Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ћюдина €к елемент системи Ђлюдина - життЇве середовищеї 91





Ќеправильне харчуванн€ суттЇво знижуЇ захисн≥ сили орган≥зму ≥ працездатн≥сть, порушуЇ процеси обм≥ну речовин, призводить до передчасного стар≥нн€ ≥ може спричин€ти виникненн€ багатьох захворювань, зокре-ма ≥нфекц≥йного характеру.

Ќадм≥рне харчуванн€, особливо в сполученн≥ з нервово-псих≥чною напругою, малорухливим способом житт€, вживанн€м алкогольних напоњв ≥ кур≥нн€м, може призвести до виникненн€ багатьох захворювань. ¬сесв≥тньою орган≥зац≥Їю охорони здоров'€ (¬ќќ«) до захворювань, пов'€заних з надм≥рною вагою, в≥днесен≥ * атеросклероз, * серцево-судинн≥ порушенн€, * г≥пертон≥€, * ожир≥нн€, * жовчнокам'€на хвороба, * цукровий д≥абет та ≥нш≥. ѕерењданн€ досить часто буваЇ причиною захворювань орган≥в кровооб≥гу.

–ац≥ональним вважаЇтьс€ таке харчуванн€, €ке забезпечуЇ нормальну життЇд≥€льн≥сть орган≥зму, високий р≥вень працездатност≥ ≥ опору впливу неспри€тливих фактор≥в навколишнього середовища, максимальну тривал≥сть активного житт€.

ѕсихолог≥чн≥ особливост≥ людини

2.4.1. «наченн€ нервовоњ системи в життЇд≥€льност≥ людини

Ћюдина €к жива ≥стота маЇ дв≥ найхарактерн≥ш≥ складов≥: орган≥зм ≥ псих≥ку.

ќрган≥зм €к б≥оф≥з≥олог≥чну систему ми розгл€нули ран≥ше.

ѕсих≥ка Ч це властив≥сть нервовоњ системи.

Ќервова система Ч це сукупн≥сть структур в орган≥зм≥, €ка об'ЇднуЇ д≥€льн≥сть ус≥х орган≥в ≥ систем ≥ забезпечуЇ функц≥онуванн€ орган≥зму €к Їдиного ц≥лого в його пост≥йн≥й взаЇмод≥њ ≥з зовн≥шн≥м середовищем.

сприймаЇ зовн≥шнЇ ≥ внутршнЇ подразненн€ анал≥зуЇ, в≥дбираЇ ≥ -перетворюЇ сприйн€ту ≥нформац≥ю ■ координуЇ функц≥њ орган≥зму

‘актично люди мають дв≥ нервов≥ системи: центральну ≥ вегетативну. ÷ентральна нервова система керуЇ в≥дносинами людини ≥з зовн≥шн≥м св≥том. ¬она включаЇ: спинний мозок, велик≥ п≥вкул≥ головного мозку,


Gt;


2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


€к≥ зв€зан≥ з пром≥жним мозком, середн≥й мозок, задн≥й мозок, довгастий мозок, мозочок. ¬егетативна нервова система керуЇ д≥€льн≥стю внутр≥шн≥х орган≥в.

* √оловний мозок людини Ч найдосконал≥ший орган живоњ природи. ¬≥н м≥стить 20млрд кл≥тин ≥ 300млрд м≥жкл≥тинних з'Їднань. √оловний мозок керуЇ д≥€льн≥стю всього орган≥зму людини, це центр нервовоњ системи мисленн€, вол≥ ≥ почутт≥в. —ередн€ його вага Ч 1360 г.

—пециф≥ка ≥ взаЇмозв '€зокр≥зних псих≥чних процес≥в нев≥д'Їмн≥ в≥д структурноњ орган≥зац≥њ головного мозку людини. —еред багатьох ознак його структури (передн≥й, пром≥жний, середн≥й, довгастий) суттЇву роль в≥д≥грають велик≥ п≥вкул≥, особливо њх функц≥ональна асиметр≥€. Ќа поверхн≥ великих п≥вкуль знаходитьс€ тонкий шар с≥роњ речовини, €ка переважно складаЇтьс€ з нервових кл≥тин. ÷е кора головного мозку.  ожна д≥л€нка головного мозку Ї в≥дпов≥дальною за життЇд≥€льн≥сть €когось органу або системи.

” центральн≥й частин≥ черепноњ коробки розташований маленький мозок, €кий с частиною центральноњ нервовоњ системи. ¬≥н контролюЇ р≥вновагу т≥ла ≥ рух м '€з≥в. ѕри отруЇнн≥ кл≥тин маленького мозку (наприклад алкоголем) людин≥ стаЇ важко координувати положенн€ свого т≥ла.

¬становлено, що функц≥€ л≥воњ п≥вкул≥ Ч оперуванн€ вербально-знаковою ≥нформац≥Їю, читанн€, рахунок, тимчасом €к функц≥€ правоњ п≥вкул≥ Ч це оперуванн€ образами, ор≥Їнтуванн€ у простор≥, розр≥зн€нн€ музичних тон≥в, розп≥знаванн€ складних предмет≥в, продукуванн€ сновид≥нь.

ƒл€ л≥воп≥вкульно мисл€чих (лог≥чний тип) людей характерна оптим≥стичн≥сть та самост≥йн≥сть. ¬они легко вступають у контакт з ≥ншими людьми, в робот≥ вони) б≥льше покладаютьс€ на розрахунки, н≥ж на ≥нтуњц≥ю, / ≥нформац≥њ з оф≥ц≥йних джерел дов≥р€ють б≥льше, н≥ж J власним враженн€м. ƒл€ цих людей краще працювати там, де Ї потреба в лог≥чному мисленн≥: викладачем, конструктором, орган≥затором виробництва, програм≥стом, п≥лотом, вод≥Їм тощо.

” людей з ушкодженн€м л≥воњ п≥вкул≥ головного мозку порушуЇтьс€ мова, страждаЇ або в≥дсутн€ лог≥ка в судженн€х.

ѕравоп≥вкульно мисл€чих (художн≥й тип) людей характеризуЇ нахил до певного песим≥зму: вони б≥льше покладаютьс€ на власн≥ почутт€, н≥ж на лог≥чний анал≥з? под≥й, що не завжди приносить користь справ≥. ÷≥ люди не дуже товариськ≥, але вони можуть продуктивно пра- _J цювати нав≥ть у неспри€тливих умовах (шум, розмови, гурк≥т тощо). њх чекаЇ усп≥х у галуз€х д≥€льност≥, де переважаЇ образне мисленн€ (художник, актор, арх≥тектор, л≥кар, вихователь тощо).


2- людина €к елемент системи Ђлюдина - життЇве сЇрЇдовищеї



ѕри порушенн≥ ц≥л≥сност≥ правоњ п≥вкул≥ р≥зко зб≥днюЇтьс€ емоц≥йна сторона життЇд≥€льност≥. якщо порушена лобна частина головного мозку, то страждаЇ рухальний механ≥зм мови, регул€ц≥њ форм повед≥нки, мисленн€. якщо уражена височна частина головного мозку, то порушуЇтьс€ сприйн€тт€ слухових, смакових €костей, анал≥з ≥ синтез звук≥в, пам'€ть.

якщо у людей однаково ви€вл€ютьс€ обидва типи мисленн€, то в≥дкриваЇтьс€ широкий спектр д≥€льност≥: поЇднанн€ посл≥довност≥ у робот≥ ≥, водночас, образне, ц≥л≥сне, швидке сприйн€тт€ под≥й, ретельне обм≥ркуванн€ своњх вчинк≥в, особливо в екстремальних ситуац≥€х.

ƒом≥нуючим у процес≥ формуванн€ особистост≥ Ї розвиток л≥воп≥в-кульних компонент≥в мисленн€. ѕравоп≥вкульне, образно-творче мисленн€ поступово пригн≥чуЇтьс€ при хибах вихованн€ ≥ навчанн€, ≥ талановит≥ д≥ти стають звичайними Ђстандартнимиї дорослими.

Ќа мозок людини безперервно д≥ють р≥зноман≥тн≥ за к≥льк≥стю ≥ €к≥стю подразники з внутр≥шнього ≥ навколишнього середовищ. ¬иникненн€ неспод≥ваноњ та напруженоњ ситуац≥њ призводить до порушенн€ р≥вноваги м≥ж орган≥змом ≥ навколишн≥м середовищем. ЌаступаЇ неспециф≥чна реакц≥€ орган≥зму у в≥дпов≥дь на цю ситуац≥ю Ч стрес.

¬егетативна нервова система регулюЇ д≥€льн≥сть внутр≥шн≥х орган≥в ≥ пов'€зана з центральною системою.

Ќа€вн≥сть мозку, нервових систем, ендокринних залоз даЇ можлив≥сть орган≥зму реагувати на внутр≥шн≥ або зовн≥шн≥ ситуац≥њ таким чином, щоб бути готовим до можливих зм≥н. ѕовед≥нка людини даЇ певне у€вленн€ про ≥нформац≥ю, €ку вона отримала ≥з зовн≥шнього св≥ту або в≥д свого орган≥зму за допомогою орган≥в чутт€. «в '€зок м≥ж: в≥дчутт€м ≥ повед≥нкою встановлюЇтьс€ переважно в певних д≥л€нках кори головного мозку ≥, залежно в≥д подразника, в≥дбуваЇтьс€ адекватна д≥€ орган≥зму Ч рефлекс. –ефлекси можуть бути двох вид≥в Ч безумовн≥ ≥ умовн≥.

"& Ѕезумовн≥ рефлекси Ч це стереотипи повед≥нки, набут≥ людиною у пост≥йних умовах зовн≥шнього середовища, €к≥ формувалис€ в процес≥ вс≥Їњ попередньоњ ≥стор≥њ розвитку ≥ передаютьс€ у спадков≥сть.

■& ”мовн≥ рефлекси Ч це повед≥нка, €ку набувають у результат≥ навчанн€ або у раз≥ д≥й, €к≥ часто повторюютьс€, особливо €кщо посл≥довн≥сть њх виконанн€ довго залишаЇтьс€ незм≥нною. ÷е дозвол€Ї виконувати ц≥ д≥њ в нап≥вавтоматичному режим≥. “ак≥ д≥њ називають динам≥чним стереотипом.

ќдн≥Їю з фундаментальних властивостей центральноњ нервовоњ системи Ї њњ здатн≥сть створювати осередки гальмуванн€ ≥ осередки активност≥ (дом≥нанти). «датн≥сть до довготривалоњ активноњ прац≥ ≥ протид≥њ



2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


втом≥ залежить в≥д ≥ндив≥дуальноњ витривалост≥ нервовоњ системи по в≥дношенню до збуджувального та гальм≥вного процес≥в, тобто в≥д њњ сили. ¬≥д сили нервовоњ системи залежить також * здатн≥сть до екстреноњ моб≥л≥зац≥њ в авар≥йн≥й ситуац≥њ * здатн≥сть усп≥шно д≥€ти, не зважаючи на в≥двол≥каюч≥ фактори. ¬≥д рухомост≥ ≥ лаб≥льност≥ нервовоњ системи, в≥д ур≥вноваженост≥ нервових процес≥в залежить така важлива €к≥сть безпеки, €к здатн≥сть до переключенн€ уваги ≥ до швидкого реагуванн€ на небезпечн≥ сигнали.

‘ункц≥њ нервовоњ системи зд≥йснюютьс€ шл€хом ур≥вноваженн€ збуджувальних ≥ гальм≥вних процес≥в: порушенн€ в одних пунктах супроводжуЇтьс€ гальмуванн€м в ≥нш≥. ѕри цьому в д≥л€нках гальмуванн€ в≥дновлюЇтьс€ працездатн≥сть нервовоњ тканини.

ћала рухлив≥сть при розумов≥й робот≥ й одноман≥тн≥сть при ф≥зичн≥й прац≥ призвод€ть до стомленн€ нервовоњ системи. —томленн€ нервовоњ системи послаблюЇ њњ регулюючу функц≥ю ≥ може спровокувати виникненн€ р€ду хвороб: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шк≥рних ≥ т.д.

Ќайб≥льш спри€тлив≥ умови дл€ нормальноњ д≥€льност≥ нервовоњ системи створюютьс€ при правильному чергуванн≥ прац≥, активного в≥дпочинку ≥ сну. ”суненн€ ф≥зичноњ утоми ≥ нервовоњ перевтоми настають при чергуванн≥ одного виду д≥€льност≥ з ≥ншим, при цьому навантаженн€ будуть в≥дчувати по черз≥ р≥зн≥ групи нервових кл≥ток. ¬ умовах високоњ автоматизац≥њ виробництва проф≥лактика перевтоми дос€гаЇтьс€ особистою активн≥стю прац≥вника, його творчою зац≥кавлен≥стю, регул€рним чергуванн€м момент≥в прац≥ ≥ в≥дпочинку.

¬еликоњ шкоди нервов≥й систем≥ завдають вживанн€ алкоголю ≥ па-л≥н€, про що буде сказано в наступних розд≥лах.

2.4.2. ѕсих≥ка людини ≥ безпека життЇд≥€льност≥

якби була можлив≥сть наочно пор≥вн€ти сучасну людину з людьми, €к≥ жили 20-30 тис. рок≥в тому, то можна було б пом≥тити, що за цей пер≥од людина зовн≥ майже не зм≥нилас€. Ѕ≥льше того, де€к≥ ф≥зичн≥ €кост≥ людини, можливо, нав≥ть пог≥ршилис€: знизилас€ гострота зору ≥ слуху, не стало колишньоњ сили, витривалост≥. 1 незважаючи на все це, людина за минулий пер≥од пройшла шл€х в≥д першоњ кам'€ноњ сокири до польоту в космос.

”се це по€снюЇтьс€ специф≥кою еволюц≥йного розвитку людини: в≥н в≥дбувавс€ головним чином у псих≥ц≥. –озвиток псих≥ки Ч це результат еволюц≥њ нервовоњ системи: п≥д впливом навколишнього середовища ”складнюЇтьс€ нервова система.


2- Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї



ft ѕсих≥ка Ч це здатн≥сть мозку в≥дображати об'Їктивну д≥йсн≥сть у форм≥ в≥дчутт≥в, у€влень, думок та ≥нших суб'Їктивних образ≥в об'Їктивного св≥ту. ѕсих≥ка людини про€вл€Їтьс€ у таких трьох видах псих≥чних €вищ: псих≥чн≥ процеси, псих≥чн≥ стани, псих≥чн≥ властивост≥.

*& ѕсих≥чн≥ процеси Ч це короткочасн≥ процеси отриманн€, переробки ≥нформац≥њ та обм≥ну нею (наприклад в≥дчутт€, сприйн€тт€, па- м '€ть ≥ мисленн€, елюц≥њ, вол€ тощо).

ft ѕсих≥чн≥ стани в≥дображають пор≥вн€но тривал≥ душевн≥ переживанн€, що впливають на життЇд≥€льн≥сть людини (настр≥й, депрес≥€, стрес).

ft ѕсих≥чн≥ властивост≥ Ч стал≥ душевн≥ €кост≥, що утворюютьс€ у процес≥ життЇд≥€льност≥ людини ≥ характеризують њњ здатн≥сть в≥дпов≥дати на певн≥ д≥њ адекватними псих≥чними д≥€ми (темперамент, досв≥д, характер, зд≥бност≥, ≥нтелект тощо).

ѕсих≥ка людини т≥сно пов'€зана з безпекою њњ життЇд≥€льност≥. Ќебезпеки, €к≥ впливають на людину, не можна розц≥нювати ан≥ €к под≥ю, €ка породжена т≥льки зовн≥шньою стимулюючою ситуац≥Їю, ан≥ €к результат рефлекторноњ реакц≥њ орган≥зму людини на нењ. ¬плив цих небезпек зумовлюЇтьс€ психоф≥з≥олог≥чними властивост€ми людини.

ƒосл≥дами встановлено, що у 70% нещасних випадк≥в, що трапл€ютьс€ у сфер≥ виробництва, винуватц€ми Ї сам≥ люди.

«в≥дси постаЇ принципово важливе питанн€: чому люди, €ким в≥д народженн€ притаманний ≥нстинкт самозахисту, самозбереженн€, так часто стають винуватц€ми своњх ушкоджень? якщо людина псих≥чно нормальна, то вона без причини н≥коли не стане прагнути ушкоджень. ѕричини, €к показуЇ досв≥д, залежать в≥д безл≥ч≥ р≥зноман≥тних фактор≥в ≥ њх комб≥нац≥й.

ѕричинами можуть бути внутр≥шн≥ фактори (≥ндив≥дуальн≥ психолог≥чн≥ або ф≥з≥олог≥чн≥ властивост≥, порушенн€ емоц≥йного стану, недостатн≥сть знань ≥ досв≥ду) або фактори зовн≥шнього середовища. ќтже, т≥ чи ≥нш≥ психолог≥чн≥ властивост≥ людини (внутр≥шн≥ фактори) впливають на њњ д≥њ, вчинки, повед≥нку в процес≥ життЇд≥€льност≥.

¬с≥м живим ≥стотам притаманна перша сигнальна система Ч реакц≥€ на подразненн€ орган≥в чутт€ (дотик, нюх, смак, з≥р, слух). “а т≥льки людина маЇ другу сигнальну систему, таку €к реакц≥ю на слова, словосполученн€, €к≥ вона чуЇ, бачить або промовл€Ї.



2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


ƒл€ людини слово Ч це не т≥льки поЇднанн€ звук≥в чи зображенн€ букв, але ≥ насамперед форма в≥дображенн€ матер≥альних €вищ ≥ предмет≥в навколишнього св≥ту в пон€тт€х ≥ думках. «а допомогою слова утворюютьс€ загальн≥ пон€тт€. «а допомогою слова передаютьс€ сигнали про конкетн≥ подразники, ≥ в цьому випадку слово служить принциповим подразником сигналом сигнал≥в. ” де€ких випадках слово може бути негативним подразником ≥ викликати негативн≥ емоц≥њ, стресов≥ ситуац≥њ, розлади нервовоњ системи, що призводить до порушенн€ функц≥онуванн€ всьго орган≥зму.

–≥вн≥ розвитку нервовоњ системи визначають типи повед≥нки людини. Ћюдин≥ притаманн≥ так≥ види повед≥нки: ≥нстинкт, навички, св≥дома повед≥нка.

"иг ≤нстинктивна повед≥нка Ч це д≥њ, вчинки, €к≥ успадковуютьс€ видом ЂHomo sapiensї. Ќа цьому р≥вн≥ концентруЇтьс€ вс€ ≥нформац≥€, нагромаджена у ход≥ еволюц≥њ людства. ƒо в≥домих д≥й та вчинк≥в ≥нстинктивноњ повед≥нки людини належать т≥, €к≥ пов '€зан≥ ≥з самозбереженн€м, продовженн€м роду тощо.

& ѕовед≥нка за навичками Ч це д≥њ, €к≥ склалис€ ≥ застосовуютьс€ у навчанн≥ до автоматизму або шл€хом спроб ≥ помилок, або шл€хом тренувань. як насл≥док людина виробл€Ї навички, у нењ формуютьс€ звички ≥ п≥д контролем св≥домост≥ (тренуванн€), ≥ без нього (спроби ≥ помилки).

"& —в≥дома повед≥нка Ч найвищий р≥вень псих≥чного в≥дображенн€ д≥йсност≥ та взаЇмод≥њ людини з навколишн≥м св≥том, що характеризуЇ њњ духовну активн≥сть у конкретних ≥сторичних умовах.

–озр≥зн€ють св≥дом≥сть конкретноњ людини ≥ њњ самосв≥дом≥сть. –езультат першоњ Ч це знанн€ конкретноњ людини про св≥т, а другоњ Ч знанн€ людини про саму себе, своњ реальн≥ та потенц≥йн≥ можливост≥. ≤ндив≥дуальна св≥дом≥сть спр€мовуЇтьс€ €к на зовн≥шн≥й, так ≥ на внутр≥шн≥й св≥т. “ак≥ показники самосв≥домост≥, €к самоп≥знанн€, самоконтроль ≥ самовдосконаленн€, Ї вершиною розвитку особистост≥.

≤нстинкти ≥ навички можуть певним чином впливати ≥ на св≥дому повед≥нку, але останн€, безперечно, може керувати ≥ навичками, ≥ гальмувати ≥нстинкти. ќтже, повед≥нка, д≥њ, вчинки людини Ї пох≥дними в≥д њњ псих≥ки.

¬ластивост≥ людини

ƒо властивостей людини €к особистост≥ належить все те, що: > зумовлюЇ њњ в≥дм≥нн≥сть в≥д ≥нших (стать, темперамент, риси);


2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї



> ви€вл€Їтьс€ у взаЇмод≥€х з ≥ншими суб'Їктами або предметами навколишнього середовища (особливост≥ повед≥нки, сп≥лкуванн€, повед≥нка в конфл≥ктних ситуац≥€х).

¬ластивостей людини безл≥ч, та вс≥ вони характеризуютьс€ умовами по€ви, ступенем про€ву та можливост€ми вим≥рюванн€. њх можна класиф≥кувати за трьома основними ознаками:

ќ атрибути Ч це нев≥д'Їмн≥ властивост≥, без €ких людину не можна у€вити ≥ без €ких вона не може ≥снувати (стать, в≥к, темперамент, здоров'€, мова, спр€мован≥сть).

© риси Ч це ст≥йк≥ властивост≥, що про€вл€ютьс€ пост≥йно, њх дуже багато (розум, наполеглив≥сть, см≥лив≥сть, н≥жн≥сть, самост≥йн≥сть тощо).

© €кост≥ Ч це т≥ властивост≥, €к≥ мають р≥зний ступ≥нь ви€ву залежно в≥д умов, ситуац≥й (зд≥бност≥, сприйн€тт€, пам'€ть, мисленн€ тощо).

¬ластивост≥ людини становл€ть неперервну Їдн≥сть з внутр≥шн≥м ≥ зовн≥шн≥м середовищем.

2.4.3. јтрибути людини

—тать Ч сукупн≥сть анатомо-ф≥з≥олог≥чних ознак орган≥зму, €ка забезпечуЇ продовженн€ роду ≥ даЇ змогу розр≥знити у б≥льшост≥ орган≥зм≥в ж≥ноч≥ ≥ чолов≥ч≥ особливост≥. ¬≥дм≥нност≥ статей: генетичн≥, морфолог≥чн≥, ф≥з≥олог≥чн≥, психолог≥чн≥. ÷е можна довести такими ознаками:

≥*-д≥вчата переважають хлопц≥в щодо вербальних зд≥бностей (в≥д лат. verbalis Ч словесний);

т- хлопц≥ в≥др≥зн€ютьс€ б≥льшою агресивн≥стю, наочно-просторовими зд≥бност€ми;

т- м≥жп≥вкульн≥ зв'€зки у ж≥нок б≥льш численн≥, ≥ тому вони краще синтезують ≥нформац≥ю обох п≥вкуль; саме цей факт по€снюЇ феномен ж≥ночоњ ≥нтуњц≥њ;

≥*- ж≥нки мають вищ≥ показники л≥нгв≥стичних функц≥й, пам'€т≥, анал≥тичних зд≥бностей, €к≥ пов'€зують з б≥льшою активн≥стю л≥воњ п≥вкул≥ мозку;

т- перевага правоњ п≥вкул≥ у чолов≥к≥в вир≥зн€Ї њхн≥ творч≥, художн≥ зд≥бност≥, даЇ можлив≥сть краще ор≥Їнтуватись у простор≥;

w Ђж≥ночеї маЇ забезпечити незм≥нн≥сть нащадк≥в в≥д покол≥нн€ до покол≥нн€, тобто воно ор≥Їнтоване на збереженн€ вже ≥снуючих ознак; саме це по€снюЇ б≥льшу псих≥чну ст≥йк≥сть ж≥нок;

ш- Ђчолов≥чеї пов'€зане з необх≥дн≥стю адаптац≥њ до нових нев≥домих



2. Ћёƒ»Ќј я  —Ћ—ћ≤Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


умов, що по€снюЇ њхню б≥льшу психолог≥чну ≥ндив≥дуальн≥сть: серед чолов≥к≥в част≥ше трапл€ютьс€ не лише талановит≥, а й псих≥чно хвор≥ особи;

*- ж≥нки легко пристосовуютьс€ на ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ до зовн≥шнього св≥ту;

w у чолов≥к≥в значно менш≥ зд≥бност≥ до виживанн€ у неспри€тливих умовах.

"& ¬≥к Ч пон€тт€, €ке характеризуЇ пер≥од (тривал≥сть) житт€ людини, а також: стад≥њ њњ житт€. ¬≥дл≥к в≥ку ведетьс€ в≥д народженн€ до ф≥зичноњ смерт≥. ћожна вид≥лити чотири п≥двиди в≥ку: хронолог≥чний, б≥олог≥чний, соц≥альний ≥ психолог≥чний.

ѕсихолог≥чний в≥к т≥сно пов'€заний з пон€тт€м психолог≥чного часу, а саме з тим, €к людина сама оц≥нюЇ у внутр≥шньому св≥т≥ св≥й в≥к. “ак, молод≥ люди (в≥д 20 до 40 рок≥в) оц≥нюють себе старшими, н≥ж вони Ї, ≥ так само Ч ≥нших. ѕ≥сл€ 40 рок≥в спостер≥гаЇтьс€ зворотна тенденц≥€ Ч люди сприймають себе молодшими, н≥ж вони Ї. 1 чим старшими вони стають, тим б≥льше Ђмолодшаютьї, ≥ лише б≥олог≥чний в≥к нагадуЇ про справжн≥ роки.

√оловна особлив≥сть психолог≥чного в≥ку Ч це взаЇмний вплив минулого, сьогоденн€ та майбутнього на сприйн€тт€ сучасного, а через нього Ч ≥ на повед≥нку людини. Ћюдина сприймаЇ сучасн≥сть через вплив минулого. «в'€зок м≥ж майбутн≥м ≥ сучасним може зм≥нювати повед≥нку людини сьогодн≥. “ак, молод≥ люди легше задовольн€ютьс€ тимчасовою роботою, н≥ж люди у п≥зн≥й зр≥лост≥, оск≥льки вони здеб≥льшого ор≥Їнтуютьс€ на майбутнЇ: Ђще встигнетьс€ї.

ƒуже важливо, шоб люди сприймали €к минуле, так ≥ майбутнЇ у певн≥й гармон≥њ. Ќаприклад, €кщо людина зосередитьс€ на минулому ≥ безперервно обм≥рковуватиме, €к склалос€ б њњ житт€, €кби вона обрала ≥нший шл€х (осв≥та, профес≥€, с≥м'€), то це призведе до деформац≥њ њњ повед≥нки у сьогоденн≥. Ћюдина-мр≥йник може повн≥стю зосередитис€ на своњх планах на майбутнЇ, що провокуЇ њњ до зниженн€ в≥дпов≥дальност≥ за сьогоденн€.

¬≥кова психолог≥€ визначаЇ, що дорослою людина стаЇ п≥сл€ 25 рок≥в (розум≥нн€ повноњ в≥дпов≥дальност≥ за своЇ житт€, за своњ р≥шенн€, за своњ д≥њ).

–озр≥зн€ють так≥ пер≥оди розвитку дорослоњ людини:

Ч ранн€ зр≥л≥сть (25-35 рок≥в) Ч включенн€ до вс≥х сфер людськоњ д≥€льност≥, соц≥альна та профес≥йна адаптац≥€, перша психолог≥чна криза переоц≥нки життЇвого шл€ху;


2- Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


0 0


Ч середн€ зр≥л≥сть (35-45 рок≥в) Ч пошуки в≥дпов≥д≥ на основн≥ питанн€: що таке житт€? ѕро що мр≥€в? ўо дос€гнуто? ѕереоц≥нка ц≥лей ≥ дос€гнень, криза середини житт€ Ч усв≥домленн€ того, що не все реал≥зоване, ц≥л≥ не дос€гнут≥;

Ч п≥зн€ зр≥л≥сть (45-60 рок≥в) Ч глибинне оновленн€ особистост≥, в≥дбуваЇтьс€ концентрац≥€ ≥нтерес≥в на соб≥, з'€вл€Їтьс€ надм≥рна турбота про себе;

Чв 50-60 рок≥в Ч спостер≥гаЇтьс€ висока продуктивн≥сть, на€вн≥сть другого п≥ку творчост≥;

Ч похилий в≥к (60-70 рок≥в);

Ч стар≥сть (70-90 рок≥в);

Ч довгожитель (п≥сл€ 90 рок≥в).

«нанн€ психолог≥чних особливостей кожного в≥кового пер≥оду (нест≥йк≥сть ≥ максимал≥зм молод≥; висока працездатн≥сть ≥ профес≥онал≥зм дорослоњ людини; п≥двищена образлив≥сть, ≥нтерес до сп≥лкуванн€, втомлюван≥сть людей старшого в≥ку) - необх≥дна умова дл€ забезпеченн€ ефективноњ прац≥ й результативноњ повед≥нки.

| "ft“емперамент Ч це риса, €ка визначаЇ нашу ≥ндив≥дуальн≥сть. якщо спостер≥гати за людьми, то можна побачити, що вони в≥др≥зн€ютьс€ один в≥д одного своЇю повед≥нкою: по-р≥зному про€вл€ють своњ почутт€, неоднаково реагують на подразники зовн≥шнього середовища. “ак, одн≥ в≥дзначаютьс€ вр≥вноважен≥стю повед≥нки, д≥ють обм≥рковано, не показують зовн≥ своњ почутт€, ≥нш≥ в тих же обставинах нервують, емоц≥йно збуджуютьс€ та вибухають вулканом почутт≥в з приводу незначних под≥й. ќдн≥ комун≥кабельн≥, легко вступають у контакти з оточенн€м, життЇрад≥сн≥, а ≥нш≥ Ч навпаки, замкнут≥ та стриман≥. ≤ це стосуЇтьс€ суто зовн≥шн≥х про€в≥в, незалежно в≥д того, наск≥льки ц€ людина розумна, працелюбна, см≥лива, €к≥ њњ прагненн€ та ≥нтереси. ™ люди, €к≥ легко переход€ть в≥д одних життЇвих умов до ≥нших, легко пристосовуютьс€ до зм≥нених умов житт€; ≥нш≥ ж цю зм≥ну життЇвих умов переживають дуже гостро ≥ з великими труднощами пристосовуютьс€ до нових умов. –≥зним буваЇ ≥ ≥ндив≥дуальний темп переб≥гу псих≥чноњ д≥€льност≥: швидкий, пов≥льний, мл€вий. ÷≥ особливост≥ про€вл€ютьс€ в розумов≥й та практичн≥й д≥€льност≥. ” де€ких видах д≥€льност≥ в≥д типу темпераменту (холерик, сангв≥н≥к, флегматик, меланхол≥к) може залежати не т≥льки х≥д виконанн€, але й к≥нцевий результат. ƒе€к≥ види д≥€льност≥ висувають жорстк≥ вимоги до темпу та ≥нтенсивност≥ д≥й, а тому вимагають спец≥ального добору за цими €кост€ми.



2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


ќтже, в нормальних умовах темперамент маЇ про€в лише в особливост€х ≥ндив≥дуального стилю. ¬ екстремальних ситуац≥€х вплив темпераменту на ефективн≥сть життЇд≥€льност≥ суттЇво п≥дсилюЇтьс€, бо попередньо засвоЇн≥ форми повед≥нки стають неефективними ≥ необх≥дна додаткова моб≥л≥зац≥€ орган≥зму, аби впоратис€ з неспод≥ваними чи дуже сильними впливами Ч подразниками.

ѕри визначенн≥ типу темпераменту доц≥льно користуватис€ такими формулами:

ќ Ђƒов≥р€й, але перев≥р€йї, тому що сангв≥н≥к маЇ:

►плюси Ч життЇрад≥сн≥сть, захоплен≥сть, чуйн≥сть, товариськ≥сть;

►м≥нуси Ч схшгьн≥сть до зазнайства, нез≥бран≥сть, легковажн≥сть, поверхов≥сть, надтовариськ≥сть, ненад≥йн≥сть; схильн≥сть до об≥ц€нок, але не завжди њх виконанн€, вимагаЇ контролю.

© ЂЌ≥хвилини спокоюї, тому що холерик маЇ:

►плюси Ч енерг≥йн≥сть, захоплен≥сть, пристрасн≥сть, рухлив≥сть, ц≥леспр€мован≥сть;

►м≥нуси Ч запальн≥сть, агресивн≥сть, невитриман≥сть, нетерт€ч≥сть, конфл≥ктн≥сть, здатн≥сть спр€мовувати свою активн≥сть на колектив ≥ розкладати його зсередини.

© ЂЌе п≥дган€йї, тому що дл€ флегматика характерн≥:

►плюси Ч ст≥йк≥сть, пост≥йн≥сть, активн≥сть, терпл€ч≥сть, само-волод≥нн€, над≥йн≥сть;

►м≥нуси Ч загальмован≥сть, байдуж≥сть, Ђтовстошк≥р≥стьї, сух≥сть, неможлив≥сть працювати в режим≥ деф≥циту часу; його не треба п≥дган€ти, в≥н сам розрахуЇ св≥й час ≥ зробить справу.

ќ ЂЌе нашкодьї, тому що у меланхол≥ка:

►плюси Ч висока чутлив≥сть, м '€к≥сть, люд€н≥сть, доброзичлив≥сть, здатн≥сть до сп≥вчутт€;

►м≥нуси Ч низька працездатн≥сть, п≥дозр≥л≥сть, вразлив≥сть, замкнен≥сть, соромлив≥сть; на нього не можна кричати, надто тиснути, давати р≥зк≥ та жорстк≥ вказ≥вки, оск≥льки в≥н надто чутливий до ≥нтонац≥њ ≥ дуже вразливий.

ѕри орган≥зац≥њ робочих пар враховують, що найб≥льш ефективна робота у парах: холерик Ч сангв≥н≥к; сангв≥н≥к Ч меланхол≥к; меланхол≥к Ч флегматик.

¬≥д типу темпераменту залежить €к сама людина реал≥-

/

зуЇ своњ д≥њ. “емперамент ви€вл€Їтьс€ в особливост€х псих≥чних процес≥в, впливаЇ на швидк≥сть в≥дтворенн€ ў ≥ м≥цн≥сть запам'€товуванн€, рухлив≥сть розумових операц≥й, ст≥йк≥сть ≥ переключенн€ уваги тощо.

Ќа баз≥ темпераменту в людини формуютьс€ ≥ риси њњ €кост≥, ≥ багато в чому Ч житт€.


2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї



–иси людини

як уже зазначалос€, риси людини Ч це ст≥йк≥ особливост≥ повед≥нки, що повторюютьс€ в р≥зних ситуац≥€х. ¬они суттЇво впливають на життЇд≥€льн≥сть людини ≥ њњ безпеку.

"& ≤нтелект (глузд, розум, розсудлив≥сть) у загальному розум≥нн≥ Ч це мислшпельн≥ зд≥бност≥ людини.

—утн≥сть ≥нтелекту зводитьс€ до здатност≥ людини вид≥лити в ситуац≥њ суттЇв≥ властивост≥ та адаптувати до них свою повед≥нку, тобто вм≥нн€ ор≥Їнтуватис€ в умовах, що склалис€, ≥ в≥дпов≥дно до них д≥€ти.

≤нтелект дозвол€Ї забезпечити реал≥зац≥ю здатност≥ людини до оц≥нки ситуац≥њ, прийн€тт€ р≥шенн€ та в≥дпов≥дноњ повед≥нки. ≤нтелект маЇ особливе значенн€ в нестандартних ситуац≥€х.

ѕроцес ≥нтелектуального розвитку людини безперервно пов'€заний з пер≥одами розвитку њњ псих≥ки впродовж усього житт€.

ƒо найважлив≥ших характеристик ≥нтелекту належать: глибина, критичн≥сть, гнучк≥сть, широта розуму, швидк≥сть, ориг≥нальн≥сть, допитлив≥сть.

∆иттЇд≥€льн≥сть людини загалом та будь-€ка д≥€льн≥сть зокрема неможлив≥ без в≥дпов≥дальност≥ њњ суб'Їкта.

^V ¬≥дпов≥дальн≥сть Ч це пон€тт€, €ке в≥дбиваЇ об'Їктивний, конкретно-≥сторичний характер взаЇмин м≥ме особист≥стю, колективом, сусп≥льством з погл€ду св≥домого зд≥йсненн€ висунутих взаЇмних вимог. ¬≥дпов≥дальн≥сть визначаЇ ставленн€ людини до обоЇ '€зку ≥ до насл≥дк≥в своЇњ повед≥нки.

“€гар в≥дпов≥дальност≥ нер≥дко зумовлюЇ пост≥йну тривогу ≥ стурбован≥сть та нав≥ть неврол≥тичн≥ про€ви. ¬≥дпов≥дальна повед≥нка ви€вл€Їтьс€ у вчинках, д≥€х, позиц≥€х, р≥шенн€х, нам≥рах, планах людини. ™ люди, €к≥ б≥льшою м≥рою беруть в≥дпов≥дальн≥сть за под≥њ, що в≥дбуваютьс€ в њх житт≥, на себе. ≤нш≥ мають схильн≥сть приписувати в≥дпов≥дальн≥сть за все зовн≥шн≥м чинникам, знаход€чи причину в ≥нших люд€х, у своЇму оточенн≥, у своњй дол≥. Ћюди першого типу вважають себе в≥дпов≥дальними за свою безпеку, здоров'€, а €кщо вони хвор≥, то звинувачують себе ≥ вважають, що њх одужанн€ багато в чому залежить в≥д њхн≥х д≥й. Ћюди другого типу вважають, що здоров'€ ≥ хвороби Ч це результат випадковий ≥ спод≥ваютьс€, що одужанн€ настане внасл≥док д≥й ≥нших людей.

” р≥зних видах д≥€льност≥ та ситуац≥€х людина про€вл€Ї в≥дпов≥дн≥ псих≥чн≥ властивост≥ Ч базов≥ риси. ¬изначенн€ рис людини в≥дбувалос€ поступово. ≤снуЇ велика к≥льк≥сть сл≥в, €ка њх визначаЇ. Ќаприклад,

102 2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


 . .ѕлатонов п≥драхував, що в рос≥йськ≥й мов≥ близько 1500 сл≥в описують риси особистост≥, в грузинськ≥й таких сл≥в близько 4000.

—еред базових рис людини можна в≥дзначити риси з пол€рними ознаками (за –.Ѕ.  еттела), вони наведен≥ в табл. 2.5.

“аблиц€ 2.5 –иси особистост≥

 

¬исок≥ оц≥нки Ќизьк≥ оц≥нки
“овариськ≥сть «амкнен≥сть
–озум Ќизький ≥нтелект
≈моц≥йна ст≥йк≥сть ≈моц≥йна нест≥йк≥сть
Ќаст≥йлив≥сть ѕок≥рн≥сть
≈кспресивн≥ст ь ¬итриман≥сть
¬исока сумл≥нн≥сть Ќизька сумл≥нн≥сть
—м≥лив≥сть Ѕо€зк≥сть
Ќ≥жн≥сть —увор≥сть
ѕ≥дозр≥л≥сть ƒов≥рлив≥сть
ћр≥йн≥сть ѕрактичн≥сть
ѕрониклив≥ст ь Ќањвн≥сть
“ривожн≥сть ¬певнен≥сть у соб≥
–адикал≥зм (гнучк≥сть)  онсерватизм (риг≥дн≥сть)
—амост≥йн≥сть «алежн≥сть в≥д групи
¬исокий самоконтроль повед≥нки Ќизький самоконтроль повед≥нки
Ќапружен≥сть –озслаблен≥сть

Ѕазов≥ риси конкретноњ людини можна визначити за допомогою тест≥в. ƒл€ ос≥б чолов≥чоњ стат≥ характерними Ї так≥ риси: сувор≥сть, реал≥стичн≥сть, наполеглив≥сть, в≥дпов≥дальн≥сть, базова готовн≥сть до зростанн€ та зм≥н, високий самоконтроль повед≥нки, формальн≥сть у контактах. ƒл€ ж≥ночоњ стат≥ Ч сердечн≥сть, гнучк≥сть, низький самоконтроль повед≥нки, ≥нтерес до участ≥ в сусп≥льних справах, низький р≥вень самост≥йност≥, доброта.

—еред базових рис Ч одн≥ бажан≥, а ≥нш≥ Ч не дуже. јле одн≥ риси переважають в одн≥й д≥€льност≥, ≥нш≥ Ч в ≥нш≥й.

ѕевн≥ риси людини суттЇво впливають на њњ життЇд≥€ль- I н≥сть. —аме тому бажано, щоб обрана сфера д≥€льност≥ ' мала позитивну корел€ц≥ю, тобто п≥дсилювалась на€в-

ними рисами особистост≥.

«нанн€ власних рис Ч це шл€х не т≥льки до ефективноњ д≥€льност≥, а й можлив≥сть уникнути небезпек або зменшити њх вплив на орган≥зм людини, зберегти здоров'€.


2- людина €к елемент системи Ђлюдина - життЇве середовищеї



tV ’арактер Ч це стал≥ риси особистост≥, що формуютьс€ ≥ про€вл€ютьс€ в њњ д≥€льност≥ ≥ сп≥лкуванн≥ та зумовлюють типов≥ дл€ нењ способи повед≥нки. ’арактер Ї сукупн≥стю певних рис особистост≥.

≤снуЇ дек≥лька п≥дход≥в до класиф≥кац≥њ характеру людини, але нас ц≥кавить класиф≥кац≥€ за њњ ставленн€м до певних аспект≥в д≥€льност≥:

до прац≥ Ч працелюбапво, старанн≥сть, в≥дпов≥дальн≥сть, ≥н≥ц≥ативн≥сть, наст≥йлив≥сть, схильн≥сть до творчост≥ або протилежн≥ Ч пасивн≥сть, безв≥дпов≥дальн≥сть, л≥нощ≥ тощо;

до ≥нших людей, колективу, сусп≥льства Ч товариськ≥сть, чуйн≥сть, уважн≥сть, колектив≥зм ≥ замкнен≥сть, презирство, ≥ндив≥дуал≥зм;

до самого себе Ч самоповага, горд≥сть, самокритичн≥сть, самолюбство, самовпевнен≥сть, егоњзм;

до речей Ч акуратн≥сть, бережлив≥сть, щедр≥сть, неохайн≥сть, недбал≥сть, скуп≥сть.

ќтже, ланцюги д≥й (повед≥нка) та звичок формують характер, а той, своЇю чергою, визначаЇ результативн≥сть ≥ ефективн≥сть життЇд≥€льност≥ людини та њњ безпеки.

2.4,5. якост≥ людини

^V якост≥ людини Ч це т≥ њњ властивост≥, €к≥ ви€вл€ютьс€ по-р≥зному залежно в≥д умов, ситуац≥й.

–озгл€немо основн≥ властивост≥ людини, €к≥ значною м≥рою впливають на життЇд≥€льн≥сть людини: зд≥бност≥, емоц≥йн≥ та вольов≥ €кост≥.

"& «д≥бност≥ Ч це психоф≥з≥олог≥чн≥ властивост≥ людини, €к≥ реал≥зують функц≥њ в≥дображенн€ ≥снуючого св≥ту ≥ регул€ц≥њ повед≥нки: в≥дчутт€, сприйн€тт€, нам '€ть, увага, мисленн€, психомоторика (рухи, дов≥льн≥ реакц≥њ, д≥њ, увага).

–озр≥зн€ють загальн≥ та спец≥альн≥ зд≥бност≥. «агальн≥ Ч притаманн≥ багатьом люд€м, спец≥&≥ьн≥ Ч це так≥ властивост≥, €к≥ дають змогу дос€гти високих результат≥в в €к≥йсь галуз≥ д≥€льност≥. ќсоблив≥ зд≥бност≥, €к≥ ви€вл€ютьс€ в творчому розв'€занн≥ завдань, називаютьс€ талантом, а людей, €ким вони притаманн≥ Ч талановитими. Ќайвищий ступ≥нь у розвитку зд≥бностей Ч ген≥альн≥сть.

ј ѕриродн≥ можливост≥ розвитку зд≥бностей кожноњ людини називають задатками.

≤ндив≥дуальна своЇр≥дн≥сть задатк≥в кожноњ людини характеризуЇ здатн≥сть людини до розвитку певних зд≥бностей.

 

2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


«адатки розвиваютьс€ у процес≥ вихованн€, навчанн€ / та практичноњ д≥€льност≥. ƒо задатк≥в належать психолог≥чн≥ процеси, ступ≥нь њх про€ву. ќдн≥Їю з особливостей психолог≥чного процесу Ї в≥дчутт€.

^V ¬≥дчутт€ Ч це основа знань людини про навколишн≥й св≥т, це в≥дображенн€ властивостей предмет≥в, що виникають у людини при безпосередн≥й д≥њ њх на њњ органи чутт€.

¬≥дчутт€ маЇ рефлекторний характер, ф≥з≥олог≥чною основою €кого Ї нервовий процес, що стимулюЇтьс€ д≥Їю того чи ≥ншого подразника на адекватний анал≥затор. ¬≥дображенн€ д≥йсност≥ розум≥ють €к сприйн€тт€.

I

I "& —прийн€тт€ Ч це в≥дображенн€ у св≥домост≥ людини предмет≥в,€к ц≥л≥сних образ≥в при њхн≥й безпосередн≥й д≥њ на органи чутт€.

÷ей процес залежить не т≥льки в≥д ≥нформац≥њ орган≥в чутт€, а й в≥д настрою, оч≥кувань, життЇвого досв≥ду людини. ÷е активний процес, у €кому зад≥€но минулий досв≥д, оч≥куванн€, застереженн€, значущ≥сть дл€ людини того, що вона сприймаЇ. ≤нформац≥€, €ку сприймаЇ людина, накладаЇтьс€ на ту, €ка в нењ вже Ї.

—прийн€тт€ под≥л€ютьс€ на види за к≥лькома ознаками:

в за пров≥дним анал≥затором (зорове, слухове, дотикове тощо);

Х за формою ≥снуванн€ матер≥њ (прост≥р, час, рух);

Х за активн≥стю (сприйн€тт€ мимовол≥ ≥ навмисне). ‘≥з≥олог≥чною основою сприйн€тт€ Ї складна анал≥тико-синтетична

д≥€льн≥сть ус≥Їњ кори головного мозку.

«а допомогою сприйн€тт€ людина спроможна своЇчасно ви€вити небезпечну ситуац≥ю ≥ адекватно реагувати '■≤ на нењ. ќсобливе значенн€ мають так≥ особливост≥ сприй-. н€тт€, €к пороги зору та слуху, час реагуванн€ на небезпеки, над≥йн≥сть сприйн€тт€ в умовах деф≥циту часу, сприйн€тт€ простору тощо.

—прийн€тт€ взагал≥ та зд≥бност≥ щодо сприйн€тт€ ≥нформац≥њ мають суттЇве значенн€ дл€ реал≥зац≥њ ≥нших псих≥чних процес≥в, особливо пам'€т≥.

ѕам'€ть Ч одна з найважлив≥ших функц≥й людського мозку.

якщо сприйн€тт€ Ч це початковий етап п≥знавального процесу, в≥дображенн€ об'Їктивноњ реальност≥, що д≥Ї на органи чутт€ в даний час, то пам'€ть Ч це в≥дображенн€ реальност≥, що д≥€ла в минулому.

1. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї 105


^V ѕам'€ть Ч це здатн≥сть людини ф≥ксувати, збер≥гати ≥ в≥дтворювати ≥нформац≥ю, досв≥д (знанн€, навички, вм≥нн€, звички). Ћюдська нам '€ть утримуЇ два види ≥нформац≥њ: генетичну (видову) та набуту (прижиттЇву). √енетична нам '€ть збер≥гаЇ ≥нформац≥ю, генетична накопичену в процес≥ еволюц≥њ впродовж на ута багатьох тис€чол≥ть. ¬она ви€вл€Їтьс€ бе- рухова•} зумовними рефлексами та ≥нстинктами ≥ зорова передаЇтьс€ спадково. Ќабута нам '€ть збер≥гаЇ ≥нформац≥ю, €ку емоц≥йна.. людина засвоюЇ в процес≥ житт€, в≥д на- символ≥чна к ' Х словесна родженн€ до смерт≥. ¬она реал≥зуЇтьс€ в Х лог≥чна умовних рефлексах. –озр≥зн€ють так≥ види набута набутоњ пам'€т≥: рухову, образну, емоц≥йну Х миттЇва Д J.. JK.' J Х короткочасна и символ≥чну (словесну та лог≥чну). довготривала –ухова нам '€ть Ч це пам'€ть на позу,

 

S

√о с

S 2 a. о

-8-

Et 5 Ou

профес≥йна положенн€ т≥ла, профес≥йн≥ та спортивн≥

навички, життЇв≥ звички.

«орова та слухова нам '€ть Ї образною пам'€ттю, коли ≥нформац≥€ сприймаЇтьс€ ≥ ф≥ксуЇтьс€ через в≥дпов≥дн≥ органи чутт€.

≈моц≥йна нам '€ть визначаЇ в≥дтворенн€ певного чуттЇвого стану при повторному вплив≥ т≥Їњ ситуац≥њ, в €к≥й цей емоц≥йний стан виник уперше.

—имвол≥чна пам'€ть под≥л€Їтьс€ на словесну ≥ лог≥чну. —ловесна пам'€ть формуЇтьс€ сл≥дом за образною. ’арактерна риса њњ Ч точн≥сть в≥дтворенн€. ќсобливост≥ лог≥чноњ пам'€т≥ ви€вл€ютьс€ у запам'€товуванн≥ лише смислу тексту.

Ќабута пам'€ть под≥л€Їтьс€ за формами на миттЇву, короткочасну, пром≥жну ≥ довготривалу.

ћиттЇва нам '€ть Ч це форма збереженн€ ≥нформац≥њ впродовж незначноњ мит≥; ≥нформац≥ю не можна затримати в пам'€т≥, в≥дтворити. „ас збереженн€ сл≥ду ≥нформац≥њ в миттЇв≥й пам'€т≥ Ч 10...60 с

„астина ≥нформац≥њ з миттЇвоњ пам'€т≥ потрапл€Ї до короткочасноњ, час збереженн€ €коњ Ч дек≥лька хвилин.

≤нформац≥€ з короткочасноњпам '€т≥ п≥сл€ певного перекодуванн€ потрапл€Ї до пром≥жноњ пам '€т≥, де вона збер≥гаЇтьс€, доки не з'€вл€Їтьс€ можлив≥сть перевести њњ на довготривале утриманн€. „ас збереженн€ ≥нформац≥њ у пром≥жн≥й пам'€т≥ становить години. ѕроцес очищенн€ пром≥жноњ пам'€т≥ в≥дбуваЇтьс€ переважно у сн≥ й, можливо, саме цим значною м≥рою визначаЇтьс€ його специф≥ка ≥ призначенн€.



2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


ќбс€г довготривалоњ пам'€т≥ практично не маЇ обмежень, так само €к час збереженн€ в н≥й ≥нформац≥њ. ѕри необх≥дност≥ використанн€ ≥нформац≥њ з довготривалоњ пам'€т≥

-* вона знову переводитьс€ до короткочасноњ.

Ќа розвиток €кост≥ пам'€т≥ людини впливають њњ ф≥зичний ≥ псих≥чний стан, тренован≥сть, профес≥€, в≥к. ѕам'€ть пог≥ршуЇтьс€ з в≥ком. ƒо 20-25 рок≥в пам'€ть покращуЇтьс€ ≥ до 30-40 рок≥в залишаЇтьс€ на тому ж р≥вн≥. ѕот≥м здатн≥сть запам'€товувати й згадувати поступово йде на спад. ѕрофес≥йна пам'€ть збер≥гаЇтьс€ ≥ в похилому в≥ц≥.

–еал≥зац≥€ р≥зних вид≥в ≥ форм пам'€т≥ зумовлюЇтьс€ особливост€ми сприйн€тт€ ≥нформац≥њ, потребами ≥ мотивами, ≥нтересами, вольовими зусилл€ми, застосуванн€м спец≥альних прийом≥в, психоф≥зичним станом орган≥зму.

ѕам'€ть Ї суттЇвою характеристикою п≥знавальних зд≥бностей людини. ѕроникненн€ в таЇмниц≥ п≥знанн€ €вищ J навколишнього св≥ту можливе лише завд€ки мисленню.

■ј- ћисленн€ Ч це найвища форма в≥дображенн€ ретьност≥ та св≥домоњ ц≥леспр€мованоњ д≥€льност≥ людини, що направлена на опосередкуванн€, абстрактне узагальнене п≥знанн€ €вищ навколишнього св≥ту, сут≥ цих €вищ ≥ зв '€зк≥в м≥ж €вищами. Ќайважлив≥ше значенн€ в процес≥ мисленн€ мають слова, мова, ансийзатори.

ћисленн€ спр€мовуЇтьс€ на вир≥шенн€ певних завдань Ч в≥д найпрост≥ших, елементарних, до складних, що њх ставить саме житт€. ¬с€ розумова д≥€льн≥сть (судженн€, умовиводи, розум≥нн€, формуванн€ пон€ть) складаЇтьс€ з таких розумових операц≥й: анал≥з, синтез, пор≥вн€нн€, узагальненн€, абстракц≥€ ≥ конкретизац≥€.

+ јнал≥з Ч це мислений под≥л предмета, €вища на складов≥ частини, ознаки, властивост≥ та вид≥ленн€ цих компонент≥в.

+ —интез Ч мислене поЇднанн€ в Їдине ц≥ле окремих частин, ознак, властивостей предмет≥в, €вищ або пон€ть.

+ ”загальненн€ Ч вид≥ленн€ на п≥дстав≥ пор≥вн€нн€ головного, за-гш≥ьного, особливого або часткового, що Ї характерним дл€ певного €вища, предмета, об'Їкта.

+ јбстракц≥€ Ч вид≥ленн€ суттЇвих особливостей групи предмет≥в, €вищ або пон€ть.

+  онкретизац≥€ Ч перех≥д в≥д загального до часткового, зв'€зок теор≥њ з практикою, перех≥д до конкретноњ д≥йсност≥, до чуттЇвого досв≥ду.


2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


10/


‘ункц≥њ нервовоњ системи людини

сприймаЇ зовн≥шнЇ ≥ внутршнЇ подразненн€ анал≥зуЇ, в≥дбираЇ ≥ перетворюЇ сприйн€ту ≥нформац≥ю координуЇ функц≥њ орган≥зму

ƒл€ забезпеченн€ над≥йност≥ та безпеки в складних ситуац≥€х сл≥д вид≥лити так≥ риси мисленн€, €к винах≥длив≥сть, км≥тлив≥сть, швидк≥сть прийн€тт€ р≥шенн€, критичн≥сть, розсудлив≥сть.

ѕсихомоторн≥ зд≥бност≥ характеризуютьс€ д≥€ми, спр€мованими на дос€гненн€ елементарноњ мети одним або дек≥лькома рухами.

ѕсихомоторн≥ зд≥бност≥ впливають на безпеку д≥€льност≥ людини, особливо пов'€заноњ з виробництвом в умовах автоматизац≥њ та механ≥зац≥њ. ѕри цьому велике значенн€ мають так≥ ознаки рух≥в та реакц≥й: швидк≥сть реакц≥й, швидк≥сть руху, точн≥сть рух≥в, координован≥сть, темп рух≥в, ритми рух≥в (пер≥одичн≥сть), над≥йн≥сть.

tV ”вага Ч це спр€мован≥сть та зосереджен≥сть у св≥домост≥ на об'Їктах або €вищах, що спри€Ї п≥двищенню р≥вн€ сенсорноњ, ≥нтелектуальноњ та руховоњ активност≥.

ƒо основних функц≥й уваги належать виб≥р вплив≥в, регулюванн€ ≥ контроль д≥€льност≥ доти, доки не буде дос€гнуто њњ мети. ”вагу характеризують концентрац≥€, ст≥йк≥сть, розпод≥л, переключенн€ й обс€г.

 онцентрац≥€ уваги Ч це стан св≥домост≥, необх≥дний дл€ того, щоб включитис€ в д≥€льн≥сть, зосередитис€ на завданн≥.

—т≥йк≥сть уваги Ч це тривал≥сть привертанн€ уваги до одного й того самого об'Їкта або завданн€. —т≥йк≥сть мимов≥льноњ уваги, що виникаЇ без зусилл€, всього 2-3 с, дов≥льна увага дос€гаЇтьс€ вольовим зусилл€м, послабл€Їтьс€ через 15 хв напруженоњ прац≥.

–озпод≥л уваги Ч це здатн≥сть людини одночасно концентрувати увагу на дек≥лькох об'Їктах, що даЇ можлив≥сть виконувати одразу дек≥лька д≥й.

ѕереключенн€ уваги Ч це зворотний б≥к розпод≥лу уваги. ¬оно вим≥рюЇтьс€ швидк≥стю переходу в≥д одного виду д≥€льност≥ до ≥ншого. ѕогане переключенн€ уваги призводить до неуважност≥.

ќбс€г уваги Ч це к≥льк≥сть предмет≥в або €вищ, що њх людина утримуЇ одночасно в своњй св≥домост≥.

«а вс≥х обставин управл≥нн€ увагою - це передумова £1 ефективноњ життЇд≥€льност≥ та безпеки людини.



2. Ћёƒ»Ќј я  ™Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


2.4.6. ≈моц≥йн≥ €кост≥ людини

¬плив конкретноњ ситуац≥њ на повед≥нку людини визначаЇтьс€ тим, €к людина переживаЇ цю ситуац≥ю. ѕереживанн€ ситуац≥њ, р≥зноман≥тн≥ реакц≥њ людини на нењ розум≥ють €к емоц≥њ.

≈моц≥њ Ч це псих≥чн≥ процеси, €к≥ в≥дображають особисту значущ≥сть та оц≥нку зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х ситуац≥й дл€ життЇд≥€льност≥ людини у форм≥ переживанн€.

ѕро€в емоц≥йного житт€ людини в≥дбуваЇтьс€ у таких станах, €к афекти, власне емоц≥њ, почутт€, настр≥й ≥ стрес.

јфект Ч це найсильн≥ша емоц≥йна реакц≥€. јфект повн≥стю захоплюЇ людину ≥ п≥дкор€Ї њњ думки ≥ рухи. ¬≥н завжди ситуац≥йний, ≥нтенсивний ≥ в≥дносно короткий. јфект постаЇ €к насл≥док €когось сильного потр€с≥нн€. ¬ афект≥ зм≥нюЇтьс€ увага: знижуЇтьс€ можлив≥сть переключенн€, забуваЇтьс€ все, що в≥дбувалос€ до под≥њ, €ка викликала афектну реакц≥ю (стан ейфор≥њ п≥сл€ зв≥льненн€ в≥д небезпеки, ступор при пов≥домленн≥ про смерть).

¬ласне емоц≥њ Ч це б≥льш тривал≥ реакц≥њ ≥ т≥, що виникають не т≥льки внасл≥док под≥њ, €ка сталас€, а й т≥, що передбачаютьс€ або згадуютьс€.

ѕочутт€ Ч ст≥йк≥ емоц≥йн≥ стани, €к≥ мають ч≥тко означений предметний характер ≥ висловлюють ставленн€ €к до конкретноњ под≥њ або людей, так ≥ до у€вленн€.

Ќастр≥й Ч найст≥йк≥ший емоц≥йний стан. Ќастр≥й в≥дображаЇ загальне ставленн€ щодо сприйн€тт€ або несприйн€тт€ людиною св≥ту. Ќастр≥й може бути пох≥дним в≥д темпераменту.

—трес Ч це неспециф≥чна реакц≥€ орган≥зму у в≥дпов≥дь на неспод≥вану та напружену ситуац≥ю; це ф≥з≥олог≥чна реакц≥€, що моб≥л≥зуЇ резерви орган≥зму ≥ готуЇ його до ф≥зичноњ активност≥ типу спротиву, боротьби, до втеч≥. ѕ≥д час стресу вид≥л€ютьс€ гормони, зм≥нюЇтьс€ режим роботи багатьох орган≥в ≥ систем (ритм серц€, частота пульсу тощо). —тресова реакц≥€ маЇ р≥зний про€в у р≥зних людей: активна - зростаЇ ефективн≥сть д≥€льност≥, пасивна Ч ефективн≥сть д≥€льност≥ р≥зко зменшуЇтьс€.



 


 


2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї



Ћюдина, €к ≥ тварина, народжуЇтьс€ з певними емоц≥йними реакц≥€ми. ÷е первинн≥ емоц≥њ: страхтривога €к про€в потреб у самозбереженн≥; рад≥сть €к реакц≥€ задоволенн€ в≥д реал≥зац≥њ потреб; гн≥в €к насл≥док обмеженн€ потреби у рухах. ¬торинн≥ емоц≥њ у людини формуютьс€ внасл≥док њњ соц≥альност≥ та усв≥домленн€ власного Ђяї. ÷≥ емоц≥њ не пов'€зан≥ з життЇво важливими потребами (образа, провина, почутт€ сорому, заздр≥сть, злорадство, пихат≥сть тощо).

√оловне в природ≥ емоц≥й Ч залежн≥сть њх в≥д потреб (ц≥лей) та деф≥цит прагматичноњ ≥нформац≥њ.

 ≥лька приклад≥в негативних емоц≥й: лють, страх, перел€к, горе тощо.

ѕозитивн≥ емоц≥њ: натхненн€, ентуз≥азм; людина безстрашна, €кщо маЇ вичерпн≥ в≥домост≥ про те, €к вийти з небезпечного становища; почутт€ торжества, тр≥умфу виникаЇ т≥льки у того, хто подолав велик≥ перешкоди на шл€ху до мети; усп≥х п≥дбадьорюЇ, породжуЇ почутт€ впевненост≥ в своњх силах.

/ ≈моц≥йна ур≥вноважен≥сть спри€тливо впливаЇ на життЇ-j д≥€льн≥сть людини ≥ зменшуЇ њњ схильн≥сть до небезпеки.

ѕ≥знавши псих≥ку людини, можна знайти шл€х до п≥двищенн€ безпеки њњ життЇд≥€льност≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 760 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1354 - | 1301 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.175 с.