Забарвлення індикаторів у різних середовищах

 

У шість пробірок помістити по 10 крапель дистильованої води й додати по 1 – 2 краплі: у перші дві – розчин лакмусу, у наступні дві – розчин метилоранжу, а в решту – розчин фенолфталеїну. Позначити в табл. 7 забарвлення цих розчинів у нейтральному середовищі.

Додати у перші з трьох пар пробірок по кілька крапель розчину лугу й зафіксувати в таблиці їх забарвлення.

У решту пробірок додати по кілька крапель кислоти й також зафіксувати в таблиці забарвлення розчинів.

Таблиця 7

Результати дослідження

 

Назва індикаторів	Забарвлення розчинів
кисле	нейтральне	лужне
Лакмус
Фенолфталеїн
Метилоранж

 

Визначення рН за допомогою універсального індикатора

 

У чотири пробірки налити невелику кількість розчинів: у першу. хлоридної кислоти, у другу – оцтової, у третю – амоній гидроксиду, у четверту – дистильованої води. Виміряти рН перелічених розчинів за допомогою універсального індикаторного папірця.

 

Гідроліз солей

 

У три пробірки налити по кілька крапель: у першу – дистильованої води, у другу – розчину цинк сульфату, у третю –натрій карбонату. У кожну з пробірок додати по 1 – 2 краплі лакмусу. Порівняти забарвлення розчинів і визначити, яке це середовище. Скласти молекулярні та іонні рівняння гідролізу солей.

Вплив температури на гідроліз солей

 

До розчину натрій ацетату додати 1 – 2 краплі фенолфталеїну та визначити інтенсивність його забарвлення. Нагріти пробірку до кипіння і знову оцінити інтенсивність забарвлення розчину.

 

Контрольні питання й завдання для самостійної роботи

 

1. Визначити рН розчину й характер середовища, у якому молярна концентрація іонів H⁺ дорівнює 2,8 10ˉ³ моль/л.

2. Водневий показник рН = 9,05. Розрахувати [ОHˉ] і [H⁺].

3. Яке середовище будуть мати розчини солей AlCl₃, Na₃PO₄, NaHCO₃? Напишіть молекулярні та іонні рівняння гідролізу.

4. Дайте визначення іонного добутку води.

5. Що являють собою водневий та гідроксильний показники?

7. Запишіть можливі варіанти гідролізу солей з відповідними іонними рівняннями.

8. Які солі практично не піддаються гідролізу?

 

Лабораторна робота № 10

 

КОЛОЇДНІ РОЗЧИНИ

 

Теоретичні положення

Дисперсними називають такі системи, у яких одна речовина розподілена в іншій у вигляді дуже дрібних частинок.

Розподілену речовину називають дисперсною фазою, а речовина, у якій вона перебуває, – дисперсійним середовищем.

Залежно від розміру частинок дисперсної фази системи поділяються на три типи: істинні розчини – діаметр частинок < 10^-9 м; колоїдні розчини – діаметр частинок від 10^-9 до 10^{-7 м}; грубі дисперсії – діаметр частинок перевищує 10^{-7 м.}

Існує два методи одержання колоїдних розчинів: дисперсійний, котрий припускає подрібнення великих частинок до розмірів колоїдних, і конденсаційний – укрупнення більш дрібних частинок (молекул чи атомів). Диспергування здійснюють шляхом механічного чи ультразвукового подрібнення. Конденсаційний метод звичайно базується на хімічних реакціях. Розглянемо структуру колоїдної частинки на конкретному прикладі золю аргентум хлориду, що утворюється при взаємодії розчинів, тобто

 

NaCl + AgNO₃ = AgCl + NaNO₃.

С ₁ С ₂

Припустимо, що C₁ > C ₂, тому в надлишку маємо натрій хлорид. Тоді структуру утвореної частинки, яка зветься міцелою, можна подати таким чином:

{ (AgCl)_m n CIˉ (n – x) Na⁺} x Na⁺,

 

де (AgCl)_m – кристалічний агрегат; nCIˉ – іони, що визначають потенціал (адсорбуються на поверхні кристалічного агрегату); nCIˉ(n–x)Na⁺ – адсорбційний шар, який складається з іонів, що визначають потенціал, та адсорбційного шару протиіонів, тобто (n – x) Na⁺; { (AgCl)_m nCIˉ (n – x) Na⁺}^хˉ – гранула або колоїдна частинка; x Na⁺ – протиіони дифузного шару.

Колоїдні системи досить стійкі через наявність у колоїдних частинках однойменних зарядів. Явище укрупнення колоїдних частинок називається коагуляцією. Вона може здійснюватися внаслідок додавання електроліту, зміни рН середовища, температури, під дією деяких високомолекулярних органічних сполук (поліакриламіду, поліоксу та ін.), ультразвуку. Укрупнення колоїдних частинок супроводжується випадінням в осад важкорозчинної речовини. Зворотний процес переходу осаду в розчин у вигляді колоїдних частинок являє собою пептизацію.

Мета роботи: набути навичок отримання колоїдних розчинів та дослідити їхні хімічні властивості.

Постановка завдання

Одержати: золь ферум (ІІІ) гідроксиду, коагулянт.

Приладдя та реактиви: хімічна склянка, пробірки, пальник, 2н розчин

натрій сульфату, 2%-ний розчин ферум (ІІІ) хлориду, 0,1%-ний спиртовий розчин сірки та дистильована вода.

 

Методика дослідження