Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“еор≥њ м≥жнародних в≥дносин




ќдним з перших джерел вивченн€ м≥жнародних в≥дносин була прац€ ‘ук≥д≥да Ђ≤стор≥€ ѕелепонезькоњ в≥йниї в восьми книгах, в €ких проанал≥зовано м≥жнародн≥ в≥дносини того часу, в тому числ≥ питанн€ пр≥оритетност≥ ≥нтерес≥в держави на ≥нтересами окремого ≥ндив≥да.

÷€ прац€ стала основою традиц≥йного або класичного напр€му, €кий був також представлений погл€дами ћакк≥авелл≥, “. √оббса, ≈. де ¬ател€,  . фон  лаузев≥ца.

¬ класичному напр€м≥ виокремлюють теор≥ю пол≥тичноњ р≥вноваги (—п≥ноза, ƒ. ём), теор≥ю моральноњ та пол≥тичноњ Їдност≥ (‘. де ¬≥ттор≥а, √. √роц≥й, ≤.  ант).

«годом теор≥€ моральноњ та пол≥тичноњ Їдност≥ стала основою ≥деал≥стичного напр€му.

Ќа сьогодн≥ ≥снуЇ велика к≥льк≥сть теор≥й м≥жнародних в≥дносин, €к≥ класиф≥кують, опираючись на певн≥ критер≥њ. Ќа основ≥ географ≥чного критер≥ю виокремлюють англосаксонськ≥ концепц≥њ, рад€нське трактуванн€ м≥жнародних в≥дносин та ≥дењ науковц≥в та досл≥дник≥в Ђтретього св≥туї.

¬ науц≥ про м≥жнародн≥ в≥дносини виокремлюють так≥ напр€мки €к пол≥тичний ≥деал≥зм, пол≥тичний реал≥зм, модерн≥зм, транс нац≥онал≥зм, марксизм, неомарксизм, неореал≥зм.

ѕол≥тичний ≥деал≥зм базуЇтьс€ на переконанн€х в необх≥дност≥ ≥ можливост≥ припиненн€ св≥тових воЇн ≥ збройних конфл≥кт≥в м≥ж державам шл€хом правового регулюванн€ та демократизац≥њ м≥жнародних в≥дносин, поширенн€ на них норм морал≥ та справедливост≥. ≤деал≥сти вважають необх≥дн≥стю створенн€ системи колективноњ безпеки на основ≥ добров≥льного роззброЇнн€ та в≥дмови в≥д в≥йни €к ≥нструменту м≥жнародноњ пол≥тики. “еоретиками пол≥тичного ≥деал≥зму Ї –.  ларк та Ћ. —он. ” практичн≥й пол≥тиц≥ прихильниками цього напр€му були ƒж. ƒаллес, ƒж.  артер, ƒж. Ѕуш, папа ≤ван ѕавло ≤≤.

ќсновною тезою пол≥тичного реал≥зму Ї те, що вс€ м≥жнародна пол≥тика спр€мована на нарощенн€ державами своњ влади та могутност≥. ƒл€ забезпеченн€ влади державна влада використовуЇ в≥йськову стратег≥ю (€к продовженн€ пол≥тики засобами насилл€) та дипломат≥ю (€к мирну боротьбу за владу). —еред теоретик≥в цього напр€му варто згадати √. ћоргентау, –. јрона, Ћ. ”олферс. √.  ≥сс≥нджер використовував ≥дењ пол≥тичного реал≥зму в своњй пол≥тичн≥й д≥€льност≥.

ѕредставники модерн≥зму критикували традиц≥йн≥ методи анал≥зу м≥жнародних в≥дносин, що базувались на ≥нтуњц≥њ та судженн€х по аналог≥њ, в≥ддаючи перевагу методам точних наук дл€ подоланн€ недол≥к≥в класичного пол≥тичного реал≥зму та наданн€ ч≥тко окресленого наукового статусу вивченню м≥жнародних в≥дносин.

ћодерн≥стський напр€м дав поштовх розвитку м≥кросоц≥олог≥чноњ парадигми у вивченн≥ м≥жнародних в≥дносин, суть €коњ пол€гаЇ трактуванн≥ сфери транснац≥ональних в≥дносин €к певного м≥жнародного сусп≥льства. ј тому дл€ його досл≥дженн€ можна використовувати методи, що дозвол€ють по€снити ≥ зрозум≥ти процеси, що в≥дбувають в будь-€кому сусп≥льному орган≥зм≥.

ƒосл≥дженн€м ц≥Їњ проблеми займались дв≥ основн≥ школи Ц американська та французька.

¬ американськ≥й школ≥ було сформовано три напр€ми: теор≥€ ≥нтеграц≥њ (ƒ. ћ≥тран≥), теор≥€ взаЇмозалежност≥ (≈. ’аас, ƒ. ћоурс), теор≥€ транснац≥онал≥зму (ƒ. Ќай, –.  оохейн).

“еоретики ц≥Їњ школи вважали, що досл≥джувати м≥жнародн≥ в≥дносини потр≥бно, виход€чи з функц≥й њх учасники. ƒл€ розум≥нн€ сут≥ процес≥в, що в≥дбуваютьс€ на м≥жнародн≥й арен≥ необх≥дно визначити м≥сце ≥ роль держави €к учасника м≥жнародних в≥дносин, значенн€ ≥нтересу та сили.

‘ранцузька соц≥олог≥чна школа представлена в≥домими соц≥ологами м≥жнародних в≥дносин ћ. ћерлем, –. јроном, √. Ѕутулем. ѕрофесор —орбони ћ. ћерль виокремив три напр€ми у вивченн≥ м≥жнародних в≥дносин в французьк≥й соц≥олог≥чн≥й школа:

1. ≈мп≥рично-описовий п≥дх≥д став основою дл€ полемолог≥њ Ц комплексного вивченн€ в≥йн.  онфл≥кт≥в та ≥нших форм колективноњ агрес≥њ з використанн€м метод≥в демограф≥њ, б≥олог≥њ, математики та ≥нших природничих наук, на основ≥ анал≥зу фактор≥в та способ≥в, що њх обумовили ≥ актив≥зували (√. Ѕутуль).

2. ѕ≥дх≥д на снов≥ марксистського анал≥зу м≥жнародних в≥дносин.

3. ¬ласне соц≥олог≥чний п≥дх≥д, що був розвинутий в прац€х –. јрона. …ого основна ≥де€ пол€гаЇ в тому, що соц≥олог≥€ м≥жнародних в≥дносин Ц це соц≥олог≥€ д≥њ, тобто суттЇвою характеристикою факт≥в ≥ под≥й Ї те, що вони над≥лен≥ значенн€м. “обто ≥снуЇ певна залежн≥сть в≥д ≥нформац≥њ. —оц≥олог≥€ м≥жнародних в≥дносин концентруЇ свою увагу на пон€тт≥ Ђр≥шенн€ї ≥ вивченн≥ процесу прийн€тт€ р≥шень. ѕроблематика соц≥олог≥њ м≥жнародних в≥дносин визначаЇтьс€ не м≥н≥мумом соц≥ального консенсусу (притаманним внутр≥шньосусп≥льним в≥дносинам), а розгортанн€м м≥жнародних в≥дносин в контекст≥ в≥йни. Ќа думку –. јрона, саме конфл≥кт, а не його в≥дсутн≥сть Ї нормою. “ому головним завданн€м Ї по€сненн€ стану в≥йни, а не стану миру.

ћодерн≥зм не Ї однор≥дною теч≥Їю, б≥льш≥сть його напр€мк≥в базуЇтьс€ на м≥ждисципл≥нарному п≥дход≥,використанн≥ наукових метод≥в, зб≥льшенн≥ використанн€ емп≥ричних даних, що обовТ€зково перев≥р€ютьс€.

—еред недол≥к≥в модерн≥стських теор≥њ варто вказати на фактичне запереченн€ специф≥ки м≥жнародних в≥дносин, фрагментарн≥сть конкретних досл≥дницьких обТЇкт≥в, фактичну в≥дсутн≥сть ц≥л≥сност≥ розум≥нн€ м≥жнародних в≥дносин.

“еоретики транснац≥онал≥зму висунули ≥дею запереченн€ пол≥тичного реал≥зму та його етатистськоњ парадигми через нев≥дпов≥дн≥сть характеру та основним тенденц≥€м м≥жнародних в≥дносин. ћ≥жнародн≥ в≥дносини виход€ть за меж≥ м≥жнародних взаЇмод≥й, що базуютьс€ на нац≥ональних ≥нтересах та силовому протисто€нн≥. ƒержава €к м≥жнародних актор позбавлений своЇњ монопол≥њ, оск≥льки, окр≥м нењ, в м≥жнародних в≥дносинах беруть участь ≥ндив≥ди, громадськ≥ орган≥зац≥њ, недержавн≥ обТЇднанн€.

ѕредставниками транснац≥онал≥зму Ї не лише вчен≥ з —Ўј, ™вропи та ≥нших рег≥он≥в св≥ту, але й пол≥тичн≥ д≥€ч≥ (наприклад, колишн≥й президент ‘ранц≥њ ∆. дТ≈стен), пол≥тичн≥ неур€дов≥ орган≥зац≥њ, досл≥дницьк≥ центри ( ом≥с≥€ ѕальме,  ом≥с≥€ Ѕрандта, –имський клуб).

¬ марксизм≥ м≥жнародн≥ в≥дносини вивчаютьс€ в двох аспектах: в економ≥чному Ц €к в≥дносини експлуатац≥њ та пол≥тичному Ц €к в≥дносини пануванн€ ≥ п≥дпор€дкуванн€. ѕри цьому нац≥ональний суверен≥тет, державн≥ ≥нтереси Ї вторинними, адже обТЇктивн≥ закони спри€ють становленню всесв≥тнього сусп≥льства з пануванн€м кап≥тал≥стичноњ економ≥ки, а також класовою боротьбою ≥ всесв≥тньо-≥сторичною м≥с≥Їю пролетар≥ату €к руш≥йноњ сили.

Ќеомарксизм, незважаючи на неоднор≥дн≥сть представник≥в, обТЇднаний ≥деЇю ц≥л≥сност≥ св≥тового сп≥втовариства ≥ певна утоп≥чн≥сть в оц≥нц≥ майбутнього. ÷≥ концепц≥њ базуютьс€ на ≥дењ про симетричн≥сть взаЇмов≥дносин сучасного св≥ту, тобто про реально ≥снуючу залежн≥сть крањн ≥з слаборозвинутою економ≥кою в≥д високо≥ндустр≥альних. ѕрост≥р м≥жнародних в≥дносин неомарксисти розум≥ють €к глобальну ≥мпер≥ю, в €к≥й колон≥альн≥ держави нав≥ть п≥сл€ отриманн€ пол≥тичноњ незалежност≥ змушен≥ п≥дпор€дковуватись центру. ƒо представник≥в цього напр€му належать —. јм≥н, ѕ. Ѕаран, ѕ. —у≥з≥, ≈. ¬аллерстайн.

¬ 70-т≥ рр. ’’ стол≥тт€ на основ≥ пол≥тичного реал≥зму сформувавс€ неореал≥зм, представлений погл€дами  . ”олца, –. √≥пл≥на, ƒж. √рейко, Ѕ. Ѕазана, ћ. ћозаффар≥. ÷ей напр€м досить часто називають структурал≥змом або структурним реал≥змом, оск≥льки його теоретики послуговуютьс€ тезою про обумовлен≥сть системного характеру м≥жнародних в≥дносин властивост€ми структури м≥жнародноњ системи, а не взаЇмод≥ючими державами.

 


ѕЋјЌ» ѕ–ј “»„Ќ»’ «јЌя“№





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1565 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћаской почти всегда добьешьс€ больше, чем грубой силой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1509 - | 1347 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.