Як уже зазначалося в основі взаємодії безпеки й небезпеки життєдіяльності лежить конфлікт між ними або ризик (імовірність) виникнення небезпеки за звичайних «безпечних» умов життєдіяльності. Але конфлікти виникають не тільки в системі суспільство – природне середовище. Безліч конфліктів відбувається в самому суспільстві (серед них найпоширенішими є економічні, соціальні, політичні, релігійні, ідеологічні, територіальні тощо). Бурхливий розвиток науки й техніки привів до появи конфліктів рангу технічні системи – суспільство, технічні системи – природне середовище. Залежно від характеру конфлікту в системі життєдіяльності людини та людства в цілому розрізняють різні рівні небезпеки.
Рівні безпеки життєдіяльності. У найзагальнішому випадку безпеку життєдіяльності людини можна розглядати за такими рівнями:
глобальний – планета Земля та все людство;
субглобальний – континенти, раси й народи;
регіональний – частини материків, населення окремих держав, нації;
локальний – місцевості, великі міста, етнічні групи, племена;
осередковий – групові об‘єднання людей за різними ознаками: родинними, професійними, релігійними тощо;
особовий – індивідуальний.
Розглянемо їх більш детально.
Глобальний рівень охоплює планету Земля та все людство. Основною причиною небезпеки глобального рівня є: загальне потепління клімату, загроза світової ядерної війни (ядерна зима), порушення екологічної рівноваги в біосфері, продовольча проблема, пандемії.
Субглобальний рівень охоплює окремі материки й поширюється на раси й народи. Основну загрозу становлять: землетруси; вулканізм; військові конфлікти між державами, народами, расами; колонізація; спустелення; похолодання; посухи; епідемії тощо.
Регіональний рівень територіально охоплює частини материка й поширюється на окремі держави та нації. Небезпеки цього рівня спричинюють техногенні катастрофи та екологічні лиха, міжнаціональні конфлікти, громадянські війни, неврожаї.
Локальний (місцевий) рівень стосується населених пунктів, етнічних груп, племен. Небезпеки цього рівня виникають унаслідок промислових аварій, паводків, значних пожеж, лавин, селів, осередків захворюваності тощо.
Осередковий (груповий) рівень виявляється в межах групових об‘єднань людей за різними ознаками (родинними, професійними, релігійними тощо). Основні небезпеки спричинюють аварії на виробництві, транспорті та комунікаціях, у побуті, злочинність і тероризм, зсуви, обвали тощо.
Особовий (індивідуальний) рівень присутній у всіх перелічених вище рівнях, тому що всі можливі рівні небезпек напряму або опосередковано впливають на конкретну людину.
Проблеми глобальної, субглобальної, регіональної та локальної безпеки життєдіяльності людини є предметом дослідження різних напрямів – екологічного, географічного, соціального, економічного, політологічного та іншого спрямування. Вони детально розглядаються в соціальній екології, екології людини, фізичній, соціальній та економічній географії. Їм присвячено велику кількість наукової, науково-популярної, довідкової літератури та публіцистики.
Тому в наступних розділах ми зупинимося на питаннях осередкової та особової безпеки життєдіяльності дослідника-природознавця – географа, геолога, біолога, краєзнавця, туриста, мандрівника, звичайного подорожуючого – як найбільш масовому, достовірному та яскравому прикладі перебування людини у відмінних від «звичайних» умовах існування.
Загрозу життєдіяльності окремої особи становлять такі небезпеки:
- збройна (насильницька військова, кримінальна, терористична);
- виробнича (на виробництві);
- транспортна (в умовах дорожнього руху);
- побутова (житло, приготування їжі, харчування, водоспоживання, побутові прилади та ін.);
- соціально-економічна (політична нестабільність, соціальна незахищеність, матеріальні нестатки, голодування);
- психологічна (відсутність сумісності й конфлікти з іншими людьми, внутрішні конфлікти, стрес, депресія, паніка);
- медико-фізіологічна (хвороби, отруєння, відсутність фізичної підготовки);
- природні чинники та явища (удар блискавки, замерзання, високі температури, небезпека на воді (утоплення) тощо).
Життєдіяльність окремої особи визначається її фізичним і психічним станом, віком, досвідом, складом характеру, культурою, поведінкою, освітою, кваліфікацією, матеріальним станом, побутовими умовами тощо. Життя й діяльність особи відбувається в певному природному й суспільному середовищі. Вона має родину, працює в колективі, спілкується з іншими знайомими й незнайомими особами, доглядає свійських тварин, користується транспортом, різними технічними засобами.
Безпека життєдіяльності на цьому рівні визначається правилами поведінки, традиціями, звичаями, культурою спілкування, технікою безпеки на виробництві, статутами, законодавством, наявністю служб громадської безпеки, медичними службами, ремонтними установами, екологічним станом навколишнього середовища, політичною та економічною ситуацією тощо.
Значною мірою ризик виникнення небезпеки для особи зростає в разі зміни осередку або його складових і тривалого перебування в умовах, відмінних від звичайних: зміна місця постійного проживання, побутових умов, звичного режиму харчування, характеру роботи, навколишнього середовища тощо.
В нормативно-правовому полі України визначено чотири рівні надзвичайних ситуацій, що враховують масштаб поширення, обсяги заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількість людей, які загинули (Див. Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» і «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій»):
1) загальнодержавний;
2) регіональний;
3 ) місцевий;
4) об'єктовий.
Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох і більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також така, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
Надзвичайна ситуація регіонального рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також така, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості одного району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які впливають на довкілля, на сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також така, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До надзвичайних ситуацій місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.
Надзвичайна ситуація об'єктового рівня – це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті й наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.
