Суть процесу визначають такі характеристики: змістова, організаційна і технологічна

Змістова характеристика дає відповідь на питання: що робиться в межах процесу контролю? Організаційна — ким робиться й у якому порядку це відбувається? Технологічна — як робиться?

Існує два підходи у виділенні стадій процесу контролю.

Перший передбачає три етапи:

1) встановлення стандартів (норм функціонування), тобто конкретних цілей, що підлягають виміру та визначенню у часі. Для управління необхідні стан­дарти у формі показників результативності виробництва для всіх його основних галузей (продуктивність, собівартість, рентабельність, фондо-та матеріаломісткість), що визначаються при плануванні діяльності;

2) оцінка виконання встановлених норм. При цьому досягнуті результати порівнюються з плановими показниками на основі обраного масштабу допустимих відхилень. Система контролю повинна реагувати лише на істотні критичні відхилення від заданих меж функціонування, в іншому випадку вона стає нестабільною та неекономічною;

3) коригування відхилень від встановлених норм і планів.

Відповідно до другого підходу процедура контролю за кожною системною характеристикою передбачає чотири основні стадії:

1) встановлення стандарту або початкова стадія контролю (для кожної характеристики повинні бути встановлені базисні специфікації);

2) власне процедура вимірювання;

3) контрольні механізми;

4) оцінка ефективності контролю.

У даному випадку запроваджується новий елемент — контроль контролю, тобто оцінка механізму контролю. На рис. 10.2 у принциповій схемі процесу контролю виділені чотири основні стадії:

S встановлення норм функціонування;

•/ збір даних про фактичний результат виконання;

•S порівняння та оцінка фактичного й очікуваного результатів виконання;

S вироблення і здійснення коригуючих дій (впливу).

На рис. 10.2 зображено сфери стадій управління.

Хід виконання господарської операції — сфера оперативного управління. Вимір фактичного результату виконання, порівняння та оцінка фактичного і очікуваного виконання, вироблення та здійснення коригуючих дій (впливу) — сфера контролю.

На рис. 10.2 подається лише один цикл контролю, але на практиці їх буде стільки, скільки необхідно для отримання бажаного результату до встанов­леного терміну.

ЕТАПИ КОНТРОЛЮ

І І роцес контролю поділяється на кілька послідовних етапів:

S визначення бажаного результату (стандарту);

S вимірювання фактичного результату виконання;

S оцінка результатів виконання;

■S коригуючі дії.

А) встановлення бажаного результату (стандарту)

Контрольна діяльність, як і вся управлінська праця, розпочинається з вста­новлення мети. Коли мета відома, необхідно відобразити бажаний результат у вимірюваних величинах, якщо це можливо.

Кочерин Є.А. Контроль в системе управления социалистическим производством: вопросы теории и практики. — М.: Экономика, 1982. — С. 119.

240

241

Розділ І

ТУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 10

ТУНКЦІЯ КОНТРОЛЮ

 

Під час здійснення процесу контролю мета конкретизується, уточнюється, перетворюючись на норми функціонування — критерії, за якими оціню­ється дія системи управління або хід виконання виробничого процесу.

Існує три форми норм функціонування: числова, шкальна і дескриптивна. При числовій формі контрольовані параметри вимірюються за повними число­вими значеннями. Параметри (кількість продукції), періоди часу, як правило, подаються у числовій формі. Але крім кількісних параметрів, досить часто зустрічаються якісні — дизайн, зручність в експлуатації тощо. Вони рангують-ся за допомогою бальної оцінки порівнянням аналогічних параметрів різних виробів чи моделей між собою.

Норми функціонування, які не можуть бути визначені першим і другим спо­собом, формулюються дескриптивно, описово. Норми часто встановлюються графічно.

До основних вимог, які ставляться до норм функціонування, належать: об­грунтованість, зручність, можливість порівняння та ін.

Основні види норм і нормативів:

•ґ норми витрат живої праці;

•/ норми витрат предметів праці (витрати сировини і матеріалів, пального, енергії);

•/ нормативи використання засобів праці [виробничих потужностей, машин,

обладнання та устаткування); ■S норми і нормативи функціонування організації, виробництва (тривалість

виробничого циклу, обсяг незавершеного виробництва).

Під нормами розуміють максимально допустиму величину абсолютних ви­трат сировини, матеріалів, пального, енергії для виготовлення одиниці про­дукції (або виконання роботи встановленої якості при умовах виробництва планового періоду).

Нормативами називаються показники, що характеризують відносні вели­чини (ступінь) використання засобів і предметів праці, їх розхід на одиницю площі, ваги та ін.

Окремо виділимо такий елемент норм функціонування, як норма керова­ності. Це та кількість працівників, яка перебуває у безпосередній підлеглос­ті одного функціонального керівника. її ще називають сферою, масштабом чи діапазоном контролю, зоною управління.

Параметри контролю — це рівні досягнення норм функціонування, ві­дображені у величинах, що підлягають виміру.

Параметри контролю виконують дві функції: вони є мотиваційною метою, яку виконавець прагне досягти, та використовуються у плануванні та контролі, як очікуваний результат.

242