Напрямки розподілу та використання вало­вого доходу

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів дія-ті, отриманого (нарахованого) протягом зв.періоду в грош., матер. або немат.формі як на терит.України так і за її межами. Включає: доходи від товарів, робіт, послуг; від продажу ЦП; від здійсн.банк, страх.і ін..операцій, торгівлі валютними цінностями; від спільної ді-ті; доходи не врах.в попер.але виявлені у зв.періоді та ін. Скоригований ВД – ВД за мінусом ПДВ і н.надходжень, що не є доходом п-ва. Напрями розподілу і використання валового доходу: 1) Відшкодування матеріальних витрат, знос основних виробничих фондів 2) Податки і інші обов'язкові платежі 3) Зарплата і відрахування на соц.заходи 4) Фінансування інших витрат 5) Прибуток

16. ПЛАНУВАННЯ ВАЛОВОГО ДОХОДУ Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуван­нями у складі собівартості реалізованої продукції. Планирование: Доход от продажи продукции занимает наибольший удельный вес в составе валового дохода предприятия.Плановий обсяг доходу визн: Дпп=Зп+Qп-Зк, где Дпп- доход от продажи продукции, Qп – плановый объем выпуска продукции, Зп, Зк - переходные остатки непроданной продукции на начало і кінець план. пер. План.дохід від продажу пр.-ї выполняется по оптовым ценам без НДС и акциза. По одному виду: Д = Ц(ціна) * Q(обсяг вир-ва) Методы расчета планового размера дохода от продажи продукции: 1) поассортиментный: плановый размер дохода от продажи продукции рассчитывается по отдельным видам продукции, которая производится и реализуется. 2) укрупненного счета: применяется по предприятию в целом за расчет от выпуска, реализации всей продукции. Пример: предприятия производит продукцию Х. 1.Доход от реализации (Валовой доход) 2. НДС 3.Акциз 4. Чистый доход (1-2-3) 5. Материальные затраты 6.З/п 7.Отчисления в бюджет 8.Амортизация 9.Прочие расходы 10. Прибыль (4-5-6-7-8-9)

17. Визначення прибутку. Формування та розподіл прибутку.

Прибуток підприємства – це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат. Прибуток являє собою єдину форму власних нагромаджень підприємства. Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємства” прибутком вважається сума валових доходів від усіх видів діяльності, скоригована на суму валових витрат підприємства і суму амортизаційних відрахувань. Прибуток як об’єкт оподаткування являє собою величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами під-ва за встан. період. У стандарті бухгалтерського обліку П(С)БО № 3 записано: Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Прибуток у класичному розумінні - різниця між ціною товару (без податку на додану вартість і акцизу) і собівартістю (витратами на виробництво товару ). Формування: Балансовий прибуток – є узагальнюючим фін.пок-ком ді-ті п-ва; сума прибутку підприємства за всіма видами діяльності, відображена у її бухг. балансі. Склад БП: від реа-ї товарної прод-ї; від реа-ї ін. прод-ї та послуг нетоварного характеру; прибуток за ін. видами дія-ті (інвестиційна, фінансова та ін), від позареалізаційних операцій. Оподаткований прибуток – це скоригований ВД – Валові витрати – АВ. Після сплати податку на прибуток підпр-во отримує чистий прибуток. Формування прибутку від реалізації та основні показники, що впливають на його величину: Прибуток від реалізації продукції = Об’єм реалізованої продукції – Собівартість продукції. Розподіл П відбувається так: 1) розподіл загального П (сплата частки П до бюджету, податки); 2) розподіл П, що залишився на слату різних фін.санкцій; 3) Залишається чистий П, що йде на модернізацію ОФ, удоск.технології вир-ва, соц..потреби, благодійні цілі і ін.

18. Методи планування ПРИБУТКУ: Прибуток підприємства – це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат. У класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару (без податку на додану вартість і акцизу) і собівартістю (витратами на виробництво товару). Планується на рік, квартал, місяць. Методи планування: прямий розрахунок, економічний (аналітичний) метод, за пок-ком витрат на 1 грн продукції. 1) Прямий роз-к: розмір планового П від реа-ї визн.як різниця між опт.ціною одиниці продукції (В), і повною собівартістю одиниці пр.-ї (С): Прп=В-С. Заг.сума П (Прп) склад.із П від випуску пр.-ї (Пвп) + П в залишках прод-ї на почюплан.періоду (Пзп)–приб.в зал.на кінець пл.пер (Пзк). Загальна сума П = Прп + Пвід ін.ді-ті ± планові позареал.доходи і витрати. 2) Економічний метод: по всій прод-ї, з урах різних факторів.Це: 1) визн.БАЗОВИЙ П і БАЗОВА рентабельність; 2) визн.прибутку по порівняній про-ї, виходячи з % баз.рент-ті (визначення тов..про-ї план.року по собівартості звітного С =(Т-тов пр.-я по план.собівар-ті х100) / (100–З-зниження соб.на план.рік), визн П); 3) виявлення факторів, що вплив.на розмір прибутку (зниження собівартості, зміна асортименту, сортності, опт.цін); 4) розр.П по непорівняній продукції = план.випуск по пл.С * % рент. 5) розр.П на вхідні і вихідні залишки товарів на складі 6) зведений роз-к П 3. П за показником витрат на 1 грн: П = (Т*(100-В))/100; В-витрати на 1 грн пр.-ї; Т-товарна пр.-я в опт.цінах. Для обч.загального П необ.врахувати П у залишках на поч..і кін.пл.періоду

19. Сутність РЕНТАБЕЛЬНОСТІ та методи визначення. Рентабельність- це відносний показник, який вимірюється у %.Буває: 1) рентаб.окремих видів продукції (групи виробів): Р = П (валовий або чистий прибуток) х100/В (витрати); 2) рентаб.під-в, ус-в, орг.-й визн.співвідношенням загального (балансового) прибутку або приб.від осн.дія-ті до авансової вартості, собівартості чи обсягу реа-ї за оптовими цінами; 3) Рент-ть галузей економіки: співв.прибутку галузі до аванс.вартості, собів, обсягу реа-ї.

20.Онсовні поняття, функції та принципи оподаткування.

Податок – це обов.платежі юр.і фіз.осіб до бюджетної системи залежно від вартості майна, розміру доходу, споживання або обсягу. Субъект - физич.или юридич. лицо, кот.обязано в соответствии с действующ.зак-ми гос-ва уплачивать соответств. налоги и налоговые платежи. Объект – база обкладення відповідним податком. Джерела сплати податків: рента, %, зар.плата, предпринимательский доход. Податкова ставка - установленный в законном порядке размер налога единицу оподаткування. Існує фіксована (АЗ) и процентная (прибыль, НДС, налог на доходы физ.лиц). Налоговый период – период,за кот.производится обложение налогом и сбором. Налоги различают: 1).По форме налогообложения: прямые и косвенные. 2).По экономическому содержанию: налоги на доход, налоги на потребление, налоги на имущество. 3).В зависимости от уровня гос.структур: общие, местные, целевые. Функции: 1) фискальная: полягає у форм. Централізованих фондів фін.ресурсів шляхом стягнення податків 2) Регулирующая: вплив под..системи на фін.стан та еф-ть дія-ті СГД через визначення об.і суб.оп-ня, ставки податків і строки їх сплати, под..пільги та штраф.санкції. Принципы оп-ня: стимулирование предпринимательской дея-ти и инвестиционной активности; стим. НТП, технол. обновления вир-ва; обязательность; стабильность; экономическая обоснованность; доступность; равенство и недопущение проявлений налоговой дискриминации, единый поход, компетентность, социальная справедливость, ьравномерность уплати, равнозначность и пропорциональность.

21. Прямі податки (податок на прибуток, оподаткування доходів громадян). Прямые налоги - это налоги, устанавливаемые непосредственно на доходы и имущество плательщиков и уплачиваемые ими из собственных поступлений денежных средств. ЦЕ: 1) Налог на прибыль пр-ий; оплачивают СПД и др., кот-е осуществляют деят-ть, направленную на получение прибыли. Плательщики: 1) резиденти - СПД, бюджетные, сусп..і ін..п-ва, осуществляющие деят-ть, направленную на получение прибыли как на территории Украины, так и за ее пределами; 2) нерезиденти – физич.и юридич.лица, созданные в какой-либо организационно-правовой форме, получающие доходы с источником их происхождения в Украине; 3) Постоянные представительства нерезидентов, получающие доход из источников их происхождения в Украине или выполняющие представительские ф-ии относительно таких нерезидентов или их учредителей; 4). др.организации и учреждения, получающие доход от своей деят-ти. Объект -прибыль, рассчитанная путем вычитания из скорректированного валового дохода сумм валовых расходов и амортизационных отчислений: ОО=ВДск-ВВ-АВ, Налог на прибыль рассчит.по ф-ле: ПП=ОО*21%. 2) Налог на доходы физ.лиц; это прямой общегос-ный налог, взимаемый с доходов граждан по устан. ставке. Объект - совокупный доход работающих граждан, получаемый из разных источников по месту основной работы в Украине и за ее пределами, как в денежной, так и в натуральной форме (в оценке по рыночным ценам). Рассчит.по ф-ле: ОД*15% Совокупный ОД – 1) доход, полученный от пр-ий, учреждений и организаций всех форм собственности, физ. лиц-субъектов предпринимат.деят-ти, с которыми гражданин имеет трудовые отношения; 2) доход за выполнение трудовых обязательств, в т.ч.по совместительству, за выполнение работ по договорам подряда; 3) др.доходы, которые получены в результате предоставления предприятиями, учреждениями и организациями своим работникам материальных и социальных благ в денежной и натур. форме. 3) Налог (плата) на землю; 4) Налог с владельцев транспортных средств и др.самоходных механизмов; 5) Единый налог; 6) Плата за воду.

22. НЕПРЯМІ ПОДАТКИ (ПДВ, АЗ)

Непрямі податки - це податки, що встановлюються на товари і послуги у вигляді надбавок до ціни товару або послуг і в обов'язковому порядку сплачувані до бюджету продавцями цих товарів і послуг. До них відносяться: ПДВ, акцизний збір і митний збір. Акцизний збір - це непрямий податок, що встан. на підакцизні товари та включається в їхню ціну. Платниками є СПД (їхні філії, відділення, підрозділи). АЗ, що включається в ціну, розрах. у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції. ПДВ -Особливість в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність СГ та на їхній фінансовий стан. ПДВ=База оподаткування*20%, База оподат-ня=собів-ть+прибуток+мито+АЗ+інші податки=Вільна ціна.. Сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з продажем товарів впродовж зв. періоду, і сумою ПК, який сформувався впродовж одного і того ж періоду: ПДВ =ПЗ-ПК (ПЗ) - загальна сума ПДВ, отримана (нарахована) підприємством-платником податку в звіт. періоді. ПК=∑ПДВтмц+∑ПДВоф+∑ПДВнма - сума, на яку підприємство-платник ПДВ має право зменшити ПЗ зв. періоду. Варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Платниками податку в бюджет є СГД (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. Об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом. Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період. Є ще мито.

23. МІСЦЕВІ ПОДАТКИ. Местные налоги и сборы - это платежи, кот-е устанавливаются местными органами власти и обязательны к уплате их плательщиками на данной территории. К ним относятся: 1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (з 1.07.2012), база оп-ня – жит.площа об'єкта житлової нерухомості; 2) єдиний податок, База: дохід. До місцевих зборів належать: 1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2) збір за місця для паркування транспортних засобів, база: площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету; 3) туристичний збір – за період проживання в готелі, будинку (0,5-1% до бази справляння)

24. Валовий дохід та валові витрати підпр-ва

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди); Доходи, не враховані в попередніх періодах та виявлені у звітному; Доходи з інших джерел, Скорректированный валовой доход - это валовой доход, уменьшенный на суммы налога на добавленную стоимость, акцизный сбор и суммы других поступлений, которые не являются доходом пр-я соответственно законодательству Украины. Валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як

компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Особенность отнесения затрат к составу валовых расходов: все затраты должны быть связаны с основной деят-ю пр-я. Валовые расходы: пряме (однозначно относятся к составу валовых расходов): • суммы любых затрат, вязанных с подготовкой, организацией, ведением производства, продажей продукции (работ, услуг) и охраной труда • суммы средств, внесенных в страховые резервы; • суммы уплаченных (начисленных) налогов, сборов (обязательных платежей), включая АЗ и рентные платежи, а также сбор в виде целевой надбавки к действующему тарифу на электро- и теплоэнергию • суммы затрат, не отнесенные к составу валовых затрат минувших отчетных налоговых периодов в связи с потерей, уничтожением или повреждением документов, установленных правилами налогового учета, и подтвержденных такими документами в отч. налог. периоде • суммы безнадежной задолженности • суммы затрат, не учтенных в минувших налоговых периодах всвязи с допущением ошибок и выявленных в отч.нал. периоде в расчете налогового обязательства • другие. И затраты двойного назначения (могут входить в состав валовых расходов, а могут не входить, если подтверждены соотв.документами): • на обеспечение наемных работников специальной одеждой, обувью, обмундированием, а также продуктами спец. питания • затраты, кроме подлежащих амортизации, связанные с научно-техническим обеспечением хоз. дея-ти • затраты налогоплательщика на проведение предпродажных и рекламных мероприятий относительно товаров (работ, услуг), которые продаются (предоставляются) • Затраты на организацию приемов, презентаций и праздников, приобретение и распространение подарков, включая безвозмездную раздачу образцов товаров или безвозмездное предоставление услуг (выполнение работ) с рекламными целями, не больше 2 % от налогооблагаемой прибыли налогоплательщика за предшествующий отчетный (налоговый) год • другие

25. Матеріальні активи (ОЗ): хар-ика, склад, облік

Основні засоби – матеріальні активи, які п-во утримує з метою викор.їх у процесі вир-ва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду ін..особам, а також для здійснення адміністр.і соц..-культ.функцій, очік.термін корис.викор.яких більше одного року. Состав ОС: 1) здания, 2) сооружения, 3) рабочие и силовые машины; 4) измерительные и регулирующий приборы и пристрої; 5) транспортные средства; 6) вычислительная техника; 7) инструменты и хозяйствен.инвентарь, 8) земельные участки, НА С/Х ПРЕД-ИЯХ ДОПОЛНИТЕЛЬНО: 9)рабочий и племенной скот, 10) многолетние насаждения, с/х техника. Учёт ОС: налоговый и бухгалтерский. Налоговый: Группа 1: здания, сооружения, их структурные компоненты и передающие устройства. Группа 2: автомобильный транспорт и запасные части к нему; мебель; бытовые электронные, оптические, электромеханические приборы и инструменты, др.конторское (офисное) оборудование, оборудование и принадлежность к ним; Группа 3: прочие основные фонды, не включенные в группы 1,2 к 4; Группа 4: электронно-вычислительные машины, др.машины для автоматической обработки информации, их программное обеспечение, связанные с ними ср-ва считывания или печати информации, др.информационные сис-мы, телефоны (в т.ч.сотовые), микрофоны и рации, ст-ть которых превышает ст-ть малоценных товаров (предметов). Бухгалтерский: 1. Основные средства 2. Прочие необ. матер. активы 3. Незавершенные капитальные инвестиции В завис.от участия в пр-ве основные фонды делятся на: 1) Производственные (активне) 2) Непроизводственные (пассивные).

26. Оцінка ОС: первісна, переоцінена, залишкова, ліквідаційна. ОС оцениваются по: 1) Первоначальной ст-ти - ст-ти ОФ, кот.выражает сумму всех ден.затрат, необходимых на создание, приобретение ОФ. 2) Переоцененной ст-ти –ст-ть на момент проведения переоценки. Переоценка, если остаточня ст-ть>1% от справедливой ст-ти. 3) Остаточной ст-ти – разница між ПВ и суммой щомісячного зносу. 4) Ликвидационной ст-ти – сумма засобів чи вартість інших активів, кот.пр-е может получить в рез-те ликвидации или реализации по окончании предусм. срока использ.

27. Знос і ремонт ОС Износ: 1) Физический знос ОФ - это втрата ними первоначальной потребительской ст-ти, вследствие чего они постепенно приходят в негодность и требуют замены новыми ср-вами труда. Установление степени физич.износа необходимо для определения реальной остаточной ст-ти, правильного планирования замены старых машин и оборудования новыми. Физический износ частично восстанавливается путем ремонта, реконструкции и модернизации основных фондов. Коэффициент физ.износа: Кзн = ∑изн / ПВ, где ∑изн – сумма износа основных фондов; ПВ – первонач.ст-ть всех или отдельных видов, групп основных фондов. 2) Моральный износ проявляется в том, что выпущенные раньше основные фонды по своей конструкции, производительности, экономичности значительно уступают новейшим образцам. Поэтому периодически возникает необхо-ть замены устаревающих ОФ новыми, более экономичными. Восстановление изнашиваемых основных фондов и их воспроизводство производится за счет амортизационных отчислений, формируемых при амортизации этих фондов. Ремонт – это способ воссоздания основных средств (рядом с новым строительством и реконструкцией), который заключается в ликвидации пошкоджень, поломок, дефектов средств труда и объектов социального назначения.Различают текучий - состоит в ликвидации отдельных поломок и замене или обновлении отдельных частей, средний - для частичного обновления основных средств с заменой деталей и узлов и капитальный ремонт – полная разборка машины или станка, выявление дефектов, проводится контроль технического состояния, сборка оборудования, его регулировка и тестирование.

28. Амортизація ОС та меоди нарахування амор-ії (нал и бух)

Амортизация – поступове перенесення по частинах вартості ОФ на вироблений продукт. Вона здій.з метою нагромадження фін.ресурсів для фінан-ня наступного відновлення і відстворення ОЗ. БУХ.УЧЕТ: Методи: 1. Прямолинейный - делением ст-ти, кот.амортизируется, на срок полезного использования объекта основных ср-в; 2. Зменшення залишкової вартості- добуток остаточной ст-ти объекта на нач.года или первонач.ст-ти на дату начисления А и годовой нормы А. Годовая норма амортизации (%) = 1 – результат кореня ступеню кол-ва лет полезного использования объекта. 3. Прискореного змен.зал.вартості –добуток остаточной ст-ти объекта на нач.отчетного года или первонач.ст-ти на дату начала начисления А и годовой нормы А, кот.вычисляется исходя из срока полезного использования объекта и удваивается. 4. кумулятивный – добуток ст-ти, кот.амортизируется и кумулятивного коэф.(деление кол-ва лет, кот.остаются до конца срока полезного использования объекта основных ср-в на Σ числа лет его полезного использования); 5.Производственный – месячная ΣА = добуток фактич.месячного объема прод-ии (работ, услуг) и виробничої ставки амортизации. Производств.ставка А = ст-ть, кот.амортизируется / общий объем прод-ии (работ, услуг), кот.пр-е планирует произвести с использованием объекта основных ср-в. НАЛОГОВЫЙ УЧЕТ: Нормы амортизации устанавливаются в % к балансовой ст-ти любой из групп основных фондов на начало отчетного (налогового) периода в следующем размере (в расчете на налоговый квартал): группа 1 – 2%; группа 2 – 10%; группа 3 – 6%; группа 4 – 15%.

29. Обіговий капітал: сутність, склад, структура, стратегічні цілі управління

Оборотный капитал - часть экономич. ресурсов, кот. находятся в постоянном кругообороте, изменяя свою матер. форму, которые полностью переносят свою ст-ть на произведенный продукт на протяжении одного операц. цикла произ-ного процесса для обеспечения непрерывности процесса пр-ва и обращения.. А также это активы, срок использования которых не более 1 года. СКЛАД: 1) Оборотные производственны фонды (нормированные): А) произ-ые запасы: сырье, основные материалы и покупные полуфабрикаты; вспомогательн материалы; топливо; тара, запчасти; МШП; расходы будущих периодов 2) Фонды обращения (ненормированные): А) ГП, Б) товары отгруженные, В) ден средства, Г) средства в расчетах, Д) дебит. задолженность, Е) ін. СТРУКТУРА - это соотношение між отдельными элементами оборотных активов в их общем объеме. В различных отраслях нар.хоз-ва состав и стр-ра оборотных активов различны и зависят от типа отрасли, состава затрат, вида выпускаемой продукции, особенностей материально-технического снабжения и т.д. В пр-ной сфере, а также в торговле наибольший удельный вес в оборотных активах занимают запасы - активы, кот.находятся в процессе пр-ва в целях получения продукта и дальнейшей его продажи, подразделяются на: 1) сырье, основные и вспомогат.материалы, комплектующие изделия; 2). незавершенное пр-во 3) ГП; 4) МШП; 5) молодняк животных и животных на откормке. СТРАТЕГИЧ ЦЕЛИ УПР-ИЯ: 1) Оптимизация объёма; 2) Обеспечение ликвидности пр-я; 3) Увеличение скорости движения; 4) Обеспечение инфляционной защиты ср-в; 5) Снижение стоимости формирования.

30. Головні принципи орг-ії обігового капіталу

Организация оборотных активов - установление на пр-ях необходимого состава и стр-ры обор.активов, определение потребности в них и источниках их формирования, а также контроль за сохранностью и эффективностью их использования. Принципи: 1) создание миним.объемаобор.активов, обеспечивающего непрерывность процесса вир-ва и обращения; 2) рациональное размещение имеющихся оборотных активов по сферам пр-ного процесса внутри пр-ия; 3) формирование и пополнение оборотных активов за счет собственных и заемных джерел; 4) образование финансовых резервов; 5) контроль за сохранностью, розміщенням і використанням 6) самостоятельность предприятия при управлении, формировании и использовании 7) оптимизация струтуры источников формирования об средств.

31. Cтадії кругообігу обігового капіталу: ГРОШОВА ВИРОБНИЧА ТА ТОВАРНА

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою: Г - Т...В...Т' - Г', На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів; перехід оборотних коштів із сфери обігу в сферу вир-ва. На другій стадії оборотні кошти переходять із товарної форми у виробничу. Тут придбанні товарно-матеріальні цінності вступають у процес вир-ва і набувають форми незавершеного вир-ва, напівфабрикатів і готовї продукції. На цій стадії створюється нова споживча вартість і вартість, яка вказує на її важливе значення. На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу. Одночасне знах-ння обо коштів на різних стадіях кругообігу і у всіх 3-ох формах (грошов, виробн, товарн) забезпечує безперервність процесу вир-ва та реалізації прод-ії. Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + АГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі, то вища еф-ть його викор.

32. Показники використання обігового капіталу: фондовіддача, фондоємкість, оборотність, прибутковість, коеф обертання

1) Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період, і розраховується за формулою: Коб=Р(сума реа-ї пр.-ї)/ОК(середній залишок оборотних коштів) 2) Тривалість(швидкість) обороту в днях: Од=ОК*Д(к-ть днів у періоді)/Р 3) К.завантаження коштів в обороті (сума ОК на 1 грн реа-ї пр.-ї): Кз=ОК/Р 4) Прибыльность: Кп =П/С.

33. Визначення потреби підприємства в оборотних активах. Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

Нормування оборотних коштів – це ек. Об ґрунт. розрахунок мін. потреби у фін. ресурсах, необхідних під-ву для створення мін. запасів ТМЦ, які забезпечують його нормальну роботу. Шляхом нормування оборотних коштів визначається загальна потреба господарських суб’єктів у власному оборотному капіталі, щоб забезпечити стійкий фінансовий стан підприємства, безперервність виробництва і реалізації продукції. У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний. Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів ОК за всіма елементами виробничих запасів, а також по незав.вир-ві у витратах майб.періодів, гот.продукції для визначення сукупного нормативу. Економічний метод: потреба в оборотн засобах по елементах, які залежать від росту виробничої програми. Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, ГП (виробничий норматив) визначаються пропорціонально темпам росту ТП, з урахуванням прискорення оборотності оборотних засобів, а по всім іншим (невиробничий норматив) - у розмірі 50% від цих темпів. Планування ОК здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники. У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності. Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

34. Потреба в запасах сировини та матеріалів (Норма запасу, одноденні витрати матер запасів)

Норма оборотних активів (в днях) – це відносна величина, що відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу запасів товарно-матеріальних цінностей. Як правило, встановлюється в днях. Норма ОК стосовно сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів включає: транспортний; підготовчий запас; технологічний; складський; страховий запас. Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається діленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90. Норматив ОК: H = O(тис. грн.)*Nд, де N - норма запасу (днів).

35. Потреба в запасах НЗВ (одноденні витрати, виробн цикл, коеф наростання витрат на вир-во виробу)

Незавершене виробництво - незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Тривалість виробничого циклу складається з часу, затраченого на обробку деталі (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до другого і передачу готової продукції на склад (транспортний з апас), перебування оброблюваних виробів між окремими операціями (оборотний запас), перебування оброблюваних деталей у страховому запасі. Якщо кількість виробів, оброблюваних у незавершеному виробництві, дуже значна і тривалість виробничого циклу в днях по різних виробах має суттєве розходження, варто об'єднувати продукцію в групи, а потім на їхній основі визначається середньозважений показник. Його величина розраховується виходячи з частки окремих видів або груп виробів у загальному обсязі випускаємої продукції по плановій собівартості. Норматив ОК по НВ: Н = Ов * Д(тривалість вир.циклу) * К( коеф. наростання витрат ), Одноденні витрати визначаються шляхом ділення витрат на випуск валової продукції (по виробничій собівартості) 1V кварталу планованого року на 90. Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у НВ до всієї собівартості ГП (А+0,5Б/А
+Б). До одноразових витрат (А) належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу. До наступних витрат (Б) відносять усі інші витрати - заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію.

36. Потреба в запасах ГП на складі, запасних части та ін. До готової продукції відносяться вироби, з закінченим циклом виробництва, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником відповідно до затвердженого для визначених видів продукції порядком її приймання. Норматив обігових коштів по готовій продукції (Н) визначається по такій формулі: Н = O*N, де O - одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року по виробничій собівартості (грн.), N - норма запасу обігових коштів по готовій продукції (дні). Норма запасу обігових коштів по готовій продукції обчислюється в днях і включає такі елементи: час на комплектування виробів у партії, упаковування продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів у банк.
Сукупний норматив обігових коштів підприємства на плановий рік визначається шляхом підсумовування усіх раніше встановлених нормативів по кожній статті нормованих обігових коштів у грошовому вираженні. Виходячи зі загальної потреби підприємства в обігових коштах розраховується приріст (зменшення) нормативу обігових коштів у планованому році в порівнянні зі звітним роком у вигляді різниці між нормативами на кінець і на початок планованого року. Ці дані використовуються при складанні фінансового плану. У фінансовому плані для приросту нормативу обігових коштів повинні бути забезпечені відповідні джерела коштів. Потреба в ОК на запасні частини здійснюється по групах устаткування: 1) на однотипне = типові норми * к-ть устат-ня одного типу (М) * коеф.зниження 2) на велике унікальне: Нзч=(Ч*М*К*Нд*Ц)/В, де Ч-к-ть однойменних деталей в одному механізмі; М-к-ть механізмів одного типу; К-коеф.зниження запасу деталей; Нд-норма запасу даної еталі в днях; Ц-ціна однієї деталі в грн.; В-термін служби деталі в днях. 3) на дрібне одиничне: Нзч=середньор.факт.залишок зап.частин за зв.період за винятком зайвих/середня вартість уст-ня у зв.періоді. Загальний норматив = сумі всії трьох. А норма ОК на запасні частиниобч. діленням заг.потреби на повну вартість осн.виробничих фондів.

37. Сутність фін. стану Фінансовий стан підприємства - це ступінь забезпеченості підприємства необхідними фін. ресурсами для здійснення еф. госп. дія-ті та своєчасного проведення грош. розрахунків за своїми зобов’язаннями. Хар-ся системою показників (платоспроможність та ліквідність). Метою оцінки фінансового стану підприємства є оцінка результатів госп. діяльності за певний період для виявлення і виправлення недоліків фін. дія-ті, пошуку резервів підвищення рент-ті вир-ва і зміцнення комерц. розрахунку як основи стабільності та плато-ті під-ва. Завданням аналізу фінансового стану є дослідження: рентабельності та фінансової стійкості підприємства; ефективності використання майна (капіталу) і забезпечення власними оборотними коштами; динаміки і стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; становища підприємства на фінансовому ринку і оцінка його конкурентоспроможності; ефективності надходження і використання фінансових ресурсів; прогноз фінансових результатів на основі реальних умов господарювання. Аналіз фінансового стану є необхідним для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Види аналізу фінансового стану: Внутрішньогосподарський -для керівників п-ва і їх функт.і лінійних підрозділів; і Зовнішній (банками, інвесторами, постачальниками, контролюючими органами).

38. Платоспроможність та ліквідність підпр-ва. Платежеспособность – міра готовності пр-я постійно платить по своим обязательствам, кот-е требуют немедленного погашения за счет имеющихся ср-в. Ликвидность пр-я -способность рассчитываться по своим фин.обязательствам за счет имеющихся активов, кот-е могут быть использованы для погашения долгов. Для вычисления пок-ків ликвидности необ. все активы баланса разделить на группы по степени их ликвидности: 1 гуппа ликвидных ср-в: грош.засоби в касі, на расчетных счетах, валютных и др.счетах, а также краткосрочные финансовые вложения; 2 гуппа: обязат-ва, кот-е легко превратить в ден.ср-ва (дебиторская задолженность); 3 гуппа: товарно-материальные запасы готовая прод-я, незавершенное пр-во. 4 гуппа-трудноликвидные активы: основные ср-ва, нематер.активы, незавершен.капитал.вложения, долгосрочн.фин.вложения. Показатели ликвидности: 1.Коэффициент покрытия текущих пассивов: Кп=(О-Онл)/Пп, где О -общая сумма ср-в, вложенных в оборотные активы, Онл - сумма оборотных ср-в, вложенных в активы, ликвидносгь которых сомнительна, или в неликвидные активы, Пп - текущие обязательства (пассивы). 2.Коэффициент немедленного покрытия текущих пасивів: Кп= Ол/Пп, где Ол -общая сумма оборотных ср-в, вложенных в “чистые” ликвидные активы, Пп - текущие обязательства (пассивы). 3.Коэффициент фін. напруги: Кфн=ПЗ/(ПВ+ПЗ), где ПЗ -заемные фин.ресурсы (пассивы), ПВ -собственные фин.ресурсы пр-я. Если ликвидность характеризует підприємствоз точки зрения возможности рассчитаться за своими обязательствами за определенных время с помощью превращения своих активов на деньги, то под платосприжністю понимают способность предприятия рассчитаться с кредиторами немедленно, в день наступления срока платежей, то есть идет речь о постоянном наличии у него в необходимых размерах платежных средств или активов, которые могут немедленно быть преобразованными в платежные средства (например, швидколіквідні ценные бумаги).

39. Фінансові причини виникнення неплатоспроможності (банкрутства) підприємства.

Кризисные явления в деят-ти пр-я обусловлены: 1) действием механизма рыночной саморегуляции 2) неэффективным управлением деят-ю пр-я. Банкротство пр-я -значительное разбалансирование экономич.организма пр-я с соответствующей невозможностью фин.обеспечения своей дея-ти и неликвидной стр-рой баланса. Факторы делятся на внешние, или экзогенные (которые не зависят от деятельности пред-ия), и внутренние, или эндогенны (которые зависят от предпр-ия). Екзогенні: падение конъюнктуры в экономике в целом, уменьшение покупат-ой способности у населения, высокий уровнь инфляции, нестабильность хоз-ого и налогового законодательства, нестабильность фин и вал рынков, усиление конкуренции в отрясли, кризис отдельной отрясли, сезонные колебания, дискриминация предприятии органами власти и управления, политич нестабильность в стране местонахождения предпр-ия, или в стране предприятия-поставщика сырья (потребителей продукции), конфликты между основателями (собственниками). Ендогенні: низкое качество менеджмента, дефицит орг структуры, низкий уровень квалификации персонала, недостатки в производственной сфере, просчеты в отрасли поставки, низкий уровень маркетинга и утрата рынков сбыта продукции, просчеты в инвестиц. политике, недостаток инноваций и рационализаторства, дефицит в финансировании, отсутствие или неудовлетворительная работа служб контролинга (планирование, анализ, информ обеспечение, контроль). Составляющие системы противодействия банкротству на уровне пр-я: 1) фин.диагностика достоверности банкротства; 2) фин.планирование; 3) управление риском; 4) управление движением ден.ср-в; 5) стратегия и тактика санации.

40. Послідовність проведення діагностики фін стану п/п і достовірності його банкрутства: 1) Сбор и обработка необходимой информации: а) внутреннего хар-ра (бух.отчетность, инф.фін.зобов., дебиторах, текущих затратах); б) внешнего хар-ра (конъюнктура рынка сбыта прод-ии и необходимых ресурсов, гос-ное регулирование бизнеса, налоговое зак-во); 2) Анализ фін. состояния пр-я: а) выявление ранних признаков кризиса б) оценка уровня фин.равновесия пр-я, в) проведение гор. и вертик. анализа бух.отчетности г) расчет и анализ спец.индексов банкротства; 3) Анализ и прогноз развития рыночной ситуации: а) прогноз возможностей роста доходов и б) прогноз уровня текущих затрат на себестоимости прод-и, в) прогноз возможностей получения внешнего финансирования г) прогноз движения ден.ср-в; 4) Выявление основных причин и факторов возникновения чи розвитку кризиса: внутренние и внешние; 5) Оценка масштабов возможного кризиса и его экономич.последствий: а) уменьш. обычного размера прибыли б) исп. не по назначению или для покрытия долгов средств спец. назначения и уставного фонда, в) получение убытков от финансово-хозяйственной деят-ти г) невозможность покрытия обязательств усім майном; 6) Узагальнення рез-тов диагностики достоверности банкротства пр-я.

41. Санація п/п та джерела її забезпечення

Санація – система заходів фін.оздоровлення, що здійснюються з дня винисення ухвали про санацію з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, шляхом задоволення в певному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну орг-правової та виробничої структури боржника. Мета санації – оздоровлення фінансового стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності. План санації предбачає строк відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов`язань. Форми санації: 1) направлені на реорганізацію під-ва (зі зміною юр.особи): злиття, поглинення, розподіл, перетворення у ЗАТ, передача в оренду, приватизація; 2) направлені на реорг.боргу: погашення боргу за рах.бюджету, переказ боргу за рах.цільового банк.кредиту, переказ на ін..юр.особу, випуск облігацій під гарантію санатора. Джерела санації Без залучення дод.фін.ресурсів: - мобілізація внутрішніх резервів: збільшення виручки, реструктуризація активів, зниження собівартості продукції, зменьшення витрат різного характеру та інвестицій. Залучення нового фін.капіталу: альтернативна санація, зменьшення номін. капіталу з подальшим його збільшенням, безповоротна допомога власників та персоналу, емісія облігаційної конверсійної позики, залучення додаткових позик, державна фінансова підтримка санації підприємств.

42. Фін аналіз. Види

Предметом финансового анализа являются финансовые ресурсы предприятия, их формирования и использования. Цель фин анализа – объективная оценка фин состояния и возможностей повышения эффективности функционирования п/п, а также выявление направлений совершенствования фин деятельности п/п. Виды: 1). Горизонтальный (трендовый) -сопоставление фин.показателей отчетного периода с таковыми предшествующего; сопоставление фин.показателей отчетного периода с аналогичными показателями прошлого года; сопоставление фин.показателей за ряд предшествующих периодов. 2). Вертикальный (структурный) -структурный анализ активов, капитала, ден.потоков; 3). Сравнительный -сравнит.анализ.фин.показателей опред.пр-я и міжотраслевых показателей, сравнит.анализ отдельно взятого пр-я и пр-я-конкурента, сравнит.анализ фин.показників окремих единиц и подразделений пр-я, сравнит.анализ отче. и план. фин.пок-ків; 4). Коэффициентный (R-анализ) -оценка фин.устойчивости, ликвидности, оборачиваемости активов, оборачиваемости капитала, рентабельности; 5) Факторний – для виявл.причин зміни абс.і віднос.фін.пок-ків, а також для розр.впливу факторів на зміну фін.пок-ка, що аналізується.

43. Поняття, об’єкти, задачі, стадії та методи фін планування діяльності п/п.

Фин.планирование -процесс определения объемов поступления соответств.видов фин.ресурсов и их цільове використання в план. году. Объекти: 1) доходы и накопления, их формирование и распределение; 2) взаимоотношения з ланками фин.-кред. сис-мы; 3) фонды ден.ср-в, их формирование и использование; 4) капит. вложения и обор. активы, планирование их объемов и джерел фін-ня; 5) определение джерел фін-ня соц.и культурно-бытовой сфер пр-я. Задачі: 1) забезпечення источников и объема фин.ресурсов в соответствии потребностями пр-я. 2) выявление резервов увеличения прибутку 3) визн.шляхів еф-го вкладення коштів 4) встан.раціон.фін.відносин з бюджетом, банком, постач, покупцями, інвесторами 5) забезпечення зацікавленості ін..інвесторів, акціонерів 6) контроль за фін.станом, платоспроможністю, кредитоздатністю. Основные стадии: 1) анализ поступления и расходования фин.ресурсов за предыдущий зв. период. 2) составление проекта фин.плана на план. год. 3) рассмотрение и утверждение фин.планов. 4) исполнение фин.планов. Методи: метод коэффициентов - изменение план. фин.показателей на определенную долю (коэффициент), исходя из уровня их выполнения в предшествующем отчетном периоде, нормативный - расчет фин.показателей на основе установленных норм; и балансовый метод - увязку всех расходов с источниками их финансирования.

44. Види фын планування: перспективнее, поточне, оперативне

Перспективное фин.планирование – процес ств.фін.стратегії п-ва та прогнозування змін його фін.стану. Передбачає: 1) разработка фин.стратегии прогнозирования фин.деят-ти 2) прогноз баланса перспективного фин.планирования; 3) прогноз движения ден.ср-в. Персп.фін плани конкретизуються поточним плануванням, яке полягає в розробці фін.планів (відоб.надходження і напрямки викор.фін.ресурсів). Текущий финансовый план складывается на год с разбивкой по кварталам. Оперативне – полягає в повсякденному контролі за форм. і викор.фін.ресурсів, виконанням фін.плану у вигляді касового плану (від об.рух наявних коштів в касі) і платіжного календаря – документ, у якому відбивають поточні витрати і поточ.надходження коштів п-ва на визначений період (місяць, 15 днів, декаду), який скл.з 2-х розділів: витрати і надходження.

45. Порядок розробки фін.плану Фінансовий план – це баланс доходів і видатків. У ньому знаходять відображення рух усіх фінансових ресурсів під-ва, які надходять до нього і витрачаються відповідних напрямках. Фінансовий план є заключною частиною бізнес-плану, яка узагальнює усі попередні розділи у вартісному виразі. Розробляється на заключному етапі фін. планування. Для його складання потрібно зробити розрахунки: обсягу продажу продукції, балансу грошових потоків, таблиці доходів і витрат, плану прибутку і його використання, плану надходжень і використання амортизаційних відрахувань, приросту нормативу власних оборотних коштів і джерел його покриття, обсягу і джерел капіталовкладень, надходження ПДВ і його сплати до бюджету, обсягів валових доходів і валових витрат для визначення суми податку на прибуток. До складу фінансового плану входить також баланс активів та пасивів підприємства. Проводиться також аналіз беззбитковості підприємства. Для ув’язки (перевірки) кожного виду дохідних і видаткових статей складають перевірочну таблицю шахового балансу. В ній по вертикалі записують напрями використання фінансових ресурсів в розрізі джерел покриття видатків, а по горизонталі – джерела фінансування і розподіл доходів за напрямками їх використання. Три етапи: 1. Аналіз очікуваного виконання фін. плану пот. року. 2. Розгляд та вивчення виробничих, маркет. показників, на підставі яких розрах. план. фін. показники. 3. Розробка проекту фінансового плану. Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні Доходів та витрат.