Педагогічне спілкування. Основні параметри та стилі педагогічного спілкування

• Педагогічне спілкування – це безпосередня форма прояву комунікації у навчально-виховному процесі між педагогом та вихованцями, яка спрямована на формування і розвиток особистості вихованця, спільне вирішення різноманітних педагогічних завдань, створення умов для реалізації творчих здібностей та сприяння самоактуалізації.

Педагогічне спілкування виконує такі функції:
– взаємопізнання вихователя і вихованця;
– обмін думками, почуттями та інформацією;
– організація і здійснення різноманітних та багатогранних навчально-виховних заходів;
– самовираження, самовизначення і самоутвердження учасників цього процесу.

С труктура професійно-педагогічного спілкування включає:
1) прогностичний етап (моделювання майбутнього спілкування з аудиторією);
2) комунікативний етап (організація спілкування на початку навчально-виховного заходу – комунікативна атака);
3) управлінський етап (безпосереднє спілкування протягом навчально-виховного заходу);
4) рефлективний (заключний етап) (аналіз перебігу спілкування та його результатів і внесення відповідних корективів у модель майбутнього спілкування).

Характер спілкування вихователя з вихованцем визначає основні стилі його роботи – авторитарний, демократичний і ліберальний.

• Авторитарний стиль характеризується жорсткою формою управління взаємодією учасників навчально-виховного процесу за допомогою наказів, вказівок, інструкцій тощо.

• Демократичний стиль виявляється в опорі педагога на навчальний колектив, у намаганні зацікавити вихованців навчально-пізнавальною діяльністю, заохоченні їхньої ініціативи та самостійності.

• Ліберальний стиль характеризується самоусуненням педагога від відповідальності за перебіг і результати навчально-виховних заходів, формалізмом, потуранням і анархізмом.

Найбільш оптимальний і водночас найскладніший стиль, безперечно, – демократичний.

Узагальненим виявом стилю спілкування педагога є педагогічний такт, де акумулюються всі складові педагогічної культури і який є одним із основних показників педагогічної майстерності.
Сутність педагогічного такту полягає в педагогічно доцільному ставленні та впливі педагога на вихованців, в дотриманні почуття міри в спілкуванні з ними, в умінні налагоджувати продуктивний стиль спілкування в педагогічному процесі та в пошані до особистості вихованця.

Основні ознаки педагогічного такту:
• людяність без зарозумілості;
• вимогливість без брутальності та прискіпливості;
• педагогічний вплив без наказів, навіювань, попереджень, без приниження особистої гідності вихованця;
• вміння висловлювати розпорядження, вказівки та прохання без благання, але і без марнославства;
• вміння слухати співрозмовника, не виказуючи байдужості та вищості;
• врівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування без дратівливості та сухості;
• простота в спілкуванні без фамільярності та панібратства, без «показухи»;
• принциповість і наполегливість без упертості;
• уважність, чутливість і емпатійність без їх підкреслення;
• гумор без насмішки;
• скромність без удаваності.

Структура педагогічного спілкування. Типові бар’єри у спілкуванні і шляхи їх подолання.

Етап правильного педагогічного спілкування:

1) Прогностичний етап (моделювання наступного спілкування)

2) Організація безпосереднього спілкування (етап комунікативної атаки)

3) Управління спілкуванням

4) Рефлексивний етап (аналіз спілкування)

Типові психолого – педагогічні бар’єри спілкування:

1) Бар’єр боязкості аудиторії

2) Бар’єр неспівпадання установок

3) Бар’єр наслідування

4) Гностичний бар’єр – невміння вчителя адаптувати свою мову до рівня розуміння учнями

5) Соціальний бар’єр спілкування (підкреслення позиції вчителя)

6) Фізичний бар'єр