Види психічних властивостей 6 страница

Взагалі пікові переживання - моменти, під час яких людина почуває великий екстаз, благоговіння, захват.

Людина, що самоактуалізується, прагне описати ці переживання, і вони часто бувають головною причиною важливих змін у її житті.

Маслоу наполягав на тому, що пікові переживання є частиною нашого життя. Однак тільки метамотивовані люди, імовірно, оцінять і одержать користь від цих переживань, тому що вони не бояться їх. Такі пікові переживання охоплюють людину у кульмінаційні моменти любові та інтимності, у поривах творчості, осяяння, відкриття. Відтак людина гармонічно зливається зі світом, втрачає відчуття свого Я, виходячи за його межі.

 

96. ДАЙТЕ ПСИХОЛОГІЧНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ ХВОРОБЛИВИХ СТАНІВ СВІДОМОСТІ.

Зміни свідомості можуть бути викликані в результаті різноманітних причин: соматичних захворювань,що призводять до психозу, інтоксикацій, черепно-мозкових травм, шизофренічного процесу, реактивних станів. Тому розлади свідомості неоднорідні. Але не менш різноманітні тонкі зміни свідомості виникають у здорових людей в трансових станах, підчас фізіологічного сну і підчас гіпно-суггестивній терапії.

В якості типових симптомокомплексів зміненої свідомості виокремлюють делірій, аменцію, онейроід, сутінкове потьмарення свідомості. Для всіх цих симптомокомлексів характерні виражені в різних ступенях:

1) розлад запам’ятовування подій, що відбуваються та суб’єктивних переживань, що призводить до амнезії, невиразності сприйняття навколишнього, його фрагментарність, ускладнення фіксації образів сприйняття;

2) та чи інша дезорієнтація в часі та просторі,безпосередньому оточенні, самому собі;

3) порушення зв’язності, послідовності мислення у поєднанні з ослабленням суджень;

4) амнезія періоду потьмарення свідомості.

 

97. ОБЕРІТЬ ОДИН З ЧОТИРЬОХ ОСНОВНИХ ТИПІВ ТЕМПЕРАМЕНТУ І ДАЙТЕ ПОВНИЙ ОПИС ЙОГО ГОЛОВНИХ І ЙМОВІРНИХ РИС

Повний опис одного з типів темпераменту. Назви основних типів темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік) збереглися від часів Гіппократа, і ними користуються в сучасній психології. Кожному окремому типу темпераменту притаманні свої характерні особливості.
Сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. Він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. Завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. Він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. Жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. Це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. Сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. У протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. Сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. У стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. Сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.

 

98.РОЗКРИЙТЕ ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «АКЦЕНТУАЦІЯ ХАРАКТЕРУ» І ВИЗНАЧТЕ ГОЛОВНІ КОМПОНЕНТИ ХАРАКТЕРУ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТРУКТУРУ І ЯКІСТЬ ЙОГО ВЛАСТИВОСТЕЙ.

Акцентуація характеру - перебільшений розвиток окремих властивостей характеру на шкоду іншим, у результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми. Вираженість акцентуації може бути різноманітною - від легкої, помітної лише найближчому оточенню, до крайніх варіантів, коли треба замислюватися, чи немає хвороби - психопатії.

У структурі характеру виокремлюють дві групи його компонентів: позиційні й загальні. До позиційних компонентів належать спрямованість, переконання, розум, почуття, воля й темперамент. Загальні компоненти інтегрують позиційні компоненти в різних варіаціях і співвідношеннях. До них належать повнота, цілісність, визначеність і сила характеру

Спрямованість характеру виявляється у вибірковому позитивному чи негативному оцінному ставленні особистості до праці, речей, колективу, вчинків і діяльності людей і до самої себе

Переконання - це знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, а також вчинки, поведінку.

В оля як складова структури характеру зумовлює його силу, непохитність. Вона - стрижневий компонент сформованого характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім. Людина з таким характером здатна досягати бажаної мети.

Темперамент як складова структури характеру є динамічною формою його вияву.

Повнота характеру - це всебічний розвиток головних його структурних компонентів - розумових, моральних, емоційних, почуттєвих, вольових. Розсудливість такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням.

Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Цілісність характеру - це внутрішня єдність, гармонійність, досконале поєднання рис характеру, яка зумовлює ступінь єдності слова і діла.

Визначеність характеру виявляється в його спрямованості на конкретні цілі, а також у прагненнях і переконаннях.

Сила характеру виявляється в рішучих, активних і наполегливих діях, діяльності та здатності завершити справу чи досягнути мети, попри жодні перешкоди.

Ставлення до праці виявляється у повазі до праці, працелюбності або ж зневазі до неї і працівників. Важливі риси ставлення до праці: акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість.

Ставлення до інших людей виникає в контактах між особистостями і зумовлюється суспільними умовами життя, які складаються історично і виявляються в колективі. Рисам характеру, які виявляють ставлення особистості до інших людей, властиві значна варіативність змісту і форми, залежність від рівня культурного розвитку народу та духовного багатства особистості.

Ставлення до самого себе - позитивне або негативне - залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати всі свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості.

 

101. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ «ДІЯЛЬНІСТЬ».
Спробуємо узагальнити і виділити основні види діяльності, властиві всім людям. Вони будуть відповідати загальним потребам, що можна виявити практично в усіх без винятку людей, а точніше - видам соціальної людської активності, в які неминуче включається кожна людина в процесі індивідуального розвитку. Це - спілкування, гра, навчання і праця. їх варто розглядати як основні види діяльності.
Спілкування - перший вид діяльності, що виникає в процесі індивідуального розвитку людини, за ним йдуть гра, навчання і праця. Всі ці види діяльності носять характер, що розвиває, тобто при включенні й активній участі в них дитини відбувається її інтелектуальний та особистісний розвиток.
Спілкування розглядається як вид діяльності, спрямованої на обмін інформацією між людьми, які спілкуються. Воно також переслідує цілі встановлення порозуміння, добрих особистих і ділових відносин, надання допомоги та навчально-виховного взаємовпливу людей. Спілкування може бути безпосереднім і опосередкованим, вербальним і невербальним. При безпосередньому спілкуванні люди знаходяться в прямих контактах, знають і бачать один одного, прямо обмінюються вербальною і невербальною інформацією, не користуючись для цього жодними допоміжними засобами. При опосередкованому спілкуванні прямих контактів між людьми немає. Вони здійснюють обмін інформацією або через інших людей, або через засоби запису і відтворення інформації (книги, газети, радіо, телебачення, телефон, телефакс тощо).
Гра - це вид діяльності, результатом якої не стає виробництво якогось матеріального або ідеального продукту (за винятком ділових і конструкторських ігор дорослих і дітей). Ігри часто мають характер розваги, відпочинку. Іноді ігри служать засобом символічної розрядки напруженостей, що виникли під впливом актуальних потреб людини, які вона не в змозі послабити іншим шляхом.
Навчання - вид діяльності, метою якої є набуття людиною знань, вмінь і навичок. Навчання може бути організованим (здійснюватися в спеціальних освітніх закладах) і неорганізованим (бути побічним, додатковим результатом інших видів діяльності). У дорослих людей навчання може набувати характеру самоосвіти. Особливість навчальної діяльності полягає в тому, що вона прямо служить засобом психологічного розвитку індивіда.
Особливе місце в системі людської діяльності посідає праця. Саме завдяки праці людина побудувала сучасне суспільство, створила предмети матеріальної і духовної культури, перетворила умови свого життя таким чином, що відкрила для себе перспективи подальшого, практично необмеженого розвитку. З працею насамперед пов'язані створення й удосконалення знарядь праці. Вони, у свою чергу, стали чинниками підвищення продуктивності праці, розвитку науки, промислового виробництва, технічної і художньої творчості.

 

102. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ «ОСОБИСТІСТЬ»; ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СУТНІСТЬ ЯВИЩА.

У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном «особистість».

У гуманістичних, філософських та психологічних концепціях особистість – це людина як цінність, заради якої здійснюється розвиток суспільства.

Людина з’являється на світ повноправним членом суспільства і з народження, на відміну від тварин, яких іменують особинами, називається індивідом, тобто одиничним представником роду людського, виду Homo sapiens (людина розумна).

Кожна людина як одинична природна істота – це індивід; але така характеристика, звичайно, неповна, оскільки не дає уявлення про реальну людину, якою вона є в сім'ї і суспільстві, яка відчуває і мислить, до чогось прагне. Живучи в суспільстві, кожна людина набуває особливої «надчутливої» якості, котру називають особистістю.

Людину як індивіда характеризують її вік, професія, статева належність, зовнішність, освіта, звички. Як особистість її розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми. Отже, особистість невіддільна від системи соціальних зв’язків, у які вона включилася.

Однак хоч особистість кваліфікують як соціальну якість індивіда, те, що людина одержує від природи, нікуди не дівається. Природні властивості соціалізуються в її особистості. Так, психологічне дослідження карликів показало, що, крім маленького зросту, їм притаманні й спільні риси: оптимізм, безпосередність, відсутність сором’язливості. Учені дійшли висновку, що ці особливості сформувалися під впливом ставлення до них інших людей як до несхожих на себе і становлять зворотну реакцію карликів на таке ставлення. Ці якості не сформувалися б, якби карлики жили у своєму суспільстві, «країні ліліпутів».

Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціально значущі властивості. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію. Їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Така людина не просто вирізняється завдяки тому враженню, яке вона справляє на інших; вона свідомо виділяє себе з навколишнього світу.

Особистість кожної людини має сукупність рис і особливостей, яка властива лише їй і утворює її індивідуальність.

Індивідуальність – це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.

Індивідуальність людини виявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях сприймання, пам’яті, мислення, фантазії, у здібностях тощо. Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності.

Поняття «особистість» та «індивідуальність» не тотожні, але тісно взаємопов’язані. Багато особливостей людини (пам'ять, мислення, звички тощо) є якостями її індивідуальності, а не характеристиками особистості, оскільки вони не важливі для тих груп, членом яких є індивід. Особистісні лише індивідуальні якості, важливі в системі міжособистісних стосунків групи, в якій перебуває конкретна людина як особистість. Наприклад, сміливість і рішучість як риси індивідуальності юнака не були характеристиками його особистості доти, доки він не виявив їх, захищаючи дівчину від хуліганів.

 

103. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ: «ІНДИВІД», «ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ», «ОСОБИСТІСТЬ».

Індивід - це представник людського виду, наділений певними психологічними рисами та особливостями. Факт належності певної істоти до даного виду закріплений в понятті «Індивід». Індивідом може бути і немовля, і дорослий, і дикун, і високорозвинена людина.

Індивідуальність - певний набір психологічний властивостей, станів та якостей конкретного індивіда, що відрізняють його від інших людей. Індивідуальність - це єдність неповторних особистісних властивостей конкретної людини. Це своєрідність його психофізіологічної структури (тип темпераменту, фізичні та психічні особливості, інтелект, світогляд, життєвий досвід).

Особистість - це людина, взята в системі таких її психологічних характеристик, які є соціально обумовленими, проявляються у суспільних зв'язках та відносинах, є стійкими, визначають моральні вчинки людини, мають суттєве значення для неї самої та оточуючих. Особистістю може бути тільки одухотворена людина, член суспільства, що володіє різноманітними психічними властивостями і якостями, що дають йому можливість пізнавати й удосконалювати навколишній світ і самого себе.

 

104. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ «ГРУПА»

Група - певне стійке об'єднання людей, в якому здійснюється безпосередній чи опосередкований контакт між ними; сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших.

 

105. Перерахуйте види груп.

Група - певне стійке об'єднання людей, в якому здійснюється безпосередній чи опосередкований контакт між ними.

Групи:

· Умовні

· Реальні

o Лабораторні

o Природні

· Великі

§ Стихійні

§ Стійкі

· Малі

§ Розвинені

§ Такі, що становляться

§ Первинні

§ Вторинні

§ Формальні

§ Неформальні

§ Членства

§ Референтні

Умовні групи - певні абстрактні групи, що не є насправді існуючими групами і яким не властиві характеристики реальних груп; напр., найкращі тенісисти 2010 року.

Лабораторні групи створюються для проведення певних досліджень.

Велика група - певна соціальна спільнота, що виділяється за етнічними, соціальними, професійними, релігійними та іншими масовими ознаками.

Через велику групу здійснюється ідеологічний вплив суспільства на психологію окремих людей, що його складають.

Існують суперечності щодо верхньої та нижньої межі кількості учасників групи.

Чисельність малої групи - від двох до прибл. 45 людей

Мала група - малочисельна за своїм складом соціальна група, члени якої об'єднані спільною діяльністю і знаходяться у безпосередньому стійкому особистісному спілкуванні один з одним, що є основою для виникнення емоційних відносин, особливих групових цінностей та норм поведінки

Первинні групи - такі групи, в яких індивід отримує перший досвід соціальної єдності.

Первинні групи характеризуються певними інтимними міжособистісними неформальними стосунками, невеликою чисельністю, безпосередністю спілкування. Такими групами, напр., є родина, найближчі друзі тощо.

Вторинна група - певна сукупність людей, що опосередковано пов'язана однаковою діяльністю.

Формальна група - мала група, поведінка і становище окремих членів якої суворо регламентується офіційними правилами організації і соціальними інститутами.

Неформальні групи - такі групи, що виникають на основі міжособистісних відносин, загальних інтересів, взаємних симпатій та антипатій.

Неформальні групи можуть виникати як всередині формальної групи, так і поза ними.

Референтні групи - такі об'єднання, які є для індивіда еталоном в оцінці ним власного соціального становища, дій, поглядів тощо.

Групи-членства - такі групи, норми і цінності яких не засвоюються індивідами, хоча вони є членами цих груп.

Групи за рівнем розвитку:

· Випадкові

· Слабо структуровані

· Сильно структуровані

· Колективи

Слабо структурована група / асоціація - група, в якій є певні правила, враховуючи які індивід може приєднатись до неї й повинен розділяти її цінності.

Сильно структурована група / корпорація - закрита структурована група з ієрархічною внутрішньою будовою.

Колектив - група, що характеризується