Термін «статистика» походить від лат. «status», що буквально означає – стан, становище[1]. Вперше термін «статистика» введено в науковий обіг німецьким науковцем Готфрідом Ахенвалем (1719-1772), який у 1746 році в Марбрузьському, а пізніше в Геттінгентівському університетах почав викладати навчальну дисципліну «Державознавство» («Notitia rerum publikarum») або «статистика» (від італійського слова «statista» - державна людина) наука, що займається дослідження державних здобутків, знання про які необхідні всякій освіченій людині, а, особливо, державній. Серед державних здобутків Г. Ахенваль виділяє все те від чого залежить сила і могутність країни, все в результаті чого держава стає багатою і бідною[2]. Насамперед статистику трактували як сукупність знань про державу, пізніше статистикою почали називати збір і узагальнення даних про масові явища і, на кінець, як специфічну наукову галузь.
У сучасному розумінні термін “статистика” використовується в таких значеннях:
• під статистикою розуміють практичну діяльність органів державної статистики з метою отримання всебічної та об’єктивної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні;
• під статистикою розуміють сукупність цифрових показників, щодо кількісної та якісної характеристики явищ і процесів, яка подана респондентами під час статистичних спостережень;
• під статистикою розуміють окрему галузь науки, яка має свій предмет і метод дослідження[3].
Об’єктом вивчення статистики є суспільство, явища і процеси суспільного життя.
Предметом статистики виступає кількісна сторона масових суспільних і природних явищ та процесів у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною, кількісне відображення закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця й часу.
Між статистичною наукою і практикою існує тісний взаємозв’язок. Статистична наука використовує дані практики, узагальнює їх і розробляє методи проведення статистичних досліджень. В свою чергу, в практичній діяльності застосовуються теоретичні положення статистичної науки для рішення конкретних управлінських завдань[4]. Протягом тривалого і складного процесу формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли, і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичної науки.
Докорінні перетворення, що відбуваються в Україні та охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства, потребують такої статистичної інформації, яка б у повній мірі задовольняла потреби державних і громадських інституцій, окремих громадян в об’єктивних даних про стан соціально-економічної ситуації в Україні та відповідала вимогам міжнародних принципів офіційної статистики, зокрема:
1. Офіційна статистика є необхідним елементом інформаційної системи демократичного суспільства, яка забезпечує уряд, економіку і суспільство даними про економічне, демографічне, соціальне та екологічне становище. З цією метою офіційні статистичні дані, які мають практичну цінність, розробляються та поширюються на об'єктивній основі державними статистичними установами для забезпечення поваги прав громадян на офіційну інформацію.
З метою збереження довіри до офіціальної статистики, статистичні установи повинні на суворо професійній основі приймати рішення у відношенні методів і процедур збирання,
оброблення, зберігання та поширення статистичних даних.
Для полегшення правильної інтерпретації даних статистичні установи повинні надавати інформацію згідно з науковими стандартами у відношенні джерел, методів і процедур в галузі статистики.
Статистичні установи мають право коментувати невірну інтерпретацію чи невірне використання статистичних даних.
Дані для статистичних цілей можуть збиратися з усіх типів джерел - як статистичних обстежень так і адміністративної звітність Статистичні установи повинні обирати джерела з урахуванням якості, своєчасності, витрат та навантаження, що лягає на респондентів.
Персональні Дані, що збираються статистичними установами для підготовки статистичної інформації, незалежно від того, відносяться вони до фізичних чи юридичних осіб, повинні бути суворо конфіденційними і використовуватись виключно для статистичних цілей.
Закони, норми і заходи у галузі статистики повинні оприлюднюватися.
Взаємодія статистичних установ у кожній країні є суттєвим фактором досягнення узгодженості та ефективності статистичної системи.
Використання статистичними установами в кожній країні міжнародних концепцій, класифікацій і методів сприяє забезпеченню узгодженості та ефективності статистичних систем на всіх офіційних рівнях.
10. Двостороннє і багатостороннє співробітництво в галузі статистики сприяє удосконаленню систем офіційної статистики в усіх країнах[5].
Таким чином, теоретична статистика є наукою методологічною і такою, яка має бути як основою так і приводом для прийняття ефективних управлінських рішень.
Серед специфічних особливостей статистичної науки, як правило, виділяють:
· статистика вивчає суспільні явища. Явища, що знаходяться поза сферою суспільної діяльності людини, не піддаються статистичному обліку і вивченню;
· досліджується кількісна сторона явищ і процесів соціального життя;
· кількісна сторона суспільних явищ вивчається статистикою у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною;
· статистика вивчає масові суспільні явища. Тобто не поодинокі факти, а сукупність фактів, що мають різні ознаки, які повторюються в просторі або впродовж часу;
· кількісну сторону суспільних явищ статистика вивчає в конкретних умовах місця і часу;
· статистика також вивчає вплив природних і технічних факторів на кількісні зміни суспільного життя і вплив розвитку суспільства на умови життя суспільства.
Отже, статистика – це суспільна наука, що вивчає кількісну сторону масових явищ суспільного життя в нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.
