Роль та структура педагогіки вищої школи в Україні

Закон України від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту».

Закон України від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту».

Система вищої освіти - це сукупність вищих закладів освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку, здобуття випускниками освітньо-кваліфікаційних рівнів, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації. На даний час, відповідно до рівня підготовки, матеріально-технічного забезпечення та наявності науково-педагогічних кадрів, для визначення статусу вищих навчальних закладів установлено чотири рівні акредитації:

- перший рівень - технікум, училище та інші вищі навчальні заклади прирівняні до них;

- другий рівень - коледж та інші, прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

- третій і четвертий рівні (залежно від результатів акредитації): університет, інститут, академія, консерваторія.

Освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст" забезпечують вищі навчальні заклади першого рівня акредитації. Рівень "бакалавр" забезпечують вищі навчальні заклади другого рівня акредитації. Освітньо-кваліфікаційні рівні "спеціаліст", "магістр" забезпечується вищими навчальними закладами третього і четвертого рівнів акредитації.

Вищі навчальні заклади вищого рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації. Технікуми, училища, коледжі можуть бути структурними елементами вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації.

В Україні діють такі види вищих закладів освіти

1. Університет (класичний університет) — багатопрофільний вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення, має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих установ і підприємств, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності.

2. Академія — вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

3. Інститут — вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, мистецтва і культури, проводить на належному рівні наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий і матеріально-технічний потенціал.

4. Коледж — вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста.

5. Технікум (училище) — вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста.

10.Методи і методика педагогічних досліджень.

Закон України від 23.05.1991 р. № 1060 «Про освіту».

Закон України від 17.01.2002 р. № 2984 «Про вищу освіту»

Система методів науково-педагогічного дослідження складається з власне педагогічних, традиційних, а також методів, запозичених педагогікою з інших наук. Метод наукового педагогічного пізнання є способом здобуття, виявлення достовірних, переконливих фактів про реальну педагогічну дійсність, знань про наявні між її явищами зв’язками і залежностями, про закономірні тенденції їх розвитку, узагальнення здобутих знань і їхньої оцінки. Науково-дослідна методика – сукупність методів, цілеспрямована організація і застосування їх у пізнавальному процесі для підтвердження чи спростування висунутої гіпотези дослідження.

Різноманітні методи педагогічного дослідження можна поділити на три основні групи: методи емпіричного дослідження (пізнання педагогічного досвіду), методи теоретичного дослідження і методи математичної статистики.

Емпіричні методи педагогічного дослідження. До групи методів емпіричного дослідження належать такі: спостереження, опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування), тестування, рейтинг, вивчення продуктів діяльності досліджуваних (письмових, графічних, творчих і контрольних робіт), вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент.

Спостереження – це цілеспрямоване сприйняття будь-якого педагогічного явища, у процесі якого дослідник одержує конкретний фактичний матеріал.

Важливим способом дослідницької роботи є соціологічні методи – опитування. Методи опитування – це бесіда, інтерв’ю, анкетування. Вони можуть бути усними і письмовими. Усні опитування – це і довільна бесіда, і цілеспрямована співбесіда з респондентами. Бесіда – самостійний чи додатковий метод дослідження, застосовуваний з метою одержання необхідної інформації для роз’яснення того, що не було зрозуміло при спостереженні.

Різновидом бесіди є інтерв’ювання, привнесене в педагогіку із соціології. При інтерв’юванні дослідник дотримується заздалегідь намічених питань, які ставлять у визначеній послідовності.

Анкетування – вид опитування, але не усного, а письмового. Це метод масового збирання матеріалу за допомогою анкети. Ті, кому адресовані анкети, дають письмові відповіді на запитання.

У сфері дослідження явищ педагогічної дійсності важливим є застосування методу тестування. Тестування – це метод виявлення визначених якостей особистості й інтенсивності їх виразності за допомогою серії іспитів тобто це спосіб психологічної діагностики, що використовує стандартизовані запитання і завдання (тести), які мають визначену шкалу значень.

До емпіричних методів дослідження відносять також вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, у ході якого наділяють головну ідею автора як педагога-новатора, сутнісні механізми запропонованої ним педагогічної інновації, що сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу.

Експеримент – спеціально організована перевірка того чи іншого методу, прийому роботи для виявлення його педагогічної ефективності.

Теоретичні методи педагогічного дослідження. Теоретичні методи необхідні для визначення проблеми наукового педагогічного дослідження, формулювання гіпотез і оцінки зібраних фактів. З метою накопичення наукових фактів доцільно використовувати метод вивчення нормативних та інструктивно-методичних документів.До теоретичних методів дослідження належать історико-генетичний метод, метод моделювання, а також різні розумові процедури логічного мислення: аналіз (розчленовування на частини), синтез, класифікація, типологізація, абстрагування, порівняння, узагальнення та ін.

Математичні і статистичні методи в педагогіці. Математичні та статистичні методи в педагогіці застосовують для обробки даних, одержаних методами опитування й експерименту, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами. Ці методи допомагають оцінити результати експерименту, підвищують надійність висновків, дають підстави для теоретичних узагальнень. Найбільш поширеними з математичних методів, застосовуваних у педагогіці, є: реєстрація, ранжування, шкалування.