- Закони природи створюються мисленням людини.
- Світ існує поза свідомістю людей.
- Свідомість є властивість, продукт матерії.
- Основою світу є світовий розум.
- Буття визначає свідомість.
- Матерія існує незалежно від якої б то не було свідомості.
11.Які з наведених суджень можуть належати тільки ідеалісту:
- Закони природи створюються мисленням людини.
- Світ існує поза свідомістю людей.
- Свідомість є властивість, продукт матерії.
- Основою світу є світовий розум.
- Буття визначає свідомість.
- Матерія існує незалежно від якої б то не було свідомості.
12.Питання про що Ф.Енгельс назвав “основним питанням філософії”?
- про буття сущого;
- про сенс життя;
- про основні закони суспільства, природи і мислення;
- про відношення мислення до буття.
13.В яких з наведених запитань розкривається, за Ф.Енгельсом, сутність другої сторони основного питання філософії?
- Чи здатне людство пізнати абсолютно все у світі?
- Чи може людство досягнути повного і вичерпного знання про все матеріальне у світі?
- Чи всі об’єкти дійсності стануть предметами нашого пізнання?
- Чи здатна людська свідомість пізнати сутність речей, закони об’єктивного світу?
14.Кому з давньогрецьких філософів належать слова: “…займатися філософією слід і молодому й старому: першому для того, щоб він і до старості залишався молодим, залишаючи добру пам'ять про минуле, другому—щоб він був і молодим, і старим, не відчуваючи страху за майбутнє”?
- Платону; - Епіктету;
- Аристотелю; - Епікуру;
- Сенеці.
15.Кому з філософів Нового часу належать слова: “…Філософія…одна тільки відрізняє нас від дикунів і варварів і що кожний народ характеризується більшою громадськістю і освіченістю, чим краще в ньому філософствують; тому немає для держави більшого блага, ніж мати справжніх філософів”:
- Декарту; - Спінозі;
- Руссо; - Канту.
16.Кому з філософів Нового часу належать слова: “Філософія є наука про граничні цілі людського розуму. Це високе поняття надає філософії гідності, тобто абсолютної цінності”:
- Декарту; - Руссо;
- Спінозі; - Канту.
17.Кому з філософів Нового часу належить цей вислів і як Ви його розумієте: “ Філософія є вищий цвіт, вона є поняття усього образу духу, свідомість і духовна сутність усього стану народу, дух часу як мислячий себе дух… вона цілком тотожна зі своєю епохою»:
- Декарту; - Гегелю;
- Спінозі; - Руссо;
- Канту.
Хто із філософів вважав, що справжня філософія є не та, що досліджує об’єкти, а та, що боліє сенсом життя та особистою долею?
- А.Шопенгауер; - І.Кант;
- М.Бердяєв; - І.Фіхте;
- А.Камю.
19.Хто із німецьких філософів вважав, що філософія – це “знання заради спасіння” на противагу “знанню заради панування”?
- І.Кант; - І.Фіхте;
- Г.Гегель; - М.Шелер;
- К.Ясперс.
Кому з філософів ХХ століття належить метафорична характеристика філософії як “Нічийної Землі”?
- Фромму; - Бердяєву;
- Сартру; - Расселу;
- Ортезі-і-Гасету.
Першоджерела до вивчення теми
Аристотель. Метафизика
… Знание обо всем необходимо имеет тот, кто в наибольшей мере обладает знанием общего, ибо в некотором смысле он знает все подпадающее под общее. Но, пожалуй, труднее всего для человека познать именно это, наиболее общее, ибо оно дальше всего от чувственных восприятий. А наиболее строги те науки, которые больше всего занимаются первыми началами: ведь те, которые исходят из меньшего числа [предпосылок], более строги, нежели те, которые приобретаются на основе прибавления (например, арифметика более строга, чем геометрия). Но и научить более способна та наука, которая исследует причины, ибо научают те, кто указывает причины для каждой вещи. А знание и понимание ради самого знания и понимания более всего присущи науке о том, что наиболее достойно познания, ибо тот, кто предпочитает знание ради знания, больше всего предпочтет науку наиболее совершенную, а такова наука о наиболее достойном познания. А наиболее достойны познания первоначала и причины, ибо через них и на их основе познается все остальное, а не они через то, что им подчинено. И наука, в наибольшей мере главенствующая и главнее вспомогательной, та, которая познает цель, ради которой надлежит действовать в каждом отдельном случае; эта цель есть в каждом отдельном случае то или иное благо, а во всей природе вообще — наилучшее.
Итак, из всего сказанного следует, что имя [мудрости] необходимо отнести к одной и той же науке: это должна быть наука, исследующая первые начала и причины: ведь и благо, и «то, ради чего» есть один из видов причин. А что это не искусство творения, объяснили уже первые философы. Ибо и теперь, и прежде удивление побуждает людей философствовать, причем вначале они удивлялись тому, что непосредственно вызывало недоумение, а затем, мало-помалу продвигаясь таким образом далее, они задавались вопросом о более значительном, например, о смене положения Луны, Солнца и звезд, а также о происхождении Вселенной. Но недоумевающий и удивляющийся считает себя незнающим (поэтому и тот, кто любит мифы, есть в некотором смысле философ, ибо миф создается на основе удивительного). Если, таким образом, начали философствовать, чтобы избавиться от незнания, то, очевидно, к знанию стали стремиться ради понимания, а не ради какой-нибудь пользы. Сам ход вещей подтверждает это; а именно: когда оказалось в наличии почти все необходимое, равно как и то, что облегчает жизнь и доставляет удовольствие, тогда стали искать такого рода разумение. Ясно поэтому, что мы не ищем его ни для какой другой надобности. И так же как свободным называем того человека, который живет ради самого себя, а не для другого, точно так же и эта наука единственно свободная, ибо она одна существует ради самой себя.
