Види психічних властивостей 2 страница

Довгастий мозок, міст і середній мозок утворюють стовбур головного мозку. Середній мозок впливає переважно на тонус тих м'язів, які протидіють силі гравітації (розгиначі ніг, м'язи спини).

Функції середнього мозку

У довгастому мозку локалізуються дихальні, серцево-судинні центри, центри, що регулюють секреторну діяльність травних залоз, жування, ковтання, блювання, кашлю, слиновиділення та інші життєво важливі функції.

Великі півкулі мозку. До них належать частки півкуль, кора великого мозку (плащ), базальні ганглії, нюховий мозок і бічні шлуночки. Півкулі мозку розділені поздовжньою щілиною, в заглибині якої міститься мозолисте тіло, що їх з'єднує.

шкіри, внутрішніх органів, м'язів, сухожиль). Під час збудження цих зон у людини виникають відповідні відчуття

 

19. ОПИШІТЬ СТРУКТУРУ І ФУНКЦІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ

Структурно і функціонально нервову систему людини поділяють на центральну та периферичну. В свою чергу до їх складу входить вегетативна нервова система, яка автономно регулює роботу внутрішніх органів.
Центральна нервова система складається з головного мозку з великими півкулями кори головного мозку, підкорковими вузлами, мозочком і стовбуром мозку, а також спинного мозку, мозкових оболонок і спинномозкової рідини, що омиває мозкову речовину.
Периферичну нервову систему становлять периферичні нерви, які виходять за межі хребетного стовбуру від передніх і задніх корінців спинного мозку, що з’єднується з міжхребетними вузлами та волокнами вегетативної нервової системи.

Нервова система виконує дві найважливіші функції: узгоджує діяльність усіх внутрішніх органів і контролює їхню роботу, а також забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем.

 

21. Порівняйте переваги й недоліки лабораторного й природного експерименту.

Експеримент дозволяє пояснити причини психічних явищ, змоделювати їх виникнення, вивчити психіку в умовах, що контролюються. Сутність експерименту полягає у тому, що дослідник сам створює умови для прояву тих чи інших психічних явищ, що дозволяє йому розкрити причини їх виникнення. Є 3 типи експерименту: лабораторний, природній, моделюючий.

При лабораторному експерименті досліджуваний знає, що за ним ведеться спостереження, а сам експеримент ретельно планується а його процес та результати строго документуються.

Перевагами лабораторного експерименту є те, що у ньому можна:

1) довести об’єктивно зв’язок явищ; 2) викликати дане явище стільки разів, скільки треба, і як наслідок преревірити отримані результати; 3) абсолютно точно і достовірно вказати параметри досліджуваного явища з допомогою апаратури.

Природній експеримент – це метод, при якому дослідження відбувається так, щоб досліджувані не знали, що їх вивчають.

У порівнянні з лабораторним експериментом у природному психологічному експерименті важче забезпечити чистоту дослідження. Тому він використовується здебільшого у педагогічній психології та психології праці. Природний експеримент отримав широке поширення там, де є потреба у експериментальному підтвердженні чи спростуванні проявів психіки людини у конкретних життєвих умовах його існування і роботи: у класі, в кабіні космічного корабля, на робочому місці водія і т.д.

 

22. Проаналізуйте основну відмінність між методами спостереження та експерименту.

Спостереження – метод дослідження предметів та явищ, що полягає у їх цілеспрямованому сприйнятті, відстеженні та фіксуванні. Спостереження є формою систематичного контролю. Психологічне наукове спостереження як дослідницький метод варто відрізняти від звичайного спостереження. Спостереження як метод дослідження є: цілеспрямованим, планомірним, систематичним, що точно фіксує усе що відбувається. Спостерігач (психолог-дослідник) при цьому має бути: безпристрасним, точним та строго слідувати всім формальностям процедури.

Спостереження може існувати 3-х видів: Самоспостереження; Включене спостереження (коли спостерігач знаходиться поміж спостережуваних, але ніхто не знає що він веде спостереження); Зовнішнє спостереження (при якому досліджувані можуть знати, а можуть не знати, що за ними ведуть спостереження).

Предметом спостереження є зовнішні прояви психіки в поведінці спостережуваних (мова, експресія, дії, вчинки, теми розмов та їх діапазон).

Експеримент дозволяє пояснити причини психічних явищ, змоделювати їх виникнення, вивчити психіку в умовах, що контролюються. Сутність експерименту полягає у тому, що дослідник сам створює умови для прояву тих чи інших психічних явищ, що дозволяє йому розкрити причини їх виникнення. Є 3 типи експерименту: лабораторний, природній, моделюючий.

При лабораторному експерименті досліджуваний знає, що за ним ведеться спостереження, а сам експеримент ретельно планується а його процес та результати строго документуються.

Перевагами лабораторного експерименту є те, у ньому можна:1) довести об’єктивно зв’язок явищ; 2) викликати дане явище стільки разів, скільки треба, і як наслідок преревірити отримані результати; 3) абсолютно точно і достовірно вказати параметри досліджуваного явища з допомогою апаратури.

Природній експеримент – це метод, при якому дослідження відбувається так, щоб досліджувані не знали, що їх вивчають. У порівнянні з лабораторним експериментом у природному психологічному експерименті важче забезпечити чистоту дослідження. Тому він використовується здебільшого у педагогічній психології та психології праці.

Моделюючий експеримент – це експеримент суть якого полягає у дослідженні не вже сформованих психічних процесів, властивостей і станів, а механізмів їх виникнення та розвитку. Це метод при якому досліджуються проектовані форми психічної діяльності, тобто ті яких ще немає насправді. Формуючий (моделюючий) експеримент задає особливі, теоретичні, тобто науково обґрунтовані умови виникнення та формування психічних структур. У цьому його величезне значення та перевага.

 

24. ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ОСНОВНУ ВІДМІННІСТЬ МІЖ МЕТОДАМИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ Й ЕКСПЕРИМЕНТУ

У педагогічній психології використовуються ті ж методи, що і в інших гілках психологічної науки. Головними методами є спостереження й експеримент. Спостереження - один з методів збору даних шляхом прямого зорового і слухового контакту з об'єктом вивчення. дослідник не впливає на предмет вивчення, не викликає його цікавлять явища, а чекає їх природного прояви. Основні характеристики-цілеспрямованість, планомірність. а) вибір об'єкта спостереження та ситуації, б) програма спостережень: перелік тих сторін, властивостей об'єкта, які будуть фіксуватися. в) спосіб фіксації одержуваної інформації. Особливу проблему складає сам спостерігач: його присутність може змінювати поведінку цікавить його людини. Ця проблема вирішується двома шляхами: спостерігач повинен стати звичним членом колективу,. Інший шлях - спостерігати, залишаючись невидимим для об'єкта спостереження. Цей шлях має обмеження, перш за все - моральні. бихевиорист спостерігає свій предмет безпосередньо. Був метод інтроспекції («зазирання всередину себе»). У цьому випадку спостерігач повинен був спостерігати власні психічні явища. Цей метод себе не виправдав.
Експеримент займає чільне місце у психологічних дослідженнях. Його відмінність від спостереження полягає в тому, що експериментатор впливає на досліджуваний об'єкт у відповідності з гіпотезою дослідження. Розрізняють два види експерименту: лабораторний і природний. Основна відмінність між ними полягає в тому, що в лабораторному експерименті випробуваний знає, що у нього щось перевіряється, що він проходить якесь випробування. У природному експерименті піддослідні цього не знають, оскільки експеримент проводиться у звичних для них умовах, про його проведення їх не інформують. Лабораторний експеримент-у формі індивідуального, так і у формі колективного експерименту. гідність природного-важко фіксувати цікавлять експериментатора особливості діяльності дітей. У лабораторному експерименті, є великі можливості для збору і точної фіксації даних, якщо він проводиться в лабораторії. Але усвідомлення учнем себе як випробуваного може впливати на хід його діяльності.

 

25. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СТРУКТУРУ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА ЇЇ МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ

Сучасна психологія має розгалужену систему наукових дисциплін. Зв’язки між різними галузями психології утворюють структуру сучасної психології.

Сучасна психологія є вельми розгалуженою системою наукових дисциплін, що знаходяться на різних рівнях формування, пов'язаних з різними областями практики.

Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці. Педагогічна психологія має своїм предметом вивчення психологічних закономірностей вчення і виховання людини. Медична психологія вивчає психологічні аспекти діяльності лікарки і поведінки хворого. Юридична психологія розглядає психологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права. Військова психологія досліджує поведінку людини в умовах бойових дій, психологічні сторони взаємин начальників і підлеглих, методи психологічної пропаганди і контрпропаганди, психологічні проблеми управління бойовою технікою і так далі.

Психологія спорту розглядає психологічні особливості особи і діяльності спортсменів, умови і засоби їх психологічної підготовки, психологічні параметри тренованості і мобілізаційної готовності спортсмена, психологічні чинники, пов'язані з організацією і проведенням змагань.
Психологія торгівлі, широко розвинена головним чином в капіталістичних країнах, з'ясовує психологічні умови дії реклами, індивідуальні, вікові і інші особливості попиту, психологічні чинники обслуговування клієнтів, досліджує питання психології моди і тому подібне
Нарешті, слід назвати психологію художньої творчості (в області літератури і мистецтва) і естетичного сприйняття - область, значення якої не викликає сумніву, але поки що вельми слабо вивчену.

 

26. ПРОАНАЛІЗУЙТЕ СТРУКТУРУ СВІДОМОСТІ Й ОБҐРУНТУЙТЕ РОЛЬ НЕСВІДОМИХ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Проаналізуйте cтруктуру свідомості, роль несвідомих псих. процесів

Cтруктура:

- Пізнавальні психічні процеси (пізнання світу).

- Самопізнання, самооцінка (відношення до себе та інших).

- Цілеформування і ціннісний компонент життєдіяльності (Що я роблю, заради чого, яким буде результат)

- Базисне орієнтування в місці і часу: де я? що я роблю?

Всі ці 4 компоненти свідомості формують його цілісну структуру: пізнавальну, рефлексивний, ціннісно-смислове та орієнтовну.

Несвідоме - це сукупність усіх психічних процесів і станів, у перебігу яких людина не віддає собі звіту. (сновидіння, механічні дії, галюцинації, діяльність органів тіла).

Напр: вимикач був перенесений на іншу стіну, але всі мешканці будинку намагаються увімкнути світло там, де вимикач був раніше.

 

27. НАЗВІТЬ ПІДСТАВИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ СТРУКТУРУ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ І ПОКАЖІТЬ ЛОГІКУ ВИНИКНЕННЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ НАПРЯМКІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ.

Підстави:

1. особливості вивчення психіки в конкретній діяльності

2. особливості вивчення процесів розвитку психіки

3. особливості вивчення відносин людини, його особистості до суспільства.

Псих.науки: педагогічна психологія(вивчає особливості психології навчання і виховання, психології учня і вчителя…)

Психологія праці(вивчає псих.особливості трудової д-сті людини, специфіку її роботи з технікою і машинами в цілому, а також специфіку псих. станів людини, пов*язаних з загрузкою організма в особливих умовах д-сті.)

Медична психологія(вивчає псих. аспекти поведінки хворого і діяльність лікаря, специфіку псих. лікування тощо)

Є ще юридична психологія, психологія спорту, торгівлі. Також виділяють вікову, спеціальну та порівняльну психологію; соціальну та психологію особистості.

 

28. ПОЯСНІТЬ ВІДМІННІСТЬ МІЖ ПСИХОЛОГІЧНИМ ОБСТЕЖЕННЯМ ТА ДОСЛІДЖЕННЯМ. ПЕРЕРАХУЙТЕ ОСНОВНІ ЕТАПИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Психологічне обстеження – це процес визначення особливостей психічного стану та потенційних можливостей психічного розвитку людини.

Психологічне дослідження (Д) – це вид наукової пізнавальної діяльності людини, що має організовану форму, орієнтується на отримання істинного знання, та являється способом реалізації даної цілі в науці.

Основною відмінністю псих. обстеження та дослідження є те, що 1) дослідження є вибірковим, а обстеження загальним, 2) дослідження спрямоване на підтвердження чи спростування гіпотези, в той час як обстеження спрямоване на те, що б скласти загальну картину про об’єкт, на основі чого вже можна буде складати гіпотези і потім їх спростовувати.

Основну етапи Д:

1 етап – вибір проблеми та теми, визначення об’єкта та предмета, цілей та задач, розроблення гіпотез дослідження;

2 етап – вибір методів та розробка методики дослідження, перевірка гіпотези, безпосереднє дослідження, формування попередніх висновків, їх уточнення, обґрунтування заключних висновків та практичні рекомендації;

3 етап – впровадження отриманих результатів в практику та літературне оформлення роботи.

 

29. ДОВЕДІТЬ ПЕРЕВАГИ МЕТОДУ КОРЕЛЯЦІЇ В ПОРІВНЯННІ З МЕТОДОМ ЕКСПЕРИМЕНТУ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ МОЗКОВИХ ЯВИЩ.

Кореляція (від лат. correlation - співвідношення) - ще один метод як обробки даних, так і їх отримання. Справа в тому, що інколи експеримент з вивчення психіки неможливо застосувати. Наприклад, психолог, який вивчає функції людського мозку, не може на свій розсуд видалити частинки мозкової речовини, як це робиться у тварин, не може вживляти в різні ділянки мозку електроди. Натомість можливе дослідження мозкових функцій при пораненнях, захворюваннях мозку шляхом порівняння того, як змінюється поведінка людини при порушенні роботи тієї чи іншої ділянки мозку. Так, наприклад, був встановлений взаємозв”язок, співвідношення між пошкодженням потиличної частини мозку та погіршенням зору. Ті ділянки мозку, які відповідають за формування зорового образу, так і називаються „зорові бугри”. Такий метод отримання нових знань, поза експериментом, шляхом вивчення співідношень називаюь методом кореляції.

Кореляція може мати чітко виражену математичну форму. Математично виражене співвідношення між двома незалежними рядами явищ називається коофіцієнтом кореляції. Коофіцієнт кореляції може встановити ступінь залежності, ступінь співвіднесення між одним та іншим явищем. Наприклад, можна дізнатися чи існує кореляція між схильністю студента читати і ступенем його уважності. Для цього можна відібрати найбільш читаючих студентів, найменш читаючих студентів і запропонувати тим та іншим виконати тест на уважність (тест Бурдона). Якщо виявиться, що результат теста тим вище, чим більше книг протягом, скажімо, місяця добровільно читає студент, ми можемо зробити висновок: існує кореляція між схильністю до читання та уважністю. Така кореляція називається позитивною. Якщо, навпаки, чим більше книг протягом місяця читають добровільно студенти, тим менш успішно у них виконано тест на уважність, тоді така кореляція називається негативною. Вона свідчить про те, що схильність до читання співвідноситься з неуважністю.

Метод кореляції не обов”язково дає причинове пояснення взаємозв”язку явищ, але він слугує важливим інструментом встановлення взаємозалежності психічних процесів, якостей та станів.

 

30. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ ВІДЧУТТЯ.

Відчуття - це психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні аналізаторні системи.

31. ПЕРЕРАХУЙТЕ ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ВІДЧУТТІВ.:

якість, інтенсивність, тривалість і просторова локалізація.

Якість - це основна особливість певного відчуття, що відрізняє його від інших видів відчуттів і варіює в межах даного виду. Так, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю; зорові - за насиченістю, кольоровим тоном тощо. Якісне різноманіття відчуттів відображає нескінченне розмаїття форм руху матерії.

Інтенсивність відчуттів є його кількісною характеристикою і визначається силою подразника, що діє, і функціональним станом рецептора.

Тривалість відчуття є його часовою характеристикою. Її також визначає функціональний стан органу чуття, але головним чином час дії подразника та його інтенсивність.

Просторова локалізація відчуттів – відтворення у відчуттях місця перебування подразника. при цьому аналіз, який здійснюється дистантними рецепторами, дає інформацію про локалізацію подразника в просторі. Світло, звук зіставляються з їх джерелом. Контрактні відчуття (смакові, температурні, тактильні) співвідносяться з місцем дії подразника на тілі, причому на різних ділянках тіла точність локалізації дії подразника неоднакова.

32. Дайте визначення поняттю сприймання.

Сприймання – процес прийому та опрацювання людиною різноманітної інформації, що надходить у мозок через органи відчуттів, здебільшого, через зір. Завершується формування образу.

33. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ «ПАМ’ЯТЬ»

Пам'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Виділяють такі види пам'яті за методом запам'ятовування:

· мимовільна — інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією.

· довільна — цілеспрямоване заучування за допомогою спеціальних прийомів. Ефективність запам'ятовування залежить від прийомів та цілей запам'ятовування;

За характером переважаючої психічної активності:

· рухова — пам'ять на рухи та їх системи;

· емоційна — пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності;

· образна — пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова;

· словесно-логічна — специфічна людська, запам'ятовується думка у формі понять.

За тривалістю збереження інформації:

· сенсорна пам'ять триває 0,2 - 0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні.

· короткочасна пам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини;

· довготривала пам'ять — збереження інформації протягом тривалого часу;

· оперативна пам'ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.

 

34. ДАЙТЕ КОРОТКУ ХАРАКТЕРИСТИКУ ВИДІВ ПАМ’ЯТІ.

Існує декілька засад класифікації людської пам’яті.

1) Класифікація за змістом матеріалу;

· Рухова (виявляється в запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів. Вона є основою формування різних умінь і навичок, засвоєння усної та писемної мови, комплексів рухів тощо.)

· Емоційна (Зберігає переживання і почуття, пов’язані з подіями, що мали місце в минулому. Запам’ятовується насамперед те, що викликає емоції.)

· Образна (Суть її у запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочно даних зв’язків між ними. Яскравий приклад – Шерешевський, видатну ейдетичну пам'ять якого досліджував О.Лурія)

· Словесно-логічна (полягає в запам’ятовуванні думок, понять, умовиводів, які відображають істотні зв’язки і відношення предметів і явищ, їхні загальні властивості)

2) Класифікація за характером мети діяльності;

· Мимовільна пам'ять (спрямована не на запам’ятовування, вона має іншу мету, наприклад, розуміння, коли через певний проміжок часу матеріал, що запам’ятався, осмислюється, класифікується, в ньому визначаються внутрішні і зовнішні зв’язки);

· Довільна пам'ять (є продуктом особливої мнемічної діяльності, спрямованої на запам’ятовування).

3) Класифікація за часом закріплення і зберігання матеріалу

· Сенсорна (миттєва) пам'ять – у ній інформація зберігається дуже короткий час (від 0,3 до 2 секунд) і фіксує відображення дійсності на рівні рецепторів. Завдяки сенсорній пам’яті індивід має змогу розпізнавати образи ще в процесі їх формування.

· Короткочасна пам'ять (утримує і відтворює матеріал, який надходить із сенсорної і тривалої пам’яті (наприклад, під час пригадування). Характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і дуже нетривалим збереженням (20-30 сек.). Особливим видом короткочасної пам’яті є оперативна пам'ять, яка забезпечує запам’ятовування й відтворення оперативної інфи, потрібної для використання в поточній діяльності.

· Довготривала пам'ять зберігає людський досвід і забезпечує довгочасне (від годин до десятиліть) збереження матеріалу. Це найскладніший і наймісткіший вид пам’яті. Матеріал у ній зберігається, зазнаючи впливу процесів запам’ятовування, забування, відтворення. Тривала пам'ять поділяється на два типи: зі свідомим доступом (людина може за своєю волею згадати потрібну інфу), та із закритим доступом (людина в природних умовах не має доступу до тривалої пам’яті (гіпноз рулить - знайдемо все J), вона становить, мабуть, базу інтуїції).

 

35. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ «МИСЛЕННЯ»

Визначення поняттю «мислення». Мислення — це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відносини з природним і соціальним світом, що її оточує.
Мислення — це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

 

36. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ МОВЛЕННЯ ЯК ПСИХІЧНОГО ЯВИЩА

Мовлення — це конкретне використання мови для висловлення думок, почуттів, настроїв. Мовлення — це психічне явище. Воно називається психічним через комплекс параметрів які є важливими при спілкуванні і через які можна визначити навіть ставлення мовця до адресата.

Надзвичайно важливим при спілкуванні є міжособистісний простір (дистанція спілкування). Дистанція спінювання залежить від багатьох чинників: від спрямування спілкування, від різних характеристик суб'єктів спілкування (їх близькості, віку, соціального статусу, психоло­гічних особливостей, національних звичаїв тощо).

За даними американських психологів дистанція між партнерами залежить від виду взаємодії і може бути такою:

інтимна дистанція (відповідає інтимним стосункам) — до 0,5 м;

міжособистісна дистанція (при бесідах, спілкуванні з друзями) — 0,5-1,2 м;

соціальна дистанція (притаманна неформальним соціальним та діловим стосункам) — 1,2—3,7 м;

публічна дистанція — 3—7 м і більше.

При будь-якому спілкуванні правильно обрана дистанція істотно впливає на його здійснення.

Ще однією важливою частиною спілкування є візуальний контакт, оскільки саме погляди можуть сказати набагато більше ніж слова. Ві­зуальний контакт допомагає регулювати розмову.

Психологічні дослідження показують, що до 40% інформації несуть жести та міміка.

Жестикуляція включає в себе всі жести рук («мова рук»), а також дея­кі інші дії, що несуть в собі певне змістовне навантаження (наприклад, співрозмовник виймає сигарети, що означає необхідність завершення розмови і т. д.).

До міміки відносяться всі зміни, які можна спостерігати на обличчі людини, при чому мається на увазі не тільки риси обличчя, контакт очей та спрямування погляду, а й психосоматичні процеси (наприклад, почер­воніння).

Складність цього психічного явища обумовлюється, насамперед, тим, що, будучи, з одного боку, процесом безпосереднього чуттєвого пізнання, воно, з іншого боку, через специфічність свого об’єкта – мовленнєвогоповідомлення, є процесом друго-сигнального відображення дійсності, тобто процесом розкриття опосередкованих словами зв’язків і відносин.

 

37. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ «УЯВА»

Уява — конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи у даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду: така побудова є або творчою, або наслідувальною, будучи творчою, коли вона є само-розпочатою і само-сформованою, та наслідувальною, коли вона слідує формуванню започаткованим і сформованим іншим.

 

38. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ВИДИ УЯВИ І КОРОТКО ОПИШІТЬ ЇХ СПЕЦИФІКУ

Основні види уяви:

1. Активна уява – уява, що відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті.

Активна уява може бути:

· сприймаюч а уява (яка прикована до ситуації, наприклад, уява літературних героїв при читанні книг);

· творч а уява (яка здатна вийти за межі ситуації).

2. П асивн а уява – уява, що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети;

Пасивна уява ділиться на а) умисне і б) неумисне.

· Навмисно викликані пасивні фантазії називаються мареннями. Головна їх відмінність - відсутність зв'язку з волею. У мареннях виявляється зв'язок продуктів фантазії з потребами. Тут яскраво проявляється функція регуляції емоційного стану. Але якщо в процесах уяви у людини переважають марення, то це дефект розвитку особистості.

· Ненавмисно викликані образи уяви виникають головним чином при послабленні діяльності свідомості, при тимчасовій бездіяльності людини, в напівдрімотному стані, уві сні (сновидіння), в стані афекту, при патологічних розладах свідомості (тобто галюцинації).

 

39. Дайте визначення поняттю і явищу волі.

Воля – це психічний процес, суть якого лежить у регулюванні людиною поведінки та діяльності, що відносяться до подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод.

Воля – важливий компонент психіки людини, обумовлений здатністю людей не тільки реагувати на вищі чи внутрішні подразники, а утримуючи образ цілі, управляючи собою за допомогою мови, добиватися наміченого результату.

З усіх живих істот воля, як і мова, як і уява властива лише людині, оскільки базується на вищих, ідеальних, способах відображення світу та на керуванні особистими діями на противагу тим чи іншим подразникам.

Воля людини може бути настільки сильна, що може перебороти навіть інстинкт самозбереження.

Діапазон волі:

- люди з сильною волею.

- люди зі слабкою волею.

Перші здатні легко переборювати величезні трудноші, другі легко пасують перед ними. Крім того є люди, що страждають порушенням волі.

Як і всі психічні процеси, воля має складну будову, у якій є два аспекти: власне психологічний та фізіологічний.

 

40. ПЕРЕРАХУЙТЕ ВОЛЬОВІ ВЛАСТИВОСТІ ЛЮДИНИ І ДАЙТЕ ЇМ КОРОТКУ ХАРАКТЕРИСТИКУ

До вольовим властивостям особистості відносяться наступні: Цілеспрямованість (проявляється у вмінні ставити і досягати суспільно значимі цілі). Рішучість (проявляється у швидкому та продуманому виборі мети, визначенні способів її досягнення). Роздвоєність думок, почуттів-характерна особливість нерішучого людини. У нього не вистачає сил побороти суперечливі думки і почуття, направити їх в якесь певне русло. Все це призводить до того, що людина втрачає час, а потім, коли все-таки опиняється перед необхідністю зробити вибір, хапається за першу-ліпшу, може бути, навіть за найгіршу ціль. Нерішучість проявляється і в тому, що людина, не продумавши, не зваживши, приймає поспішне рішення. Наполегливість (проявляється у здатності тривалий час направляти і контролювати поведінку відповідно до наміченої мети). Витримка (або самовладання) (проявляється у здатності стримувати психічні та фізичні прояви, що заважають досягненню мети). Самостійність ( вміння за власною ініціативою ставіт' мети, знаходити шляхи її досягнення та практично виконувати прийняті рішення). Властивістю волі, протилежним самостійності, буде сугестивність. До вольовим властивостям особистості відносять і такі, як сміливість, відвага, мужність, стійкість, дисциплінованість. Але вони значною мірою є індивідуальним поєднанням розглянутих вище вольових якостей.

 

41. ПОЯСНІТЬ СУТНІСТЬ ПРИНЦИПУ РОБОТИ МОЗКУ, ЩО ІМЕНУЄТЬСЯ «АКЦЕПТОР ДІЇ»