VII. Психологія особистішого розвитку в юнацькому віці. Однак лише 20% чоловіків та жінок бачать себе як маскулінних чи фемінних

Однак лише 20% чоловіків та жінок бачать себе як маскулінних чи фемінних. Переважна більшість включає до своєї статевої ідентичнос­ті риси протилежної статі та поєднує у собі такі особливості поведінки особистості, що виходять за рамки „класичних" статевих ролей. Так, на­приклад, юнак може виявляти емоційність, не ставлячи під сумнів свою мужність, а дівчина - бути спрямована на успіх, не сумніваючись у своїй жіночності.

В останні десятиліття у сучасному світі намітилась і явно прогресує тенденція, коли сім'я і домашнє господарство для жінки втрачає абсолют­ний пріоритет. До того ж, подвійна орієнтація (на професію і на сім'ю) потребує балансу обох орієнтацій у повсякденному житті і в планах на майбутнє, а дівчата у цьому віці недостатньо готові до вирішення таких проблем.

Реалізація основних потреб у ранній юності призводить, таким чином, до становлення якісно нової самосвідомості та „Я-концепції" особистос­ті. Цілий ряд досліджень присвячено розвитку і якості Я-концепції у мо­лодих людей, співвідношенню між Я реальним і Я ідеальним, особливо важливих в цей віковий період. Підкреслюється, що по мірі дорослішан­ня, накопичення досвіду реальної діяльності та спілкування складається більш реалістична оцінка власної особистості й зростає незалежність від думки батьків та учителів.

За визначенням Р. Бернса, цілісна „Я-концепція" - це сукупність всіх уявлень індивіда про себе, поєднана з їх оцінкою. Даний автор виділяє у „Я-концепції" такі три складові.

1) „Я-образ" — уявлення індивіда про самого себе (когнітивний ком­
понент);

2) Самооцінка - емоційна оцінка цього уявлення {афективний компо­
нент);

3) Потенційна поведінкова реакція, тобто можливі дії, викликані „Я-
образом" та самооцінкою {поведінковий компонент).

Старшокласник хоче знати, хто він такий, на що він здатний, зіставляю­чи рівень своїх домагань з досягнутими результатами. Проте, обмеженість соціального досвіду у цьому віці ускладнює таку поведінку, і тоді різні ви­тівки, нерідко ганебні вчинки диктуються саме бажанням самоперевірки своєї рішучості, мужності, дорослості. В процесі самооцінки старшоклас­ники зіставляють думки оточуючих про себе, роблять вибір. Наприклад, вчинок, сміливий з точки зору однокласників (за розбиту шибку відпо­відає один), вчитель називає псевдодружбою. Пошуки себе для старшо­класників завершуються формуванням „Я-концепції", яка поділяється на „Я-реальне" та „Я-ідеальне". Між „Я-ідеальним" та „Я-реальним" існує істотна різниця: якщо у старшокласника високий рівень домагань і не­достатньо усвідомлені можливості, то це призводить до невпевненості у

собі, що зовні може виражатися в агресії, роздратованості. У зв'язку з цим І.С. Кон пише, що різноманітні „Я" у різних людей або на різних етапах в однієї людини можуть розрізнятися за змістом, спрямованістю (негативна, позитивна, амбівалентна); інтенсивністю (глибиною почуттів); контраст­ністю (значимістю для самооцінки); послідовністю; якістю тощо. Вчені розрізняють такі „Я-образи": „теперішнє Я", „майбутнє Я", „бажане Я", „фантастичне Я", „зображуване Я", „ідеалізоване Я".

Позитивна „Я-концепція", почуття самоповаги, самоцінності спри­ятливо відображається на постановці перспективних цілей й активно­му прагненні до їх досягнення. Разом з тим, переоцінка власних можли­востей, „юнацька самовпевненість" зустрічається досить часто й часом штовхає молодих людей на невиправданий ризик.

Негативна „Я-концепція", проявами якої є низька самооцінка й низь­кий рівень домагань, слабка віра в свої сили, страх отримати відмову впливає найбільш негативно на становлення та розвиток особистості мо­лодих людей. З низькою самоповагою й негативною самооцінкою пов'я­зують соціальну пасивність, самотність, конформістську позицію, дегра­дацію особистості, агресивність і, нарешті, злочинність.

Формування несприятливої „Я-концепції" призводить у подальшому до різноманітних порушень поведінки.

1) Зниження рівня самоповаги і, як наслідок, соціальна дезінтеграція,
агресивність, злочинність.

2) Стимуляція конформістських реакцій у складних випадках. Такі
юнаки та дівчата легко піддаються впливу групи, стають учасниками зло­
чинних дій.

3) Глибока зміна сприймання. Наприклад, молоді люди з негативною
самооцінкою нерідко з труднощами усвідомлюють, що здійснюють гарні
вчинки, тому що вважають себе нездатними до них.

При досягненні ідеального образу у старшокласника з'являється по­тяг до самовиховання, що перетворює самопізнання у свідоме форму­вання нових, бажаних елементів поведінки. Незважаючи на різноманітні варіанти особистісного розвитку старшокласників, можна говорити про загальну стабілізацію особистості в цей період.

Старшокласники більшою мірою, ніж підлітки, сприймають самих себе, їх самоповага вища, а саморегуляція розвивається інтенсивніше. Настрій у них стає значно стійкішим та більш усвідомленим. Незалеж­но від темпераменту, старшокласники виглядають стриманішими, більш врівноваженими. Разом з тим, активно розвивається сфера почуттів. Спрямованість на майбутнє, відчуття розквіту фізичних та інтелекту­альних можливостей, відкриття нових життєвих перспектив створюють у хлопців та дівчат оптимістичне самопочуття, підвищений життєвий тонус. Загальне емоційне самопочуття стає більш рівним, ніж у підлітків.