Різний характер правопорушень, які має враховувати правова статистика, а також особливості діяльності установ, що здійснюють заходи контролю за ними, обумовлюють виділення трьох самостійних галузей правової статистики, які складають її систему:
1) кримінально-правову, що має своїм об`єктом кількісну сторону злочинності і заходи соціального контролю за нею;
2) цивільно-правову, безпосередній об`єкт якої — кількісна сторона цивільних правовідносин, що розглядаються судом, нотаріатом;
3) адміністративно-правову, об`єктом якої є кількісна сторона адміністративних правопорушень і заходів адміністративного впливу.
Особливим підвидом є статистика прокурорського нагляду за дотриманням законності в державі. В першу чергу, це нагляд за дотриманням прав і свобод людини і громадянина органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове розслідування, виконання покарання, в т.ч. за дотриманням законності в місцях позбавлення волі; за правотворчою діяльністю, і, нарешті, координацією роботи усіх правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю.
Ю.Д. Блувштейн свого часу зробив спробу виокремити кримінологічну статистику[11] як наукову дисципліну, що презентує частину кримінології, яка вивчає кількісні характеристики процесів, що відносяться до предмета цієї науки, з метою виявлення цих закономірностей. При цьому автор вказував про відмінність кримінологічної від кримінально-правової статистики в тому, що остання аналізує лише облік і дає оцінку діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури, судів, державних установ. При цьому Ю.Д. Блувштейн вірно зазначив, що предмет кримінологічної статистики — насамперед злочинність як певне соціальне явище. Отже, водночас у вигляді самостійної підгалузі окремими науковцями, виділяється кримінологічна статистика, яка тісно пов’язана з кримінально-правовою та розглядається як частина кримінології, що вивчає кількісні характеристики злочинності, її причини, особу злочинця і профілактичну діяльність. Вказані характеристики перебувають як у межах, так і поза межами кримінально-правової статистики, особливо такі, як латентна злочинність, причинна обумовленість злочинності і окремих злочинів, процес формування особи злочинця і мотивації злочинної поведінки, діяльність суб’єктів профілактики, які не відносяться до правоохоронних органів.
Особливе місце в правовій статистиці складають дані про безнаглядність дітей, наркоманію, токсикоманію, пияцтво і алкоголізм, проституцію, розповсюдження венеричних захворювань і СНІДу, інших фонових явищ, що детермінують злочинність, і які традиційно відносилися до моральної статистики.
Але найбільш розробленим як у науковому, так і організаційному плані виявилось поняття кримінально-правової статистики. Кримінально-правова статистика є галуззю правової статистики, під якою розуміють систему положень і прийомів загальної теорії статистики, що застосовуються в галузі вивчення злочинності, жертв злочинів і реакції з боку органів кримінальної юстиції.
Кримінально-правова статистика залежно від стадій кримінального процесу складається із таких розділів (підгалузей), органічно пов’язаних між собою:
статистика органів, що проводять оперативно-розшукову діяльність, яка відображає діяльність органів, установ та структурних підрозділів що безпосередньо здійснюють оперативно-розшукові заходи запобігання та припинення злочинів ;
статистика досудового розслідування, яка охоплює діяльність органів дізнання, досудового слідства і прокуратури. Вона включає, по-перше, облік і реєстрацію злочинів, кримінальних справ, матеріалів про злочини, вирішених у відповідності з кримінально-процесуальним законодавством, а також осіб, які скоїли злочини, і потерпілих від злочинів; і, по-друге, облік заходів щодо розслідування злочинів, терміни розслідування, суми відшкодованої шкоди, профілактичну роботу тощо;
статистика кримінального судочинства, яка відображає роботу судів усіх інстанцій щодо відправлення правосуддя. Зокрема, здійснюється облік як кількісних (число кримінальних справ, що надійшли до судів, їх рух, кількість засуджених і виправданих осіб тощо), так і якісних показників (терміни розгляду кримінальних справ, направлення їх на додаткове розслідування, призначені судом види і розміри покарання і т.п.). Завдяки цій підгалузі можна охарактеризувати кількість кримінальних справ, які надійшли до суду; кількість підсудних; кількість засуджених осіб, кількість виправданих осіб; кількість справ, які були розглянуті в наглядовій та касаційній інстанціях, і наслідки цього розгляду, строки розгляду справ, а також процесуальні дії суду;
статистика виконання судових вироків, що відображає діяльність установ кримінально-виконавчої системи по реалізації призначених судами покарань. Зокрема, характеризує облік усіх засуджених з розподілом за видами покарань; облік діяльності органів суду і виправно-трудових закладів по умовно-достроковому звільненню від покарань і заміні покарання більш м’яким, а також рішення про переведення з одного виправно-трудового закладу до іншого тощо.
Таким чином, показники кримінально-правової статистики, з одного боку, характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності і судимості, а з іншого — діяльність органів дізнання, досудового слідства, органів суду, органів виконання покарання по здійсненню кримінальної правозастосовної практики.
Правова статистика у відповідності з вказаними вище видами підгалузей співвідноситься з оперативними потребами органів, що здійснюють кримінально-правовий, адміністративно-правовий або цивільно-правовий захист прав і інтересів громадян, суспільства і держави. Тому на практиці доводиться мати справу зі статистикою міліції, податкової міліції, прокуратури, в тому числі військової, служби безпеки, митної служби, суду, державного і відомчого арбітражу, нотаріату, установ виконання покарань.
Однією з підгалузей кримінально-правової статистики є віктимологічна статистика, що охоплює кількісні дані про жертв злочинів і їх роль у генезисі злочинності. Адже реалізація результатів віктимологічних досліджень спроможна дати важливий інформаційний матеріал для удосконалювання профілактики злочинів, правового виховання і соціального контролю на всіх рівнях - загальному, груповому й індивідуальному. Значущість віктимологічних рекомендацій у тому, що вони орієнтують практику на невикористані резерви, що містяться в чиннику “жертва злочину”. Тому цілком зрозуміло те, що вивчення причин злочинності в територіальному розрізі без урахування вищевказаного чинника є однобічним, а теоретичні і практичні висновки виглядатимуть недостатньо повними.
Основне завдання віктимологічної статистики — дати кількісну характеристику осіб потерпілих (жертв злочинів) та їх віктимної чи правової поведінки за такими напрямами, а саме, який вчинено злочин; ким є особа обвинувачуваного і яка заподіяна ним шкода; також узагальнюються демографічні, соціально-психологічні, правові та інші ознаки, що характеризують особу потерпілого та його роль у конкретній ситуації.
Вчені-кримінологии, виділяючи основні показники, що характеризують суспільно небезпечні наслідки злочинності і враховуються в аналітичній роботі, яка проводиться прокурорами, першим показником визначають загальне число осіб, які загинули за досліджуваний період часу в результаті всієї сукупності злочинної діяльності правопорушників (рівень смертності). Другий показник — це загальне число осіб, які дістали тяжкі і менш тяжкі тілесні ушкодження. Далі науковці пропонують враховувати такі показники: “рівень розтління”, “рівень заподіяного збитку” тощо. І хоча цей перелік не є вичерпним, але “показники шкоди повинні розглядатися в якості одного з найважливіших критеріїв, що характеризують ступінь суспільної небезпеки злочинності та ефективність заходів її попередження”.
Необхідно підкреслити що важливим для практичних працівників в разі проведення досудового розслідування є такий показник, як “поводження потерпілих”, наприклад, віктимна поведінка жертви під час нападу злочинця. Для цього необхідно збирати дані про стать, вік, ставлення до обвинувачуваного, залежність від підсудного, у якому стані був потерпілий у момент вчинення злочину; що вказує і на ту обставину, що в окремих випадках злочинів поведінка потерпілого суттєво впливала на виникнення у злочинця наміру вчинити злочин.
Зазначимо, що протягом багатьох років віктимологічні дослідження сприймалися не завжди і не скрізь з однаковою зацікавленістю. Термін “віктимологія”, а також поняття “віктимність”, “віктимізація” повільно впроваджувалися як у наукову літературу, так і практичну діяльність. Лише останнім часом намітились позитивні зміни щодо розуміння важливості цих питань.
Дані, одержані в результаті віктимологічних досліджень, можуть допомогти судові глибше виявляти обставини справи, точніше кваліфікувати ті чи інші діяння з урахуванням поведінки потерпілого й індивідуалізувати покарання. У певних випадках потерпілий зобов’язаний вжити всіх заходів, які від нього залежать, для попередження і припинення злочину.
Цивільно-правова статистика характеризує облік усіх цивільних справ, які знаходилися на розгляді в судових органах, облік наслідків судової діяльності по розгляду цивільних справ, а також облік цивільних правовідносин, що посвідчуються в адміністративному, нотаріальному або безперечному судовому впровадженні (наприклад, посвідчення нотаріусом заповіту).
Відповідно до вимог цивільного процесу і характеру установ, які його здійснюють, цивільно-правова статистика розділяється на такі підрозділи: а) статистика цивільного судочинства; б) статистика виконання судових рішень.
Статистика цивільного судочинства відображує роботу органів суду по розгляду цивільних справ, які надійшли до них; облік основних процесуальних дій; строки розгляду цивільних справ; кількість винесених судових рішень; облік кількості справ, які були розглянуті судами касаційної і наглядової інстанцій, і які рішення по ним були прийняті. Сюди ж відноситься робота господарських судів і нотаріату.
Статистика виконання судових рішень відображує діяльність судових виконавців по виконанню рішень суду з цивільних справ.
Адміністративно-правова статистика характеризує кількість виявлених і зареєстрованих правопорушень; кількість осіб, які вчинили ці правопорушення; види адміністративних стягнень, які були накладені на осіб, а також показники діяльності різних державних органів, які мають право накладати адміністративні стягнення.
Статистика прокурорського нагляду характеризує діяльність органів прокуратури по нагляду за додержанням законності в різних сферах життя держави.
Відповідно, основними галузями правової статистики є:
· Кримінально-правова статистика
· Адміністративно-правова статистика
· Цивільно-правова статистика
· Статистика конституційного судочинства
· Митна статистика
· Статистика прокурорського нагляду
· Статистика дисциплінарних правопорушень
· Господарсько-правова статистика
Підгалузями кримінально-правової статистики є:
- статистика органів, що проводять оперативно-розшукову діяльність
- статистика досудового розслідування
- статистика кримінального судочинства
- статистика виконання покарань
- віктимологічна статистика
Підгалузями цивільно-правової статистики є:
- статистика цивільного судочинства
- статистика виконання судових вироків
Наведені галузі та підгалузі правової статистики дають змогу дійти висновку про те, що правова статистика взаємопов’язана з усіма науками кримінально-правового, адміністративно-правового, цивільно-правового циклу та ін. Отже, результати статистичних досліджень безпосередньо застосовуються зазначеними юридичними науками при вирішенні своїх специфічних завдань.
