Форми і способи вирішення соціальних конфліктів

План:

1. Сутність, предмет і об’єкт, категорії соціальної праці.

2. Формування соціологічних ідей про працю.

3. Роль соціології праці у вирішенні соціально – економічних проблем.

Соціологія управління – спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносин процеси, що відбуваються в суспільстві та його підсистемах з метою впорядкування, підтримки, збереження його оптимально функціонування й розвитку або зміни, переведення до іншого стану.

Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з’ясовує соціальні цілі управління з погляду соціальних критеріїв, відповідності їх інтересам тих, ким управляють, аналізує соціальні наслідки управлінських рішень і дій.

Тому управління тут набирає вигляду впливу суб’єкта на об’єкт заради досягнення певної мети. Управління. Крім того, постає як специфічна соціальна діяльність, спрямована на розвиток соціальної системи в цілому, на регулювання взаємодії усіх її компонентів.

У такому широкому розумінні об’єктом цієї діяльності виступає система суспільних відносин, а не окремі процеси – економічні, соціальні, енергетичні, біологічні тощо. Головним завданням соціального управління є досягнення відповідності суб’єктивної діяльності людей вимогам об’єктивних законів суспільного розвитку, забезпечення збалансованого функціонування та розвитку соціального організму.

Зміст поняття „ соціальне управління” може трактуватися і вужче. У цьому разі ми використовуємо специфіку управління соціальними групами, а також відносинами всередині різних людських спільнот вивчаємо особливості регулювання мі особистих стосунків, наприклад у трудовому колективі, простежуємо процес формування управління – це непроста управлінський вплив, що здійснюється на основі необхідної інформації, а насамперед політична діяльність спрямована на регулювання суспільних процесів.

При соціологічному підході зв’язки і взаємодії людей у процесах організації їхнього спільного життя розглядають

У власному значенні соціального життя розглядаються у власному значенні соціального – потреб та інтересів, становища, місця та ролі людини в суспільстві та управлінському процесі.

З огляду на сучасні проблеми дуже важливо вивчити механізм формування та становлення нових економічних відносин, які, як відомо, породжують нову соціальну структуру суспільства: виникають нові соціальні групи, версти, прошарки, зникають з історичної сцени соціальні спільноти, які донедавна мали велику вагу в соціально економічному житті суспільства (наприклад, колгоспне селянство).

6. Ідеологічна функція. Релігія в суспільстві, як відомо, може відбивати точку зору певних груп, прошарків, класів, при певних обставинах може претендувати на роль єдиновірної і протиставлятися іншим віруванням і релігіям, а тим самим протистояти системі релігійних поглядів інших прошарків і класів.

7. Інтегративна функція, Релігія може бути фактором інтеграції суспільства, групи. Підсумовуючи поведінку і діяльність індивідів, поєднуючи їх думки, почуття, прагнення, спрямовуючи зусилля соціальних груп та інститутів, релігія, сприяє стабільності цього суспільства.

Еволюційний підхід до релігії як соціального інститут знайшов втілення у класифікації світових релігій американського вченого Р.Белла. Ця класифікація, охоплюючи всі історичні форми релігії, виокремлює п’ять рівнів її розвитку

1 Примітивні релігії – тотемізм, анімізм, табу, землеробський культ фетишизм і магія.

2 Архаїчна релігія – шаманізм, ранні та пізні національні релігії (релігія Стародавньої Греції, Риму, Китаю, Індії, конфуціанство)

3 Історичні релігії - відбувається усклад нерелігійних форм, домінують християнство, буддизм, іслам.

4 Ранні сучасні релігії - конфесаціналізованні (чітко зорієнтовані, віддані певній конвенції) релігії.

5 Сучасна релігія – модернізовані релігії, неорелігії (сатанізм, нехристиянські секти – мормони, свідки Ієгови; необхідні культи –рух Харе Крішна, дзен (чань)- буддизм; науково - релігійні об’єднання - церква сайєнології, вчення Реріхів, медитаційні об’єднання) та модифіковані варіанти традиційних релігій.

Сакралізація – це широке залучення до сфери релігійного впливу на функціонування різних соціальних інститутів, на відносини і форми суспільної та індивідуальної свідомості.