Громадянське суспільство – це соціальні інститути, які створюють громадяни для захисту своїх інтересів. (Див. Схема №1)
Схема №1
| Громадянське суспільство | |
| Вільні взаємовідносини людей: | Соціальні інститути |
| · сімейні | Ø шлюб, сем’я, материнство, усиновлення, виховання і т.д. |
| · економічні | Ø приватна власність, фермерство, акціонерне товариство і т.д. |
| · творчі | Ø винахідництво, наука, живопис, творчі союзи і т.д. |
| · релігійні | Ø віросповідання, церква, вінчання, Різдво Христове і т.д. |
| · політичні | Ø партії, рухи, організації, клуби, дискусії і т.д. |
| · міжнародні | Ø неурядові організації, фестивалі, конкурси і т.д. |
Виходячи з розглянутої еволюції громадянського суспільства, враховуючи сучасні уявлення про нього, назвемо елементи цього соціального феномена.
Громадянське суспільство - це
по-перше, форма людської спільності, яка знаходиться на певній стадії розвитку, яка задовольняє з допомогою праці потреби своїх індивідуумів;
по-друге, комплекс добровільно сформованих первинних об'єднань індивідуумів - сім'ї, кооперації, асоціації, господарчих корпорації, громадські організації, професіональні, творчі, спортивні, етнічні, конфесійні та інші об'єднання, крім державних та політичних структур;
по-третє, сукупність недержавних взаємин в суспільстві – економічних, соціальних, сімейних, національних, духовних, моральних, релігійних та ін., це виробниче та особисте життя людей, їх звичаї, традиції, уподобання;
по-четверте, сфера самовияву вільних індивідуумів та їх об'єднань, які огороджені законами від прямого втручання і вільної регламентації їх діяльності з боку державної влади.
Всі це елементи громадянського суспільства тісно інтегровані, взаємозалежні та взаємообумовлені.
Громадянське суспільство існує в суперечливої єдності з державою. За демократичного режиму воно тісно торкається і взаємодіє в пасивній та активній опозиції до режиму.
Держава може значно обмежити життєдіяльність громадянського суспільства, але розрушити, "відмініть", його не здібна: воно є первинним відносно держави фундаментом держави.
У свою чергу громадянське суспільство також може суттєво обмежити функції держави, але підмінити і тим більше спростити державу на сучасному етапі розвитку суспільства воно не спроможне.
За своєю природою громадянське суспільство є суспільство не політичне. Однак, в сучасних умовах воно змушене, займатися політикою в тій мірі, в якій його змушує його до цього об'єктивна реальність. У надрах громадянського суспільства по мірі необхідності політизуються громадянські організації та рухи, виникають політичні об’єднання.
У країн з розвинутим громадянським суспільством громадяни рідко спілкуються зі своєю державою. Один з англійців жартома помітив, що в його країни це спілкування відбувається тільки в двох випадках:
ü коли виймають пошту з ящика - спілкуються з державною поштовою службою і
ü коли порушуються правила вуличного руху - змушені спілкуватися з державним чиновником-полісменом.
Інші порівнюють державу з нічним сторожем, котрого помічають тільки тоді, коли щось відбувається.
І навпаки, при слабо розвиненому громадянському суспільстві громадяни змушені спілкуватися з своєю державою постійно, так як вона весь час щось регламентує, щось забороняє впритул до регламентації місця проживання і роботи, наукових і туристичних поїздок, придбання товарів першої та другої необхідності.
Це дві крайності, два протилежних полюси, дві кінця, між якими широкий спектр співвідношення громадянського суспільства і держави.
В посткомуністичних країнах в період культу особи і застою були деформовані небагаточисельні структури і взаємини громадянського суспільства. Надмірна політизація і одержавлення соціальних взаємин привели до повного підкорення людини всесильним партіям та державі, руйнуючи цим самим соціальну сферу громадянського суспільства.
У нинішній час людство все більше осмислює сутність високо розвинутого громадянського суспільства; сучасний рівень розвитку цивілізації, потребує розширення кордонів громадянського суспільства, виникнення нового, сучасного адекватного йому суспільства. Зокрема існує можливість паралельного росту ролі та активності як держави так і громадянського суспільства, їх взаємодії та взаємовпливу.
У ряді країн сучасний етап розвитку громадянського суспільства характеризується все більшою актуалізацією його національних аспектів. Спалахи національної напруги наявні практично на всіх континентах, не є винятком і Україна. Облік національних інтересів передбачається в розвитку безмежними можливостями в галузі створення різних асоціацій розвитку національних субкультур.
У багатьох країнах помітна тенденція надати поняттю „громадянське суспільство” релігійний відтінок. В числі позитивних компонентів діяльності церкви є і таки, як консолідація суспільства захист інтересів бідних громадян, виховання моральності. Церква виступає сильним громадянським інститутом забезпечуючи баланс інтересів громадян, суспільства і держави. Релігія забезпечує введення в життя нового виміру любові між людьми для перетворення побуту. Чимало цінностей громадянського суспільства виступають відмінними рисами сучасної демократії.
Таким чином, громадянське суспільство - це
Ø продукт розвитку ринку і демократії;
Ø глибокі горизонтальні зв'язки;
Ø умова входження в світову цивілізацію;
Ø засіб поєднання інтересів.
