Порядок проведення мозкового штурму 2 страница

2. Ранні теорії управління

«У житті завжди корисно час від часу піддавати сумніву те,

що споконвіку вважається аксіомою»

Б. Рассел

· Школа наукового управління - сукупність концепцій менеджменту, спрямованих на дослідженні проблем підвищення продуктивності праці працівників шляхом удосконалення операцій ручної праці (представники: Ф. Тейлор, Г. Гант, Л. і Ф. Гілбрети, Г. Форд)

· Адміністративна школа управління - сукупність концепцій менеджменту, котрі досліджували проблему вдосконалення управління організаціями й намагалися визначити загальні принципи й функції управління ними (представники: М. Вебер, А. Файоль, М. П. Фоллет, Ч. Бернард)

· Школа людських стосунків - сукупність концепцій менеджменту, спрямованих на вивчення процесів індивідуальної поведінки й міжособистісних стосунків людей в організації (представники: Е. Мейо, Ф. Ротлисберг, А. Маслоу, Д. МакГрегора)

· Школа організаційної поведінки - сукупність концепцій менеджменту, котрі вивчали природу соціальної взаємодії людей в колективі, процеси групової динаміки, владу, лідерство, комунікації тощо (представники: К. Аджирис, Р. Лайкерт, Ф. Герцберг)

· Кількісна школа – сукупність концепцій, котрі досліджували управління як певний логічний процес, який можна представити за допомогою математичних моделей й на основі цього забезпечити прийняття оптимальних управлінських рішень (представники: Р. Акофф, Г. Саймон, Л. Берталанфи, С. Бир, А. Гольдбергер, Л. Канторович, В. Новожилов)

Універсальні принципи управління А. Файоля

1. Поділ праці – спеціалізація дозволяє домогтися більш високих результатів при тому ж обсязі зусиль.

2. Дисципліна – всі повинні дотримуватися домовленостей, укладених між організацією та її співробітниками.

3. Порядок – "всьому своє місце і все на своєму місці".

4. Рівність – керівник повинен ставитися до своїх підлеглих справедливо.

5. Винагорода – співробітники повинні отримувати за свою роботу гідну відповідну зусиллям і результатам винагороду.

6. Ієрархія влади – все управлінці з самого нижчого рівня і аж до топ-менеджменту повинні утворювати єдину вертикаль - «скалярний ланцюг».

7. Влада – право віддавати накази завжди має бути урівноважене відповідальністю за наслідки цих наказів.

8. Єдиноначальність – кожен співробітник повинен отримувати розпорядження і звітувати перед одним керівником.

9. Єдність керівництва – всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника.

10. Єдність мети – працівник або група працівників повинна одночасно працювати лише по одному плану, спрямованому на досягнення однієї мети.

11. Стабільність кадрового складу – необхідно сприяти довгостроковим відносинам співробітників з організацією.

12. Ініціатива – сприяння і заохочення підлеглих до пошуку та просування нових ідей.

13. Індивідуальні інтереси підпорядковуються інтересам спільним – інтереси будь-кого із співробітників або групи працівників не можуть перевищувати інтереси організації.

14. Корпоративний дух – формування духу однієї команди, сприяння єдності персоналу організації.

Основні характеристики ідеальної бюрократії за М.Вебером:

· високий ступінь поділу праці - кожна операція повинна виконуватися фахівцем;

· чітка управлінська ієрархія - кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

· численні правила, стандарти та показники оцінки роботи - організація повинна розробити та встановити певний набір правил та стандартів, щоб гарантувати повну єдність виконання робіт;

· "дух формальної знеособленості" - менеджери повинні управляти бізнесом за відсутності симпатій та переваг щодо окремих працівників;

· підбір кадрів має здійснюватися виключно за діловими та професійними якостями кожного співробітника.

3. Інтегровані підходи до менеджменту

«Виживає не найсильніший або найрозумніший організм,

а найбільш пристосований до змін».

Чарльз Дарвін

Інтегровані підходи до управління організаціями

· «Системний підхід» зосереджений на вивченні єдності взаємопов'язаних частин організації (представники: Л. фон Берталанфи, А. А. Богданов, Г. Саймон, П.Друкер, А. Чандлер)

· «Процесний підхід» зосереджений на вивченні послідовного виконання та взаємозв'язку функцій управлення (представники: А Файоль, А. Н. Уайтхедом, Джеймс Харрингтон, М. Ротер, Дж. Шук)

· «Ситуаційний підхід» стверджує, що специфічні прийоми процесу управлення повинні змінюватися в залежності від ситуації (представники: П. Лоуренс, Д. Лорш, Д Сталкер, Т. Берне)

Системний підхід є способом мислення менеджерів про організацію й управління нею, а не набором якихось конкретних прийомів чи інструментів.

Система – певна цілісність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій вклад в характеристики цілого.

Управління згідно теорії систем – це процес трансформації входів в систему на виходи з неї з урахуванням впливу зовнішнього середовища і зворотного зв'язку.

Основні принципи функціонування системи

· результат роботи системи завжди більший суми результатів окремих елементів, що в неї входять (ефект синергії);

· будь-яка зміна в будь-якій з окремих підсистем обов’язково відіб’ється на інших елементах системи;

· ціле саморегулюється послідовністю зворотних зв’язків.

Менеджмент згідно системного підходу відповідає за перетворення входів в організацію на виходи з неї з метою досягнення організаційних цілей.

Ще в 1916 А. Файоль визначив однорідні виді діяльності для всіх процесів управління в організації. Їх можна згрупувати в чотири основні функції управління: 1) планування, що полягає у виборі цілей і плану дій по їх досягненню; 2) організування, за допомогою якої відбувається розподіл завдань між окремими підрозділами або працівниками і встановлення взаємодії між ними; 3) керування, яке полягає в мотивуванні виконавців до здійснення запланованих дій і досягнення поставлених цілей; 4) контролювання, що полягає в співставленні реально досягнутих результатів з тими, які були заплановані.

Рис. Елементи системи управління організацією та їх взаємозв’язок [2]

Продовження таблиці

Завершення таблиці

Рис. Співставлення типових фаз життєвого циклу організації і їх стадій за І. Адізесом [4]