Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒержава ≥ церква: основн≥ модел≥ взаЇмод≥њ




« розвитком людства в межах одн≥Їњ чи к≥лькох держав ≥нституал≥зуЇтьс€ ≥ розвиваЇтьс€ один з головних елемент≥в рел≥г≥йного комплексу Ч рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ. —п≥льн≥сть њх розвитку часто зумовлювала й сп≥льн≥ пол≥тичн≥, економ≥чн≥ ≥нтереси, що було додатковим спонукальним чинником њх взаЇмовпливу. “ому характер державно-церковних в≥дносин залежить в≥д пол≥тичного устрою держави, конкретних сусп≥льних в≥дносин, дом≥нуючих особливостей певноњ епохи. ≤ншими словами, своЇр≥дн≥сть розвитку народу, держави ≥ певноњ рел≥г≥њ, рел≥г≥йного напр€му передбачаЇ специф≥чн≥ особливост≥ њх в≥дносин Ч в≥д пр€мого впливу рел≥г≥йного комплексу на формуванн€ ≥ функц≥онуванн€ державноњ влади до державного контролю за розвитком рел≥г≥йного комплексу чи в≥докремленн€ церкви в≥д держави.

Ќа сучасному етап≥ характер державно-церковних в≥дносин Ч один з головних показник≥в р≥вн€ розвитку ≥ держави, ≥ рел≥г≥йного напр€му, поза€к в≥н засв≥дчуЇ р≥вень реал≥зац≥њ принципу свободи сов≥ст≥ €к одного з головних складових фундаментальних прав ≥ свобод людини. ќск≥льки рел≥г≥€ маЇ ірунтовний вплив на соц≥альн≥ структури ≥ ц≥нност≥, то свобода сов≥ст≥ Ї важливим чинником структуруючих зв'€зк≥в м≥ж частинами сусп≥льства ≥ вс≥м сусп≥льством.

ѕон€тт€ Ђсвобода сов≥ст≥ї пол≥семантичне, його сутн≥сть визначаЇтьс€ залежно в≥д предметного пол€ досл≥дженн€: права, пол≥тики, ф≥лософ≥њ, рел≥г≥Їзнавства, етики тощо.

—вобода сов≥ст≥ Ч право, €ке гарантуЇ недоторканн≥сть сов≥ст≥ людини щодо њњ ставленн€ до рел≥г≥њ.

«агальновизнаними основними рисами свободи сов≥ст≥ Ї:

Ч право особи на свободу мати, зм≥нювати рел≥г≥йн≥ в≥руванн€ за власним вибором або дотримуватис€ нерел≥-г≥йних переконань;

Ч р≥вн≥сть ус≥х рел≥г≥й та њх прихильник≥в, а також нев≥руючих перед законом;

Ч можлив≥сть ≥ндив≥дуально або ж колективно, публ≥чно чи приватно спов≥дувати свою рел≥г≥ю, брати участь у богослуж≥нн€х, обр€дах, ритуалах;

Ч право на поширенн€ своњх рел≥г≥йних чи нерел≥г≥йних переконань;

Ч невтручанн€ держави у справи церкви (особливо т≥, €к≥ стосуютьс€ в≥ровченн€), а церкви Ч у справи держави.

–ел≥г≥йна свобода Ї одним ≥з найдавн≥ших м≥жнародне визнаних прав людини. ” пер≥од ¬естфальського миру (1648) праву на рел≥г≥йну свободу було надано м≥жнародний захист. ѕершим конституц≥йним актом, що стверджував його, була перша поправка до  онституц≥њ —Ўј, де зазначено, що  онгрес не створюватиме закону, що стосуватиметьс€ ≥нституюванн€ рел≥г≥њ чи заборон€тиме в≥льне в≥дправленн€ њњ.

¬ епоху ¬≥дродженн€ ≥з становленн€м громад€нських сусп≥льств розпочалис€ процеси секул€ризац≥њ (набутт€ св≥тських рис) сусп≥льного житт€. ÷ьому спри€в розвиток наукових знань, особливо вченн€ про природне право, зг≥дно з €ким держава та њњ ≥нституц≥њ мають земне, а не божественне походженн€. –ел≥г≥€ поступово стаЇ приватною справою. Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. починають реформуватис€ основн≥ типи в≥дносин м≥ж церквою ≥ державою, €к≥ ≥снують й донин≥:

Ч в≥ротерпим≥сть (нетерпим≥сть), зг≥дно з €кою, одна чи к≥лька рел≥г≥й мають прив≥лейоване становище, ≥нш≥ оголошуютьс€ терпимими (чи нетерпимими);

Ч свобода в≥роспов≥дань, за €кою ус≥ рел≥г≥њ р≥вн≥ м≥ж собою, а людина в≥льна у своЇму вибор≥ конфес≥њ та в≥дправленн€ рел≥г≥йного культу;

Ч свобода сов≥ст≥, кр≥м проголошенн€ р≥вност≥ вс≥х рел≥г≥й, €ка передбачаЇ в≥льний виб≥р будь-€коњ рел≥г≥њ чи неспов≥дуванн€ жодноњ. Ќин≥ приблизно третина держав св≥ту проголосили своњми основними законами принцип свободи сов≥ст≥.

ѕрот€гом стол≥ть склалос€ к≥лька моделей державно-церковних в≥дносин, €к≥ часто взаЇмно перепл≥таютьс€: теократ≥€; цезаропапизм; законодавча п≥дтримка, що забезпечуЇ прив≥лейований стан церкви; в≥докремленн€ церкви в≥д держави; пром≥жний стан м≥ж моделлю державноњ церкви ≥ моделлю повного в≥докремленн€, в≥докремленн€ церкви ≥ держави.

1. “еократ≥€ (грец. theos Ч Ѕог ≥ kratos Ч влада). ѕостаЇ €к форма правл≥нн€, за €коњ вс€ повнота влади в держав≥ належить глав≥ церкви та духовенству. ѕередбачаЇ ототожненн€ св≥тськоњ ≥ духовноњ влад, регламентац≥ю функц≥онуванн€ держави та њњ ≥нституц≥й, усього сусп≥льного житт€ пан≥вною церквою та њњ органами.

—инон≥мом до теократ≥њ ≥нод≥ вживають пон€тт€ Ђцезаропапизмї к означенн€ боротьби церковноњ влади за дом≥нуванн€ над св≥тською.  ласичне теократичне правл≥нн€ ≥снувало у VЧ≤ ст. до н.е. в ≤удењ, де вс€ влада була зосереджена в руках жрецтва на чол≥ з ≥удейським першо≥Їрархом; у 756Ч1870-х роках Ч у ѕапськ≥й област≥, а з 1929 р. Ч у ¬атикан≥, де ѕапа римський Ї абсолютним монархом. “радиц≥€ теократ≥њ розвинута в ≥сламських крањнах (≤ран≥, —ауд≥вськ≥й јрав≥њ). “еократичн≥ пер≥оди пережили  итай, япон≥€, ≤нд≥€, крањни јфрики, ™вропи. ≤дењ теократичноњ форми правл≥нн€ активно пропагував —. “омаш≥вський у √аличин≥.

2. ÷езаропапизм (лат. caelsar Ч цезар, papa Ч папа). ¬и€вл€Ї себе €к пол≥тика св≥тськоњ влади, спр€мована на п≥дпор€дкуванн€ соб≥ всього церковного житт€; поЇднанн€ в особ≥ державного правител€ вищоњ св≥тськоњ духовноњ влади.

ѕередбачаЇ повну залежн≥сть церкви в≥д держави, одержавленн€ ≥ п≥дпор€дкуванн€ св≥тськ≥й влад≥ церковних структур.  ласичними прикладами такого правл≥нн€ Ї ¬≥зант≥€, де ≥мператори збирали церковн≥ собори, вир≥шували догматичн≥ суперечки, призначали чи зн≥мали патр≥арх≥в, митрополит≥в тощо. ÷ю модель перейн€ла ћосков≥€, де з XVIII до початку XX ст. главою православноњ церкви був ≥мператор (≥мператриц€). ÷ерква стаЇ одним з ≥нститут≥в державноњ бюрократичноњ системи, а духовенство Ч особливим прошарком сусп≥льства з≥ своњми правами та п≥льгами (неп≥дсудн≥сть св≥тському суду, зв≥льненн€ в≥д податк≥в, в≥йськовоњ повинност≥ тощо).

3. «аконодавча п≥дтримка, що забезпечуЇ прив≥лейований стан певноњ церкви в держав≥. —татус державноњ церкви передбачаЇ державне ф≥нансуванн€ д≥€льност≥ церковних ≥нституц≥й, покладаЇ на них певн≥ державницьк≥ функц≥њ (реЇстрац≥€ новонароджених, смерт≥, шлюбу тощо).

ƒержавн≥ церкви в р≥зних формах ≥снують в јнгл≥њ, Ўвец≥њ, ƒан≥њ, ≤ран≥,  увейт≥, —ауд≥вськ≥й јрав≥њ, “ањланд≥ та ≥нших крањнах. ќсобливий њх статус заф≥ксований у конституц≥€х понад 40 держав, у 22 з них главою держави може бути лише особа, що належить до оф≥ц≥йноњ церкви.

4. ¬≥докремленн€ церкви в≥д держави. Ќа практиц≥ це означаЇ неможлив≥сть втручанн€ церкви у справи держави за активного втручанн€ державних ≥нституц≥й у справи церкви.

“ака модель була характерна дл€ колишн≥х крањн соц≥ал≥стичного табору, де законодавство теоретично гарантувало свободу сов≥ст≥, а реально в≥руюч≥ зазнавали дискрим≥нац≥й. Ђјтењзац≥€ї державноњ пол≥тики призводила до значних порушень прав людини. ÷еркви €к сусп≥льн≥ ≥нституц≥њ активно використовувалис€ владою у внутр≥шн≥й та зовн≥шн≥й пол≥тиц≥.

5. ѕром≥жний стан м≥ж моделлю державноњ церкви ≥ моделлю повного в≥докремленн€ церкви в≥д держави ≥ держави в≥д церкви. ƒл€ цього типу в≥дносин характерне збереженн€ державноњ п≥дтримки та прив≥лењв окремих церков. Ќаприклад, сучасна Ќ≥меччина, де держава хоч ≥ проголошуЇ нейтральн≥сть ≥ толерантн≥сть до р≥зних рел≥г≥й, ви€вл€Ї певну в≥дм≥нн≥сть у ставленн≥ до рел≥г≥йних орган≥зац≥й залежно в≥д њх чисельност≥ та њх впливу на сусп≥льне житт€. ѕод≥бними Ї державно-церковн≥ в≥дносини в япон≥њ, јвстр≥њ, ѕеру.

6. ¬≥докремленн€ церкви в≥д держави, що передбачаЇ взаЇмоневтручанн€ держави ≥ церкви у справи кожноњ, гарантуЇ максимальне забезпеченн€ свободи рел≥г≥њ, толерантност≥ в держав≥. ”с≥ рел≥г≥йн≥ громади у —≤Ћј мають р≥вн≥ права. ¬≥дсутн≥й спец≥альний орган регулюванн€ д≥€льност≥ рел≥г≥йних ≥нституц≥й Ч ус≥ сп≥рн≥ питанн€ вир≥шуЇ суд. –ел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ зв≥льнен≥ в≥д податк≥в р≥шенн€м ‘едеральноњ податковоњ служби, €ка детально експертуЇ, чи не пересл≥дуЇ €кась ≥з них комерц≥йн≥ ц≥л≥. «аконодавче закр≥плену свободу в≥ри ≥ нев≥р'€ мають громад€ни ‘ранц≥њ, “уреччини, ”крањни.

«алежно в≥д традиц≥й, модел≥ державно-церковних в≥дносин ≥снуЇ к≥лька схем ф≥нансовоњ п≥дтримки державою церковних ≥нституц≥й:

1. ѕр€ме ф≥нансуванн€ державою рел≥г≥йних орган≥зац≥й ≥ державний контроль за використанн€м кошт≥в. “ака схема характерна дл€ б≥льшост≥ крањн з теократичною, цезаропапиською модел€ми державно-церковних в≥дносин, крањн з державною церквою (¬атикан, √рец≥€, Ѕельг≥€, Ћюксембург, Ќорвег≥€ та ≥н.).

2. «б≥р спец≥ального Ђцерковногої податку, €кий витрачаЇтьс€ зг≥дно з побажанн€ми платник≥в податку (≤тал≥€, ≤спан≥€ та ≥н.).

3. ¬икористанн€ кошт≥в Ђцерковногої податку рел≥г≥йними орган≥зац≥€ми на власний розсуд з м≥н≥мальним контролем держави (‘–Ќ, јвстр≥€, Ўвейцар≥€, Ўвец≥€ та ≥н.).

4. ¬≥дсутн≥сть ф≥нансовоњ допомоги держави конфес≥€м, к≥ ≥снують на добров≥льн≥ пожертвуванн€ в≥руючих, виручки в≥д церковноњ атрибутики тощо. ÷е характерно дл€ крањн, де церква ≥ держава в≥докремлен≥ одна в≥д одноњ (—Ўј, ‘ранц≥€, ”крањна, Ќ≥дерланди).





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 453 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

1265 - | 1228 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.