізація загальнодержавного інтересу підтримується майже всіма прошарками, класами, політичними системами, громадськістю. У загальнодержавному інтересі є об'єднуюча засада, здатна інтегрувати зусилля різних громадських сил. Наприклад, для України реалізація такого інтересу проявилася в результатах референдуму про незалежність і поєднала всі політичні сили.

2. Інтереси різних політичних груп (партій, рухів, парламентських фракцій, політичних клубів, товариств, релігійно-політичних об'єднань, організацій тощо). Інтерес цього типу виражає прагнення, мету, завдання тієї або іншої політичної групи. Кожна політична група має власні уявлення про цілі діяльності, про свої можливості та про політику в цілому.

Інтереси політичних сил займають другий поверх у системі політичних інтересів і повинні узгоджуватися з інтересом загальнонаціональним, у демократичній державі вони є по суті диференційованим варіантом цивілізованого обмірковування проблем. При цьому політичні сили, інтереси яких інтегруються у загальнодержавний інтерес, є своєрідною системою взаємоконтролю при безумовному дотриманні законів держави.

3. Інтереси окремих політичних лідерів (Президента, Голови парламенту, Прем'єр-міністра, лідерів партій і фракцій, відомих політиків тощо). Цей тип інтересу виражає особисте ставлення лідера до цілей і завдань політичної діяльності, характеризує індивідуальне політичне мислення й поведінку лідера. Такий інтерес виражає суб'єктивну сторону політичної діяльності, міру "харизматичності" в діяльності політика. Реалізація індивідуальних інтересів політичних діячів в історії має своїм відображенням багатоваріантні класифікації типів політичного лідерства. Особливо відрізнялись у цьому школи фрейдистської орієнтації в політології.

4. Політичний інтерес у міждержавних відносинах (між двома державами, між блоками або співдружностями держав та інші). Цей тип інтересу виступає як інтеграція державно-національних інтересів різних країн для встановлення цивілізованих відносин. Реалізація міждержавного інтересу неможлива без забезпечення лояльності внутрішньодержавних політичних сил і лідерів. Цим самим інтереси лідерів та угруповань також підпорядковані здійсненню міждержавних інтересів.

У літературі стало загальноприйнятим тлумачити цей інтерес у сфері міжнародних відносин як загальнолюдський.

Кожен з чотирьох зазначених типів політичного інтересу детермінований цілим рядом інтересів, потреб суспільства. Загальнодержавний інтерес обумовлений інтересами провідних класів, соціальних прошарків суспільства, які вбачають у державній владі гарант здійснення головних потреб суспільства.

Інтерес політичної групи детермінований і покликаний задовольнити соціально-політичні потреби прошарку, класу або деякої спільності людей, розділяючи політичні установки, програму дій та ціль групи. Інтерес політичного лідера детермінований, з одного боку, потребою здійснювати загальнодержавні або групові інтереси, а з іншого - потребою у кар'єрі, владі, добробуті та повазі [15, с. 26].

Міждержавний інтерес виростає з потреби уряду, держав регулювати та взаємоконтролювати відносини в зовнішній політиці. Безсумнівно, що політичне рішення є реалізацією політичного інтересу. Тому розглядаючи процес підготовки та прийняття політичного рішення як діяльність у сфері політики, необхідно враховувати механізм соціальної діяльності взагалі. Під механізмом соціальної діяльності розуміють механізм, який реалізує інтереси. Тому процес розвитку політичного рішення від постановки й до прийняття та реалізації слід розуміти як здійснення політичного інтересу.