Організація та управління безпекою життєдіяльності. Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної службиє:

Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є:

© здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

© визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров 'я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища;

® вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров 'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення;

® підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;

© контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;

® державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;

© видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

® встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї;

® методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.

* Керівництво цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є прем'єр-міністр України, а його заступником — керівник Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

■ забезпечує здійснення державної політики у сфері цивтьної оборони, захисту на
селення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям;

ш організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з цивтьної оборони;

■ керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної
оборони та спеціалізованих формувань, військами цивільної оборони;

ш здійснює контроль за виконанням вимог цивільної оборони, станом готовності сил і засобів цивтьної оборони, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

б. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

■ координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку і рятування людей;

ш здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації;

т забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

ш здійснює навчання населення, представників органів управління і сил цивільної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

т організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

ш створює згідно із законодавством підприємства з виробництва спеціальної й аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

* Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів, ради народних депутатів та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища і використання природних ресурсів в Україні.

Міністерство екології та природних ресурсів:

+ здійснює координацію всіх природоохоронних робіт в Україні;

+ готує для Кабінету Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціонального використання водних ресурсів;

+ розробляє пропозиції щодо вдосконалення господарського механізму управління процесом природокористування, екологічні нормативи, правила та стандарти;

+ готує довгострокові державні цільові програми з охорони довкілля;

+ здійснює екологічну експертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил України, контроль за дотриманням екологічних норм під час розроблення нової техніки, технології та матеріалів, екологічну експертизу проектів усіх новобудов і діючих промислових об 'єктів.

Міністерство екології та природних ресурсів має право заборонити будівництво, реконструкцію або розширення об'єктів промислового чи іншого призначення, проведення робіт з експлуатації природних ресурсів, якщо вони порушують природоохоронне законодавство, а також притягти до відповідальності як організації, так і окремих громадян у разі порушення природоохоронного законодавства.

Міністерство екології та природних ресурсів працює в тісному зв 'язку з Міністерством охорони здоров 'я та підпорядкованими йому санітарно-епідеміологічними службами, Міністерством аграрного комплексу, Державним комітетом по водному господарству, Державним комітетом по земельним ресурсам, Міністерством транспорту України.

Рішення Міністерства екології та природних ресурсів, винесені в межах його компетенції, є обоє 'язковими для виконання всіма міністерствами, об 'єднаннями, підприємствами та організаціями.