Особливості системи вищої освіти зарубіжних країн ( Німеччина)

Закон України від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту».

Закон України від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту».

Усі заклади вищої освіти поділяються на такі групи:

 університети (класичні, технічні, загальноосвітні та спеціалізовані заклади університетського рівня – вищі педагогічні, теологічні та медичні школи). Більшість університетів мають класичну структуру. У них готують і докторів наук;

 вищі фахові школи зі спеціалізованою фаховою підготовкою, готують спеціалістів з інженерії, бізнесу, менеджменту;

 вищі школи (коледжі) мистецтв і музики.

Основою системи вищої освіти є університети. Вони мають, зазвичай, класичну структуру і завдання: несуть відповідальність за наукові дослідження, навчання, підготовку кадрів вищої кваліфікації, готують докторів наук, наділені правом присуджувати габілітацію (докторат-2) для заміщення посад завідувачів кафедрами. Навчання триває щонайменше чотири роки.

Для вступу до закладів вищої освіти потрібно мати атестат про середню освіту, який буває трьох типів: «загальний» (дає право вступу до всіх ВНЗ); «фаховий» (дає право вступу на певні спеціальності); документ для вступу лише у вищі фахові школи чи на відповідний факультет загальноосвітнього університету. Навчання у державних закладах освіти безкоштовне.

Існує чотири категорії викладачів: професор, асистент, науковим працівник і викладач спеціальних дисциплін (іноземних мов, спорту тощо). Випускникам вищих навчальних закладів після складання державного іспиту присвоюють титул дипломованого спеціаліста, а в університетах – магістра, що дає право на державну службу, відповідну фахову діяльність та аспірантуру. Магістратура зорієнтована на викладацьку роботу. Вищою кваліфікацією в Німеччині є титул доктора. Це вимагає 3-5 років наукових досліджень, здачі державного екзамену та захисту дисертації.

Кваліфікації. Отриманням диплома закінчуються курси інженерії, економіки, соціальних і природничих наук, магістерською роботою – мистецькі та гуманітарні. Диплом чи магістерське посвідчення видають і після 1-2 років поглибленого додаткового навчання, яке відбувається після оволодіння програмою другого циклу.

48. У домінує приватний характер вищої школи. Загальна чисельність студентів у Японії перевищує 2,9 млн. чоловік. У державних університетах навчається 628 тис. чол., у муніципальних — 125 тис, у приватних — 2,1 млн. чол. Вступити в державні університети можна, тільки закінчивши повну середню школу. Прийом відбувається у два етапи. Перший етап — усі абітурієнти складають єдиний іспит "Загальний тест досягнень першого рівня", що проводиться Національним центром з прийому до університетів. Ті, хто успішно витримав тестування, допускаються до вступних іспитів в університетах.Другий етап — іспити та інтерв'ю (кількість та тематика залежать від факультету). У січні — загальнодержавний іспит, у лютому — іспити у приватні ВНЗ і у березні — у державні ВНЗ. Характерною рисою організації навчального процесу в японських університетах є чіткий розподіл на загальнонаукові й спеціальні дисципліни. Перші два роки всі студенти одержують загальноосвітню підготовку, вивчаючи загальнонаукові дисципліни,а також слухаючи спецкурси зі своєї майбутньої спеціальності. В останні два роки студенти вивчають обрану ними спеціальність. Терміни навчання у всіх університетах стандартизовані. Базовий курс вищої освіти становить 4 роки за всіма основними напрямами навчання й спеціальностями. Медики і ветеринари вчаться на два роки довше. По закінченні базового курсу присуджується ступінь бакалавра — Gakushi. Формально студент має право вчитися у вузі 8 років. Випускники вузів, які виявили здатність до дослідницької роботи, можуть продовжити навчання у магістратурі на ступінь магістра (Shushi). Воно триває 2 роки. Ступінь доктора філософії (Hakushi) передбачає вже 3 роки навчання в докторантурі для тих, хто має ступінь магістра, і не менше 5 років для бакалаврів. Більшість університетів організують навчальний процес за семестровою системою. В університетах прийнята система залікових одиниць, якими оцінюється обсяг вивченого курсу, виходячи з кількості годин, які витрачаються щотижня протягом семестру на навчання в аудиторії або лабораторії. Кількість залікових одиниць, які потрібно набрати для одержання ступеня бакалавра, коливається від 124 до 150. Програма на ступінь магістра передбачає поглиблену наукову й професійну спеціалізацію. В університетах прискореного циклу термін навчання складає 2 роки, а для бажаючих одержати медичну спеціальність термін навчання складає три роки. Усі ВНЗ платні. Оплата за навчання різна і залежить від ВНЗ. Зазвичай навчання у приватних ВНЗ дорожче, ніж у державних. В Японії вища освіта вважається обов'язковою. Якість же підготовки фахівців у японських вузах за міжнародними стандартами залишається низькою.

49. Згідно ЗУ від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту»,ЗУ від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту».Суспільні відносини в галузі навчання, професійної підготовки громадян України регулюються Законом України «Про вищу освіту» (прийнятий 17.01.2002 в редакції від 10.02.2010). У цьому Законі термін вища освіта вживається у такому значенні:«Вища освіта — Пвищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.» Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:перший рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них віщі навчальні заклади; другий рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст – забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації; бакалавр – забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр – забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації. Для фахівців вищої кваліфікації передбачається два рівні вчених ступенів, які здобуваються послідовно:- кандидат наук; - доктор наук. Зміст вищої освіти — обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва. Вища школа України готує фахівців із 76 напрямів і 584 спеціальностей, що дозволяє задовольняти потреби всіх сфер суспільного життя країни. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, які мають базову загальну середню освіту. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитись з відривом від виробництва (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей – екстерном. Держава створює громадянам України умови для реалізації їхнього права на здобуття вищої освіти. Навчання у вищих навчальних закладах державної форми власності оплачується державою, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 61 Закону України "Про освіту", у вищих навчальних закладах інших форм власності – юридичними та фізичними особами. Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання. Контроль за дотриманням принципів соціальної справедливості та законності при прийомі громадян до вищих навчальних закладів здійснюється органами, уповноваженими цим Законом.

50. Система вищої освіти Франції організована за єдиним європейським принципом (LMD) і ґрунтується на кількості років, відведених на освіту після закінчення середньої школи. Таким чином, три роки навчання у вузі дозволяють отримати ступінь ліценціата (180 залікових одиниць ECTS), п'ять років навчання у вузі дозволяють отримати ступінь магістра (Master, 300 залікових одиниць ECTS) і вісім років навчання дозволяють досягти ступеня доктора (Doctorat, PhD). Ступеня ліценціата, магістра і доктора є основними етапами навчання в системі вищої освіти.У Франції налічується 89 державних університетів, де викладаються найрізноманітніші дисципліни. Докторантура французьких університетів традиційно відрізняється відкритістю для іноземних дослідників: автором кожної четвертої докторської дисертації (PhD) є іноземний докторант.Вищі школи – це специфічні французькі навчальні заклади, які існують паралельно з університетами. У цих навчальних закладах, які проводять дуже суворий відбір студентів, викладання ведеться згідно найвищим стандартам. Програми навчання передбачають отримання базової ступеня магістра (термін навчання – п'ять років) або ступенів проміжних рівнів – бакалавра (термін навчання три роки), магістра природничих наук(термін навчання чотири або п'ять років),магістра-спеціаліста(термін навчання шість років).Спеціалізовані школи доповнюють пропозиції у сфері вищої освіти Франції спеціальностями в таких областях, як мистецтво, мода, архітектура, туризм та готельний бізнес.Однією з особливостей французької системи освіти є те, що навчальні заклади отримують серйозну фінансову підтримку від держави. Існує три типи стипендій для іноземних учнів: стипендії, що надаються французьким урядом; стипендії, що надаються урядами держав, громадянами яких є студенти, і стипендії, що надаються міжнародними та неурядовими організаціями.

51. Згідно ЗУ від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту»,ЗУ від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту» та Наказу Міністерства освіти України від 02.06.1993 р. № 161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах»Гуманізація освіти - орієнтація освітньої системи й освітнього процесу на розвиток і становлення взаємоповаги між студентами і педагогами, основаної на врахуванні прав кожної людини; на збереженні і зміцнення їхнього здоров'я, почуття власної гідності й розвитку особистісного потенціалу. Саме така освіта гарантує учням право вибору індивідуального шляху розвитку.Гуманітарна освіта – навчально-виховний процес викладання –освоєння гуманітарних дисциплін, головними серед яких є історичні, філософські, політологічні, культурологічні, філологічні, українознавчі, психолого-педагогічні, правознавчі дисципліни. Фундаменталізація - посилення взаємозв'язку теоретичної й практичної підготовки молодої людини до сучасної життєдіяльності. Особливе значення надають глибокому й системному засвоєнню науково-теоретичних знань з усіх дисциплін навчального плану освітньої системи школи чи вищого навчального закладу.Фундаменталізація як основа розвитку інноваційної вищої освіти передбачає: збереження ядра змісту, яке за своєю природою повинне бути консервативним; навчання базових компетентностей; посилення загальноосвітніх компонентів у професійних освітніх програмах; перехід до підготовки фахівців широкого профілю; пізню профілізацію навчання; посилення наукового потенціалу навчальних закладів, створення науково-технологічних парків. Диференціація - орієнтація освітніх установ на досягнення студентів під час урахування, задоволення й розвитку зацікавлень, схильностей і здібностей усіх учасників освітнього процесу. Диференціацію можна втілювати на практиці різними способами, наприклад, через групування студентів (слухачів) за ознакою їхньої успішності; поділ навчальних дисциплін на обов'язкові й за вибором; поділ навчальних закладів на елітні, масові й призначені для учнів із затриманнями чи відхиленнями в розвитку; складання індивідуальних планів і освітніх маршрутів для окремих студентів відповідно до інтересів і професійної орієнтації тощо.

52. Згідно ЗУ від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту»,ЗУ від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту» та Наказу Міністерства освіти України від 02.06.1993 р. № 161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах»Стандартизація — орієнтація освітньої системи на реалізацію насамперед державного освітнього стандарту — набору обов'язкових навчальних дисциплін у межах чітко визначеного обсягу годин. Багатоваріантність - створення в освітній системі умов вибору й надання коясному суб'єктові шансу на успіх, стимулювання студентів до самостійного вибору й ухвалення відповідального рішення, забезпечення розвитку альтернативного й самостійного мислення. На практиці багатоваріантність виявляється через можливість обирати темпи навчання, досягати різного рівня освіченості, вибирати тип освітньої установи, а також диференціацію умов навчання залежно від індивідуальних особливостей студентів (у класі, групі, індивідуально, за допомогою комп'ютера тощо). Інформатизація освіти пов'язана з широким і дедалі масовішим використанням обчислювальної техніки й інформаційних технологій у процесі навчання. Інформатизація освіти набула найбільшого поширення в усьому світі саме в останнє десятиліття - у зв'язку з доступністю "для системи освіти й відносною простотою у використанні різних видів сучасної відео-, аудіотехніки і комп'ютерів.

53. Згідно ЗУ від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту»,ЗУ від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту» Педагогіка вищої школи – це наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професорську підготовку як спеціалістів відповідно до вимог держави. Тому предмет педагогіки вищої школи охоплює:■ вищий навчальний заклад як педагогічну систему;■ функціонування та ефективність педагогічного процесу у вищому навчальному закладі;■ педагогічну діяльність науково-педагогічних працівників, "їхню професійно-педагогічну підготовку;■ педагогічні закономірності формування й розвитку особистості студента;■ процес вищої освіти і самоосвіти;■ навчання у вищому навчальному закладі;■ виховання і самовиховання студентів;■ моральну і психологічну підготовку;■ форми, методи і педагогічні технології у вищому навчальному закладі;■ особистість науково-педагогічного працівника;■ педагогічні особливості взаємодії студентів і науково-педагогічних працівників у педагогічному процесі ВНЗ у ході реалізації завдань Болонської конвенції;■ колектив (соціальну групу) науково-педагогічних працівників кафедр, факультетів, ВНЗ;■ студентські колективи (соціальні групи). Мета науки – дослідження закономірностей розвитку,виховання і навчання студентів і розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки кваліфікованого спеціаліста. Завдання педагогіки вищої школи: - аналіз соціально-історичних характеристик системи вищої освіти; -аналіз змісту, форм і методів навчання, розвиток і виховання студентів у ВНЗ;- аналіз методів контролю і оцінки успішності студентів на основі системи підходу; - розробка нових технологій навчання і виховання у ВНЗ; - розкриття педагогічних закономірностей формування студентів як майбутніх фахівців.

54. Згідно ЗУ від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту»,ЗУ від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту» та Наказу Міністерства освіти України від 02.06.1993 р. № 161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах»Функціями педагогіки вищої школи є: - аналітичну - теоретичне вивчення, опис та аналіз педагогічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв'язків, аналіз, узагальнення, інтерпретація та оцінка педагогічного досвіду; - прогностичну - полягає в обґрунтованому передбаченні розвитку педагогічної реальності (якою, наприклад, буде вища школа майбутнього, як зміняться відповідно до мети суспільства навчальний процес у ній, якою буде політика освітнього моніторингу й керівництва тощо). На базі науково обґрунтованого прогнозу стає можливим більш впевнене та ефективне планування. У галузі виховання значущість наукових прогнозів виключно велика, адже за своєю сутністю виховання обернене у майбутнє; - проективно-конструктивна - полягає в тому, що на основі фундаментального знання вдосконалюється педагогічна практика вищої освіти, розробляються нові технології навчання і виховання студентської молоді, управління освітніми структурами.

55. Згідно ЗУ від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту»,ЗУ від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту» таПКМУ від 20.01.1998 р. № 65 «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)», Лист МОН України від 25.04. 2001 р. №1/9-168 «Про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» Осві́тньо-кваліфікаці́йний рівень ви́щої осві́ти — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності. 1. Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді діяльності.Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.2. Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді діяльності.Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. 3. Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді діяльності.4. Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді діяльності.Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.5. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань може здійснюватися на основі повної загальної середньої освіти.

56. Згідно ЗУ від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту»,ЗУ від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту», Наказ МОН України від 14.01.2002 р. № 16 «Про затвердження Положення про експертну комісію та порядок проведення акредитаційної експертизи»,ПКМУ від 9 серпня 2001 р. № 978 «Про затвердження Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах» Акредито́ваний навча́льний за́клад — навчальний заклад, якому надано повноваження здійснювати навчання, підготовку спеціалістів за певним рівнем (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр тощо).Акредитація вищого навчального закладу — процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.Акредитаційна експертиза проводиться експертною комісією, яку формує МОН. Положення про експертну комісію та порядок проведення акредитаційної експертизи затверджує МОН протягом навчального року. Рішення про акредитацію (або відмову в акредитації) приймає Акредитаційна комісія. Зазначене рішення через два тижні з дня прийняття затверджується МОН. У разі прийняття позитивного рішення щодо акредитації закладу МОН видає навчальному закладу сертифікат про акредитацію закладу. Строк дії сертифіката про акредитацію закладу для вищих навчальних закладів, які мають статус національного, становить 10 років, інших навчальних закладів та відокремлених підрозділів навчальних закладів - п’ять років..

57. Згідно ЗУ від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту»,ЗУ від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту», Наказ МОН від 02.06.1993 р. № 161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», Наказ МНС Укр від 22.07.2004 р. № 336 «ПОЛОЖЕННЯ про організацію навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МНС України» Якість підготовки спеціаліста залежить від: - визначення змісту навчання - чому навчати. Зміст визначається не лише програмою курсу, а й професійним спрямування навчання; - застосування найбільш ефективних методів та прийомів навчання, тобто як навчати. Інтенсифікація навчального процесу полягає в тому, як за найменший час забезпечити найбільш якісні знання студентів; - організація пізнавальної діяльності студентів, тобто як вчитися. Також якість підготовки спеціалістів повністю залежить від викладача. Тому до нього висуваються певні вимоги:-він повинен мати глибокі знання з курсу;-добре знати практичну роботу підприємств,тощо.

58. Класифікація організаційних форм навчання у ВНЗ.

Наказ Міністерства освіти України від 02.06.1993 р. № 161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах».

Лекції, практичні заняття (семінари, практичні, лабораторні), самостійна робота студентів під контролем викладача, науково-дослідна робота студентів, виробнича практика та ін.. У дидактиці ці форми трактують як способи керування навчально-пізнавальною діяльністю для розв’язання визначених дидактичних завдань. Методи навчання (лекції, семінари, практ і лаб роботи) виступають як організаційні форми навчання, оскільки є способами взаємодії студентів і викладачів, у межах яких реалізуються інші методи і засоби навчання.

59. Науково-дослідна діяльність студентів магістратури.

Науково-дослідна робота магістрів спрямована на розвиток у майбутніх педагогів і науковців нахилів до пошукової, дослідницької діяльності, до творчого розв'язання навчально-виховних завдань в освітніх закладах, а також формування умінь і навичок застосування дослідницьких методів для розв'язання практичних питань навчання і виховання.

Вона передбачає участь у роботі предметних наукових гуртків, проблемних груп, секцій, лабораторій, проведення досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів, роботу в студентських інформаційно-аналітичних і культурологічних центрах.

Магістерська робота є завершеним самостійним дослідженням, у якому висунуті для публічного захисту наукові положення є свідченням достатнього науково-теоретичного і науково-практичного рівня, уміння творчо використовувати сучасні методи дослідження.