Змістова характеристика дає відповідь на питання: що робиться в межах процесу контролю? Організаційна — ким робиться й у якому порядку це відбувається? Технологічна — як робиться?
Існує два підходи у виділенні стадій процесу контролю.
Перший передбачає три етапи:
1) встановлення стандартів (норм функціонування), тобто конкретних цілей, що підлягають виміру та визначенню у часі. Для управління необхідні стандарти у формі показників результативності виробництва для всіх його основних галузей (продуктивність, собівартість, рентабельність, фондо-та матеріаломісткість), що визначаються при плануванні діяльності;
2) оцінка виконання встановлених норм. При цьому досягнуті результати порівнюються з плановими показниками на основі обраного масштабу допустимих відхилень. Система контролю повинна реагувати лише на істотні критичні відхилення від заданих меж функціонування, в іншому випадку вона стає нестабільною та неекономічною;
3) коригування відхилень від встановлених норм і планів.
Відповідно до другого підходу процедура контролю за кожною системною характеристикою передбачає чотири основні стадії:
1) встановлення стандарту або початкова стадія контролю (для кожної характеристики повинні бути встановлені базисні специфікації);
2) власне процедура вимірювання;
3) контрольні механізми;
4) оцінка ефективності контролю.
У даному випадку запроваджується новий елемент — контроль контролю, тобто оцінка механізму контролю. На рис. 10.2 у принциповій схемі процесу контролю виділені чотири основні стадії:
S встановлення норм функціонування;
•/ збір даних про фактичний результат виконання;
•S порівняння та оцінка фактичного й очікуваного результатів виконання;
S вироблення і здійснення коригуючих дій (впливу).
На рис. 10.2 зображено сфери стадій управління.
Хід виконання господарської операції — сфера оперативного управління. Вимір фактичного результату виконання, порівняння та оцінка фактичного і очікуваного виконання, вироблення та здійснення коригуючих дій (впливу) — сфера контролю.
На рис. 10.2 подається лише один цикл контролю, але на практиці їх буде стільки, скільки необхідно для отримання бажаного результату до встановленого терміну.
ЕТАПИ КОНТРОЛЮ
І І роцес контролю поділяється на кілька послідовних етапів:
S визначення бажаного результату (стандарту);
S вимірювання фактичного результату виконання;
S оцінка результатів виконання;
■S коригуючі дії.
А) встановлення бажаного результату (стандарту)
Контрольна діяльність, як і вся управлінська праця, розпочинається з встановлення мети. Коли мета відома, необхідно відобразити бажаний результат у вимірюваних величинах, якщо це можливо.
Кочерин Є.А. Контроль в системе управления социалистическим производством: вопросы теории и практики. — М.: Экономика, 1982. — С. 119.
240
241
Розділ І
ТУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ
Тема 10
ТУНКЦІЯ КОНТРОЛЮ
Під час здійснення процесу контролю мета конкретизується, уточнюється, перетворюючись на норми функціонування — критерії, за якими оцінюється дія системи управління або хід виконання виробничого процесу.
Існує три форми норм функціонування: числова, шкальна і дескриптивна. При числовій формі контрольовані параметри вимірюються за повними числовими значеннями. Параметри (кількість продукції), періоди часу, як правило, подаються у числовій формі. Але крім кількісних параметрів, досить часто зустрічаються якісні — дизайн, зручність в експлуатації тощо. Вони рангують-ся за допомогою бальної оцінки порівнянням аналогічних параметрів різних виробів чи моделей між собою.
Норми функціонування, які не можуть бути визначені першим і другим способом, формулюються дескриптивно, описово. Норми часто встановлюються графічно.
До основних вимог, які ставляться до норм функціонування, належать: обгрунтованість, зручність, можливість порівняння та ін.
Основні види норм і нормативів:
•ґ норми витрат живої праці;
•/ норми витрат предметів праці (витрати сировини і матеріалів, пального, енергії);
•/ нормативи використання засобів праці [виробничих потужностей, машин,
обладнання та устаткування); ■S норми і нормативи функціонування організації, виробництва (тривалість
виробничого циклу, обсяг незавершеного виробництва).
Під нормами розуміють максимально допустиму величину абсолютних витрат сировини, матеріалів, пального, енергії для виготовлення одиниці продукції (або виконання роботи встановленої якості при умовах виробництва планового періоду).
Нормативами називаються показники, що характеризують відносні величини (ступінь) використання засобів і предметів праці, їх розхід на одиницю площі, ваги та ін.
Окремо виділимо такий елемент норм функціонування, як норма керованості. Це та кількість працівників, яка перебуває у безпосередній підлеглості одного функціонального керівника. її ще називають сферою, масштабом чи діапазоном контролю, зоною управління.
Параметри контролю — це рівні досягнення норм функціонування, відображені у величинах, що підлягають виміру.
Параметри контролю виконують дві функції: вони є мотиваційною метою, яку виконавець прагне досягти, та використовуються у плануванні та контролі, як очікуваний результат.
242
